ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

21 червня 2007 р.

№ 11/42

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

Дерепи В.І.,

суддів

Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс"

на	рішення господарського суду Черкаської області від 02.02.2007 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.04.2007 року

у справі          № 11/42

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Техрент Ко"

до	товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс"

про	стягнення 48 603,34 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача –не з’явився

     відповідача –не з’явився

                                                                   ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 2 лютого 2007 року (К.Довгань), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10 квітня 2007 року (судді О.Мамонтова, Г.Мостова, І.Фаловська) позов задоволено, стягнуто з відповідача 39 467,54 грн. інфляційних та 9 135,80 грн. річних у зв’язку з невиконанням зобов’язань по оплаті вартості поставленої продукції за договором від 15.12.2003 року № 1-С.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс", не погоджуючись з прийнятими по справі судовими актами, просить їх скасувати та відмовити в позові.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом Черкаської області та Київським міжобласним апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарським судом Черкаської області від 24.09.2004 року у справі № 08/2627 було задоволено позов ТОВ "Техрент Ко" до ТОВ "Альфа-Етекс" про стягнення 236 559,11 грн. у зв’язку з невиконанням зобов’язань по оплаті вартості поставленої продукції за договором від 15.12.2003 року № 1-С. Зазначене рішення суду набрало законної сили, не скасовано у встановленому законодавством порядку та виконано відповідачем.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов’язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а збитки від інфляції та 3 % річних не є штрафними санкціями в розумінні частини 1 статті 230 Господарського кодексу України та статті 549 Цивільного кодексу України і стягуються незалежно від вини скаржника.

Таким чином, господарські суди правомірно дійшли висновку про необхідність стягнення з відповідача 39 467,54 грн. інфляційних та 9 135,80 грн. річних у зв’язку з невиконанням зобов’язань по оплаті вартості поставленої продукції за договором від 15.12.2003 року № 1-С.

Отже, посилання скаржника на неправильне застосування господарським судом Черкаської області та Київським міжобласним апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових актів є безпідставними.

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги не підтверджені матеріалами справи, досліджені та спростовуються висновками судів, а тому не приймаються колегією суддів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Черкаської області від 2 лютого 2007 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10 квітня 2007 року у справі № 11/42 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" - без задоволення.

Головуючий, суддя

В.І.Дерепа

Суддя

Б.М.Грек

Суддя

Л.В.Стратієнко