Справа № 2-45, 2010 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2010 року                                    Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючої –судді:                    Марущак Н. М.,

при секретарі:                           Карабань З. І.,

з участю представників позивача:                 ОСОБА_1, ОСОБА_2,

з участю представника відповідача:              Міхно В. Б.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ставище справу за позовом ОСОБА_4 до ВАТ НАСК „Оранта” про стягнення недовиплачених коштів страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_4, посилаючись на те, що 18.07.2008 року між ним та відповідачем було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 482135, за умовами якого він застрахував належний йому транспортний засіб MITSUBISHI GALANT, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2. Страховий платіж у сумі 8 704,56 грн. ним був внесений 19.07.2008 року та 01.09.2008 року на рахунок відповідача.

07.06.2009 року стався перший страховий випадок, передбачений п.1.2.3. договору, а саме: пошкодження автомобіля в результаті побиття градом. 31.08.2009 року стався другий страховий випадок, а саме пошкодження автомобіля в результаті ДТП. Всі необхідні у разі настання страхового випадку дії відповідно до пп. 2.10, 2.11 вищевказаного договору страхування ним та відповідачем були виконані належним чином.

По першому страховому випадку 11.09.09 року відповідачем було виплачено йому страхове відшкодування в сумі 14 544, 76 гривень, по другому страховому випадку 22.12.09 року було виплачено страхове відшкодування в сумі 38 550, 41 гривень.

Вважає суми страхових відшкодувань неправильними з тих підстав, що при виплаті страхових відшкодувань відповідачем неправомірно було відраховано податок на додану вартість в розмірі 20% від суми відшкодування та неправомірно відраховано з суми страхового відшкодування 5%  відповідно до п.1.9 договору страхування з посиланням на те, що під час ДТП за кермом перебувала особа зі стажем водія до 3 років, тоді як фактично під час ДТП за кермом перебував він, його дійсний стаж водія - 19 років, про що вказано в п.1.6 Договору страхування.

Позивач просив стягнути з відповідача на його користь недоотримані за договором страхування кошти страхової виплати в розмірі 16 486,33 грн. та пеню в сумі 1403, 59 грн. за несвоєчасну виплату страхового відшкодування.

В судовому засіданні представники позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, уточнили позовні вимоги (а. с. 53-54), просять суд стягнути з відповідача за договором добровільного страхування транспортного засобу №482135 від 18 липня 2008 року на користь позивача 3217,08 гривень страхового відшкодування за страховим випадком, що стався 07.06.2009 року, та 15413,23 гривень страхового відшкодування за страховим випадком, що стався 31.08.2009 року, а всього 18630 гривень 31 копійку. Від стягнення пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування відмовились. Підтвердили обставини, на які посилається позивач в позовній заяві.

Представник відповідача Міхно В. Б. уточнені позовні вимоги визнав частково в сумі 6162 грн. 52 коп., посилаючись на те, що по другому страховому випадку, який відбувся 31.08.09 р., розмір франшизи було визначено невірно з розрахунку 5%, а потрібно було з розрахунку – 1%. Решту позовних вимог не визнав, суду пояснив, що ВАТ НАСК „Оранта” законно визначило розмір страхового відшкодування позивачу за вирахуванням податку на додану вартість, оскільки податкові зобов'язання з ПДВ виникають у платника ПДВ, який здійснює операції з поставки товарів чи послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта, оскільки такі операції є об'єктом оподаткування ПДВ. Згідно договору вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу позивача визначається за Варіантом 2 (надання деталізованих актів виконаних робіт профільованих, фірмових станцій технічного обслуговування, СТО), але позивач не надав Страхувальнику ніяких документів на підтвердження проведення ремонту та оплату на СТО, яке є платником ПДВ, ні по першому, ні по другому страховому випадку.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, пояснення представника відповідача Міхно В. Б., та дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 130 ЦПК України судом визначено, що кожною із сторін визнано слідуючі обставини:

18 липня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу № 482135, за умовами якого позивач застрахував належний йому транспортний засіб MITSUBISHI GALANT, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.  (далі Договір) (а.с. 8).

 07.06.2009 року у позивача стався страховий випадок, передбачений п.1.2.3. договору, а саме: пошкодження застрахованого автомобіля в результаті побиття градом.

31.08.2009 року стався другий страховий випадок, передбачений п. 1.2.1 договору, а саме пошкодження автомобіля в результаті ДТП.

По першому страховому випадку відповідачем було складено страховий акт № СТО-09-313/1, розрахунок страхового відшкодування від 24 червня 2009 року (а.с. 43-44), та 11.09.09 року виплачено йому страхове відшкодування в сумі 14544 грн. 76  коп. (а.с. 15), по другому страховому випадку було складено страховий акт № СТО-09-547/1, розрахунок страхового відшкодування від 7 жовтня 2009 року (а.с. 45-46) та  22.12.09 року виплачено страхове відшкодування в сумі 38 550 грн. 41  коп. (а.с. 16).

При виплаті вказаних страхових відшкодувань (і по першому, і по другому випадках) було відраховано податок на додану вартість (20 %).

В судовому засіданні сторони відмови від визнання вищевказаних обставин у відповідності із ст. 178 ЦПК України не заявляли. Тому, виходячи із змісту п. 4 ч. 6 ст. 130 ЦПК України, вказані обставини доказуванню не підлягають.

Пунктом 1.2. Договору передбачені такі страхові ризики: 1.2.1 - ДТП, 1.2.2. - протиправні дії третіх осіб, 1.2.3. - стихійні явища+пожежа, 1.2.4. - незаконне заволодіння.

Відповідно до п. 1.6 договору страхування позивач має стаж водія з 1990 року. Вказану обставину в судовому засіданні представник відповідача не оспорював.

У відповідності до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства.

Згідно статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором і страхового акта (аварійного сертифіката).

Твердження представника відповідача про законність визначення розміру страхового відшкодування за вирахуванням податку на додану вартість з посиланням на те, що позивачем не виконано вимоги п. п. 2.12.4.2,  2.11.3.1  договору, оскільки не надано ніяких документів, що підтверджують проведений ремонт та оплату СТО, яке є платником ПДВ, суд вважає необгрунтованими, виходячи з наступного.

Перелік документів, що підтверджують факт настання страхового випадку визначено пунктом 2.11.2 Договору. Вказаним пунктом не передбачено обов’язкове надання Страхувальником документів, про які зазначає представник відповідача у своїх запереченнях (оригінали деталізованих рахунків спеціалізованих авторемонтних організацій  та/або деталізований акт виконаних  робіт (при проведенні) ремонту транспортного засобу. Разом з тим, відповідно до п. 2.11.3.1 Страхувальник повинен надати такі документи лише на  вимогу Страховика. Проте, представник відповідача не надав суду докази про те, що ВАТ НАСК „Оранта” вимагало у позивача зазначені документи.

Відповідно до підпункту 3.2.3 пункту 3.2 ст. 3 Закону України  «Про податок на додану вартість»  операції з надання послуг із страхування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість. Роз’яснення щодо порядку врахування страховою компанією сум податку на додану вартість при проведенні розрахунку розміру страхового відшкодування надано в листі Державної податкової адміністрації України №10143\16-1516 від 21.08.2009 року, в якому зазначено, що  Закон України « Про податок на додану вартість» визначає перелік осіб, які є платниками ПДВ, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік операцій, які звільненні від оподаткування, права та обов’язки платників ПДВ. Враховуючи те, що відповідно до пп.3.2.3 п.3.2 ст. 3 зазначеного Закону надання послуг із страхування не є об’єктом оподаткування  податком  на додану вартість, то при виплаті страхових платежів безпосередньо потерпілим податок на додану вартість не нараховується і окремим рядком не виділяється.

Відповідно до пунктів 2.12.3. 1 Договору страхування, укладеного між сторонами, розмір страхового відшкодування за шкоду заподіяну застрахованому транспортному засобові визначається виходячи з вартості його відновлювального ремонту.

Згідно п. п. 1.5, 2.12.4 цього Договору вартість відновлювального ремонту транспортного засобу визначається за Варіантом 2 (п. 2.12.4.2), який  розраховується за Варіантом 1, але вартість відновлювального ремонту, вказаних в актах огляду пошкоджень, підлягає коригуванню у разі надання Страхувальником деталізованих актів виконаних робіт профільованих станцій технічного обслуговування; письмового узгодження зі Страховиком попередніх рахунків, нарядів замовлень СТО на виконання ремонту.

Оскільки позивач відповідачу таких документів не надавав і такого узгодження між сторонами не було (що не оспорюється представниками обох сторін), тобто, страхувальник не дотримав умов, передбачених варіантом 2 визначення вартості відновлювального ремонту - вартість відновлювального ремонту транспортного засобу по обох вищевказаних страхових випадках повинна була визначатись за Варіантом 1 (п. 2.12.4.1 договору) – на підставі  висновків аварійного комісара Страховика або спеціаліста, узгоджених зі страховиком експертної організації, зроблених відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів), без відповідного коригування.

Вичерпний перелік випадків відрахувань  при визначенні розміру страхового відшкодування передбачено пунктом 2.12.5 Договору, в т. ч., відрахування розміру франшизи обумовленої цим договором. Відрахування податку на додану вартість  при визначенні розміру страхового відшкодування не передбачено ні договором страхування, ні Правилами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затвердженого рішенням Правління ВАТ НАСК „Оранта” від 6 лютого 2007 року № 51 (а.с. 59-69).

Фактично розмір страхового відшкодування обчислюється як різниця між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу і розміром безумовної франшизи та сумою інших відрахувань відповідно до умов цього Договору.

Розмір безумовної франшизи  за ризиками, що відповідають вищевказаним страховим випадкам, відповідно до п 1.3 Договору становить 1 % страхової суми.

За кермом застрахованого автомобіля під час обох страхових випадків був позивач, що не оспорюється представниками обох сторін. Проте, як встановлено з копій розрахунків, розмір франшизи по першому страховому випадку, який відбувся 07.06.09 р., страховиком визначено правильно в розмірі 1% (а. с. 44), а по другому страховому випадку, який відбувся 31.08.09 р., розмір франшизи визначено невірно з розрахунку 5%. Так, франшизу нараховано в сумі 7703 грн. 15 коп., тоді як 1 % від страхової суми становить 1540 грн. 63 коп. (154063 х 1%). Тобто, відповідачем безпідставно вирахувано від при визначенні суми страхового відшкодування 6162 грн. 52 коп. (7703,15 – 1540,63). В цій частині представник відповідача визнав вимогу позивача.

Як вбачається із Розрахунку страхового відшкодування від 24 червня 2009 року (а. с. 44) по першому страховому випадку, що мав місце 07.06.09 р.,  розмір матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу деталей, що замінюються) становить 19302,47 гривень (гр. 23), розмір франшизи  - 1% становить 1540,63 гривні (гр.26). Тому сума страхового відшкодування по даному страховому випадку у відповідності з умовами Договору мала становити 17761,84 гривні (19302,47 - 1540,63). Фактично позивачу нараховано та виплачено страхове відшкодування у сумі 14544,76 гривень. Відповідно, сума недоотриманого страхового відшкодування за страховим випадком, що стався 07.06.2009 року, становить 3217 грн. 08 коп. (17761,84 - 14544,76 = 3217,08 ; де 17761,84 – сума страхового відшкодування, що підлягала виплаті за умовами Договору, 14544,76 – фактично виплачена сума страхового відшкодування).

Як вбачається із Розрахунку страхового відшкодування від 07 жовтня 2009 року (а. с. 46) по другому страховому випадку, що мав місце 31.08.09 року, розмір матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу деталей, що замінюються) становить 55504,27 гривень (гр. 23), розмір франшизи 5% (гр.26) становить  7703,15 гривні. Оскільки розмір франшизи мав становити 1%, тобто 1540,63 гривень, сума страхового відшкодування по даному страховому випадку у відповідності з умовами Договору мала становити  47801,12 гривні (55504,27 -  1540,63  = 53963,64). Фактично позивачу нараховано та виплачено страхове відшкодування у сумі  38550,41 гривень. Відповідно, сума недоотриманого страхового відшкодування за страховим випадком, що стався 31.08.2009 року, становить 15413 грн. 23 коп. ( 53963,64 -  38550,41  =  15413,23 ; де 53963,64 – сума страхового відшкодування, що підлягала виплаті за умовами Договору,  38550,41  – фактично отримана сума страхового відшкодування).

З вищевказаних розрахунків страхового відшкодування (а. с. 44, 46) вбачається, що підставою для зменшення розміру страхового відшкодування по обох страхових випадках  є утримання податку на додану вартість.

Таким чином, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем по обох вищевказаних страхових випадках безпідставно утримано із суми страхового відшкодування податок на додану вартість в зв’язку з чим позивачу недовиплачено страхове відшкодування в сумі 3217 гривень 08 копійок за страховим випадком, що стався 07.06.2009 року, та 15413 гривень 23 копійки - за страховим випадком, що стався 31.08.2009 року, а всього18630 гривень 31 копійка, які слід стягнути на користь позивача з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача ВАТ НАСК „Оранта” слід стягнути на користь позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн., судовий збір на користь органу місцевого самоврядування в сумі 186 грн. 30 коп.

Керуючись ст. ст. 526, 990 ЦК України, підпунктом 3.2.3 пункту 3.2 ст. 3 Закону України  «Про податок на додану вартість»,  ст.ст. 10, 11, 60, 88, ст. 130 ч. 6 п. 3, 178, 209, 213-215  ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії „Оранта” на користь ОСОБА_4 за договором добровільного страхування транспортного засобу № 482135 від 18 липня 2008 року 3217 гривень 08 копійок страхового відшкодування за страховим випадком, що стався 07.06.2009 року, та 15413 гривень 23 копійки страхового відшкодування за страховим випадком, що стався 31.08.2009 року, а всього 18630 (вісімнадцять тисяч шістсот тридцять) гривень 31 копійку.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії „Оранта” на користь ОСОБА_4  понесені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії „Оранта” на користь органу місцевого самоврядування судовий збір в сумі 186 (сто вісімдесят шість) гривень 30 копійок.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі  в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя