Справа №2-44-10

 Рішення

іменем України

    02 квітня 2010   року Сватівський районний суд Луганської області в складі головуючого судді Гашинської О.А., при секретарі Лебідь О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сватове  матеріали  цивільної справи за позовом  ОСОБА_1  до СФГ „Райдуга” ,  третя особа  голова ліквідаційної комісії колективного  сільськогосподарського підприємства „Прогрес”  ОСОБА_2  про  відшкодування  вартості  майнового паю , упущеної вигоди та моральної шкоди ,

встановив:

    Позивач  ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом  до  селянського (фермерського) господарства  „Райдуга”  Сватівського району , третя особа   СГП „Прогрес” (комісія по реформуванню)  Сватівського району  про  витребування майнового паю , стягнення орендної плати  за майновий пай ( а.с.3) , в судовому засіданні   змінив підстави , предмет  та  збільшив розмір  позовних вимог ,  просить зобов”язати фермерське  господарство „Райдуга” відшкодувати  йому  вартість його майнового паю у розмірі 2730 грн.,   відшкодувати  упущену вигоду з оренди його майнового паю у розмірі 631, 72 грн.  та моральну шкоду у розмірі 1365 грн.( а.с.168-170).

           В судовому засіданні позивач   на підтвердження позовних вимог пояснив,  що  його мати , ОСОБА_3 ,  раніше працювала  в  колгоспі „Прогрес” ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 р. вона померла  і він  є  спадкоємцем   за законом.  13.07.2004 р.   державний нотаріус видав  йому свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно після померлої матері, яким є  майновий пай  в розмірі 2730  грн.. Ще за життя матері  , за її усним дорученням  17.02.2000 р.  він з відповідачем  заключив  договір оренди земельного паю ,  в якому також передбачено   і  оренда майнового паю, а саме   однією строкою  зазначено  про оплату за майно  5%  від суми майна, договір відповідач заключив  саме з  ним (позивачем) , бо він  повідомив    відповідача про  те , що його мати   доручила йому  заключити такий договір. Тому передачу   майнового паю в оренду відповідачу було проведено ще в 2000 р.   згідно   його( позивача)  усної згоди ,  зокрема , письмових заяв до ліквідаційної комісії  ні його мати , ні він,  про  намір передати майновий пай в оренду в СФГ „Райдуга”не  подавали , це питання було вирішено за усною згодою   27 .03.2000 р. на загальних зборах  32 пайщиків (протокол №6 ) , де були присутні   також  члени ліквідаційної комісії  КСП „Прогрес”,  в  т.ч. і Жувака О.І.,  чи був присутнім  він( позивач)  , він не пам”ятає, можливо  , що він і не  приймав   участі  на даних зборах.  Майно на майновий пай йому  окремо не виділялось , а було передано в СФГ „Райдуга”  в загальній кількості  на 32  осіб.    Протягом  трьох років , до 2003 р., відповідач  добровільно виплачував   йому (позивачу)  плату  за  користування  майновим паєм . А з 2003 р.   відповідач відмовився  від такої оплати , через що  він (позивач) змушений був    звертатись зі скаргами  до відповідних органів- прокуратури , райдержадміністрації ,  що сприяло в свою чергу  тому, що ще  протягом 2 років   відповідач з ним проводив  розрахунки за майновий пай. В 2005 р.   знову був  заключений  договір оренди землі, де також передбачалось і оплата за оренду майна, даний договір , який заключався на 1 рік , не діє  , а діє до цього часу    первинний договір від 17.02.2000 р. В 2005 р.  відповідач провів з ним  в останнє розрахунок за оренду майна  , після  чого  перестав  платити, через що  він (позивач)  змушений був звернутися до суду .  Просить  суд позов задовольнити , зобов”язати відповідача відшкодувати  йому  вартість його майнового паю у розмірі 2730 грн.,   відшкодувати  упущену вигоду з оренди його майнового паю у розмірі 631, 72 грн. , якою є  вартість проіндексованої орендної плати та моральну шкоду у розмірі 1365 грн.,   бо він неодноразово  , 10 раз  їздив  до м.Луганська,  тривалий час захищає  свої права в суді, чим порушено його звичний  образ життя, спричинило  багато хвилювань.  

               Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав , суду пояснив, що він є  головою  СФГ „Райдуга” .    Майновий пай   ні позивач, ні його мати   в оренду в СФГ „Райдуга „ не передали,  вони ні  особисто  , а також ніхто інший за їх дорученням  не  звертались  для  передачі в оренду  майнового паю   в СФГ „Райдуга”  і не  надали сертифікат   на майновий  пай , до цього часу  сертифікат   тримає у себе позивач , а  майновий пай  залишився не витребуваним в  КСП „Прогрес”.  В 2000 р. позивач   завірив його  , що він буде господарем   майнового паю  матері,  він повірив позивачу  і тому вони      при заключенні  договору  на право  тимчасового  користування землею на умовах  оренди обумовили і наміри  про розмір плати за майно – 5%  від суми майна.  Даний договір не  реєстрували.  Орендну  плату за    користування землею він  позивачу платив , а  за майновий пай –ні , бо позивач не хотів офіційно  оформити договорні стосунки стосовно майнового паю.  Лише  після   того, як позивач почав звернтатись  зі скаргами до різних інстанцій,  за усним проханням  та вказівками посадових осіб райдержадміністрації він    виплатив орендну плату ,  аби позивач  його більше не турбував. Однак позивач   знову  почав вимагати   оплати оренди майнового паю, він (відповідач)  впевнився  що  це  буде продовжуватись   постійно , а тому  категорично відмовився  йти знову  на поступки і пояснив  позивачу, що  той повинен  особисто  звернутись  до ліквідаційної комісії зі  своїм    майновим сертифікатом  , або надати   доручення  йому (відповідачу) для отримання  майна,  потім  провести   експертну оцінку майна і лише після цього   заключити , як те передбачено законодавством ,- договір оренди майнового  паю , зареєструвати його і  цей  договір буде дійсним, як і заключили з ним і такі договори  багато  орендодавців  майнових паїв . Однак позивач   цього не  бажає робити ,    звернувся до суду та продовжує  в себе  тримати   майновий сертифікат, при цьому він вимгає  оплату  за майно, яке в дійсності ще не витребуване з КСП через ліквідкомісію.   Тому   вимоги  позивача вважає  незаконними  ,  просить суд в задоволенні позову відмовити,  позивач повинен   звернутись  до нього  для   оформлення договірних відносин в  установленому законом порядку , і він  згоден   мати з ним  лише такі стосунки.

                Третя особа  голова ліквідаційної комісії КСП „Прогрес”  Котелевець А.І.  в судове засідання  викликалась належним чином, однак до суду не з”явилась через стан  здоров”я ,  надавши суду  письмові пояснення  по суті спору,  де зазначила , що   „у 2000 р. пайовий фонд  КСП „Прогрес”  був поділений між  працівниками підприємства і пенсіонерами.  Все майно було оцінено по балансовій вартості без урахування амортизації  і фізичного  зносу.  При передачі майна воно   оцінювалось  незалежними експертами нерухомості  „Дисконт” і мало ринкову вартість.  Кошти  на майнові сертифікати КСП „Прогрес” нікому не видавав.  При передачі  майна  власникам  майнових сертифікатів , або за дорученнями ( оформленими нотаріально) , складався договір  куплі-продажу,  оформлений нотаріально.У БТІ, МРЕВ ,  сг управлінні оформлялись  активи на право володіння і розпорядження майном . Було багато осіб, які забрали майно самостійно і вели господарство. Пенсіонерці ОСОБА_6  належало майно на суму  2730 грн.  Був  виданий майновий сертифікат на право отримання майна . ОСОБА_1  у КСП „Прогрес” не працював і майнового сертифікату  в 2000 році  не отримував. Як їй відомо ,  пенсіонерка ОСОБА_3 здала свій земельний пай у СФГ  „Радуга” . ОСОБА_3  здала  свій земельний пай у СФГ  „Радуга”.  ОСОБА_6 , а потім   спадкоємець  ОСОБА_1  у ліквідаційну  комісію  КСП „Прогрес”   з майновим сертифікатом для отримання майна  не звертались.  СФГ „Радуга” з дорученням і майновим сертифікатом від ОСОБА_1 на   отримання майна не звертались. Договору  куплі-продажу майна , згідно сертифіката  ОСОБА_1   ліквідкомісія не заключала.   Ліквідкомісія  КСП „Прогрес” має змогу виділити майно на майнові сертифікати на суму 7000 грн., згідно діючих документів”. ( а.с. 166-167) .   Додатково , на запит суду   Котелевець А.І.  письмово повідомила що „ ...керівники  агроформувань самостійно вирішували  з пайщиками  земельні  відносини, а потім  майнові стосунки, згідно законодавства. Як потім  вияснилося, при перегляді документів  у ліквідкомісії немає документів, які б  свідчили про отримання майна  ОСОБА_3, потім ОСОБА_1 а також  ніхто не звертався з їхнім дорученням  на отримання  майна. Ліквідкомісія видавала  на майнові паї не те майно що хто хотів, а те  що було на обліку КСП „Прогрес”. Ліквідне  майно видавалося на кредиторську заборгованість під заробітну плату.  Як свідчить  відповідь  прокуратури  м.Сватове  на звернення  ОСОБА_1 ще  у 2005 році , ці питання можна було вирішити  ще п”ять років тому.  Ліквідкомісія має змогу  видати майно на суму сім  тисяч  гривень. ( а.с.183).

          Свідок ОСОБА_7  в судовому засіданні пояснив, що є сільським головою с.Мілуватки. Раніше він був  членом комісії  з реформування  КСП „Прогрес”.  В сільську  раду  ніякої документації   щодо реформування  КСП не передавалось, договори  оренди   паїв  не реєструвались.  Чи  передавала ОСОБА_3  або позивач  майновий пай в оренду відповідачу  йому не відомо.

            Свідок  ОСОБА_8  в судовому засіданні повідомив,  що  раніше був членом  комісії  з реформування КСП „Прогрес” та  головою наглядової ради з майнових паїв. ОСОБА_1  не здавав  свій майновий  пай  до СФГ „Радуга” та  не захотів видавати  відповідну довіреність,  майно згідно його майнового сертифікату  до цього часу перебуває в КСП „Прогрес”.

          Суд, заслухав сторони,  дослідивши та оцінивши  в судовому засіданні  надані ними докази, з”ясувавши обставини, на які  сторони  посилаються як на підставу своїх  вимог і заперечень , підтвердженими  тими  доказами, які були  досліджені в  судовому  засіданні, вважає  за необхідне відмовити в задоволенні  поданого  ОСОБА_1 позову  за недоказаністю вимог виходячи з наступного:

           Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи  не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах  заявлених ними вимог  і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

              Однак  в судовому засіданні позивачем не надано суду доказів  на підтвердження своїх  вимог  щодо  знаходження в оренді у СФГ „Райдуга”  належного йому на підставі  свідоцтва про право  на спадщину від 13.07.2004  року та свідоцтва про право власності на  майновий  пай  члена колективного  сільськогосподарського підприємства , майнового  паю.

               Згідно  ст.13 ЦК України- цивільні права особа здійснює у межах , наданих їй договором або актами цивільного законодавства, а  згідно ст.14  даного Кодексу- цивільні  обов”язки  виконуються    у межах , встановлених договором або  актом цивільного законодавства.  Особа не може бути примушена до дій , вчинення  яких не є обов”язковими для неї.

               В судовому засіданні позивач  в своїх  доводах   посилається  як на підставу  своїх вимог на   договір   на  право тимчасового користування землею на умовах  оренди  від 17.02.2000 р.  , укладений ним  з відповідачем  , стверджуючи , що  даний договір він уклав  по волі його матері , цей договір є чинним до  цього часу    водночас і як  договір   оренди майнового паю , бо в ньому однією строкою  передбачено  оплату за майно  в розмірі 5%  від суми  майна на 20 років ( а.с.33 ) . Однак  суд  критично відноситься  до      даного  доказу  та відхиляє його  виходячи з наступного.  

             Згідно ч.2 ст.9 Закону України „Про колективне  сільськогосподарське підприємство”  -пай є власністю члена  підприємства. Право  розпоряджатися  своїм  паєм  за власним розсудом член підприємства набуває після  припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися  відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.    Згідно ст.1216 ЦК України  спадкуванням  є перехід прав та обов”язків ( спадщини)  від фізичної особи , яка померла ( спадкодавця) , до інших осіб ( спадкоємців).

               Мати  позивача , ОСОБА_3 ,яка була членом КСП  „Прогрес”,   померла  25 грудня 2001 р.,   позивач після її смерті, 13.07.2004 р. отримав  свідоцтво про право на спадщину за законом ( а.с.6 ) та   21.07.2004 р.  на його ім”я було  видано свідоцтво  про право  власності на майновий пай члена  колективного сільськогосподарського підприємства в розмірі 2730 грн. ( а.с.177) .  Отже на час підписання  сторонами цього  договору 17.02.2000р. ,   власником   майнового паю була мати позивача, ОСОБА_3, яка  і мала право ним розпоряджатися.  

                 Згідно ст.319 ЦК України  власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном  на власний розсуд. Власник має право  вчиняти щодо свого  майна будь-які дії , які не суперечать закону. Позивачем доказів  на уповноваження  його  матір”ю  ОСОБА_3  згідно    встановлених  законодавством вимог  щодо представництва , на укладення даного  договору , суду  не надано.

           Інший  договір ,  який   позивач  додав  до позовної заяви – типовий  договір  оренди землі  від 1.02.2005 р. ( а.с.4-5), як пояснили сторони в судовому- не діє . Згідно ст.61 ЦПК України – обставини, визнані сторонами та іншими особами , які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. З огляду на викладене суд  також не бере до уваги  та відхиляє  даний  доказ.  

           Суд також критично ставиться  і  до  стверджень позивача  , як на доказ  про знаходження майнового паю в оренді в СФГ „Райдуга”  , -на довідку  за підписом  голови ліквідкомісії ОСОБА_9( а.с.19), де зазначено  що при розпаюванні СГП „Прогрес”  майновий пай ОСОБА_3 в сумі 2730 грн. був разом з земельним  переданий  фермерському  господарству „Райдуга”. Конкретно  майно на цю суму  не виділялось, а було передане  в майні , яке передавалось на 32 пайщиків на  сумму 127188 грн. Мотивом передачі були засідання ліквідкомісії , на якому були  присутні пайщики, що передали свої паї на фермерське господарство „Райдуга” , протокол №6 від 27 березня  2000 р. ( а.с.19), оскільки  згідно   пізніше  наданої  головою  ліквідаційної комісії  ОСОБА_2 заяви та її відповіді на запит суду - ОСОБА_6 , а потім   спадкоємець  ОСОБА_1  у ліквідаційну  комісію  КСП „Прогрес”   з майновим сертифікатом для отримання майна  не звертались.  СФГ „Радуга” з дорученням і майновим сертифікатом від ОСОБА_1 на   отримання майна не звертались( а.с.166-167); при перегляді документів  у ліквідкомісії немає документів, які б  свідчили про отримання майна  ОСОБА_3, потім ОСОБА_1,, а також  ніхто не звертався з їхнім дорученням  на отримання  майна ( а.с.183).

                Сам позивач в судовому засіданні  пояснив,  що до ліквідаційної комісії  для отримання  майна  та передачі його в оренду ні він , ні його мати   заяв  не подавали ,  це питання було вирішено на засіданні пайщиків 27.03.2000 р. протокол №6 ,  на  якому  до речі ,він     не був  присутнім. Отже , зі слів позивача,- договір оренди  було заключено раніше ( 19.02.2000р.) , ніж відбулись збори ( 27.03.2000 р.) , на яких було вирішено , як пояснив позивач,  за його усною згодою  , питання  про  передачу  належного  йому  майнового паю  в оренду відповідачу,  що є по своїй суті   суперечливим . Крім того в протоколі № 6 від 27.03.2000 р., копію якого третьою особою ОСОБА_9 надано суду,  відомості про розгляд питання  передачі майнового паю ОСОБА_1 в оренду  СФГ „Райдуга”  відсутні( а.с. 186-192).  

                                                                           На підставі викладеного, керуючись  

                                                                           ст.ст.10,11,58, 60, 213-215,223, 294 ЦПК  

                                                                           України,

вирішив:

   В задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1  до СФГ „Райдуга” ,  третя особа  голова ліквідаційної комісії колективного  сільськогосподарського підприємства „Прогрес”  ОСОБА_2  про  відшкодування  вартості  майнового паю , упущеної вигоди та моральної шкоди ,  відмовити в повному обсязі.  

 Рішення суду набирає законної сили  після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження , якщо  заяву про апеляційне оскарження не було подано.  Якщо було подано заяву  про апеляційне оскарження , але  апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений  статтею 294 ЦПК  України,  рішення суду  набирає  законної сили після  закінчення цього строку. У разі  подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після  розгляду  справи  апеляційним судом.  

       Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

   Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                     О.А. Гашинська