ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          22.01.2020р.                                                             Справа № 914/503/19

Господарський суд Львівської області в складі колегії суддів: головуючого судді Гоменюк З.П., суддів Трускавецького В.П. та     Синчука М.М., при секретарі Зусько І.С. розглянув матеріали справи

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс», с.Надичі Жовківського району Львівської області

про ухвалення додаткового судового рішення щодо судових витрат

у справі №914/503/19

за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс», с.Надичі Жовківського району Львівської області

про стягнення 3504056,21 грн вартості недоврахованої електричної енергії

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс», с.Надичі Жовківського району Львівської області

до відповідача за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів

про стягнення 125447,68 грн надмірно сплачених коштів

за участю представників:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Горбунова О.Л.;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Бердар С.В.

Обставини розгляду заяви.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс» про ухвалення додаткового судового рішення щодо судових витрат (вх.№3617/19 від 28.12.2019р.) у справі №914/503/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс» про стягнення 3504056,21 грн вартості недоврахованої електричної енергії та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс» до відповідача за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про стягнення 125447,68 грн надмірно сплачених коштів.

Ухвалою від 28.12.2019 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс» про ухвалення додаткового судового рішення прийнято до розгляду, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 08.01.2020 р.

03.01.2020 р. через канцелярію суду надійшло клопотання (вх.№333/20), в якому позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) просив суд відкласти розгляд справи в частині заяви ТзОВ «Агропобутсервіс» про стягнення судових витрат на правничу допомогу через неотримання ним копії заяви ТзОВ «Агропобутсервіс», неможливість подати внаслідок цього свої заперечення на заяву та перебування належного представника за межами України.

08.01.2020 р. у зв`язку з перебуванням в відпустці судді Березяк Н.Є проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, внаслідок якого суддю Березяк Н.Є. замінено суддею Синчуком М.М.

Ухвалою суду від 08.01.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 08.01.2020 р., судове засідання з розгляду заяви відкладено на 21.01.2020 р.

20.01.2020 р. позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) подано заперечення на заяву ТзОВ «Агропобутсервіс» про визначення витрат на професійну правничу допомогу у справі №914/503/19 (вх.№3087/20).

В судовому засіданні 21.01.2020 р. оголошено перерву до 22.01.2020 р.

В судове засідання 22.01.2020 р. з`явився представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), який заперечив проти задоволення заяви і стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), який підтримав подану заяву.

В ході судових засідань суд також з`ясував думку представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) щодо наявної в матеріалах справи заяви ПрАТ «Львівобленерго» про визначення розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, яка була подана 03.06.2019 р., та отримав усні пояснення про те, що позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) не підтримує таку заяву та не наполягає на її розгляді через те, що в задоволенні його позовних вимог було відмовлено, а товариство має намір оскаржувати ухвалене судом рішення в апеляційному порядку.

Проаналізувавши зібрані у справі докази та у зв`язку із відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, суд вийшов до нарадчої кімнати.

В судовому засіданні 22.01.2020 р. після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Суть вимог та заперечень і правова позиція учасників справи.    

В поданій заяві та наданих усних поясненнях заявник (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) зазначав, що в судовому засіданні 23.12.2019 р. його представником було зроблено заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та намір подати докази на підтвердження розміру таких витрат, в подальшому ж такі докази були надані суду у встановлений законодавством строк. У зв`язку з наведеним, а також тим, що рішенням суду у даній справі в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено, заявник просив суд прийняти докази, які підтверджують розмір понесених відповідачем судових витрат за первісним позовом, та стягнути з ПрАТ «Львівобленерго» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 70000 грн.

На обгрунтування саме такого розміру понесених в частині первісного позову витрат заявник посилався на умови договору про надання правничої допомоги та підписаний сторонами договору акт про надання правничої допомоги, в якому вказано обсяг послуг, що надавались у зв`язку з розглядом справи в межах первісного позову, із зазначенням в ньому 100% вартості наданих за договором послуг, що стосувались виключно первісного позову, та 50% вартості наданих послуг, що стосувались одночасно первісного та зустрічного позовів.

Заперечуючи проти зробленої відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) 23.12.2019 р. усної заяви та поданої ним після проголошення рішення письмової заяви, позивач (відповідач за зустрічним позовом) ствердив, що заявником було порушено встановлений нормами господарського процесуального законодавства України порядок визначення судових витрат.

ПрАТ «Львівобленерго» зазначило, що у зустрічному позові ТзОВ «Агропобутсервіс» вказано про попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50000 грн, який вказаний і у відзиві, при цьому ТзОВ «Агропобутсервіс» покликалося на п.8 ч.3 ст.165 ГПК України, а не на п.9 ч.3 ст.162 ГПК України, як це мало би бути у випадку якщо б попередній розрахунок судових витрат на правничу допомогу стосувався позовних вимог.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) вважає, що представник ТзОВ «Агропобутсервіс» умисно та без достатніх правових підстав збільшив суму судових витрат в судових дебатах, усно зазначивши, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) заявляв про 100000 грн судових витрат у справі, в той час як, на переконання позивача (відповідача за зустрічним позовом), з поданих раніше документів можна зробити висновок, що насправді йшлось про 50000 грн судових витрат у справі загалом, а не про 50000 грн витрат за первісним позовом і 50000 – за зустрічним.

ПрАТ «Львівобленерго» звернуло увагу суду на те, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) не додав до зустрічного позову жодного розрахунку, з якого можна зробити висновки про реальність понесених витрат в розмірі 50000 грн, як і самого договору про правову допомогу; станом на дату першого підготовчого засідання у справі не надав доказів понесених витрат на правову допомогу, лише після проголошення рішення та вже відомого результату розгляду справи збільшив витрати на правничу допомогу та подав договір з врахуванням всіх висловлених ПрАТ «Львівобленерго» зауважень, що свідчить про недобросовісність сторони та зловживання нею процесуальними правами.

Крім того, ПрАТ «Львівобленерго» висловило свої зауваження щодо форми поданої заяви та доданих до неї документів, вказавши на те, що договір про надання правничої допомоги містить факсимільний підпис директора ТзОВ «Агропобутсервіс» без зазначення застережень у договорі; копії письмових доказів належним чином не засвідчені, тобто є недопустимими та неналежними; платіжне доручення не містить підтвердження банку про проведення платежу, що ставить під сумнів реальну сплату суми 70000 грн. на рахунок адвокатського об`єднання; в заяві містяться відверто неправдиві дані про подання заяви ТзОВ «Агропобутсервіс» про витрати 23.12.2019 р.; акт про надання правничої допомоги поданий як первинний, хоча зі змісту самого акту вбачається, що він подається «з наступними змінами», а первинний документ відсутній.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) вважає, що договір, акт, розрахунки містять завищені та неадекватні ціни наданих послуг, що не відповідають реальній роботі представника у справі, середньостатистичній вартості юридичних професійних послуг за 2019 рік у м.Львові та Львівській області.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) вказав на те, що в процесі розгляду справи ТзОВ «Агропобутсервіс» не долучало договір про надання правової допомоги (витяг з договору) з вказівкою в ньому на номер справи та визначення ціни години роботи адвоката, обсяг (межі) його повноважень щодо здійснення представництва; з долученої копії ордеру не вбачається надання правової допомоги ТзОВ «Агропобутсервіс» саме у цій справі, а дана копія не є копією ордеру як цілісного документу за встановленою Радою адвокатів України формою, без копії його зворотного боку і будь-якого посвідчення зворотного боку ордеру з метою інформування щодо наявності або відсутності в договорі про надання правової допомоги обмежень правомочності адвоката.

Оскільки доданий до заяви договір про надання правничої допомоги регулює відносини стосовно гонорару, а не витрат на правничу допомогу, реальність та розумність понесених ТзОВ «Агропобутсервіс» витрат на правову допомогу не доведена, сума 70000 грн, а також інші суми, вказані в акті, є надмірними та завищеними і не відповідають реальності наданих послуг та адекватності цін на ринку професійних юридичних послуг, заява підписана не представником ТзОВ «Агропобутсервіс» в інтересах клієнта, а від імені адвоката як фізичної особи, ПрАТ «Львівобленерго» просило суд повністю відмовити в задоволенні заяви адвоката Лопушанського І.Б. про стягнення 70000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стосовно заперечень позивача (відповідача за зустрічним позовом) заявник пояснив, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становив 100000 грн, тобто по 50000 грн в частині первісного та зустрічного позовів, про що було зроблено вказівки у відзиві та зустрічній позовній заяві відповідно.

Заявник вважає, що усна заява та подальша письмова заява були зроблені та подані ним у відповідності до вимог ГПК України, а всі докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу є належними за формою та змістом.

На думку заявника, позивач (відповідач за зустрічним позовом) не володіє достатніми спеціальними знаннями для того, щоб з впевненістю стверджувати про наявність на поданому договорі про надання правничої допомоги саме факсимільного підпису директора ТзОВ «Агропобутсервіс», крім того, даний договір не належить до документів, в яких не допускається проставлення факсимільного підпису.

Також заявник пояснив, що оплата за договором в сумі 70000 грн була здійснена через систему інтернет-банкінгу, яка не передбачає проставлення письмових відміток на сформованому платіжному дорученні.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ствердив, що розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу визначено згідно з умовами договору про надання правничої допомоги, на підставі відповідного акту про надання правничої допомоги, який містить детальний опис обсягу і вартості наданих послуг, розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до ціни позову і значення справи для ТзОВ «Агропобутсервіс», а також співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг і часом, витраченим адвокатами на їх надання.

Розглянувши матеріали справи в частині, яка стосується вирішення поданої заяви, заслухавши пояснення представників учасників справи, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

20.03.2019 р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс» про стягнення 3504056,21 грн вартості недоврахованої електричної енергії.

15.04.2019 р. судом отримано відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс», підписаний адвокатом Лопушанським І.Б. В даному відзиві було зроблено посилання на норму п.8 ч.3 ст.165 ГПК України та зазначено, що згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком, розмір витрат відповідача у цій справі на професійну правничу допомогу складає 50000 грн, а докази на підтвердження цих витрат будуть надані у встановлений ст. 129 ЦПК України строк.

На підтвердження повноважень представника до відзиву доданий ордер серії ЛВ №166519 на надання адвокатом Лопушанським І.Б. правової допомоги ТзОВ «Агропобутсевіс» у Господарському суду Львівської області, виданий 26.03.2019 р. Адвокатським об`єднанням «Форсеті» на підставі договору про надання правової допомоги №26/03 від 26.03.2019 р.

18.04.2019 р. на адресу суду надійшов зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс» до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про стягнення 125447,68 грн надміру сплачених коштів (переплати). Зустрічний позов містив ідентичні посилання на норму п.8 ч.3 ст.165 ГПК України та формулювання попереднього (орієнтовного) розрахунку розміру витрат, що й відзив на позовну заяву.

До зустрічного позову додано ордер серії ЛВ №166520 на надання адвокатом Лопушанським І.Б. правової допомоги ТзОВ «Агропобутсевіс» у Господарському суду Львівської області, виданий 26.03.2019 р. Адвокатським об`єднанням «Форсеті» на підставі договору про надання правової допомоги №26/03 від 26.03.2019 р.

В судовому засіданні 20.05.2019 р. представник ТзОВ «Агропобутсервіс» Бердар С.В. подав ордер серії ЛВ №174515, виданий 17.05.2019 р. Адвокатським об`єднанням «Форсеті» на підставі договору про надання правової допомоги №26/03 від 26.03.2019 р., та копію довіреності від 04.04.2018 р., виданої Лопушанському І.Б., Бердару С.В., Смолинцю Я.І., Брикару О.М. та Галамазі Н.М. Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс» на представництво своїх інтересів, в тому числі у всіх судових органах.

В судовому засіданні 10.06.2019 р. представник ТзОВ «Агропобутсервіс» Смолинець Я.І. подав ордер серії ЛВ №170431, виданий 01.06.2019 р. Адвокатським об`єднанням «Форсеті» на підставі договору про надання правової допомоги №26/03 від 26.03.2019 р., з зазначенням на звороті ордера про відсутність процесуальних обмежень.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2019 р. у справі №914/503/19 повністю відмовлено в задоволенні первісного та зустрічного позовів.

У рішенні суду зазначено, зокрема, що в ході судового засідання 23.12.2019 р. представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) зробив заяву про бажання подати докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду, у зв`язку з чим суд вважав за можливе після надходження доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу вирішувати питання про розподіл таких витрат шляхом прийняття додаткового рішення у справі.

28.12.2019 р. суду подано підписану адвокатом Лопушанським І.Б. заяву про прийняття доказів, що підтверджують розмір понесених відповідачем судових витрат за первісним позовом, та стягнення з Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 70000 грн. До заяви додано договір про надання правничої допомоги №26/03 від 26.03.2019 р., додаткову угоду №1 від 10.04.2019 р. до договору, акт №1 про надання правничої допомоги від 24.12.2019 р., рахунок №1 від 24.12.2019 р. та платіжне доручення №128113545 від 27.12.2019 р.

У заяві зазначалось, що Адвокатським об`єднанням «Форсеті» при розгляді справи №914/503/19 надавались професійні правничі послуги – як такі, що стосуються розгляду виключно за первісним позовом (аналіз матеріалів справи (позовної заяви та додатків до неї) та вироблення правової позиції по ній; аналіз спеціального законодавства, судової практики; проведення наради з замовником щодо погодження тактики захисту та заходів, які вживатимуться для захисту інтересів замовника у суді; складання відзиву на позовну заяву; аналіз відповіді на відзив у справі та складання заперечення на відповідь на відзив; складання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за первісним позовом), так і такі, що стосуються розгляду одночасно за первісним та зустрічним позовами (представництво інтересів ТзОВ «Агропобутсервіс» в судових засіданнях 15.04.2019 р., 20.05.2019 р., 24.10.2019 р., 26.11.2019 р., 23.12.2019 р.; аналіз додаткових пояснень позивача від 06.06.2019 р.; складання додаткових пояснень від 06.06.2019 р., від 09.07.2019 р., від 08.10.2019 р.; аналіз узагальненої позиції позивача від 14.06.2019 р.; аналіз заперечень позивача щодо додаткових пояснень від 22.10.2019 р.

В поданій заяві вказано, що у зв`язку з вищезазначеним в акті №1 про надання правничої допомоги від 24.12.2019 р. наведено обсяг наданих послуг, що надавались у зв`язку з розглядом справи в межах первісного позову, на суму 70000 грн із зазначенням 100% вартості послуг, що стосуються виключно первісного позову, та 50% вартості послуг, що стосуються одночасно первісного та зустрічного позову.

Відповідно до п.1.1. договору про надання правничої допомоги №26/03 від 26.03.2019 р., укладеного між Адвокатським об`єднанням «Форсеті» (виконавцем) в особі голови Лопушанського І.Б. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс» (замовником) в особі директора Добросинець Л.С., замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику правничу допомогу у справі №914/503/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс» про стягнення 3504056,21 грн недоврахованої електричної енергії за порушення Правил користування електричною енергією.

Додатковою угодою №1 від 10.04.2019 р. сторони погодили, зокрема, викласти п.1.1. договору в такій редакції: «Замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику правничу допомогу у справі №914/503/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс» про стягнення 3504056,21 грн недоврахованої електричної енергії за порушення Правил користування електричною енергією, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс» до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про стягнення 125447,68 грн надмірно сплачених коштів».

Згідно з п.2.1. договору, виконавець бере на себе зобов`язання: забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів замовника у зазначеній в п. 1.1. договору справі; надання замовнику правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту його інтересів з питань предмету цього договору; складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів замовника, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення з питань предмету цього договору; представництво у встановленому порядку інтересів замовника в судах усіх інстанцій та спеціалізацій, органах державної виконавчої влади з питань предмету цього договору та перед третіми особами; інші види послуг, які пов`язані з адвокатською діяльністю та виконанням договору.

За умовами пунктів 2.8. та 2.2. договору, виконавець самостійно визначає партнерів, адвокатів та співробітників для надання правової допомоги замовнику. Партнери виконавця та/або адвокати, (виступаючи як представники), здійснюють у встановленому законом порядку захист прав та законних інтересів замовника у справі, визначеній у п. 1.1. цього договору.

Розділом 4 договору (з врахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 від 10.04.2019 р.) сторони узгодили порядок оплати послуг виконавця та ціну договору.

Так, розмір наданої виконавцем правничої допомоги замовнику становить 2500 грн за одну годину роботи поза судовим засіданням та 5000 грн за участь у судовому засіданні незалежно від його тривалості. Оплата за цим договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання замовником рахунку та підписання актів про надання правничої допомоги. При розрахунку вартості правничої допомоги, вказаної в п.4.1. цього договору, враховується час, витрачений замовником, його партнерами та співробітниками. За результатами надання правничої допомоги складаються акти, що підписуються представниками кожної зі сторін. В актах вказується обсяг наданої замовником правничої допомоги та її вартість. Сума, що вказана в актах про надання правничої допомоги, є гонораром виконавця за надання правничої допомоги та поверненню не підлягає. Сторони за результатами наданих послуг окремо підписують акти щодо обсягу послуг за первісним позовом та окремо за зустрічним позовом. Послуги, що надані одночасно і за первісним і за зустрічним позовом вказуються в обох актах із розподілом їхньої вартості по 50% у кожному. (пункти 4.1.– 4.4., 4.6., 4.8. договору).

24.12.2019 р. сторонами складено акт №1 про надання правничої допомоги про те, що в період з 26.03.2019 р. по 23.12.2019 р. виконавець надав замовнику правничу допомогу у справі №914/503/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс» про стягнення 3504056,21 грн недоврахованої електричної енергії за порушення Правил користування електричною енергією, яка знаходиться в провадженні Господарського суду Львівської області, на підставі договору про надання правничої допомоги №26/03 від 26.03.2019 р. з наступними змінами.

Акт містить детальний опис наданих послуг з зазначенням видів послуг, кількості годин та сум (вартості) кожної з них.

В акті також вказано, що таким чином виконавець в зазначений період надав правничі послуги, передбачені в договорі про надання правничої допомоги №26/03 від 26.03.2019 р., загальна сума оплати складає 70000 грн, а сторони претензій один до одного не мають.

В матеріалах справи наявний оригінал рахунку №1 від 24.12.2019 р., складений Адвокатським об`єднанням «Форсеті» для здійснення оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс» на загальну суму 70000 грн, який містить відомості щодо найменування наданих послуг, кількості часу та вартості, аналогічні наведеним в акті, а також платіжне доручення №128113545 від 27.12.2019 р. на суму 70000 грн з зазначенням в ньому ТзОВ «Агропобутсервіс» як платника і АО «Форсеті» як отримувача та призначенням платежу «оплата за адвокатські послуги згідно рахунку №1 від 24.12.2019 р., договір №26/03 від 26.03.2019 р. без ПДВ».

При прийнятті додаткового рішення суд виходив з такого.

Відповідно до    ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються    до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву    (частина восьма згаданої статті).

Згідно з ч.ч.1 ,2 ст.161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Як передбачено ч.ч.1, 2 ст.169 ГПК України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

З рішення суду від 23.12.2019 р. у справі №914/503/19 вбачається, що в судовому засіданні 23.12.2019 р. до закінчення судових дебатів у справі присутній в засіданні представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) Лопушанський І.Б. зробив усну заяву про бажання подати докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду. Такі докази були подані суду 28.12.2019 р. – на п`ятий день після проголошення судом 23.12.2019 р. вступної та резолютивної частин рішення.

Суд вважає, що заява про намір подати докази на підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, є заявою з процесуальних питань, оскільки стосується встановленої процедури реалізації стороною своїх процесуальних прав та не належить до вичерпного переліку заяв по суті справи, тобто, на відміну від заяв по суті справи, які повинні подаватись письмово, може бути подана як в усній, так і в письмовій формі, за відсутності в Кодексі прямої вказівки на необхідність її подання в письмовій формі або вимоги суду про це.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України не встановлено вимог щодо форми заяви про подання доказів, як і не передбачено, що така заява має обов`язково подаватись в письмовому вигляді. Внаслідок тлумачення словосполучення «сторона зробила про це відповідну заяву» можна прийти до висновку, що заява може бути зроблена усно, так як стосовно письмових заяв в інших нормах Господарського процесуального кодексу України законодавець використовує дієслово «подавати».

Отже, враховуючи те, що ГПК України не містить прямої вказівки на необхідність подання вищезазначеної заяви в письмовій формі і те, що суд не вважав за необхідне вимагати у представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) оформити таку заяву в письмовому вигляді, а зроблена заява за своїм змістом свідчила про чіткий намір, зобов`язання сторони протягом п`яти днів після ухвалення рішення подати суду докази, що і було зроблено нею у визначений строк, суд не погоджується з запереченнями позивача (відповідача за зустрічним позовом) в цій частині та вважає, що відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) дотримано порядку та строків подання доказів на підтвердження розміру судових витрат і такі докази можуть бути прийняті та розглянуті судом.

Також суд вважає безпідставними твердження позивача (відповідача за зустрічним позовом) про те, що подана 28.12.2019 р. заява про прийняття доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат, і стягнення витрат на професійну правничу допомогу, підписана не представником ТзОВ «Агропобутсервіс» в інтересах клієнта, а адвокатом Лопушанським І.Б. як фізичною особою, як і твердження про відсутність належного підтвердження повноважень адвоката Лопушанського І.Б. на ведення справи №914/503/19 в суді.

Згідно з ч.ч.1, та 3 ст.56 ГПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник. (ч.1 ст.58 ГПК України).

Як передбачено положеннями ч.ч.1, 4 та 9 ст.60 ГПК України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до    Закону України    «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Господарський процесуальний кодекс України встановлює такий спеціальний порядок підтвердження повноважень адвоката як представника в господарському судочинстві, вказуючи, що його повноваження підтверджуються виключно довіреністю або ордером.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. (ч.2 ст.26 Закону).

До письмової заяви від 28.12.2019 р., яка підписана адвокатом Лопушанським І.Б., не додавався документ, що посвідчує його повноваження, разом з тим в матеріалах справи наявні ордери серії ЛВ №166519 та №166520 від 26.03.2019 р. на надання адвокатом Лопушанським І.Б. правової допомоги ТзОВ «Агропобутсевіс» у Господарському суді Львівської області. Вказана обставина виключала обов`язковість долучення до заяви інших документів на підтвердження повноважень адвоката.

Згадані ордери були подані суду в оригіналах та повністю відповідають вимогам Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 р. №36, яке було чинне на момент видачі ордерів адвокату Лопушанському І.Б. При цьому, вказаним Положенням не передбачено необхідність зазначення в ордері такого реквізиту як номер справи, на відсутність якого посилається позивач (відповідач за зустрічним позовом).

Відповідно до п.14 Положення, ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об`єднання (бюро) зобов`язані вказати на звороті ордера.

Отже, обов`язок вказувати на звороті ордеру про обмеження правомочності адвоката виникає лише у випадку дійсного існування таких обмежень, а Положенням не передбачено необхідність зазначати на звороті ордеру будь-які відомості у випадку відсутності обмежень, тому заперечення позивача (відповідача за зустрічним позовом) стосовно неналежності поданих ордерів не можуть бути враховані судом.

Оскільки відповідно до ч.4 ст.61 ГПК України, про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю або ордером має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви, а суд не отримував такої заяви, повноваження представника за даними ордерами дійсні і на даний час.

Суд вважає, що протягом розгляду справи подання договору про надання правової допомоги для підтвердження повноважень на представництво Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс» не було обов`язковим через те, що такий договір не може слугувати самостійним доказом наявності у адвоката повноважень на представництво в силу прямої вказівки процесуального закону, який вимагає для цього наявності довіреності або ордера, а обсяг (межі) повноважень представника визначаються виданим на підставі договору ордером, який повинен містити вказівку на обмеження повноважень, якщо такі обмеження були передбачені договором.

Подання ж даного договору з метою розподілу судових витрат, тобто як одного з доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, могло бути здійснено в будь-який момент визначеного у ч.8 ст.129 ГПК України строку та було зроблено стороною вчасно, про що йшлося вище.

Ненадання договору про правничу допомогу в процесі розгляду справи за умови відповідного підтвердження повноважень адвоката ордером та подання договору після ухвалення рішення з дотриманням встановлених процедури та строків в жодному випадку не може свідчити про недобросовісність сторони та зловживання нею процесуальними правами, в чому намагається переконати суд позивач (відповідач за зустрічним позовом).

Згідно з ч.1 ст.61 ГПК України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Враховуючи підтверджену наявність у адвоката Лопушанського І.Б. повноважень на представництво ТзОВ «Агропобутсервіс» у Господарському суду Львівської області та вищенаведені процесуальні норми, суд вважає, що заява від 28.12.2019 р. подана та підписана адвокатом Лопушанським І.Б. від імені та в інтересах юридичної особи, яку він представляє та яка є стороною у справі і володіє правом на подання даної заяви (на відміну від самостійної фізичної особи – адвоката Лопушанського І.Б.), а відсутність при підписанні заяви вказівки на те, що вона підписується адвокатом саме як представником відповідача (позивача за зустрічним позовом) не впливає на необхідність розцінювати її як таку, що подана самим Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс».

До заяви про прийняття доказів та стягнення витрат на професійну правничу допомогу додано, серед іншого, договір про надання правничої допомоги з додатковою угодою до нього та акт про надання правничої допомоги.

ПрАТ «Львівобленерго» заперечувало проти можливості прийняття даних доказів та звертало увагу суду на те, що на документах зі сторони замовника накладено факсимільний підпис директора ТзОВ «Агропобутсервіс» без зазначення в договорі відповідних застережень щодо можливості використання факсимільного підпису.

Як визначено ч.3 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Суд вважає, що позивач (відповідач за зустрічним позовом) не підтвердив належними доказами своїх тверджень про те, що підпис директора ТзОВ «Агропобутсервіс» на договорі, додатковій угоді та акті є не зробленим власноручно, а відтвореним факсимільно, адже в силу ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому дані обставини не визнаються відповідачем (позивачем за зустрічним позовом), а інші підстави для звільнення від доказування відсутні.

Враховуючи також і те, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, нікчемність правочину внаслідок недодержання його форми прямо не встановлена законом, правочин не визнавався судом недійсним внаслідок оспорювання однією зі сторін або іншою заінтересованою особою його дійсності, в суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат відсутні підстави для виключення таких документів з числа доказів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що договір про надання правничої допомоги від 26.03.2019 р. дійсно укладався між ТзОВ «Агропобутсервіс» та АО «Форсеті», тобто існувало відповідне волевиявлення відповідача (позивача за зустрічним позовом) на його укладення та виконання, про що свідчить здійснення замовником своїх обов`язків за договором, зокрема забезпечення виконавця необхідною інформацією та документами, які в подальшому використовувались виконавцем при підготовці та поданні суду процесуальних документів від імені ТзОВ «Агропобутсервіс».

Як було встановлено вище, в суду відсутні достатні підстави для того, щоб погодитись з позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) в тому, що долучені до заяви від 28.12.2019 р. документи вчинені з використанням факсимільного відтворення підпису директора ТзОВ «Агропобутсервіс».

Разом з тим слід зауважити, що пунктом 4.4. договору про надання правничої допомоги сторони передбачили, що складений за результатами надання правничої допомоги акт надсилається замовнику виконавцем факсимільним зв`язком або поштою.

Факсимільним зв`язком є електронне пересилання зображень за допомогою системи комп`ютеризованого телефонного зв`язку з метою приймання їх у вигляді документальної копії.

Відповідно до ч.3 ст.207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Отже, з наведеного випливає, що в укладеному договорі сторони передбачили можливість використання в акті про надання правничої допомоги факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів електронного копіювання, що неминуче відбувається внаслідок пересилання підписаного акту факсимільним зв`язком.

З врахуванням вказаного та того, що акт про надання правничої допомоги не належить до документів, під час підписання яких законодавство прямо забороняє використання факсиміле (розрахункові документи, грошові чеки та ін.), поданий заявником акт є належним доказом навіть у випадку, якби позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) було доведено, що при його підписанні дійсно використовувалось факсимільне відтворення підпису.

ПрАТ «Львівобленерго» висловлювало зауваження стосовно того, що акт про надання правничої допомоги поданий як первинний, хоча зі змісту самого акту вбачається, що він подається з наступними змінами, в той час як первинний акт заявником не долучений.

Суд не погоджується з такими твердженнями позивача, оскільки у акті зазначено, що сторони склали цей акт про те, що в період з 26.03.2019 р. по 23.12.2019 р. виконавець надав замовнику правничу допомогу у справі №914/503/19 […], на підставі договору про надання правничої допомоги №26/03 від 26.03.2019 р. з наступними змінами, тобто словосполучення «з наступними змінами» стосується не самого акту, а договору про надання правничої допомоги №26/03 від 26.03.2019 р., до якого сторони вносили зміни, уклавши додаткову угоду №1 від 10.04.2019 р., та який існує з такими наступними змінами.

Як визначено ч.1 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до п.9 ч.3 ст.162 та п.8 ч.3 ст.165 ГПК України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, а відзив – попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує дотримання принципу змагальності, сприяє обізнаності іншої сторони про приблизну суму судових витрат, яка може бути покладена на неї за результатами розгляду справи, надає можливість іншій стороні підготуватися до спростування чи доведення неспівмірності судових витрат, остаточний розмір яких, проте, може визначатись та доводитись в процесі розгляду справи та не відповідати розміру, вказаному у розрахунку.

Жодна норма процесуального закону не встановлює конкретних вимог до форми попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат чи рівня його деталізації та не передбачає, що зазначена в розрахунку сума обов`язково повинна бути підтверджена документально вже на стадії подання такого розрахунку або проведення першого підготовчого засідання у справі шляхом надання доказів понесених витрат (як це стверджує позивач (відповідач у справі), адже попередній (орієнтовний) розрахунок стосується не лише вже понесених, а і очікуваних до понесення судових витрат, при цьому докази на підтвердження їх розміру можуть подаватись аж до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У поданих відзиві на позовну заяву та зустрічному позові Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс» зазначало, що згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком, розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу у цій справі складає 50000 грн, а докази на підтвердження цих витрат будуть надані у встановлений ст.129 ЦПК України строк.

Суд погоджується з ПрАТ «Львівобленерго» та вважає, що відповідач (позивач за зустрічним позовом), подаючи відзив на позовну заяву та зустрічний позов, заявив про попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50000 грн у справі в цілому. Про дану обставину свідчить те, що, як у відзиві, так і в зустрічному позові, ТзОВ «Агропобутсервіс» вказувало, що 50000 грн є розміром витрат у справі, при цьому не зазначаючи у відзиві, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, яка надається стосовно первісних позовних вимог, становить 50000грн, а в зустрічному позові – що розмір витрат на професійну правничу допомогу, яка надається стосовно зустрічних позовних вимог, становить також 50000 грн.

Те, що йдеться про одну і ту ж суму (50000 грн), а не про дві суми (50000грн + 50000грн) також випливає з того, що ТзОВ «Агропобутсервіс» в обидвох заявах вказує про витрати відповідача і посилається на процесуальні норми стосовно необхідності зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку у відзиві, не зазначаючи у зустрічному позові про витрати позивача за зустрічним позовом і не посилаючись в ньому на норми про зазначення розрахунку у позовній заяві, які застосовуються і до зустрічної позовної заяви.

Заперечуючи проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, ПрАТ «Львівобленерго» звертає увагу суду на те, що заявник в зробленій у судових дебатах усній та поданій після ухвалення рішення письмовій заявах без достатніх правових підстав умисно збільшив суму судових витрат порівняно з сумою, визначеною в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, усно заявивши про бажання подати докази на підтвердження судових витрат в розмірі 70000 грн стосовно витрат за первісним позовом та 30000 – за зустрічним, і письмово заявивши до відшкодування 70000 грн судових витрат за первісним позовом.

Стосовно цього суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.124 ГПК України, попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, тому відповідач (позивач за зустрічним позовом), заявляючи про суму витрат на професійну правничу допомогу, відмінну від вказаної у попередньому розрахунку, не порушив процесуального законодавства.

Разом з тим згідно з ч.6 ст.129 ГПК України, перевищення сумою судових витрат, заявленою до відшкодування, суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, може мати наслідком відмову у відшкодуванні судових витрат, проте лише в частині такого перевищення і за умови істотності перевищення та недоведеності стороною того, що вона не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 згаданої статті).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються    до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву    (частина восьма згаданої статті).

За змістом    статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»    договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

ПрАТ «Львівобленерго» як на одну з підстав своїх заперечень щодо стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу посилалось на те, що договір про правничу допомогу, укладений між ТзОВ «Агропобутсервіс» та АО «Форсеті», регулює відносини стосовно гонорару, а не витрат на правничу допомогу, і визначає, що сума, вказана в акті про надання правничої допомоги, є гонораром виконавця за надання правничої допомоги та поверненню не підлягає.

Суд не може погодитися з такими зауваженнями, оскільки гонорар адвоката входить до витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що прямо випливає з п.1 ч.2 ст.126 ГПК України, а умова договору стосовно того, що гонорар не підлягає поверненню, стосується відносин між сторонами договору, якими є ТзОВ «Агропобутсервіс» та АО «Форсеті», та не впливає на можливість покладення судом витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару, на позивача (відповідача за зустрічним позовом) в порядку розподілу судових витрат.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами    статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 р. у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 р. у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019р. у справі №5023/5587/12).

Договором про надання правничої допомоги та додатковою угодою до нього ТзОВ «Агропобутсервіс» та АО «Форсеті» узгодили розмір та порядок обчислення витрат на правничу допомогу (розмір наданої правничої допомоги становить 2500 грн за одну годину роботи поза судовим засіданням та 5000 грн за участь у судовому засіданні незалежно від його тривалості), а також визначили пропорцію розподілу вартості послуг, наданих одночасно за первісним і зустрічним позовами (по 50% вартості у кожному з актів).

З врахуванням наведеного, суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме вищезгадані умови договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі.

На підставі та на виконання договору про надання правничої допомоги сторони договору склали акт щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, в якому детально зазначили види послуг, що надавалася, кількість годин, витрачених на їх надання, та вартість кожної з послуг. При цьому зі змісту акту вбачається, що розмір та порядок обчислення вартості послуг в ньому повністю відповідає встановленим в договорі умовам, а всі розрахунки здійснено арифметично вірно.

Дослідивши зміст акту та матеріали справи, також можна встановити, що зазначені в ньому послуги дійсно були надані адвокатським об`єднанням, про що свідчить, зокрема, наявність в матеріалах справи поданих позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) заяв по суті спору, про надання послуг щодо аналізу яких зазначає заявник, та відповідних заяв, які подавались адвокатами від імені самого відповідача (позивача за зустрічним позовом), при чому дані процесуальні документи дійсно стосуються або повністю або частково первісного позову, як це зазначає заявник. Крім того, з відповідних протоколів судових засідань вбачається присутність представників відповідача (позивача за зустрічним позовом) в судових засіданнях, згаданих у акті.

Процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 р. у справі №823/2638/18 та від 09.07.2019 р. у справі №923/726/18).

Суд вважає, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) належним чином обгрунтував розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката та подав відповідні докази, на підставі яких може бути визначено розмір витрат з метою їх розподілу, зокрема, договір про надання правничої допомоги з додатковою угодою та акт про надання правничої допомоги.

Оскільки актом про надання правничої допомоги підтверджено конкретну кількість годин, витрачену на надання кожної з послуг, а обгрунтування необхідності витрачати саме таку кількість часу не вимагається, беручи до уваги те, що актом доведено обсяг наданих послуг та їх вартість, визначену згідно з умовами договору, суд вважає, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) підставно заявив про те, що розмір його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі в частині первісного позову становить 70000 грн.

За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України,    розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Натомість положеннями п.2 ч.2    ст.126 Кодексу    регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи в будь-якому випадку незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Вказана позиція також висловлена Верховним Судом в постанові від 03.10.2019 р. у справі №    922/445/19.

Через це суд не погоджується з ПрАТ «Львівобленерго» в тому, що дані витрати у справі не підлягають розподілу у зв`язку з відсутністю доказів фактичного понесення їх відповідачем (позивачем за зустрічним позовом), та не вважає за обов`язкове досліджувати платіжне доручення про сплату стороною 70000 грн на рахунок АО «Форсеті».

Відповідно до ч.4    ст.126 ГПК України    розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 Кодексу).

В розумінні положень згаданих норм законодавства,    зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, а отже, у зв`язку з відсутністю клопотання ПрАТ «Львівобленерго» саме про зменшення розміру витрат, не вправі зробити це і у даній справі.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4    ст.129 Господарського процесуального кодексу України – інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5– 7, 9    статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може відступити від вказаного загального правила та не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до частини 5    статті 129 Господарського процесуального кодексу України    під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

На переконання суду, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 70000 грн, розподілити які просить заявник, є пов`язаними з розглядом справи, як це було встановлено вище, їх розмір є обгрунтованим та пропорційним до предмета спору, оскільки становить лише приблизно 2% від ціни первісного позову, а справа, враховуючи значну суму заборгованості, яка могла бути стягнена з ТзОВ «Агропобутсервіс», мала велике значення для сторін. При цьому, поведінка сторін під час розгляду справи була однаково добросовісною, а про здійснення сторонами дій щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи суду невідомо.

Таким чином, при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу у даній справі суд не вбачає необхідності відступати від загального правила розподілу витрат на підставі ч.5 ст.129 ГПК України.

Разом з тим випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4    статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені не лише положеннями частини 5, а й положеннями частин 6, 7, 9    статті 129 цього Кодексу, проаналізувавши які, суд прийшов до висновку про необхідність відмовити заявникові в частині заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до ч.6 ст.129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Як встановлено судом, в попередньому (орієнтовному) розрахунку відповідач (позивач за зустрічним позовом) заявляв про витрати на допомогу адвоката у розмірі 50000 грн у справі, проте в поданій 28.12.2019 р. заяві просив покласти на позивача (відповідача за зустрічним позовом) вже 70000грн витрат.

У зв`язку з тим, що сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно (майже в 1,5 рази) перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, а відповідач (позивач за зустрічним позовом) не доводив неможливості передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку, суд відмовляє ТзОВ «Агропобутсервіс» як стороні, на користь якої ухвалено рішення за первісним позовом, у відшкодуванні судових витрат в частині 20000 грн, стягуючи при цьому на її користь 50000грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з п.5 ч.1 ст.237 ГПК України, при ухваленні рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно, пунктом другим частини п`ятої статті 238 ГПК України, визначено, що в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Згідно з ч.3 ст.233 ГПК України, суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Частиною першою статті 244 ГПК України встановлено вичерпний перелік випадків, коли суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення: 1) якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, з врахуванням всього викладеного, вимоги поданої заяви підлягають частковому задоволенню, а додаткове рішення – ухваленню.

Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 124, 126, 129, 221, 233, 236, 244, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс» про ухвалення додаткового судового рішення щодо судових витрат задоволити частково.

2.          Прийняти докази, що підтверджують розмір понесених відповідачем судових витрат за первісним позовом.

3.          Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів, вул.Козельницька, 3 (ідентифікаційний код 00131587) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс», Львівська область, Жовківський район, с.Надичі, вул.Грушевського, 77 (ідентифікаційний код 20822425) 50000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. В задоволенні решти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс» про ухвалення додаткового судового рішення щодо судових витрат відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

          В судовому засіданні 22.01.2020 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 31.01.2020 р.

          Головуючий суддя                                                  Гоменюк З.П.

                                Суддя                                                   Трускавецький В.П.

                                Суддя                                                  Синчук М.М.