ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

20 червня 2007 р.

№ 22/251

 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Кривди Д.С.,

суддів:

Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргу

Закритого акціонерного товариства "Єнакієвський коксохімпром"

на постанову

від 04.04.07 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

та на рішення

від 20.07.06

у справі

№22/251

господарського суду

Дніпропетровської області

за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

до	1. Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 2. Закритого акціонерного товариства "Єнакієвський коксохімпром"

про	стягнення 2752,07 грн.

за участю представників сторін

від позивача:

Переяславська М.В., дов.

від відповідача 1:

у засідання не прибули

від відповідача 2:

Орлов В.В., дов.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" та Закритого акціонерного товариства "Єнакієвський коксохімпром" про стягнення з останнього 2752,07 грн. майнової шкоди.

Позов мотивовано встановленням недостачі продукції в кількості 2944 кг на суму 2752,07 при поставці продукції позивачу за договором №685/4592 від 20.12.04, що підтверджується комерційними актами БК №061100/140 від 24.07.05, БК №061105/145 від 26.07.05, БК №061109/149 від 31.07.05.

Рішенням від 20.07.06 господарський суд Дніпропетровської області (суддя Пуппо Л.Д.) стягнув із Закритого акціонерного товариства "Єнакієвський коксохімпром" на користь позивача 2752,07 грн. основної суми та судові витрати, а в позові до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" відмовив.

Рішення мотивовано посиланням на положення ст.ст. 2, 3, 6, 37, 129 Статуту залізниць України та висновком про завантаження відправником вагонів не до тієї кількості, яка вказана у накладних, що підтверджується відповідними комерційними актами.

Постановою від 04.04.07 Дніпропетровський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Лисенко О.М. –головуючий, Виноградник О.М., Джихур О.В.) рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Ухвалою від 30.05.07 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою Закритого акціонерного товариства "Єнакієвський коксохімпром", в якій заявлені вимоги про скасування рішення і постанови та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що згідно зі ст.ст. 712, 664 ЦК України, п. 3.1 укладеного між сторонами договору, офіційними правилами тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгівельної палати ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року обов'язки постачальника були виконані в момент вручення товару перевізнику, доказом чого є залізничні накладні №65806960, №67191049, 64993231, 63426027, в яких зазначені дані про товар, у тому числі його маса.

Також скаржник доводив залишення судами поза увагою обставин невиконання позивачем вимог п. 6.1 договору та Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народної потреби за кількістю", затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965 №П-6 (далі –Інструкція П-6).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач за договором поставки від 20.12.04 №685/4592 отримав від відповідача по залізничних накладних №№52408739, 52408803, 52408802, 52408902 коксовий горішок. Видача вантажу здійснювалась залізницею відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України з перевіркою ваги вантажу. При цьому виявлена недостача, про що складено комерційні акти БК №061100/140 від 24.07.05, БК №061105/145 від 26.07.05, БК №061109/149 від 31.07.05.

У зв'язку з викладеними обставинами позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з постачальника 2752,07 грн. майнової шкоди, яка виникла внаслідок недостачі продукції в кількості 2944 кг.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили лише з обставин звільнення залізниці як перевізника від відповідальності за недостачу відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України, оскільки вантаж прибув у вагонах з рівномірним, правильним навантаженням, і слідів його втрати не виявлено.

Вищевказані комерційні акти визнані судами належними і достатніми доказами наявності недостачі з посиланням на ст. 129 Статуту залізниць України, п. 5 Інструкції П-6.

При цьому судами не надано жодної правової оцінки доводам відповідача стосовно недотримання позивачем вимог п. 6.1 укладеного між сторонами договору стосовно приймання товару за кількістю згідно з Інструкцією П-6 з обов'язковим викликом представників постачальника в разі виявлення неякісності або недостачі товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з положеннями п.п. 16, 17 Інструкції П-6, якщо при прийманні продукції буде виявлена недостача, то одержувач зобов'язаний припинити подальше приймання, забезпечити збереження продукції, а також прийняти заходи до запобігання її змішуванню з іншою однорідною продукцією; про виявлену недостачу продукції складається акт за підписами осіб, що проводили приймання продукції; одночасно з припиненням приймання одержувач зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акту представника одногороднього відправника або виготовлювача; представник іногороднього відправника (виготовлювача) викликається у випадках, передбачених в Основних і Особливих умовах постачання, інших обов'язкових правилах або в договорі.

Проте судами при розгляді справи взагалі не досліджувалися умови укладеного між сторонами договору та не встановлювалися обставини виконання позивачем вищевказаних вимог, а також п. 14 Інструкції П-6 щодо здійснення перевірки ваги нетто в порядку, передбаченому стандартами, технічними умовами.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами, із застосуванням норм законодавства, що регулюють такі правовідносини.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.06 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.07 у справі №22/251 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий                                                                                Д.Кривда

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

                                                                                          А.Уліцький