ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Додаткова постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2020 року м.Дніпро Справа № 904/1169/17

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач),

суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

секретар судового засідання Манчік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» про винесення рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених заявником при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2019 (суддя Владимиренко І.В.) у справі № 904/1169/17

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінд», м. Підгороднє, Дніпропетровської області

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», м. Дніпро

ВСТАНОВИВ:

1. Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про заміну кредитора його правонаступником.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2019 у справі № 904/1169/17 в задоволенні зазначеної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк «Національні Інвестиції» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» оспорюваний договір за своєю правовою природою (незважаючи на його назву як договір про відступлення права вимоги) є договором факторингу. Місцевий господарський суд зазначив, що з укладенням договору про відступлення права вимоги у кредитному договорі відбулася заміна кредитора (банк, який є фінансовою установою) на іншу юридичну особу (яка не відноситься до фінансових установ у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»). За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірний договір факторингу підлягає визнанню недійсним відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

2. Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» задоволено, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2019 у справі № 904/1169/17 в частині відмови в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» скасовано.

Здійснено заміну кредитора - Публічного акціонерного товариства «Національні інвестиції» на нового кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери».

Разом з тим, апеляційний господарський суд, з посиланням на частину 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишив без розгляду заяву про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Відмову в ухваленні рішення щодо розподілу судових витрат понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» апеляційний господарський суд мотивував тим, що дана заява надійшла до суду після розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується штампом канцелярії суду.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що до закінчення судових дебатів заявником не було подано заяви про намір здійснити розподіл судових витрат за надання правової допомоги з наданням відповідних доказів понесених витрат, тому заяву від 23.09.2019 про винесення додаткового рішення слід залишив без розгляду.

3. Розгляд справи в суді касаційної інстанції та прийняте ним рішення.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.11.2019 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» задоволено.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2019 в частині залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» щодо розподілу понесених останнім судових витрат на професійну правничу допомогу під час перегляду в апеляційній інстанції ухвали місцевого господарського суду у справі № 904/1169/17 скасовано.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована порушенням апеляційним господарським судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційний господарський суд зазначив, що володіючи інформацією про підписання заяви про розподіл судових витрат 23.09.2019 о 10:07:03, апеляційний суд не перевірив час фактичного надходження зазначеного електронного листа на електронну пошту суду та дійшов до передчасного висновку про його надходження в день проведення судового засідання о 14 год. 06 хв. згідно з часом реєстрації в системі діловодства апеляційного суду даної заяви. Таким чином за основу мотивації прийнятого рішення про залишення без розгляду поданої заяви про розподіл судових витрат було прийнято фактичні обставини, які не існували на момент прийняття постанови апеляційного суду, а з`явилися, за висновками апеляційного суду, пізніше, в той час як рішення суду мотивується з посиланням на докази, які встановлені судом, а отже, існували до моменту прийняття такого рішення.

Враховуючи вищевикладене, касаційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційний господарський суд позбавив скаржника права реалізувати своє право на отримання компенсації судових витрат у передбачений процесуальним законом спосіб.

Крім того, апеляційний господарський суд у резолютивній частині постанови не зазначив про залишення без розгляду заяви про розподіл судових витрат, що за висновком суду касаційної інстанції є порушенням положень частини 4 статті 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 904/1169/17 з постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.11.2019 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду 24.12.2019.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.12.2019 колегією суддів у складі головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є., задоволено заяву судді Білецької Л.М. про самовідвід у справі № 904/1169/17.

На підставі розпорядження керівника апарату суду № 2341/19 від 26.12.2019, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу, визначено колегію суддів для розгляду справи № 904/1169/17 у складі головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач), суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.12.2019 колегією суддів у складі головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач), суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є. прийнято до свого провадження справу № 904/1169/17 для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» про винесення рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 30.01.2020 оголошено вступну та резолютивну частини ухваленої постанови.

5. Короткий зміст заяви про розподіл судових витрат.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» 23.09.2019 о 10:15 (до початку розгляду скарги у відкритому судовому засіданні), засобом електронного зв`язку, звернулося до апеляційного господарського суду із підписаною електронним цифровим підписом заявою про винесення рішення щодо розподілу понесених ним судових витрат.

На підтвердження надання послуг на професійну правничу допомогу в зв`язку з розглядом апеляційної скарги у справі № 904/1169/17 заявником надано:

- договір про надання правничої допомоги від 17.08.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» і Адвокатським об`єднанням «Гапоненко Роман і партнери»;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 000224, видане ОСОБА_1.;

- акт приймання-передачі наданих послуг адвоката № 57 від 23.09.2019 на суму 26000,00 грн;

- квитанції № 29 від 17.09.2019, № 28 від 16.09.2019, № 30 від 18.09.2019 до прибуткового касового ордеру на загальну суму 26000,00 грн.

6. Короткий зміст клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» - арбітражного керуючого Лукашука Віталія Васильовича 27.01.2020 до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в якій ліквідатор просить зменшити їх розмір і залишити заяву без задоволення.

Клопотання мотивоване неспівмірністю понесених заявником витрат на професійну правничу допомогу складності розглянутої справи, витраченому адвокатом часу на надання цих послуг та невідповідністю заявленої суми критерію реальності та розумності.

Ліквідатор зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» витрат на професійну правничу допомогу, оскільки з наданих заявником документів неможливо встановити, що послуги на правову допомогу Адвокатським об`єднанням «Гапоненко Роман і партнери» були надані заявнику саме за розгляд даної справи, оскільки у договорі про надання правової допомоги, акті приймання-передачі наданих послуг та квитанціях до прибуткових касових ордерів відсутнє посилання на справу № 904/1169/17.

Крім того договір про надання правової допомоги зі сторони Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» підписаний Дербеньовою Софією Валеріївною, яка діє на підставі протоколу ради адвокатського обєднання № 1 від 27.06.2018 та довіреності від 20.07.2018, які відсутні в матеріалах справи. Водночас, засновником та керівником Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» з 05.07.2018 є Гапоненко Роман Іванович без будь-яких підписантів, що на думку ліквідатора свідчить про підписання зазначеного договору неуповноваженою особою.

Ліквідатор вважає недоцільним залучення Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» до участі у розгляді даної справи, оскільки основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» є діяльність у сфері права. Крім того, договір про надання правової допомоги укладено з конфліктом інтересів, оскільки ОСОБА_1 є засновником та керівником Адвокатського обєднання «Гапоненко Роман і партнери» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери».

7. Оцінка доводів учасників справи, викладених у заяві про розподіл судових витрат і клопотанні про зменшення їх розміру.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо за її висновком, заявником недотримані вимоги стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Баришевський проти України», «Двойних проти України», «East/West Alliance Limited» проти України» Суд встановив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» зазначено, що суд іще раз зауважує, що в даних умовах він не зобов`язаний керуватися тими внутрішньо національними розцінками і критеріями, з яких виходять Уряд і заявник на підтримку відповідних аргументів; він керується свободою розсуду відповідно до того, що він вважає за справедливе (див., inter alia, рішення у справі Екля від 21.06.1983 року, серія A, N 65, с. 15, п. 35). У даній справі не заперечувалося, що витрати були фактичними й необхідними; єдине питання полягає в тому, чи є розумним їх розмір.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В апеляційній скарзі скаржник навів попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, які він має намір понести у зв`язку з переглядом ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку, а до закінчення судових дебатів надав апеляційному господарському суду докази понесення ним цих витрат засобом електронного зв`язку. Однак апеляційний господарський суд не надав належної оцінки даним обставинам і безпідставно залишив без розгляду клопотання скаржника щодо розподілу судових витрат, про що зазначив у своїй постанові суд касаційної інстанції, у зв`язку з чим заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/1169/17 направлена для розгляду до апеляційного господарського суду.

Дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи, а також клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» - арбітражного керуючого Лукашука Віталія Васильовича про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний господарський суд доходить висновку, що у цьому випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 26000,00 грн, стосовно якої подано заяву про розподіл, не відповідає критеріям реальності (дійсної необхідності їх понесення) та розумності їх розміру, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді (участь у судовому засіданні та підготовка апеляційної скарги на ухвалу суду про заміну правонаступника).

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази на підтвердження понесених витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв, апеляційний господарський суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» у зв`язку з розглядом апеляційної скарги на ухвалу про відмову у задоволенні заяви про заміну кредитора його правонаступником, мають бути зменшені до 6000,00 грн.

8. Висновки за результатами розгляду заяви про розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, повязані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Оскільки апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» щодо скасування ухвали від 01.07.2019 про заміну кредитора його правонаступником була задоволена, витрати, понесені скаржником на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню у розмірі 6000,00 грн із Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан».

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених заявником в зв`язку з розглядом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2019 у справі № 904/1169/17 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю «Лан» (вул. Богдана Хмельницького, 16, м. Дніпро, 49051, код ЄДРПОУ 30847388) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» (вул. Шота Руставелі, 27, офіс 17, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 36351411) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000 (шість тисяч) грн 00 коп.

Видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Оскарження постанови апеляційного господарського суду в касаційній інстанції здійснюється в порядку передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено і підписано 05.02.2020.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Судді Л.А. Коваль

А.Є. Чередко