Справа  № 2-42, 2010 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 лютого 2010 року                   Ставищенський районний суд Київської області в складі

    головуючої   судді:                  Марущак Н. М.,

           при секретарі:                 Карабань З. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1, посилаючись на те, що він з відповідачкою з 3 вересня 2005 року перебуває у шлюбі, зареєстрованому у відділі РАЦС Ставищенського РУЮ Київської області, актовий запис № 66, від даного шлюбу дітей не мають. Просить розірвати шлюб з відповідачкою, оскільки навесні 2009 року відповідачка зрадила подружню вірність і вони припинили шлюбні стосунки і більше їх не поновлювали. Добровільно в органах РАЦС відповідачка шлюб розірвати не бажає. Він за станом здоров’я не може виїхати за місцем проживання відповідачки.

В судове засідання позивач не прибув, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, проте, позивач до суду направив телеграму, в якій позовні вимоги підтримує, справу просить слухати у  його відсутність.

Відповідачка в судове засідання не прибула, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, до суду направила телеграму, у якій просить слухати справу у її відсутність, та зазначає, що позовні вимоги вона визнає, на розірвання шлюбу погоджується.

Суд, розглянувши матеріали справи, заяву відповідачки про визнання позову та перевіривши письмові докази, вважає, що визнання відповідачкою вказаного позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України шлюб розривається, якщо судом встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд вважає, що оскільки сторони припинили шлюбні стосунки з весни 2009 року, дітей від шлюбу не мають і відповідачка визнає вказаний позов, - збереження між ними шлюбу, зареєстрованого 3 вересня 1995 року у відділі РАЦС Ставищенського РУЮ Київської області, актовий запис № 66, є неможливим і недоцільним, так як суперечить інтересам сторін.

При реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦСу суд вважає, що із відповідачки слід стягнути державне мито на користь органу місцевого самоврядування, а позивача звільнити від сплати державного мита на підставі п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.

Керуючись ст. ст. 110, 111, 112 Сімейного Кодексу України,  ст.ст. 10, 11, 60, 209, 213-215, 225 ЦПК України,  суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 3 вересня 2005 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Ставищенського районного управління юстиції Київської області, актовий запис № 66, розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу із ОСОБА_2 стягнути державне мито в розмірі 8 (вісім) гривень 50 копійок на користь органу місцевого самоврядування.

ОСОБА_1 звільнити від сплати державного мита у відповідності з п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі  в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя