ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер справи 654/3403/16-ц Головуючий у І інстанції Францішко Ю.В.

Номер провадження 22-ц/819/163/20 Доповідач Семиженко Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Семиженка Г.В.,

суддів: Базіль Л.В.,

Бугрика В.В.,

секретар Давиденко І.О.,

розглянувши у місті Херсоні у відкритому судовому засіданні у місті Херсоні апеляційну скаргу адвоката Лагоди Анатолія Анатолійовича від імені ОСОБА_1 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області, ухваленого 15 березня 2017 року у місті Гола Пристань під головуванням судді Францішка Ю.В., у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

03 листопада 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що на підставі договору від 31 липня 2012 року відповідач отримав кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 2900 гривень під 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, з підписанням заяви ОСОБА_1 погодився з укладенням між сторонами договору про надання банківських послуг, з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, Тарифами банку, свої зобов`язання за кредитним договором він не виконав, у позові поставлено питання про стягнення з нього на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 31 липня 2012 року станом на 30 вересня 2016 року у розмірі 31563,92 гривні, яка складається з 2869,15 гривні заборгованості за кредитом, 23580,12 гривні заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 3135,42 гривні заборгованості по сплаті пені та комісії, 500 гривень штрафу у фіксованій складовій та 1479,23 гривні штрафу у процентній складовій, у відшкодування витрат по сплаті судового збору просив стягнути 1378 гривень.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 15 березня 2017 року позов задоволено частково, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 31 липня 2012 року у сумі 31063,92 гривні та судові витрати у сумі 1378 гривень, в задоволенні решти позову відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Лагода А.А. від імені ОСОБА_1 з посиланням на незаконність та необґрунтованість рішення суду просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному об`ємі.

В обґрунтування скарги покликався на те, що вимоги позивача є безпідставними, так як 31 липня 2012 року між сторонами дійсно було укладено кредитний договір, однак строк його дії був встановлений відповідно до строку дії кредитної картки, який сплив у липні 2015 року, після чого кредитний договір перестав існувати і відповідач закрив його, жодних відсотків за користування кредитом та інші обов`язкові платежі між сторонами письмово не узгоджувались, з матеріалів позовної заяви вбачається, що 06 лютого 2014 року складена та підписана заява про нібито приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку, у якій зазначено, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та правилами банківських послуг, тарифами становить між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг, однак у матеріалах позовної заяви відсутня пам`ятка клієнта, яка є складовою частиною договору про надання банківських послуг разом із заявою, у якій сторонами договору погоджуються такі істотні умови договору (у разі відсутності їх визначення у заяві), як строки і порядок погашення за кредитом, у тому числі і розмір та порядок нарахування щомісячного платежу у разі встановлення мінімального обов`язкового платежу, вид та строки дії кредитної картки, долучений позивачем до матеріалів позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача, тому позивачем не доведено, що під час підписання заяви відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг, також позивачем не надано доказів, що передбачена умовами заяви відповідна картка була видана відповідачу, відомостей, що підтверджують строк дії картки, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку, матеріали справи не містять відомостей, що підтверджують факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором у розмірі 31063,92 гривні, згідно заяви розмір кредитного ліміту взагалі не визначено, а в позовній заяві позивачем зазначено про отримання відповідачем кредиту у розмірі 2900 гривень, позивачем не було надано доказів відкриття на ім`я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, з якого можна було б встановити, який саме розмір грошових коштів було отримано відповідачем, додана до матеріалів справи довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» не містить відомостей про отримання вказаних документів з боку позичальника, ознайомлення останнього з вказаною довідкою та прикладами використання кредитних коштів на кредитці, судом першої інстанції не було враховано правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15 про застосування ст. 61 Конституції України, та Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду у справі № 342/180/17.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

У судовому засіданні при апеляційному розгляді справи представник відповідача ОСОБА_2 вимоги скарги підтримав, представник позивача у судове засідання на з`явився.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 31 липня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до банку із анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, у якій зазначено, що відповідач згодний з тим, що дана заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, він ознайомився і згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, підтвердив, що ознайомлений та згоден з умовами та правилами надання послуги накопичення «Копілка» і згоден на оформлення даної послуги, підписуючи дану заяву надав згоду на обробку банком всіх його даних з метою і на умовах, встановлених в договорі про надання банківських послуг, повідомлений про свої права, пов`язані із зберіганням та обробкою його персональних даних, визначених діючим законодавством, метою збору даних та осіб, яким передаються його персональні дані, при оформленні платіжної карти «Кредитка Універсальна» або карти Gold, пам`ятку клієнта, яка містить, у тому числі тарифи і основні умови обслуговування та кредитування отримав та ознайомився з його змістом під підпис, Умови та правила надання банківських послуг розміщенні на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua, зобов`язався виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.

На підставі вказаного договору відповідач отримав кредит, за розрахунком позивача заборгованість відповідача за кредитним договором від 31 липня 2012 року станом на 30 вересня 2016 року складає 31563,92 гривні із зазначеними у позові складовими.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054, ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, ч. 2 ст. 1054 вказаного Кодексу встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі, кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться, умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються позивачем, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, розмір і порядок їх одержання встановлюються договором, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором, договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства, згідно із ч. 1 ст. 1050 цього Кодексу якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до його ст. 625.

У анкеті-заяві позичальника від 31 липня 2012 року процентна ставка не зазначена, в ній відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та витягом з Умов та правил надання банківських послуг визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункти 1.1.7.12, 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цю довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та цей витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині фактично отриманих відповідачем та не повернутих кредитних коштів у сумі 2869,15 гривні, решта вимог позову не підтверджена однозначними та переконливими доказами, рішення ж суду у справі не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наведений висновок відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, який відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

За приведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення у справі в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості за пенею та комісією, штрафу у процентній складовій скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог з відповідною пропорційною зміною розміру відшкодування судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376, 381 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Лагоди Анатолія Анатолійовича від імені ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 15 березня 2017 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості за пенею та комісією, штрафу у процентній складовій скасувати, Публічному акціонерному товариству Комерційному банку «Приватбанк» у задоволенні даних позовних вимог відмовити, визначену вказаним рішенням суду суму стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» зменшити з 31063,92 гривні до 2869,15 гривні, суму стягнення у відшкодування судових витрат зменшити з 1378 гривень до 125,12 гривні.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 751,72 гривні у відшкодування витрат по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня прийняття, її повний текст буде складено 03 лютого 2020 року і з цього дня протягом тридцяти днів на постанову може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Г.В. Семиженко

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.В. Базіль

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Бугрик