Справа  № 2-916/ 2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня  2010  року             Індустріальний  районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого  судді   -      Слюсар Л.П.

                 при секретарі             -      Цалин О.С.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду  м. Дніпропетровська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про розірвання шлюбу суд , -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2010 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, в позовній заяві і в судовому засіданні посилалася на те, що 22 січня 2002 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Від шлюбу є донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. З грудня 2007 року між нею та відповідачем припинені шлюбні відносини і ведення спільного господарства.  Причиною розпаду сім’ї  - відсутність спільних поглядів на сімейне життя. Повне непорозуміння один до одного,  що  спричинило  втрату кохання та поваги. На сьогоднішній день відповідач проживає окремо з іншою жінкою. Примирення не можливе. Після розірвання шлюбу донька буде проживати з позивачкою. На її утримання з відповідача стягуються аліменти в судовому порядку. Спору про розділ майна не має.  Просила шлюб розірвати.    

Відповідач в судове засідання з’явився. Позовні вимоги визнав. Просив шлюб розірвати  в зв’язку з фактичним припиненням  шлюбних відносин.

 Виходячи із наведеного, суд  вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

 Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього Кодексу.  Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.  

Так, в судовому засіданні встановлено, що між сторонами 26 січня 2002 року в  відділі  реєстрації актів громадського стану Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська, актовий запис № 41, був зареєстрований шлюб. Від спільного життя є малолітня донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.  Судом встановлено, що сторони з грудня 2007 року проживають окремо, спільне господарство не ведеться,  примирення не можливе. Майновий спір  відсутній. Спір про місце проживання дитини відсутній.  

Причиною розпаду сім’ї є  різні  погляди на життя, створення відповідачем іншої сім’ї, та його ухід із сім’ї до іншої жінки.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін.

При постановленні рішення, суд враховує те, що сторони наполягають на розірванні шлюбу, сімейно-шлюбні відносини припинені, а тому приходить до висновку про те, що сім’я сторін розпалася остаточно та відновлена бути не може.

Тому суд вважає за необхідне позов задовольнити та розірвати шлюб, судові витрати віднести за рахунок відповідача.

Приймаючи до уваги вищевикладене та керуючись ст.ст. 104, 110 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 3,7,10, 11, 15, 57,88, 130,174,  212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 26 січня 2002 року в  відділі  реєстрації актів громадського стану Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська, актовий запис № 41, які мають малолітню доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 - розірвати.

Стягнути  при видачі  свідоцтва про  розірвання шлюбу в органах РАЦС в прибуток держави з ОСОБА_2 державне мито в розмірі 17 грн. 00 коп., ОСОБА_1 від сплати державного мита  звільнити.

 Рішення може  бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги,  або без подання заяви про апеляційне оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з  дня проголошення рішення.

              Суддя:                                                                                       Л.П. Слюсар