Справа №345/91/19

Провадження № 1-кп/345/113/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.02.2020 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Онушканича В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018090170000998 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , із середньою освітою, офіційно не одруженого, дітей на утриманні немає, офіційно не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, -

з участю: секретаря судового засідання Пукіш В.В.

прокурора Вітюка С.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

Злочин вчинено за наступних обставин.

21.08.2018 р. близько 01:00 год. ОСОБА_1 перебував у м. Калуші по вул. Винниченка, 10, неподалік магазину «Нива», де побачив ОСОБА_2 , яка сиділа на лавці, а біля неї знаходилася жіноча сумка бежевого кольору, якою він вирішив відкрито заволодіти. Реалізовуючи свій злочинний умисел, у присутності сторонніх осіб відкрито, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення ОСОБА_1 підійшов до потерпілої ОСОБА_2 під приводом попросити сигарету, вихопив її жіночу сумку бежевого кольору вартістю 183,00 грн., в якій знаходилися: мобільний телефон марки «Prestigio Multi Phone WIZE R3 PSP3423 duo» чорного кольору ІМЕЙ 1: НОМЕР_1 та ІМЕЙ 2: НОМЕР_2 , вартістю 700,00 грн., з сім-картою мобільного оператора «Водафон» вартістю 50,00 грн., на рахунку якої були гроші в сумі 214,00 грн. та флеш-карта пам`яті ємністю 16 Гб вартістю 240,00 грн., силіконовий чохол (бампер) вартістю 100,00 грн., блютуз-гарнітура вартістю 340,00 грн, гаманець чорного кольору вартістю 150,00 грн. та грошові кошти у сумі 1260,00 грн., чим спричинив ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 3237,00 грн.

ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначив, що захист своїх прав здійснюватиме самостійно, свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю та пояснив, що правопорушення вчинив при вищенаведених обставинах. А саме, що 21.08.2018 р. після опівночі він побачив на лавочці потерпілу, біля якої були ще дві жінки. Він підійшов під приводом попросити закурити. Далі вхопив сумку потерпілої і втік з нею. В сумці знаходились цінні речі, зокрема готівкові кошти в гаманці, мобільний телефон в чохлі з сім картою і картою пам`яті, гарнітура, косметика і особисті документи потерпілої. Телефон він здав і виручені кошти, а також готівкові кошти з сумочки потратив на власні потреби. Косметику і документи викинув. Сумочка була в подальшому повернена потерпілій. Обвинувачений не оспорює вартості викраденого майна. У вчиненому щиро розкаюється, обіцяє в подальшому подібного не вчиняти та просить суворо не карати. Пояснив, що вчиняв крадіжки у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем.

Наголосив, що ним вже відшкодована вартість викрадений речей і він визнає, що ще має відшкодувати потерпілій витрати, понесені нею на відновлення втрачених документів, які він викрав і викинув. У зв`язку з цим він визнає заявлений цивільний позов в частині майнової шкоди та витрати на правову допомогу. Проте вважає, що моральна шкода, має бути відшкодована в меншому розмірі.

Від потерпілої ОСОБА_2 подана заява, в якій вона вказала, що цивільний позов підтримує і просить його задоволити. Просить розгляд кримінального провадження проводити без її участі, не заперечує щодо скороченого розгляду справи у випадку визнання обвинуваченим своєї вини. Щодо покарання то покладається на розсуд суду. (а.с. 170).

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Оскільки, ні стороною захисту, яка представлена самим обвинуваченим, ні стороною обвинувачення, як представлена прокурором, а ні потерпілою (що вбачається з її письмової заяви) не оспорюються обставини щодо: часу і місця вчинення злочину; способу і порядку таємного заволодіння майном потерпілого; кількості та обсягу викраденого майна; а також форми вини у виді умислу зі сторони обвинуваченого і корисливого мотиву, то зі згоди сторін кримінального провадження судом дослідження доказів і фактичних обставин справи було обмежено допитом обвинуваченого, а також дослідженням письмових матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, визначають вартість судових витрат, місце знаходження речових доказів та розмір понесених потерпілою збитків, на які вона посилається у своєму цивільному позові. Щодо решти доказів, то суд визнав недоцільним їхнє дослідження, оскільки вони стосуються обставин справи, які ніким не оспорюються.

При цьому суд переконався, що учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин справи та відсутні сумніви у добровільності їхньої позиції. Також судом роз`яснено учасникам кримінального провадження наслідки щодо позбавлення у такому випадку права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненому кримінальному правопорушенні у судовому засіданні доведена повністю, а його злочинні дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

Потерпілою ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої злочином, в якому вона просить стягнути з ОСОБА_1 3277,00 грн. матеріальної шкоди, 5000,00 грн. моральної шкоди та 1000,00 грн. витрат за надання правової допомоги.

В обґрунтування матеріальної шкоди потерпіла зазначає, що нею понесені витрати на відновлення документів, що посвідчують особу, а саме сплачено консульський збір та мито за виготовлення закордонного паспорта громадянина РФ в сумі 2300,00 грн. При цьому на проїзд з м. Калуша до м. Львів, де знаходиться консульство РФ та повернення зі Львова в м. Калуш нею витрачено кошти на суму 400 грн. Крім того, за виготовлення посвідки на постійне місце проживання в Україні в міграційній службі Івано-Франківської області потерпілою було сплачено 352 грн. (вартість послуги) та 85 грн. (державне мито). Також потерпілою було витрачено кошти на проїзд в міграційну службу в м. Івано-Франківськ на загальну суму 140 грн. Всього вартість понесених нею матеріальних витрат, пов`язаних із виготовленням викрадених документів, становить 3277,00 грн.

Щодо матеріальної шкоди, завданої викраденням її цінних речей, то потерпіла у своєму позові ствердла, що шкода в розмірі 3237 грн. відшкодована їй обвинуваченим добровільно.

Моральну шкоду потерпіла обґрунтувала тим, що внаслідок вчинення крадіжки, вона пережила сильне нервове потрясіння, втратила сон, спокій, змінився її звичний спосіб життя. Втрата документів негативно вплинула на реалізацію планів та намірів позивачки. Вона змушена була витрачати свій вільний час на поїздки для відновлення документів та витрачати на їх відновлення значні кошти.

Згідно ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до положень ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону

Вирішуючи цивільний позов, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що потерпіла дійсно відновила втрачені документи, а саме 03.10.2018 року їй було видано паспорт громадянина Російської Федерації (а.с. 155), а 26.12.2018 року - посвідку на постійне місце проживання в Україні (а.с. 156).

Крім того, обвинувачений визнав, що викрадені у потерпілої документи він викинув. Згідно із ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. За таких обставин, враховуючи визнання обвинуваченим (цивільним відповідачем) позову в частині стягнення матеріальної шкоди, із обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 слід стягнути 3277,00 грн. матеріальної шкоди завданої злочином внаслідок втарти та необхідності відновлення особистих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначення розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З урахуванням положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України, судом встановлено, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 , які полягали у незаконному викраденні майна потерпілої ОСОБА_2 , вона зазнала душевних страждань внаслідок позбавлення можливості користуватися даним майном. Потерпіла була змушена змінити звичайний спосіб життя, витрачати час та кошти на відновлення викрадених документів. Враховуючи характер правопорушення, глибину, тривалість та обсяг фізичних та душевних страждань, тяжкість та істотність вимушених змін у житті потерпілої, а також, виходячи з принципу розумності і справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди слід задоволити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 1000,00 грн. моральної шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. Потерпіла ОСОБА_2 сплатила адвокату за юридичні послуги гонорар у розмірі 1000,00 грн. (а.с. 159-162). Отже, із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути 1000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також думку потерпілої і позицію прокурора.

Зокрема, призначаючи покарання ОСОБА_1 суд враховує те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце проживання, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутні негативні характеристики по місцю його проживання, однак він офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність стабільних засобів для існування.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому на підставі ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, про що зазначено в обвинувальному акті і що підтвердилось в судовому засіданні, а також добровільне часткове відшкодування завданих потерпілій матеріальних збитків.

Обставини, які б відповідно ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченому, стороною обвинувачення в обвинувальному акті не наведено. Не встановлено таких обставин і під час судового розгляду.

У судовому засіданні прокурор просив врахувати дані про особу обвинуваченого, пом`якшуючі покарання обставини, і призначити йому покарання у виді 240 годин громадських робіт

Як вбачається з письмової заяви потерпілої, то щодо призначення покарання вона поклалась на розсуд суду.

Згідно висновку досудової доповіді складеної Рожнятівським районним сектором філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області слідує, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк є можливим та не становить високої небезпеки для суспільства.

Враховуючи сукупність наведених обставин, ставлення обвинуваченого до скоєного злочину та те, що обвинувачений вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, щиро розкаявся та визнав вину, суд приходить до переконання, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства і йому слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 186 КК України у виді громадських робіт. Саме таке покарання суд вважає необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження скоєння ним нових злочинів.

Призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу є неможливим, оскільки не маючи постійного місця роботи і стабільних засобів для існування, відбуття обвинуваченим такого покарання буде для нього непосильним. Окрім того, слід врахувати, що в межах даного кримінального провадження вироком суду від 12.02.2019 р., яким була затверджена угода про примирення, обвинуваченому вже призначалось покарання у виді штрафу. Проте, штраф він не сплатив і у зв`язку з невиконанням умов угоди про примирення зазначений вирок був скасований ухвалою суду від 11.10.2019 р.

Як вбачається з протоколу про затримання від 25.11.2018 р. ОСОБА_1 був цього дня затриманий на підстав ухвали слідчого судді від 04.10.2018 р. Проте, вже 26.11.2018 р. ухвалою слідчого судді його було звільнено з-під варти в залі судових засідань у зв`язку з обранням йому запобіжного заходу не пов`язаного з тримання під вартою.

Як вбачається з протоколу про затримання від 11.01.2020 р. ОСОБА_1 був цього дня затриманий на підстав ухвали суду від 06.12.2019 р. Цього ж дня до нього ухвалою суду було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави. Як вбачається з довідки про звільнення, 29.01.2020 р. ОСОБА_1 був звільнений з під варти у зв`язку зі сплатою визначеного розміру застави.

Таким чином термін перебування ОСОБА_1 під вартою з 25.11.2018 р. по 26.11.2018 р. та з 11.01.2020 р. по 29.01.2020 р. включно, а це 21 день слід зарахувати йому в строк покарання у виді громадських робіт за правилами, встановленими ст. 72 КК України з розрахунку, що одному дню тримання під вартою (попереднього ув`язнення) відповідають вісім годин громадських робіт.

Ухвалою суду від 11.01.2020 р. обвинуваченому ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою і визначено як альтернативу заставу у розмірі 2 прожиткових мінімумів для працездатних громадян.

Як вбачається з копії квитанції, застава у розмірі 4204 грн. сплачена заставодавцем ОСОБА_3 29.01.2020 р. і цього ж дня ОСОБА_1 звільнений з-під варти. З цього часу він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Враховуючи, що після застосування до нього запобіжного заходу у виді застави обвинувачений не порушував умов запобіжного заходу виді застави, то відсутні підстави обирати йому вироком суду більш суворий запобіжний захід. З метою забезпечення виконання вироку суду такий запобіжний захід слід залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Питання щодо застави, що не була звернена в дохід держави, необхідно вирішити у відповідності до положень ч. 11 ст. 182 КПК України. І, з урахуванням того, що заставодавець ОСОБА_3 надала згоду на звернення внесеної нею застави в повному обсязі на виконання вироку в частині майнових стягнень, а саме на відшкодування витрат, понесених потерпілою. Також з урахуванням того, що суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення цивільного позову потерпілої, то заставу в розмірі 4204 грн. слід звернути в повному обсязі на виконання вироку в частині майнових стягнень, а саме на відшкодування витрат, понесених потерпілою.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, судові витрати, пов`язані із проведенням експертиз на досудовому слідстві у даному кримінальному провадженні суд покладає на обвинуваченого.

Питання про речові докази слід вирішити в порядку, визначеному ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 374, 395 КПК України,

у х в а л и в:

Засудити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тавизнати його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, і призначити покарання у виді 168 годин громадських робіт.

За правилами ст. 72 КК України з розрахунку, що одному дню тримання під вартою (попереднього ув`язнення) відповідають вісім годин громадських робіт зарахувати ОСОБА_1 в строк покарання у виді громадських робіт термін його перебування під вартою з 25.11.2018 р. по 26.11.2018 р. та з 11.01.2020 р. по 29.01.2020 р. включно, а саме 21 день.

У зв`язку з цим вважати ОСОБА_1 таким, що в повному обсязі відбув покарання у виді громадських робіт за даним вироком суду. Вирок в частині визначеного покарання до виконання не звертати.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином - задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 , 3277,00 грн. матеріальної шкоди, 1000,00 грн. моральної шкоди та 1000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід у виді застави засудженому ОСОБА_1 залишити без змін, зобов`язавши його з`являтись на кожну вимогу до суду.

Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 4204,00 грн. (квитанція № 5102-29-008/С від 29.01.2020 року), внесену заставодавцем ОСОБА_3 , звернути в повному обсязі на виконання вироку в частині майнових стягнень, а саме на виконання вироку в частині стягнень за цивільним позовом з обвинуваченого ОСОБА_1 на користьпотерпілої ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь держави - 858,00 грн. судових витрат за проведення експертизи № 4.3-645/18 від 27.12.2018.

Речові докази:

-жіночу сумку бежевого кольору, яка передана на зберігання у камеру речових доказів Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області - повернути за належністю ОСОБА_2 .

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядкудо Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляції протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Суддя