Справа № 2а-133-10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2010 грудня 2009 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі : головуючого судді - Шавиріної Л.П.
розглянувши у порядку письмового провадження в залі судового засідання в м. Красний Лиман у відсутності сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман про відновлення пропущенного строку звернення до суду, визнання дій відповідача неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної виплати дітям війни за 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн., суд -
ВСТАНОВИВ:
03 листопада 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман про відновлення строку звернення до суду, визнання дій відповідача неправлмірними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної виплати дітям війни за 2006-2007 року в сумі 2733,30 грн.
В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, позов підтримав повністю, просив справу розглянути у його відсутності, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у встановленому законом порядку йому присвоєно статус «дитини війни», але передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії' за віком в 2006 та 2007 році відповідач йому не виплачував. Тому просив позов задовольнити.
Представник відповідача - Управління Пенсійного Фонду України в м. Красний Лиман в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був попередженим належним чином, просив справу розглянути у його відсутності. При цьому на адресу суду відповідач надіслав заперечення проти позову, у яких відповідач посилається на те, що порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Кабінетом Міністрів України у 2006 році не було розроблено. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» призупинена. Законодавчо питання стосовно фінансування виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком дітям війни врегульовано не було. Відповідно до Закону підвищення до пенсії' дітям війни виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Тому вимоги позивача щодо підвищення пенсії вважає незаконними, просить суд відмовити у задоволенні позову. Крім того у своїх запереченням відповідач наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, оскільки пенсія нараховувалася та виплачувалась щомісячно та позивачу був відомий її розмір. Тому вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин.
З матеріалив справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.
Позивач має статус „Дитини війни", що також підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 (а.с.7).
Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії' в розмірі 30% мінімальної пенсії' за віком.
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст. б Закону України „Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії' за віком. Згідно ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Дію статті 6 вказаного закону зупинено на 2006 рік згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року № 3235-1У. Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, предметом розгляду Конституційного Суду України вказаний закон не був. А тому у відповідача не існувало обов'язку виплати позивачу зазначеної у позові доплати до пенсії на 2006 рік, як і у позивача права на її отримання.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії' за 2007 рік, суд вважає, що відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік", дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії' громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції' України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовіїз у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії' положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, іїшті правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Виходячи з припиав вказаної норми Конституції' України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, тобто мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до статті 64 Конституції' України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.З та 4 ст.8 КАС України звернення до адмшістративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віїюм визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії' позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" покладено на відповідача, за місцем проживання позивача.
Порупіення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і припинилось лише 01 січня 2008 року після внесення змін до Закон)' України „Про соціальний захист дітей війни".
Але позивач звернувся до суду лише 03.11.2008 року.(а.с.8).
Аналізуючи цю обставину, суд вважає частково обгрунтованими заперечення відповідачів про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне.
Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинні була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач не скористався досудовим порядком вирішення спору з відповідачем. Разом із заявленням клопотання про поновлення строку звернення до суду не навів поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що причиною пропуску вказаного строку є необізнаність у правових питаннях. А про порушення своїх прав позивач дізнався в 2007 році після висвітлення в засобах масової інформації рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року. Суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, бо відповідно до ст. 57 Конституції' України всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов'язків громадян, підлягають обов'язковому оприлюдненню.
Тому у зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про підвищення пенсії' як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 03.11.2007 року (дата звернення до суду з позовом відповідно поштової реєстрації 03.11.2008 року). А задоволенню підлягають лише позовні вимоги, пред'явлені в межах строку звернення до суду - з 03.11.2007 року по 31.12.2007 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд також виходить з того, що вимоги про стягнення з відповідача доплати до пенсії' у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії' замість органу, якому надані такі повноваження. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що з огляду на положення статей 21,105,162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю. Тому встановивши, що відповідачем порушено норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд повинен лише визнати такі дії' незаконними і зобов'язати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції'України, ст.ст. З, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 6-14, 21, 71, 105, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд —
ПОСТАНОВИВ :
Позовна вимога ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман в частині нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_1 як дитині війни за період з 03 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії' як «дитині війни» за період з 03 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції', яка діяла в цей період у розмірі З0 відсотків мінімальної пенсії' за віком з урахуванням фактично отриманих сум.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через Краснолиманський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії' заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Головуючий суддя