ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

14 червня 2007 р.

№ 18/547

                                         

Вищий  господарський  суду  України  в складі колегії

суддів:

Грейц К.В. - головуючого, Бакуліної С.В., Глос О.І.,

розглянувши   касаційну скаргу

ЗАТ “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА”

на постанову

від 12.03.2007

Київського апеляційного господарського суду

у справі  господарського суду м. Києва  № 18/547

за позовом

СТОВ  “Улаклицьке”

до	ЗАТ “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА”

про	стягнення 101250 грн.

        

за участю представників: - позивача

Глущенка В.П.

- відповідача

Мелконян К.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.12.2006 у справі № 18/547 (суддя Мандриченко О.В.) позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Улаклицьке” до Закритого акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА” про стягнення 101250 грн. страхового відшкодування за договором № 851971 від 13.01.2005 страхування сільськогосподарських культур (індекс врожайності) задоволені повністю.

Рішення мотивовано тим, що, оскільки, внаслідок стихійного лиха 2005 року на площах СТОВ “Улаклицьке” станом на 18.06.2005 було пошкоджено і загинуло 129 га озимої пшениці, що підтверджується актом від 18.06.2005 та висновком про форс-мажорні обставини ТПП України від 20.07.2005 № 1791/05-4, то відповідно до умов пунктів 2.2, 2.3 договору цей випадок визнається страховим і згідно формули, погодженої сторонами у пункті 4.1 договору з урахуванням показників, визначених у додатку № 1 до договору, розмір страхового відшкодування складає 101250 грн.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючого судді Капацин Н.В., суддів Синиці О.Ф., Студенця В.І.), здійснюючи апеляційну перевірку в зв’язку зі скаргою відповідача, постановою від 12.03.2007 рішення у справі змінила, зменшивши за власним розрахунком розмір страхового відшкодування до 89397 грн. і відмовивши в іншій частині позову.

Постанова мотивована тим, що з загальної площі застрахованих посівів озимої пшениці 300 га, страхова сума за які визначена договором в розмірі 207900 грн., були пошкоджені і загинули посіви на 129 га, що становить 43% від загальної площі посівів, а тому страховим випадком згідно з умовами договору слід вважати повну втрату врожаю озимої пшениці в результаті посухи на цій площі на території СТОВ “Улаклицьке”, а не у невизначеному договором адміністративно-територіальному районі, і без врахування врожайності невизначеної зернової культури, отже, страхове відшкодування складає 43% від загальної страхової суми 207900 грн., що становить 89397 грн.

Не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, ЗАТ “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА” в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог СТОВ “Улаклицьке” відмовити повністю.

Свої вимоги скаржник к обґрунтовує тим, що, за його переконанням,  судами першої та апеляційної інстанцій невірно встановлені обставини, що мають значення для справи, оскільки умовами договору № 851971 страхування сільськогосподарських культур (індекс врожайності) сторони передбачили, що випадок визнається страховим в тому разі, коли врожайність застрахованої сільськогосподарської культури по району впала до 15,4 ц/га, а, оскільки, з довідки Управління сільського господарства та продовольства Великоновосілківської районної адміністрації № 385 від 12.10.2005 вбачається, що врожайність в районі склала 29,2 ц/га, то зазначений випадок не можна вважати страховим.

Крім того, скаржником зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій припустилися математичної помилки під час підрахунку суми страхового відшкодування за формулою, передбаченою в п. 4.1 договору,  з невідповідністю результату проведеному розрахунку.

В судовому засіданні 24.05.2007 в присутності представників сторін оголошено перерву до 14.06.2007.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні 14.06.2007 пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 13.01.2005 між Закритим акціонерним товариством “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА” (страховик) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Улаклицьке” (страхувальник) укладено договір № 851971 страхування сільськогосподарських культур (індекс врожайності), предметом якого є добровільне страхування врожаю сільськогосподарських культур, вказаних у додатку № 1 до договору, тобто, озимої пшениці площею посівів 300 га (п. 1.1), страховим ризиком є зниження врожайності сільськогосподарської культури - озимої пшениці, викликане впливом випадків, пов'язаних з несприятливими погодними та іншими умовами, включаючи град, бурю, ураган, довготривалі дощі, паводки, змокання, засухи, пожежі та ін. (п. 2.1), загальна страхова сума складає 207900 грн. (п. 2.5).

Актом від 18.06.2005 комісійного обстеження посівів СТОВ “Улаклицьке” встановлено, що посіви озимої пшениці в полі № 7 на площі 129 га проведенні в оптимальні терміни з заданою нормою висіву на рекомендовану глибину кондиційним насінням сорту “Альбатрос Одеський” другої репродукції, але внаслідок вкрай посушливих умов весни - початку літа 2005 року посіви озимої пшениці знаходяться у дуже пригніченому стані, в зв’язку з чим підлягають списанню із зернової групи.

Висновком Торгово - промислової палати України № 1791/05-4 від 20.07.2005 встановлено, що за даними Донецького обласного центру з гідрометеорології (довідка № 714 від 18.07.2005) навесні та влітку 2005 року на території Великоновосілківського району спостерігалася сильна посуха, внаслідок чого на площах СТОВ “Улаклицьке” станом на 18.06.2005 пошкоджено і загинуло 129 га озимої пшениці та 35 га ярого ячменя, вищевказані несприятливі погодні умови є форс - мажорними обставинами.

09.08.2005 страхувальник повідомив страховика про настання страхового випадку, передбаченого договором, а саме про загибель посівів озимої пшениці на площі 129 гектарів, однак, листом № 1591-15 від 29.09.2005 останній відмовив у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що заявлена подія не є страховим випадком відповідно до умов п. 4.1 договору, оскільки середня врожайність застрахованої культури по району не впала нижче страхової врожайності.

Розглядаючи справу, суди керувались нормами ст. ст. 8, 16 Закону України “Про страхування”, за приписами яких договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору,  страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Так, у п. 2.2 договору страхування сторони передбачили, що страховим випадком визнається наявність посівів с/г культур і факт зниження середньої врожайності застрахованої с/г культури в адміністративно - територіальному районі, в якому вирощується така с/г культура, нижче рівня страхової врожайності, встановленої в п. 2.3 договору, згідно якого страхова врожайність застрахованих с/г культур наведена в додатку 1 до договору страхування і визначена у відсотках від середнього багаторічного значення врожайності, вказаному в додатку 1 до договору, тобто, 30,8 ц/га по району, і складає 50%.

Позивач вважає наявними підстави для отримання страхового відшкодування, з чим погодився і суд першої інстанції, оскільки факт зниження середньої врожайності озимої пшениці в адміністративно - територіальному районі підтверджується  довідкою Управління сільського господарства та продовольства Великоновосілківської районної адміністрації № 385 від 12.10.2005, з якої вбачається, що восени 2004 року було посіяно 23298 гектарів озимих, валовий збір зерна склав 68298 тон, звідки врожайність становить 29,3 ц/га, що менше середньої багаторічної значення врожайності по району - 30,8 ц/га.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій по-різному визначили розмір страхового відшкодування, при цьому суд першої інстанції керувався формулою його обчислення, наведеною в п. 4.1 договору, а суд апеляційної інстанції, не застосовуючи ці умови договору, визначив власну формулу розрахунку страхового відшкодування, виходячи з принципу розумності прийняття рішень.

Разом з тим, висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає суперечливими, передчасними і такими, що не ґрунтуються на повно встановлених обставинах.

Відповідно до приписів ст. 10 Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України” від 24.06.2004 № 1877-ІУ ризики загибелі (втрати) сільськогосподарської продукції або її частини мають бути застраховані за правилами комплексного або індексного страхування, при цьому, індексним вважається страхування ризику втрати врожаю окремої с/г культури у відношення до усереднених натуральних показників її врожайності на визначеній території за попередні п’ять маркетингових періодів ( пп. 10.3.1 п. 10.3 ст. 10 Закону), правила індексного страхування затверджуються страховиком і підлягають реєстрації центральним органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг (пп. 10.3.2 п. 10.3 ст. 10 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін у справі врегульовані договором № 851971 від 13.01.2005 страхування сільськогосподарських культур (індекс врожайності), згідно п. 1.3 якого він укладається на підставі Правил добровільного страхування с/г культур (2602), затверджених страховиком.

Спір у справі виник через неоднозначність визначення як сторонами, так і судами, факту настання страхового випадку і порядку розрахунку суми страхового відшкодування, отже, з метою правильного вирішення спору і усунення протиріч і неузгодженостей у цих питаннях судам попередніх інстанцій слід було витребувати у відповідача, дослідити і оцінити Правила індексного страхування, затверджені страховиком і зареєстровані у встановленому порядку.

Згідно п. 2.2 договору випадок визнається страховим за наявності, зокрема, факту зниження середньої врожайності застрахованої с/г культури в адміністративно - територіальному районі, в якому вирощується така с/г культура, нижче рівня страхової врожайності, встановленої в п. 2.3 договору, згідно якого страхова врожайність застрахованих с/г культур наведена в додатку 1 до договору страхування і визначена у відсотках від середнього багаторічного значення врожайності, вказаному в додатку 1 до договору - 30,8 ц/га по району, і складає 50%.

Отже, за приписами ст. 10 вищевказаного Закону і п. 2.2 договору умовою для визнання випадку страховим є визначення врожайності певної с/г культури на конкретній території, втім, ні з умов договору, ані з матеріалів справи не вбачається встановлення конкретної території (району) для визначення страхового випадку, на що правомірно звернув увагу суд апеляційної інстанції, однак, не навів правових підстав для висновку, що такою територією слід вважати територію СТОВ “Улаклицьке”.

Крім того, відповідно до п. 2.4 договору страхова сума розраховується як добуток площі посівів застрахованої с/г культури, прийнятих на страхування, вартості одиниці врожаю і страхової врожайності, визначеної в п. 2.3 договору.

Згідно п. 4.1 договору розмір страхового відшкодування визначається як добуток площі посівів застрахованої с/г культури, вказаний в додатку 1, вартості одиниці врожаю і різниці між страховою і середньою врожайністю застрахованої с/г культури по району, в якому ця культура вирощується, і розраховується за формулою: Bi = Ci  x  Si  x (Piстр /100  x   Uiмн   -  Ui2004).

Разом з тим, виходячи з даних, наведених в додатку 1 до договору, площа посівів озимої пшениці - Si становить 300 га, вартість одиниці врожаю –Ci  - 450 грн./..., середня багаторічна врожайність по району -   Uiмн –30,8 .../га, страхова врожайність по району у % від Uiмн  –50, а згідно даних довідки Управління сільського господарства та продовольства Великоновосілківської районної адміністрації № 385 від 12.10.2005 про врожайність озимих по району в 2005 році - 29,3 ц/га, колегія суддів вважає, що не можливо дійти висновку про правильність розрахунку позивачем і визначення судом першої інстанції розміру страхового відшкодування, оскільки в додатку 1 до договору відсутні дані про одиницю врожаю, яка береться до розрахунку (кг, ц, т), а в довідці не вказано конкретну с/г культуру, врожайність якої по району становить 29,3 ц/га.

Також, складовою формули є Ui2004 –середня врожайність по району в 2004 році, однак, відомості щодо такої в матеріалах справи відсутні, а суди на власний розсуд застосували такі дані за 2005 рік.

З огляду на викладене, не можливо вважати ні доведеними позивачем, ані спростованими відповідачем в суді першої інстанції факт настання страхового випадку і правильність розрахунку страхового відшкодування.

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний перегляд справи, на зазначені недоліки уваги не звернув і, в свою чергу, припустився довільного тлумачення положень договору страхування і визначення суми страхового відшкодування.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов’язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин, викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Однак, в порушення цих приписів і вимог ст. ст. 33, 38, 84 ГПК України судами не встановлено наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування у даній справі, зокрема, настання страхового випадку як підстави для покладення на відповідача обов’язку з виплати страхового відшкодування і визначення його розміру згідно з умовами договору № 851971 від 13.01.2005, сторонами не доведені належними і допустимими доказами вимоги і заперечення щодо предмету спору, а судами такі докази, не витребувані.

Таким чином, не встановлення судами попередніх інстанцій вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, є порушенням ч.1 ст.43 ГПК України і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під  час  нового  розгляду  справи  необхідно  врахувати  викладене,  всебічно  і  повно  з’ясувати  і  перевірити  всі  фактичні  обставини  справи,  об’єктивно оцінити  докази, що мають значення для її розгляду та вирішення  спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване та  законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2007 у справі господарського суду міста Києва № 18/547 та рішення від 22.12.2006 у цій справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Касаційну скаргу ЗАТ “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА” задовольнити частково.

Головуючий суддя                                                                       К.В.Грейц                                                               

Судді                                                                                                      О.І.Глос

                                                                                                      

                                                                                                       С.В.Бакуліна