Справа № 302/701/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 січня 2020 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Куштана Б.П., Мацунича М.В.,

з участю секретаря - Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Сектора охорони здоров`я Міжгірської районної державної адміністрації на рішення Міжгірського районного суду від 16 листопада 2016 року (головуючий суддя Цімбота В.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Сектору охорони здоров`я Міжгірської районної державної адміністрації про скасування дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з 25.06.2001 прийнята на посаду медичної сестри Відділення інтенсивної терапії Міжгірської районної лікарні.

Наказом Сектору охорони здоров`я (СОХ) Міжгірської РДА від 21.06.2016 № 57-0 ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне ведення медичної документації.

Позивач зазначала, що 21.06.2016 під час чергування позивача у палату Міжгірської районної лікарні з`явились заступник директора ОСОБА_6., заступник головного лікаря Маслей Н.І., заступник директора з амбулаторно-поліклінічної роботи Цінкевич С.В. та працівник відділу кадрів, які пропонували ОСОБА_1 надати письмові пояснення стосовно доповідної записки в.о. старшої медичної сестри ВАІТ ОСОБА_4., однак ОСОБА_1 виконувала невідкладні призначення хворим, а тому не могла надати письмові пояснення. При цьому їй не було роз`яснено в чому полягають конкретні питання, з приводу яких слід надати пояснення, та у доповідній записці в.о. старшої медичної сестри ВАІТ ОСОБА_4. відсутні дані про дату вчинення порушень ОСОБА_1 . Не дочекавшись пояснень ОСОБА_1 комісією було складено Акт від 21.06.2016 про те, що ОСОБА_1 ознайомлена з доповідною запискою в.о. старшої медичної сестри ВАІТ ОСОБА_4., і будь-які пояснення відмовилась давати.

Позивач вказувала у позовній заяві, що тоді ж, 21.06.2016, їй було вручено наказ від 21.06.2016 № 57-0 про оголошення догани за неналежне ведення медичної документації.

У подальшому наказом Сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА від 08.07.2016 № 63-0 медичній сестрі ВАІТ ОСОБА_1 оголошено догану за порушення нею принципів медичної деонтології. Підставою для оголошення догани стали: подання директора Міжгірської районної лікарні Маршалика Е.Т. від 22.06.2016 № 54/01-08 та № 55/01-08; доповідні записки заступника директора Міжгірської районної лікарні з лікувальної роботи ОСОБА_6. та лікаря-анестезіолога ВАІТ ОСОБА_7. від 22.06.2016; акт від 24.06.2016 з пропозицією ОСОБА_1 надати пояснення до 30.06.2016 щодо невиконання нею своїх функціональних обов`язків

Наказом Сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА від 14.07.2016 № 426-к ОСОБА_1 звільнено з посади медичної сестри ВАІТ Міжгірської районної лікарні на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із систематичним невиконання нею без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку (а.с. 70 т. 1).

ОСОБА_1 вказувала, що 15.07.2016 за місцем свого проживання поштою вона отримала листа, у якому знаходилась пропозиція з`явитися в кабінет заступника директора для ознайомлення з матеріалами службового розслідування щодо подій, які мали місце 14.06.2016, копія наказу від 08.07.2016 про оголошення їй догани, а 20.07.2016 поштою вона отримала копію наказу від 14.07.2016. про її звільнення із роботи.

Накладене на неї стягнення та звільнення з роботи вважає незаконними, оскільки їй невідомо за які проступки до неї застосовано дисциплінарні стягнення, вважає, що такі застосовано без законних підстав і з порушенням порядку їх застосування.

Посилаючись на дані обставини, ОСОБА_1 просила: визнати незаконним і скасувати наказ Сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА від 15.06.2016 № 56-о про проведення службового розслідування; визнати незаконним і скасувати наказ Сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА від 21.06.2016 № 57-о, яким їй оголошено догану; визнати незаконним і скасувати наказ Сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА від 08.07.2016 № 63-о, яким їй оголошено догану; визнати незаконним і скасувати наказ відповідача від 14.07.2016 № 426-к про її звільнення з роботи; поновити її на попередній роботі на посаді медичної сестри Відділення інтенсивної терапії та анестезіології (ВАІТ) Міжгірської районної лікарні; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, що пов`язаний із незаконним звільненням, за період із 15.07.2016 по час вирішення справи судом.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 листопада 2016 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на попередній роботі - медичною сестрою Міжгірської районної лікарні. Скасовано накази від 21.06.2016 № 57-о, від 08.07.2016 № 63-0 по Сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА про оголошення ОСОБА_1 догани. Стягнуто із Сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу без врахування загальнообов`язкових платежів з 15.07.2016 до 16.11.2016 в сумі 6768 грн. 67 коп. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та оплати за весь час вимушеного прогулу допущено до негайного виконання. В решті вимог відмовлено. Стягнуто із Сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА в користь держави судовий збір на 1378 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції вважав, що накази про оголошення ОСОБА_1 доган за неналежне ведення медичної документації і за порушення принципів медичної деонтології є надуманими і не підтверджені належними доказами. У цих наказах відсутні дані про час і місце порушення ОСОБА_1 умов трудового договору і Правил внутрішнього трудового розпорядку та заподіяння цим шкоди установі. У матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач була належно ознайомлена з наказом про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Рішення місцевого суду оскаржено як позивачем, так і відповідачем.

За результатом розгляду таких скарг рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 21.02.2017 апеляційну скаргу Сектора охорони здоров`я Міжгірської РДА задоволено, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16.11.2016 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із притягненням до дисциплінарної відповідальності і звільнення з роботи за невиконання ОСОБА_1 без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором і Правилами трудового розпорядку при займаній нею посаді медичної сестри ВАІТ Міжгірської районної лікарні. Суд першої інстанції, скасовуючи оспорювані накази і поновлюючи позивача на займаній раніше посаді, не залучив до участі у справі Міжгірську районну лікарню, з якою ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах. Даний спір впливає на права і обов`язки Міжгірської районної лікарні, тому вона повинна бути залучена до участі у справі як відповідач.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.07.2019 касаційні скарги ОСОБА_1 та Сектора охорони здоров`я Міжгірської РДА задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 21.07.2017 скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційним судом не надано належної оцінки наказу Сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА від 14.07.2016 № 426-к, яким звільнено із займаної посади ОСОБА_1 , Положенню про Сектор охорони здоров`я Міжгірської РДА, згідно з яким останній є розпорядником бюджетних коштів і здійснює безпосереднє керівництво медичним установами районного підпорядкування, у тому числі, Міжгірською районною лікарнею, фінансування закладів охорони здоров`я, а завідувач Сектору призначає (приймає) на посади та звільняє з посад працівників медичних закладів за поданням їх керівників. Окрім того питання щодо умов праці працівників Міжгірської районної лікарні врегульовані також колективною угодою про співпрацю та соціальне партнерство, яка укладена між Сектором охорони здоров`я та Міжгірською районною організацією профспілки працівників охорони здоров`я і затверджена 04.09.2015. Висновок апеляційного суду про те, що позивач перебувала у трудових відносинах із Міжгірською районною лікарнею, а Сектор охорони здоров`я Міжгірської РДА не є належним відповідачем у справі, є неправильним. Апеляційним судом не зазначено, яким чином вирішення даного спору про скасування дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА, який здійснює повноваження розпорядника бюджетних коштів, а також роботодавця по відношенню до позивача, вплине на права та обов`язки Міжгірської районної лікарні.

Крім того, у постанові суду касаційної інстанції зазначено, що апеляційним судом не враховано обставини, встановлені у рішенні Апеляційного суду Закарпатської області від 07.10.2016 у справі № 300/213/16-ц, що роботодавцем ОСОБА_1 є саме Сектор охорони здоров`я Міжгірської РДА. Вказаним рішенням вирішено подібний спір, зобов`язано Сектор охорони здоров`я Міжгірської РДА нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за одну годину кожної відпрацьованої зміни за період з 01.01.2014 до 01.12.2015. Згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень постановою Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 300/213/16-ц касаційну скаргу Сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА залишено без задоволення, а рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 07.10.2016 у справі № 300/213/16-ц залишено без змін.

Отже, рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16.11.2016 оскаржено обома сторонами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить: рішення суду першої інстанції змінити, встановити і зазначити в резолютивній частині рішення повно і правильно посаду та роботу, на яку суд її поновлює внаслідок незаконного звільнення (оскільки вона працювала на посаді медичної сестри стаціонару (палатної) відділення інтенсивної терапії та анестезіології Міжгірської районної лікарні, а суд першої інстанції поновив її на роботі на посаді, якої не існує у штатному розписі відповідача); стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 8254,47 грн., оскільки місцевим судом неправильно обчислено її середній заробіток за час вимушеного прогулу (у травні та червні 2016 року було 41 робочий день, а не 50); встановити та зазначити в рішенні обставини, які не встановлені судом першої інстанції, про які зазначено в апеляційній скарзі, так як внаслідок неправильного дослідження доказів судом неправильно установлено обставини, які мають значення для справи - до застосування до неї дисциплінарних стягнень відповідач не зажадав від неї письмових пояснень. Саме відповідачу надано право прийняття її на роботу. Згідно Положення про Сектор охорони здоров`я Міжгірської РДА, розпорядженням голови Міжгірської РДА від 12.05.2014 № 41-р реорганізовано Відділ охорони здоров`я Міжгірської РДА у Сектор охорони здоров`я Міжгірської РДА та довідку адміністрації сектору кадрів Міжгірської РДА від 21.01.2017.

В апеляційній скарзі Сектор охорони здоров`я Міжгірської РДА, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга Сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА мотивована, зокрема, тим, що звільнення позивача проведено з дотриманням вимог трудового законодавства і підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме 05.09.2016 Сектором охорони здоров`я було подано заяву про відвід судді Цімбота В.І., в якій підставою для відводу, зокрема було зазначено те, що син судді був захисником позивача у кримінальному провадженні. Проте у задоволенні заяви було відмовлено у зв`язку з відсутністю доказів. 29.09.2016 відповідачем повторно було подано заяву про відвід судді з доказами, які підтверджують викладені у заяві обставини. Однак зазначену заяву розглянуто не було. Висновки суду першої інстанції про те, що накази про оголошення позивачу доган є надуманими і не підтверджені належними доказами, не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач належним чином була ознайомлена із наказом про притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Не відповідають фактичним обставинам справи висновки суду про відсутність у наказах даних про час і місце порушення позивачем умов трудового договору і Правил внутрішнього трудового розпорядку. Суд не дав оцінки факту порушення позивачем своїх функціональних обов`язків. Наявність у позивача дитини-інваліда не звільняє її від обов`язку належно виконувати свої функціональні обов`язки та не може слугувати підставою для поновлення на роботі. Сектор охорони здоров`я Міжгірської РДА наділений повноваженнями роботодавця щодо працівників Міжгірської районної лікарні. Місцевим судом у порушення вимог статті 367 ЦПК України (2004 р.) помилково допущено негайне виконання рішення щодо всієї присудженої суми та помилково визначено розмір судових витрат. Суд не описав у рішенні та не надав оцінку показанням допитаних свідків ОСОБА_6. , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які вказували на порушення ОСОБА_1 ведення медичної документації та порушення принципів медичної деонтології.

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що стверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.42-44 т. 3). Судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності учасників справи. Відповідно до положень ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.

Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що наказом від 25.06.2001 № 152 ОСОБА_1 прийнята на посаду медичної сестри Відділення інтенсивної терапії Міжгірської районної лікарні (станом на червень-липень 2016 року - відділення інтенсивної терапії та анестезіології - ВАІТ).

Наказом Сектору охорони здоров`я (СОХ) Міжгірської РДА від 21.06.2016 № 57-о ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне ведення медичної документації. Підставою для оголошення догани стали: пропозиція комісії, створеної наказом СОХ від 15.06.2016 № 56-о «Про проведення службового розслідування»; доповідна записка в. о. старшої медичної сестри ВАІТ ОСОБА_4.; акт про відмову від дачі пояснень від 21.06.2016 ОСОБА_1 щодо фактів, викладених у доповідній записці в.о. старшої медичної сестри ВАІТ ОСОБА_4 ; подання адміністрації Міжгірської районної лікарні (а.с. 52 т. 1).

Вбачається, що наказом Сектору охорони здоров`я Міжгірської районної Міжгірської РДА від 15.06.2016 № 56-о «Про проведення службового розслідування» було створено комісію для проведення службового розслідування щодо розгляду фактів порушення функціональних та посадових обов`язків медичною сестрою ОСОБА_1 (а.с.49 т.1). Такий наказ видано за результатами розгляду доповідної записки ОСОБА_4. від 13.06.2016 щодо неналежного оформлення медичної документації медичною сестрою ОСОБА_1 , та доповідної записки директора Міжгірської районної лікарні Маршалик Е.Т. від 15.06.2016 щодо випадку порушеня функціональних облов`язків медичною сестрою ОСОБА_1 , що мав місце 14.06.2016 і міг спричинити летальні наслідки.

Як вбачається зі змісту документів, які стали підставою для видачі наказу від 21.06.2016 № 57-о, доповідна записки ОСОБА_4. містить перелік загальних порушень без дат вчинення (42 т. 1); 21.06.2016 було складено Акт про відмову ОСОБА_1 дати пояснення щодо доповідної записки ОСОБА_4. (а.с.50 т. 1); у поданні адміністрації Міжгірської районної лікарні також міститься перелік загальних поушень без дат їх вчинення (а.с.51 т.1).

В подальшому, наказом Сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА від 08.07.2016 № 63-0 медичній сестрі ВАІТ ОСОБА_1 оголошено догану за порушення нею принципів медичної деонтології. Підставою для оголошення догани стали подання директора Міжгірської районної лікарні від 22.06.2016 № 54/01-08 та № 55/01-08, доповідні записки заступника директора Міжгірської районної лікарні з лікувальної роботи ОСОБА_6 лікаря - анестезіолога ВАІТ ОСОБА_7. від 22.06.2016, акт від 24.06.2016 з пропозицією ОСОБА_1 надати пояснення до 30.06.2016 щодо невиконання нею своїх функціональних обов`язків (а.с. 60 т. 1).

Так, у поданнях директора Міжгірської районної лікарні Маршалика Е.Т. від 22.06.2016 № 54/01-08 та № 55/01-08 відсутні дати вчинення порушень етики. Згідно доповідної записки ОСОБА_6. 21.06.2016, ОСОБА_1 вела себе агресивно, коли комісія намагалась ознайомити останню з наказом про оголошення догани від 21.06.2016 (а.с.55 т. 1) У доповідній записці ОСОБА_7 . зазначено, що ОСОБА_1 не дотримувалась субординації під час розмови із заступником головного лікаря (а.с. 58 т.1). Актом від 24.06.2016 зафіксовано, що позивачу було запропоновано ознайомитись із доповідними записками ОСОБА_6. та ОСОБА_7 щодо випадку 21.06.2016 та надати пояснення з цього приводу до 30.06.2016) (а.с.59 т. 1).

Наказом сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА від 14.07.2016 № 426-к ОСОБА_1 звільнено з посади медичної сестри Міжгірської районної лікарні на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із систематичним невиконання нею без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку (а.с. 70 т. 1).

Підставами для видачі цього наказу є:

- акт комісії з проведення службового розслідування від 13.07.2016 (яким встановлено, що 14.06.2016 біля 17:00 год. мав місце випадок порушення ОСОБА_1 її функціональних обов`язків - невиконання призначень чергового лікаря згідно листка призначень, невиконання постійного сестринського догляду за хворим, порушення техніки проведення внутрішньовенної інфузії, котре могло спричинити погіршення загального стану хворого ОСОБА_8 з можливим летальним наслідком (а.с.65 т.1);

- доповідна записка директора Міжгірської районної лікарні Маршалика Е.Т. від 15.06.2016;

- акт про порушення функціональних обов`язків медичної сестри ОСОБА_1 , що могло спричинити летальні наслідки від 14.06.2016;

- акт про ненадання пояснень від 13.07.2016 (а.с. 64);

- копії наказів від 21.06.2016 № 57-о та від 08.07.2016 № 63-о про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Наказом сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА від 14.07.2016 № 427-к внесено зміни у попередній наказ - зазначено про звільнення позивача з 14.07.2016 (а.с.71 т. 1).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Як роз`яснено у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про судову практику розгляду судами трудових спорів» (далі - Постанова від 06.11.1992 № 9), у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом, зокрема, 3 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

За передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (статті 151 КЗпП України) (пункт 23 Постанови від 06.11.1992 № 9).

Працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір (ст.139 КЗпП України).

Згідно зі ст.147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з заходів стягнення: догана або звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

За змістом цієї норми догана - це дисциплінарне стягнення, яке може бути застосоване до працівника саме за порушення трудової дисципліни.

Згідно з вимогами ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Отже, підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення останнім трудової дисципліни. При цьому, закон вимагає, щоб факт такого порушення належним чином був зафіксований та дотриманий порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Крім цього при притягненні працівника до даного виду відповідальності, адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків.

Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов`язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Таким чином, керівник установи або уповноважений ним орган має право застосовувати дисциплінарну відповідальність за вчинення працівником проступку. Тобто, не просто за виявлення факту порушення трудової дисципліни, а за наявності вини особи, яка порушила трудові обов`язки, характеру порушення трудової дисципліни, шкідливих наслідків виявленого правопорушення, встановлення причинного зв`язку між правопорушенням та шкідливими наслідками.

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Безпосередні обов`язки працюючих закріплені в ст.139 КЗпП України та правилах внутрішнього трудового розпорядку. Конкретні завдання та обов`язки працівника, його права та відповідальність закріплюються у посадовій інструкції. Саме за невиконання або неналежне виконання працівником з його вини таких трудових обов`язків може настати дисциплінарна відповідальність цього працівника.

Невиконання наказу чи розпорядження посадової особи становить дисциплінарний проступок і може викликати застосування до працівника заходів правового впливу.

Разом з тим, якщо працівник відмовився виконувати або неналежно виконав роботу чи завдання, не передбачені трудовим договором або посадовою інструкцією, то це не може вважатися порушенням, оскільки роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (ст.31 КЗпП України).

Перед тим як ухвалювати рішення про застосування до працівника догани, роботодавець має провести розслідування та зібрати достатньо доказів, які свідчили б про факт вчинення працівником дисциплінарного проступку. Такими доказами можуть слугувати різноманітні документи: доповідні записки інших працівників; письмові свідчення свідків; повідомлення державних органів, що здійснюють контроль і нагляд за додержанням законодавства, зокрема у сфері використання найманої праці; висновки фахівців; письмові пояснення самих порушників тощо.

У разі виявлення роботодавцем порушення працівником трудової дисципліни, яке має ознаки діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України як злочину, роботодавець має повідомити про це в установленому порядку до правоохоронних органів.

Отже, частиною першою статті 149 КЗпП України передбачено, що перед застосуванням дисциплінарного стягнення від порушника трудової дисципліни роботодавцем вимагається письмове пояснення. Це є доконечною процедурою. Якщо її не дотримано, в органа, що розглядатиме трудовий спір, будуть підстави для скасування наказу роботодавця про накладення дисциплінарного стягнення на порушника. Відмова порушника трудової дисципліни надати письмове пояснення не є перешкодою для застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Якщо порушник трудової дисципліни відмовляється надати письмове пояснення, складається відповідний акт у довільній формі, в якому зазвичай указуються обставини порушення, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка вчинила його, де, коли та за яких обставин його вчинено, які наслідки воно мало. Зазначається також, що порушникові було запропоновано надати письмове пояснення, але він відмовився його надати. Акт підписує посадова особа, яка склала цей акт, та не менше ніж два інших працівники (інші особи), які є свідками порушення і відмови порушника дати вказане пояснення. Таким чином фіксується як факт вчинення конкретним працівником дисциплінарного проступку, так і факт відмови надання ним письмового пояснення.

Відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Відповідно до положень ч.1 ст.147 КЗпП України звільнення працівника за п.3 ст.40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, зокрема, за п.3 ст.40 КЗпП України, суд повинен з`ясувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати у зв`язку з вчиненням його систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Аналізуючи підстави звільнення з роботи за п.3 ст.40 КЗпП України, судом встановлено, що у оскаржуваних наказах про оголошення позивачу доган не міститься конкретних даних, коли саме і які порушення функціональних обов`язків були допущені позивачем - у якій саме медичній документації відсутні відповідні записи (зокрема, у листках призначень та в історіях хвороб яких хворих); не зазначено, яку шкоду заподіяно такими порушеннями ОСОБА_1 та, зокрема, яку шкоду заподіяно порушенням ОСОБА_1 принципів медичної деонтології, за що було оголошено догану 08.07.2016.

Відтак, відсутні обов`язкові елементи складу дисциплінарного правопорушення, що є підставою для визнання наказів про оголошення доган незаконними та їй скасування.

Крім того, колегія зазначає, що у наказі про звільнення ОСОБА_1 за результатами службового розслідування випадку порушення функціональних обов`язків медичною сестрою ОСОБА_1 , що мало місце 14 червня 2016 року, були враховані заходи дисциплінарного стягнення (догани), які були застосовані до позивача в часі після 14 червня 2016 року - 21 червня та 08 липня 2016 року.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування наказів від 21.06.2016 № 57-о, від 08.07.2016 № 63-0 по Сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА про оголошення ОСОБА_1 догани, та поновлення ОСОБА_1 на попередній роботі.

В той же час, як зазначає у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 , судом першої інстанції було невірно зазначено посаду, на яку її слід поновити - позивач підлягає поновленню на роботі на посаді медичної сестри (палатної) відділення інтенсивної терапії та анестезіології Міжгірської районної лікарні.

Крім того, судом першої інстанції невірно визначено середній заробіток, який підлягає стягненню на користь позивача за час вимушеного прогулу.

Відповідно до інформації, наданої Сектором охорони здоров`я Міжгірської РДА, заробітна плата ОСОБА_1 за травень 2016 року становила 1914,25 грн., за червень - 1975,79 грн. (а.с.132 т.1). Оскільки у травні 2016 року було 19 робочих днів, а у червні 2016 - 20 робочих днів, тому середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 99,74 грн. (1914,25 грн +1975,79грн ) : 39 р.д. = 99.74грн). Вимушений прогул за період з 15.07.2016 (наступний день після звільнення) по 16.11.2016 (день ухвалення судом рішення про поновлення на роботі) становить 87 робочих днів. Відтак, розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу складає 8677.38 грн. (99,74 грн х 87 р.д.= 8677.38грн.)

Отже, рішення суду першої інстанції, через неправильне застосування норм матеріального права, слід змінити з підстав, передбачених п. 4 ст. 376 ЦПК України, частково задовольнивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 - зазначивши про її поновлення на посаді медичної сестри відділення інтенсивної терапії та анестезіології Міжгірської районної лікарні, та стягнувши з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 8677,38 грн.

Щодо тверджень відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія зазначає наступне.

Так, 29.09.2016 відповідачем було подано заяву про відвід судді Цімбота В.І. (а.с.125-126 т.1), яка, за твердженням апелянта, не була розглянута. Як зазначено самим апелянтом, це була повторна заява про відвід. Як вбачається з технічного запису судового засідання 30.09.2016, така заява була залишена судом без розгляду, оскільки, в порушення ч. 2 ст. 23 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції), подана після початку з`ясування обставин у справі, а зазначені у заяві підстави відводу були відомі заявнику до початку з`ясування обставин у справі.

Також не заслуговують на вагу доводи відповідача щодо безпідставного допущення негайного виконання рішення щодо всієї присудженої суми. Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції), суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. В той же час, відповідно до положень частини другої вказаної статті суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1, 2 і 3 частини першої цієї статті.

Таким чином, судом першої інстанції було правомірно допущено негайне виконання рішення в частині оплати праці за весь час вимушеного прогулу.

Щодо розподілу судових витрат.

ОСОБА_1 вказувала, що її звільнено від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», та при зверненні до суду судовий збір не сплачувала.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 3 ст. 6 зазначеного Закону, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З урахуванням категорії справи та задоволених позовних вимог, із Сектору охорони здоров`я Міжгірської районної державної адміністрації слід стягнути на користь держави судовий збір за три вимоги у розмірі 1653,60 грн. (551,20 х 3 = 1653,60 грн).

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача - немає.

Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Сектора охорони здоров`я Міжгірської районної державної адміністрації - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Міжгірського районного суду від 16 листопада 2016 року - змінити.

Абзаци другий, четвертий та шостий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

Поновити ОСОБА_1 на посаді медичної сестри (палатної) відділення інтенсивної терапії та анестезіології Міжгірської районної лікарні.

Стягнути із Сектору охорони здоров`я Міжгірської районної державної адміністрації (90000, Закарпатська обл., смт. Міжгір`я, вул. Шевченка, 97, код ЄДРПОУ 26325426) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.07.2016 по 16.11.2016 у розмірі 8677,38 грн., який визначено без утримання обов`язкових податків та платежів.

Стягнути із Сектору охорони здоров`я Міжгірської районної державної адміністрації судовий збір в сумі 1653,60 грн. на користь держави (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106; призначення платежу - судовий збір, стягнутий з Сектору охорони здоров`я Міжгірської районної державної адміністрації на користь держави, за рішенням № 302/701/16-ц)

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 лютого 2020 року.

Головуюча

Судді: