ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у судовому засіданні взяли участь представники:

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 01.11.2006 р. у справі №01/35-89 (суддя Якушева І.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2007 р. (судді: Кравчук Н.М., Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.), позов задоволено частково: пункт 1.1 договору від 01.12.2005 р. НОМЕР_1 викладено в редакції: "1.1. Орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне користування торговельне місце на території ринку площею 5 м² для встановлення металевої конструкції №25"; у позові про доповнення договору від 01.12.2005 р. НОМЕР_1 пунктами 4.1.7, 5.1.6 у редакції, запропонованій позивачем, відмовлено; провадження у справі в частині врегулювання розбіжностей за договором від 01.12.2005 р. НОМЕР_2 припинено; стягнуто з підприємця ОСОБА_1 на користь Ківерцівської райспоживспілки 85,00 грн. витрат, пов'язаних із оплатою державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У касаційній скарзі ПП ОСОБА_1 просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 01.11.2006 р., постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2007 р. у справі №01/35-89 та прийняти по справі нове рішення, яким у позові відмовити і стягнути з позивача в користь відповідача судові витрати, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 649, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4³, 33, 43, 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: по-перше, вимоги позивача про доповнення та внесення до тексту договору нових умов не можуть розглядатись як переддоговірний спір, а можуть розглядатися як вимоги про зміну умов договору в порядку ст. 651 Цивільного кодексу України, в яких суд повинен був відмовити; по-друге, господарським судом порушено ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в результаті неодноразових уточнень позовних вимог позивач фактично визнав правомірною редакцію договору відповідача, викладену в протоколі розбіжностей до договору, і в резолютивній частині рішення суду п. 1.1 договору від 01.12.2005 р. НОМЕР_1 фактично викладено в редакції відповідача, а в позові про доповнення договору від 01.12.2005 р. НОМЕР_1 п.п. 4.1.7, 5.1.6 відмовлено, у зв'язку з чим не було підстав для стягнення судових витрат з відповідача.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Позивач у позовних заявах про врегулювання переддоговірних розбіжностей від 10.01.2006 р. №№5, 6 просив врегулювати розбіжності, які виникли при укладенні Ківерцівською районною спілкою споживчих товариств з підприємцем ОСОБА_1 договорів оренди торговельних місць, площі НОМЕР_1 від 01.12.2005 р. та НОМЕР_2 від 01.12.2005 р. шляхом включення до тексту договору НОМЕР_1 п. 1.1 у редакції райспоживспілки: "1.1. Орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне користування торговельне місце на столах, прилавках, торговельну площу на території ринку площею 7,15 м.кв. для встановлення металевої конструкції №25"; шляхом включення до тексту договору НОМЕР_2 від 01.12.2005 р. п. 1.1 у редакції райспоживспілки: "1.1. Орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне користування торговельне місце на столах, прилавках, торговельну площу на території ринку площею 4,98 м.кв. для встановлення металевої конструкції №54"; судові витрати покласти на відповідача -підприємця ОСОБА_1

В обґрунтування запропонованої редакції п. 1.1 договору оренди торговельного місця, площі НОМЕР_1 від 01.12.2005 р. позивач послався на те, що згідно з п. 13 абз. 5 Правил торгівлі на ринках м.Ківерці, затверджених рішенням Ківерцівської міської ради від 19.12.2004 р. НОМЕР_3 оплата за зайняту торгову площу під стаціонарними точками проводиться по площі під фактично виставленими товарами, враховуючи викладку товарів на дверях контейнерів, а при відкритому контейнері відповідач займає площу 7,15 м².

Заявою від 25.07.2006 р. №85 позивач позовні вимоги уточнив та просив припинити провадження у справі в частині врегулювання переддоговірних розбіжностей за договором оренди торгового місця НОМЕР_2 у зв'язку з відсутністю предмету спору, посилаючись на те, що відповідачем було відчужено контейнер №54, у зв'язку з чим предмет спору по договору НОМЕР_2 від 01.12.2005 р. відсутній; судові витрати покласти на відповідача -підприємця ОСОБА_1

01.11.2006 р. позивачем подано до суду уточнення позовних вимог №480, в яких він просить викласти п. 1.1 договору від 01.12.2005 р. НОМЕР_1 в редакції: "1.1. Орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне користування торговельну площу на території ринку площею 5,0 м.кв. для встановлення металевої конструкції №25" та доповнити договір п. 5.1.6 такого змісту: "5.1.6. За порушення п. 1.1. договору, а саме зайняття більшої площі, ніж передбачено п. 1.1. договору, орендар сплачує на користь орендодавця штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 30 (тридцять) грн. за кожен факт такого порушення"; судові витрати (державне мито та витрати на ІТЗ судового процесу) розподілити між сторонами порівну.

У судовому засіданні від 01.11.2006 р. господарського суду Волинської області представники позивача просили п. 1.1 договору оренди від 01.12.2005 р. НОМЕР_1 викласти в редакції: "1.1. Орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове користування торговельну площу 5,0 м.кв. для встановлення металевої конструкції №25"; судові витрати розподілити порівну.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарських судів щодо часткового задоволення позову є законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з   урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості.

Зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Відповідно  до абз. 3 п. 13 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України  від 26.02.2002 р. №57/188/84/105 (зі змінами та доповненнями), торговельне  місце  -  це площа,   відведена   для   розміщення необхідного   для  торгівлі  інвентарю  (вагів,  лотків  тощо)  та здійснення продажу продукції з  прилавків  (столів),  транспортних засобів,  причепів,  візків (у тому числі ручних),  у контейнерах, кіосках,  палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах  торгівлі  на  ринках,  що  затверджуються  відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 13 Правил торгівлі на ринках м.Ківерці, затверджених рішенням Ківерцівської міської ради від 19.12.2004 р. НОМЕР_3, торговельне місце -це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у т.ч. ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо.

Господарськими судами встановлено і скаржником не заперечується, що згідно з актом заміру торгових площ ринку Ківерцівської райспоживспілки від 15.11.2005 р. розмір торгового місця при закритих дверях контейнера №25 складає 5 м², у зв'язку з чим висновки господарських судів щодо викладення п. 1.1 договору від 01.12.2005 р. НОМЕР_1 у наступній редакції: "Орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне користування торговельне місце на території ринку площею 5 м² для встановлення металевої конструкції №25" відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи.

Відповідають вимогам чинного законодавства і висновки господарських судів щодо відмови в задоволенні позовних вимог у частині доповнення договору від 01.12.2005 р. НОМЕР_1 п.п. 4.1.7 та 5.1.6 (п. 4.1.7 -"Під час здійснення торгівлі не здійснювати викладки товару за межі контейнера, не розміщувати його на відчинених дверях та не встановлювати перед контейнером розкладачки"; п. 5.1.6 -"За порушення п. 4.1.7 орендар сплачує на користь орендодавця штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 30 (тридцять) грн. за кожен факт такого порушення"), і припинення провадження у справі в частині врегулювання розбіжностей за договором від 01.12.2005 р. НОМЕР_2 (які не є предметом оскарження).

Що стосується стягнення з відповідача 85,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при  укладанні,  зміні  та  розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій   іншої   сторони,   або   на   обидві   сторони,  якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору (ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України).

Матеріали справи свідчать, що спір виник внаслідок неправильних дій самого позивача, який ухилився від прийняття пропозицій відповідача щодо редакції п. 1.1 договору від 01.12.2005 р. НОМЕР_1, викладеній у протоколі розбіжностей до договору, а звернувся з заявою про врегулювання переддоговірних розбіжностей до суду, однак внаслідок неодноразового уточнення позовних вимог позивач фактично прийняв редакцію відповідача, оскільки просив викласти п. 1.1 договору від 01.12.2005 р. НОМЕР_1 в редакції відповідача (а.с. 134).

З огляду на викладене, висновки господарських судів щодо стягнення з відповідача судових витрат не відповідають вимогам ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим рішення господарського суду Волинської області від 01.11.2006 р. та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2007 р. у справі №01/35-89 у цій частині підлягають зміні (п. 5 резолютивної частини рішення -скасуванню).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, п. 5 ст. 111⁹, ст.ст. 111¹⁰, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПП ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2007 р. у справі №01/35-89 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Волинської області від 01.11.2006 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2007 р. змінити, скасувавши пункт 5 резолютивної частини рішення господарського суду Волинської області від 01.11.2006 р. щодо стягнення з ПП ОСОБА_1 судових витрат.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2007 р. залишити без змін.

Головуючий                                                                                           К.Грейц

Судді                                                                                                       О.Глос

                                                                                                      С.Бакуліна