ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-420/11 Номер провадження 22-ц/814/313/20Головуючий у 1-й інстанції Материнко М.О. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Абрамова П.С., Пилипчук Л.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 03 грудня 2010 року

за заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про забезпечення позову

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до Філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» в Октябрському районі м. Полтава, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 03 грудня 2010 року заяву представника позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про забезпечення позову, задоволено частково.

Обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов`язань.

В іншій частині заяви про забезпечення позову, відмовлено (а.с.36).

З цією ухвалою не погодилась ОСОБА_1 , яка в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу місцевого суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити.

       В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що жодного доказу наявності підстав для застосування обраного засобу забезпечення позову заявник у клопотанні не навів.

       Вказує, що на даний час, та й раніше, в апелянта не було жодних боргів за рішенням судів, що підтверджується витягом з реєстру боржників.

       Окрім того, зауважує, що в судове засідання, де вирішувалось питання про обмеження ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України її ніхто не викликав, оскаржуваного судового рішення вона не отримувала, про його існування дізналась лише 04.11.2019 року з листа прикордонників.

       Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ТОВ "Агрокапітал 3000", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором разом із заявою про забезпечення позову, в якій прохало: 1. накласти арешт на грошові кошти, нерухоме мвйно, яке належить ОСОБА_1 , шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження, в межах суми боргу; 2. обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов`язань; заборонити відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Полтавській області видачу ОСОБА_1 паспорта/проїзного документа; адміністрації ДПС України вжити заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у відповідача-1, паспортів/проїзних документів, обмежити осіб (боржників) у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов`язань; заборонити відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Полтавській області у разі наявності у ОСОБА_1 іншого паспорту/проїзного документа внести відмітку про вилучення першого паспорту до того документа, що залишився в користуванні ОСОБА_1 (а.с.2-7).

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 03.12.2010 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на рухоме та нерухоме майно в межах суми заявлених позовних вимог – 95435,39 грн.

ОСОБА_2 ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії по відчуженню вищезазначеного майна (а.с.35).

Також, ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 03.12.2010 року заяву представника позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про забезпечення позову, задоволено частково.

Обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов`язань.

В іншій частині заяви про забезпечення позову, відмовлено (а.с.36).

У подальшому, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 02 березня 2011 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до Філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» в Октябрському районі м. Полтава, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено повністю (а.с.54).

Стягнуто з ОСОБА_1 на корсить на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 9335,39 грн.

Стягнуто з Філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» в Октябрському районі м. Полтава та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» державне мито в сумі 215,35 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму у розмірі 1950,00 грн. За надання юридичних послуг та витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги адвокатат та інших фахівців в галузі права.

Стягнуто з Філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» в Октябрському районі м. Полтава та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 200,00 грн.

При постановленні оскаржуваної ухвали від 03.12.2010 року про обмеження боржника у праві виїзду за межі України, місцевий суд виходив з обґрунтованості поданої Банком заяви та наявності підстав вважати, що у разі незастосування заходів забезпечення позову відповідач може вчинити дії, які утруднять чи зроблять неможливим виконання рішення суду.

Проте, такий висновок суду не відповідає встановленим по справі обставинам та не ґрунтується на законі, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.151 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали), суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Так, перелік видів забезпечення позову визначений у статті 152 ЦПК України, проте, такого виду забезпечення позову як тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, а також інших обмежень, застосованих судом в оскаржуваній ухвалі, положення вказаної статті не містять.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що, за відсутності правової норми, яка б надавала суду повноваження в порядку, визначеному ст.ст.151-153 ЦПК України, застосовувати такий вид забезпечення позову, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, заборону компетентним органам щодо видачі паспорта/проїзного документа, вжиття заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у відповідача паспортів/проїзних документів, суд не вправі застосовувати зазначені види забезпечення позову на стадії розгляду цивільної справи про стягнення заборгованості та виконання інших зобов`язань.

Окрім того, відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 2 Протоколу N4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97 визначено, що на здійснення права кожного залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

З огляду на наведене місцевий суд безпідставно задовольнив заяву представника позивача про забезпечення позову, шляхом тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до повного виконання нею зобов`язань за кредитним договором, а також накладення заборони компетентним органам щодо видачі паспорта/проїзного документа, вжиття заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у відповідача паспортів/проїзних документів, оскільки це порушує норми цивільного процесуального законодавства та обмежує визначене Коституцією України право особи на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України.

Окрім того, на момент постановлення даної ухвали, рішенням суду ще не було встановлено факту невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором.

З огляду на наведене доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу.

Виходячи з вищевикладеного, місцевий суд дійшов невірного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з постановленням з цього питання нової ухвали про відмову в задоволенні заяви.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , – задовольнити.

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 03 грудня 2010 року, – скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову, – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ                                                Т.О. Кривчун

СУДДІ                                                                П.С. Абрамов

Л.І. Пилипчук