ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2007 р. | № 7/375 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий), |
Харченка В.М., |
Борденюк Є.М. |
розглянувши у відкритому | судовому засіданні у м. Києві |
касаційну скаргу | Комунального підприємства "Енергозбереження" |
на постанову | від 26.09.2006 |
Київського апеляційного | господарського суду |
у справі | № 7/375 |
господарського суду | міста Києва |
за позовом | Комунального підприємства "Енергозбереження" |
до | Дочірнього підприємства "Газ-тепло" |
про | стягнення 4023931,00 грн., внесення доповнень в договір № 17/05-396 від 01.10.2005 |
В судове засідання представники сторін не з’явилися, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.
ВСТАНОВИВ:
У травні 2006 року комунальне підприємство "Енергозбереження" звернулося з позовом до дочірнього підприємства "Газ-тепло" про стягнення з відповідача заборгованості сумі 4023931,00 грн. по договору № 17/05-396 від 01.10.2005 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії, віднесення збитків понесених позивачем від недонарахування за послуги теплопостачання у зв’язку з застосуванням знижуючого коефіцієнта роботи котелень в січні 2006 року на відповідача у розмірі 512365,00 грн. та про зобов’язання сторони внести відповідні доповнення до вищезазначеного договору.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.06.2006 у справі № 7/375 позов задоволено частково. Стягнено з ДП "Газ-тепло" на користь КП "Енергозбереження" 1645233,93 грн. основного боргу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2006 вищезазначене рішення суду скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено в повному обсязі.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 26.09.2006, а рішення суду першої інстанції від 15.06.2006 залишити без змін. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови порушив вимоги матеріального права, зокрема, ст.ст. 526, 527 ЦК України.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого господарського суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування Київським апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 01.10.2005 між сторонами у справі був укладений договір № 17/05-396 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії, згідно умов якого відповідач як замовник в якості давальницької сировини надає природний газ, який є власністю першого для переробки його в теплову енергію. При цьому, природний газ, що є сировиною для вироблення готової продукції та сама готова продукція (вироблена теплова енергія) є власністю відповідача і на баланс позивача не передається.
Крім того, цього ж дня, тобто 01.10.2005 між сторонами у справі був укладений договір комісії № 12/05-397, згідно якого оплата за теплову енергію, передану позивачу для реалізації споживачам міста Н.Каховка, надходить від споживачів безпосередньо на рахунок відповідача.
Судами також було встановлено, що 01.10.2005 за № 16/05-662 між позивачем як покупцем та відповідачем як продавцем був укладений договір купівлі-продажу природного газу, умовами якого було передбачено передачу продавцем у власність покупцю, прийняття останнім та оплату природного газу в обсягах, що перевищують використані обсяги газу на виробництво теплової енергії згідно з договором № 17/05-396 від 01.10.2005; кількість газу, яка передається покупцю у відповідний період за цим договором визначається як різниця між загальним обсягом фактично використаного газу (відображеним в технічному акті споживання газу) та обсягом газу використаним на виробництво теплової енергії (згідно з актами прийому-передачі природного газу та теплової енергії) та оформлюється шляхом підписання акту приймання-передачі газу.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що позивачем надані лише акти виконання послуг з транспортування та приймання-передачі природного газу, акти прийому-передачі природного газу на переробку в теплову енергію, акти прийому-передачі готової продукції, акти виконаних робіт, тоді як щомісячні акти звірки, обов’язкові для ведення постійного обліку розрахунків, які є формою контролю виконання зобов’язань по вказаним договорам в частині щоденного перерахунку замовником підряднику отриманих від реалізації готової продукції коштів відповідно до алгоритму та можуть бути доказами його порушення в матеріалах справи відсутні, у зв’язку з чим позивачем не доведені обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.
Суд першої інстанції правильно врахував фактичні обставини справи, з яких вбачається, що умовами договору № 17/05-396 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії було передбачено, що підставою для розрахунків за надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії є підписані акти виконаних робіт.
У цьому ж зв’язку, з матеріалів справи вбачається, і ці обставини були встановлені судом першої інстанції, що в ній є наявними два акти виконаних робіт, а саме акт № 11П/396 за листопад 2005 року та акт № 12П/396 за грудень 2005 року. Однак, доказів проведення оплати по вказаним актам відповідач не надав, в зв’язку з чим станом на 01.04.2006 заборгованість відповідача перед позивачем за переробку природного газу становить 1645233,93 грн.
Наведеним обставинам суд першої інстанції дав належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 526, 527 ЦК України, дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнув з відповідача суму заборгованості у розмірі 1645233,93 грн. Посилання відповідача на те, що за умовами договору всі розрахунки між сторонами, щодо надання позивачем послуг з переробки природного газу, мали проводитись відповідно до передбаченого цим же договором алгоритму розподілу коштів, суд обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки така умова договору стосувалась виключно порядку розподілу між сторонами тих коштів, які надійшли і не позбавляла відповідача обов’язку розрахуватись з позивачем за надані послуги в повному обсязі.
Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як така, що не відповідає фактичним обставинам справи, а рішення суду першої інстанції –залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Комунального підприємства "Енергозбереження" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2006 скасувати.
Рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2006 у справі № 7/375 залишити без змін.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.