Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 309/3197/15-ц

провадження № 61-28933св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на заочне рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 09 лютого 2016 року у складі судді Кемінь В. Д. та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18 січня 2017 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Джуги С. Д., Кожух О. А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що 17 травня 1997 року між сторонами укладено шлюб, який розірвано заочним рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 16 червня 2015 року. За час перебування у шлюбі, у сторін народились діти, які згідно заочного рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 16 червня 2015 року залишились проживати разом з матір?ю.

За час перебування у шлюбі, відповідач 18 січня 2008 року придбав квартиру АДРЕСА_1 , що була зареєстрована за ним на праві власності. Сім`єю був придбаний також легковий автомобіль марки «Mitsubishi Lancer 1,5», 1989 року випуску, реєстраційний номер

НОМЕР_1 .

Враховуючи, що діти після розірвання шлюбу між сторонами перебувають на вихованні та повному утриманні матері, ОСОБА_1 просила спільно набуте сторонами майно поділити наступним чином: визнати за позивачем право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 , а за відповідачем визнати право власності на 1/4 частину цієї квартири та право власності на легковий автомобіль марки «Mitsubishi Lancer 1,5», 1989 року випуску, легковий седан - В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Заочним рішенням хустського районного суду Закарпатської області від

09 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «Mitsubishi Lancer 1,5», 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , тип транспортного засобу - легковий седан В, № кузова НОМЕР_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 243,60 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що оскільки спірне майно було придбано сторонами за час перебування у шлюбі, тому таке є спільної сумісною власністю подружжя та підлягає поділу. Відступаючи від рівності часток спільної сумісної власності подружжя, місцевий суд врахував істотні обставини, що мають значення, зокрема той факт, що неповнолітні діти проживають разом з позивачкою та знаходяться на її утриманні.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі - товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТзОВ «Кредитні ініціативи»), оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 18 січня 2017 року апеляційну скаргу ТзОВ «Кредитні ініціативи» відхилено.

Заочне рішення Хустського районного суду Закарпатської області від

09 лютого 2016 року залишено без змін.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги ТзОВ «Кредитні ініціативи», апеляційний суд, вказав, що поділ і визначення боргових зобов`язань не були предметом позову, відповідні вимоги особи, яка подала апеляцію, не можуть вирішуватися по суті на стадії апеляційного розгляду справи. Майнові права кредитора-іпотекодержателя наразі забезпечені та можуть бути реалізовані.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

У червні 2017 року ТзОВ «Кредитні ініціативи» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 09 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18 січня 2017 рокута направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом не враховано, те що рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 21 серпня 2013 року на користь ТзОВ «Кредитні ініціативи» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 18 січня 2008 року, укладеним між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (первісний кредитор) та ОСОБА_2 було звернуто стягнення на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Ухвалюючи рішення про поділ майна сторін, судом не з`ясовано належним чином джерела його набуття, а також наявність боргових зобов`язань, що виникли в інтересах сім`ї чим порушено права заявника як іпотекодержателя спірного нерухомого майна.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Хустського районного суду Закарпатської області.

У жовтні 2017 року матеріали справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано до Верховного Суду.

Розпорядженням від 04 червня 2019 року № 502/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-28933св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Короткий зміст фактичних обставин справи:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 травня 1997 року до 16 червня 2015 року. Заочним рішення Хустського районного суду від

16 червня 2015 року, що набрало законної сили 26 червня 2015 року, шлюб був розірваний. Дітей сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено разом з матір ? ю, з батька стягнуто аліменти на їх утримання.

За договором купівлі-продажу від 18 січня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу

Король Н. І. за реєстровим № 145, ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 за 280 000,00 грн, сплата продавцю 250 000,00 грн з яких передбачалася за рахунок залучення кредитних коштів, що мали бути надані філією «Відділення Промінвестбанку в м. Чоп» протягом 15 банківських днів з дня укладання договору. Право власності на квартиру на підставі указаного договору було зареєстровано за ОСОБА_2 18 січня

2008 року.

За час перебування сторін у шлюбі окрім вищезгаданої квартири був придбаний і легковий автомобіль марки «Mitsubishi Lancer 1,5», 1989 року випуску, легковий седан - В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

Заочним рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від

21 серпня 2013 року у справі за позовом ТзОВ «Кредитні ініціативи» як правонаступника ПАТ «Промінвестбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки встановлено, що спірна квартира, яка є предметом позову, перебуває в іпотеці за договором від 18 січня 2008 року № 09-08/44, укладеним на забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором від 18 січня 2008 року № 02-08/35-Ф.. Рішенням суду звернуто стягнення на цей предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у рахунок погашення боргу

ОСОБА_2 за кредитним договором у розмірі 302 613,13 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Предметом позову у справі, яка переглядається, є поділ майна між подружжям.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК України та статтею 372 ЦК України.

Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї

Згідно із частиною першою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частини другої і третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої статті 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

При поділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, застосуванню підлягають положення частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. У разі коли жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що спірне майно було набуте подружжям за час перебування у шлюбі, дійшов правильного висновку про наявність підстав для його поділу з урахуванням обставин, передбачених частиною другою статті 70 СК України.

Доводи заявника про те, що оскаржуваними судовими рішеннями порушено права та інтереси ТзОВ «Кредитні ініціативи», є безпідставними, оскільки товариство не позбавлено можливості, пред?явити певні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Права та інтереси товариства, вказаним спором між сторонами не порушено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги:

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а заочне рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 09 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18 січня 2017 року - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»залишити без задоволення.

Заочне рішення Хустського районного суду Закарпатської області від

09 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18 січня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

В. П. Курило