ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2007 р. | № 01/83-38 (04/34-38) |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Мрія", с. Старосілля |
на постанову | від 23.11.2006 Львівського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 01/83-38 Волинської області |
за позовом | Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Мрія", с. Старосілля |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос", м. Луцьк Відкритого акціонерного товариства "Ківерцівське ХПП" с. Дерно |
про | стягнення 47 301 грн. |
за участю представників сторін:
від позивача - Вітюк В.В.
від відповідача - Таргоній О.В.
ВСТАНОВИВ:
Сільськогосподарським виробничим кооперативом “Мрія” заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аргос” про стягнення коштів в сумі 47301,00 грн. за поставлене жито.
Рішенням господарського суду Волинської області від 27.09.2006 позов задоволено.
Рішення суду вмотивовано тим, що СВК “Мрія” передав зерно відповідно до умов договору, але ТОВ “Аргос” не виконало обов’язку щодо укладання договору зберігання та видачі довіреності.
Та обставина, що ТОВ “Аргос” не виписало і не передало позивачу довіреності, не уклало з елеватором договору зберігання свідчить про невиконання ним, як покупцем дій, необхідних з його боку для забезпечення належного передання та одержання товару, тобто порушення відповідачем взятого на себе зобов’язання, але не може слугувати підставою для висновку про те, що у ТОВ “Аргос” не виникло обов’язку слатити зерно.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2006 рішення суду від 27.09.2006 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд виходив з того, що обов’язку щодо передачі товару покупцю, як того вимагає п.4.1 договору, п.й1 ч. 1 ст. 664 ЦК України продавець не виконав. Тому висновок місцевого господарського суду щодо належного виконання обов’язку продавця по передачі товару покупцю є невірним, не грунтується на матеріалах справи.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України скаржник просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2006, а рішення господарського суду Волинської області від 27.09.2006 залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України, якимине передбачена одностороння відмова від виконання зобов’язань за договором.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що сторонами спору 05.11.2004 укладено договір, за яким продавець - СВК “Мрія” зобов’язується поставити та передати у власність покупцю –ТОВ “Аргос” жито урожаю 2004 року на умовахпередбачених договором.
Покупець зобов’язався відповідно прийняти товар та сплатити його вартість.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що ціну товару визначено на умовах EXW поставки на ХПП с. Дерно 500 грн. за тону.
СВК “Мрія” 17.11.2004 видано квитанцію ВАТ “Ківерцівським ХПП” за № 19887 про прийняття жита від ТОВ “Аргос”. 11, 15, 17 листопада 2004 року ВАТ “Ківерцівським ХПП” складено реєстри і 23.11.2004 виставлено рахунки ТОВ “Аргос” на сплату 763,13 грн. за приймання жита згідно реєстрів.
СВК “Мрія” 23.11.2004 виписано накладну № 178 на відпуск ТОВ “Аргос” жита в кількості 94602 кг вартістю 47302 грн.
Умовами договору від 05.11.2004 передбачено (п.4.1), що товар має бути передано покупцю на умовах п.3.1 в повному об’ємі до 30.11.2004.
Матеріалами справи встановлено, що товар (жито) був переданий безпосередньо Ківерцівському ХПП с. Дерно на зберігання без участі представника ТОВ “Аргос” всупереч п.4.1, 4.2 договору, яким встановлено, що товар має бути переданий покупцю.
Обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, відповідно до ст. 664 ЦК України, у момент:
-вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар;
-надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець проінформований про це.
Складська квитанція, на яку посилається позивач, свідчить лише про прийняття від СВК “Мрія” жита Ківерцівським ХПП.
За таких обставин апеляційний суд підставно дійшов висновку про відсутність доказів щодо належного виконання позивачем своїх зобов’язань за договором стосовно передачі товару покупцю.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймається з огляду на вимоги ч.2 ст. 1115 та ч.1, 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2006 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.
Головуючий Л. Невдашенко
Судді: М. Михайлюк
Н. Дунаєвська
дп