ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2006 у справі № 2/22, згідно зі ст.ст. 66, 67 ГПК України, задоволено заяву ВАТ тресту "Київміськбуд" ім. М.П.Загороднього про забезпечення позову та накладено арешт на комплекс будівель площею 1842,00 м2, що розташований за адресою: м. Київ, пр. Червонозоряний, 190.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2007, за тією ж справою, вищезазначена ухвала суду змінена. Задоволена заява ВАТ тресту "Київміськбуд" ім. М.П.Загороднього про забезпечення позову. Накладено арешт на комплекс будівель площею 1842,00 м2, що розташований за адресою: м. Київ, пр. Червонозоряний, 190, що належить ЗАТ "Побут-Сервіс" у складі будівлі лазні (літера А) площею 1679,90 м2, будівлі котельні (літера Б) площею 162,10 м2, право власності на яке засвідчене свідоцтвом про право власності від 23.08.2006, виданим на підставі наказу Головного управління комунальної  власності м. Києва від 23.08.2006 № 1391-В, зареєстрованим 1 вересня 2006 року. Накладено арешт на грошові кошти в межах позовних вимог, що належать ЗАТ "Побут-Сервіс".

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 08.02.2007 та ухвалу господарського суду першої інстанції від 19.12.2006. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що апеляційним судом порушено вимоги ст. 179 ГК України, ст. 627 ЦК України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач до Вищого господарського суду України не надіслав.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено апеляційним судом, і це відповідає наявним матеріалам справи, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив розірвати інвестиційно-підрядний договір № 292/Ін часткової участі у будівництві комунально-виробничого підприємства по обслуговуванню ділових представництв "Бізнес-парк" по проспекту Червонозоряному, 190 в м. Києві від 01.06.2005, укладеного з відповідачем у справі, та стягнути з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 436875000,00 грн.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Таким чином, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Отже, вирішення питання про наявність чи відсутність вищезазначених обставин, що є підставою для задоволення чи відмови у задоволенні заяви про вжиття таких заходів, є прерогативою господарського суду першої інстанції, який досліджує ці обставини в повному об’ємі.

У цьому зв’язку, апеляційним судом було встановлено, що за умовами інвестиційно-підрядного договору № 292/Ін від 01.06.2005, за яким відповідач виконує функції замовника будівництва, повне фінансування проектування та будівництва об’єкту здійснюється за рахунок коштів позивача, який є інвестором та генпідрядником за договором, в тому числі і тих робіт, виконання яких покладено договором на відповідача. Крім цього, умовами договору було передбачено, що позивач додатково надає відповідачу грошові кошти на здійснення його функціонування.

При цьому, позивачем був наданий інвестиційний договір № 601 від 07.06.2005 часткової участі у будівництві номінально-виробничого підприємства по обслуговуванню ділових представництв "Бізнес-парк" по пр. Червонозоряному, 190 в м. Києві, укладений між відповідачем та ТзОВ "ІБК "ІСА", предмет та умови якого майже повністю співпадають з умовами інвестиційно-підрядного договору між позивачем та відповідачем по даній справі. У цьому зв’язку суди обґрунтовано припустили, що в даному випадку невжиття заходів до забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.

Враховуючи наведене, застосовані судами заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на комплекс будівель площею 1842,00 м2, що розташований за адресою: м. Київ, пр. Червонозоряний, 190, не суперечать вимогам діючого процесуального законодавства.

Разом з тим, на думку Вищого господарського суду, не можна погодитись з правильністю цієї ж постанови в частині накладення арешту на грошові кошти в межах позовних вимог, що належать ЗАТ "Побут-Сервіс".

Як вбачається із змісту постанови Київського апеляційного господарського суду, апеляційний суд послався на те, що заходи забезпечення позову, прийняті судом першої інстанції є недостатніми та такими, що потребують доповнення, оскільки з позовної заяви вбачається, що другим пунктом позовних вимог є стягнення з відповідача 436875000,00 грн. на відшкодування збитків. І у цьому зв’язку, дійшов до висновку, що необхідно вжити додаткових заходів до забезпечення позовних вимог у вигляді накладення арешту на грошові кошти в межах позовних вимог.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до змісту ст.ст. 66, 67 ГПК України, а також згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться у Постанові від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", позов може забезпечуватись, у тому числі, шляхом накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. При цьому, розглядаючи заяву про забезпечення позову та за наявності підстав для її задоволення, суд має, крім іншого, з’ясувавши обсяг позовних вимог, обрати такий вид забезпечення, який не буде перешкоджати господарській діяльності відповідної особи. А отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням заходів забезпечення.

Вищенаведені вимоги діючого законодавства, а також рекомендації Пленуму Верховного Суду України, що містяться у наведеній Постанові, апеляційний суд не прийняв до уваги та, наклавши арешт на належні відповідачу грошові суми в межах заявлених позовних вимог, розмір яких складає 436875000,00 грн., не пересвідчився у тому, що обрання такого заходу забезпечення позову не буде перешкоджати його господарській діяльності і не потягне за собою порушення його прав.

Таким чином, оскаржену постанову апеляційного господарського суду не можна визнати законною і обґрунтованою в частині, що стосується накладення арешту на грошові кошти, у зв’язку з чим вона, у наведеній її частині, підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Побут-Сервіс" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2007 у справі № 2/22 скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2007 залишити без змін.

Головуючий                                                                             Остапенко М.І.

Суддя                                                                                         Харченко В.М.

Суддя                                                                                         Борденюк Є.М.