ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2010 року Справа № 17/15-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Резніченко С.Ю.
за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 23.03.2010 року:
позивача: ОСОБА_1, предс., дов. № юр-253 від 11.09.2009р.,
відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № 41 від 19.01.10 р.
третьої особи: представник прибув у судове засідання без належним чином оформлених повноважень
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м. Нікополь Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2010р. у справі №17/15-10
за позовом: акціонерного банку “Експрес Банк” (м. Київ) в особі Дніпропетровської філії Акціонерного банку “Експрес Банк” (м. Дніпропетровськ)
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м. Нікополь Дніпропетровської області)
третя особа, що не заявляє самостійних вимог: державне підприємство спеціального зв’язку Дніпропетровський обласний вузол спеціального зв’язку (м. Дніпропетровськ)
про: розірвання договору оренди нежитлового приміщення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2010 року (підписано 15.02.2010р.) у справі №17/15-10 (суддя Суховаров А.В.) частково задоволений позов акціонерного банку “Експрес Банк” (м. Київ) в особі Дніпропетровської філії Акціонерного банку “Експрес Банк” (м. Дніпропетровськ) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м. Нікополь Дніпропетровської області), за участю третьої особи –державного підприємства спеціального зв’язку Дніпропетровський обласний вузол спеціального зв’язку (м. Дніпропетровськ) про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №01/03-07 від 07.03.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Наявко І.М. і зареєстрованого в реєстрі за №400 з 01.11.2009 року. Рішенням суду зазначений договір розірваний з 07.12.2009р.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (м. Нікополь Дніпропетровської області) –відповідач, не погодившись із прийнятим рішенням, подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2010р. по справі №17/15-10 і прийняти нове рішення, яким відмовити у позові. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач виходив з того, що господарським судом при розірванні договору оренди не прийнято до уваги, що підстави розірвання договору оренди визначені в ст. 784 ЦК України, а отже неправильно застосовано ст.ст. 188, 291 ГК України. Враховуючи приписи ст.ст. 793, 794 ЦК України, ч. 3 ст. 17, ч.ч. 3, 4 ст. 18, абз. 12 ст. 19, ст. 20 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, орган державної реєстрації не має права провести державну реєстрацію припинення прав позивача без наявності нотаріально посвідченого правочину з боку позивача. Скаржник зазначає, що позивачем не надано доказів нотаріального оформлення дій щодо розірвання спірного договору оренди і передачі предмету договору за актом приймання-передачі. Прийнявши рішення на підставі не посвідченого належним чином правочину, суд першої інстанції порушив норми матеріального права –ст.ст. 202, 203, 209, 210, 219, 654, 793, 794 ЦК України, ст.ст. 17-20 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”. Крім того, сторона посилається на порушення норм процесуального права, а саме проведення судового засідання за відсутності відповідача.
19.03.2010 року відповідачем направлено пояснення до апеляційної скарги, де зазначив, що господарський суд в порушення п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України вийшов за межі позовних вимог та встановив дату розірвання договору оренди з 07.12.2009р. Рішення суду не дає можливості відповідачу отримати свою власність (приміщення) та використовувати її, тому що ця власність знаходиться у позивача, а чинне законодавство України не передбачає безоплатне користування чужим майном.
Акціонерний банк “Експрес Банк” (м. Київ) в особі Дніпропетровської філії Акціонерного банку “Експрес Банк” (м. Дніпропетровськ) –позивач, у відзиві на апеляційну скаргу і у судовому засіданні пояснив, що при підписанні договору сторони дійшли згоди, що договір може бути розірвано у випадку, якщо орендар письмово повідомив про це з 2 місяці до майбутнього розірвання, а про дійсний намір сторін на розірвання договору свідчить листування між сторонами. Позивач вважає, що в цьому випадку посилання відповідача на ст.784 ЦК України є безпідставним. Крім того, ініціатива розірвання договору були визвана тими обставинами, що позивач в орендованому приміщенні припинив свою діяльність як суб’єкт банківської діяльності, що можна вважати істотною зміною обставин. Позивач також не погоджується з твердженням скаржника щодо обов’язкового нотаріального посвідчення угоди про розірвання договору, оскільки вчинення такого правочину не передбачена Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій. На думку позивача, відповідач також неправильно трактує ст.188 ГК України щодо строку припинення договору.
Державне підприємство спеціального зв’язку Дніпропетровський обласний вузол спеціального зв’язку (м. Дніпропетровськ) –третя особа, відзив на апеляційну скаргу не надала, представник третьої особи прибув у судове засідання без належним чином оформлених повноважень.
Розпорядженням заступника голови суду №140 від 22.03.2010 року у зв’язку з виходом з лікарняного судді Лотоцької Л.О. справа передана на розгляд постійній колегії суду у складі: головуючого судді Євстигнеєва О.С., суддів Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
У судовому засіданні була оголошена перерва до 15.00 30 березня 2010 року.
Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендодавець) і акціонерним банком “Експрес Банк” в особі Дніпропетровської філії Акціонерного банку “Експрес Банк” (орендар) 07.03.2007р. був укладений договір оренди нежилого приміщення №01/03-07, відповідно до п.п. 1.1-1.3 якого орендодавець зобов’язався надати, а орендар прийняти в оренду (користування) нежиле приміщення, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Шевченко, буд. 190, приміщення 73, що належить орендодавцеві на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом на право власності ЯЯЯ№553490, видане виконкомом Нікопольської міської ради 05.10.2006р. “Об’єкт оренди” передається в оренду для розміщення орендарем відділення АБ “Експрес-Банк” з метою надання послуг населенню відповідно до діяльності орендаря. “Об’єкт оренди” передається в оренду орендодавцем строком на п’ять років.
Пунктами 2.3, 2.4 сторони домовились, що передача об’єкта в оренду відбувається шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі №1, що свідчить про фактичний стан приміщення й передачі його в оренду. Прийняття об’єкта після закінчення строку оренди або дострокового розірвання договору оренди здійснюється шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі №2, що свідчить про фактичний стан приміщення і його повернення орендодавцеві. У момент підписання акту прийому-передачі передавальна сторона передає приймаючій стороні всі ключі від “об’єкта оренди”.
Крім того, сторонами окремим пунктом визначено порядок повернення орендодавцеві об’єкта оренди. Так, після закінчення строку оренди або в результаті дострокового розірвання договору орендар зобов’язаний передати орендодавцеві об’єкт оренди в плині 3-х днів з моменту закінчення строку оренди (припинення дії договору) по акту прийому-передачі №2. Майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі №2. Протягом строку, зазначеного в п. 5.1 даного договору орендар зобов’язаний звільнити “Об’єкт оренди” і підготувати його до передачі орендодавцеві…(п.п. 5.1, 5.2 договору).
Відповідно до п.4.2. договору орендар має право достроково розірвати даний договір, зокрема і у випадку, якщо він письмово попередив орендодавця за два місяці про майбутнє розірвання.
Сторонами був встановлений строк дії договору з 12.03.2007 року по 12.03.2012 року з можливістю продовження строку дії шляхом підписання додаткових угод (п. 9.2).
Відповідно до п.10.2 договору будь-які зміни й доповнення до договору оформлюються шляхом підписання сторонами додаткових угод до договору. Однобічна відмова від виконання або зміни договірних зобов’язань не допускається. Всі суперечності вирішуються по взаємній згоді сторін, у випадку не досягнення згоди суперечка передається зацікавленою стороною для розгляд господарського суду.
Договір був нотаріально посвідчений, зареєстрований 07.03.2007 року в реєстрі за №400 та була проведена державна реєстрація правочину (т.1 а.с. 17).
23.01.2009 року і 06.07.2009 року між сторонами були укладені додаткові договори до договору №01/03-07 від 07.03.2007 року оренди нежитлового приміщення, якими сторони уточнювали розмір і порядок сплати орендної плати. Зазначені угоди укладені в тому ж порядку, що і основний договір (т.1 а.с. 15-16, 18-19).
Відповідно до умов договору об’єкт оренди був переданий від орендодавця до орендаря за актом №1 прийому-передачі нежитлового приміщення 12.03.2007р., що підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с. 20-23).
20.08.2009 року за №02-1720 орендодавцю був направлений лист, у якому позивач з посиланням на п.4.2 Договору і зважаючи на ті обставини, що відділення банку закривається, повідомив відповідача про дострокове розірвання договору та звільнення приміщення в порядку п. 5.1 договору з 21.10.2009 року по 27.10.2009 року (т.1 а.с. 24).
01.09.2009 року за №02-1800 у зв’язку з неотриманням повідомлення орендодавця про отримання ним листа від 20.08.2009 року на адресу останнього була направлена копія цього листа (т.1 а.с. 25).
Як вбачається із відмітках на листах останні були отримані відповідачем 06.10.2009 року. Раніше вручити листи не було можливості, що підтверджується листом державного підприємства спеціального зв’язку Дніпропетровський обласний вузол зв’язку.
10.10.2009 року відповідачем була надана відповідь, якою відповідач повідомив позивача про отримання листів 06.10.2009 року і запропонував вважати датою передачі орендованого приміщення 07.12.2009 року –два місяця з моменту отримання письмового повідомлення про намір звільнити приміщення, здійснити ремонт приміщення і передати його по акту прийому-передачі №2, провести всі комунальні платежі, повідомити про час нотаріального посвідчення дій, пов’язаних з достроковим розірванням договору.
Оскільки сторони не дійшли згоди щодо розірвання договору і передачі приміщення, орендар звернувся до господарського суду.
Як вже зазначалося сторони в договорі передбачили можливість дострокового розірвання договору з ініціативи орендаря шляхом письмового попередження орендодавця за два місяці про майбутнє розірвання. Але це не означає, що договір буде розірваний, якщо орендар направить повідомлення орендодавцю за два місяця, оскільки порядок такого розірвання договором не встановлений, а лише передбачена можливість розірвання (передумовою розірвання сторони поставили повідомлення іншої сторони про майбутнє розірвання угоди). Це кореспондується із ч.1 ст. 291 ГК України, відповідно до якої одностороння відмова від договору оренди не допускається. Надавши право орендарю на дострокове розірвання договору, сторони не визначили в договорі обов’язку орендодавця надавати згоду або здійснювати будь-які інші дії по розірванню договору, а право однієї сторони без обов’язку іншої сторони не може існувати окремо, оскільки права і обов’язки повинні бути взаємно пов’язані.
Отже, апеляційний господарський суд вважає, що фактично сторони домовилися про можливість дострокового розірвання договору за згодою сторін за відповідної умови –направлення повідомлення у встановлений договором строк.
Щодо фактичного припинення договірних зобов’язань, то в цьому випадку слід керуватися нормами законодавства, яке регулює порядок припинення зобов’язань за договором майнового найму.
Відповідно до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Як вже зазначалося, договором не визначений порядок його розірвання, тому за наявності взаємної згоди сторін на розірвання договору, він міг бути розірваний в письмовій нотаріально засвідченій формі, чого не було зроблено. Таким чином, станом на день подання позову договірні зобов’язання сторін не припинилися, що не заперечував позивач, оскільки подав позов саме про розірвання договору.
Відповідно до ч.3 ст.291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Згідно загальних норм (які розповсюджуються на всі види договорів –ст. 651 ЦК України) договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Спеціальними нормами Цивільного кодексу України (ст.784) визначено, що наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо:
1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;
2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.
Інші підстави розірвання договору найму на вимогу наймача (орендаря) законодавець не встановив.
Отже, за таких обставин у позовних вимогах повинно бути відмовлено, оскільки орендодавець відмовляється розірвати договір (відсутня взаємна згода сторін на припинення зобов’язання), а для розірвання договору в судовому порядку відсутні відповідні правові підстави.
На дані обставини не звернув увагу місцевий господарський суд при розгляді справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права і прийняттю неправомірного рішення.
Застосування приписів ст.652 ЦК України також неможливе, оскільки в силу ч.2 цієї статті говір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Одночасно зазначені вище умови не виникли, тому підставі для розірвання договору за ст. 625 ЦК України відсутні. Крім того, посилання заявника на лист НБУ від 29.10.2008 року №44-119/5458 не є обґрунтованим, оскільки цей лист носить інформаційний характер, а закриття філії банку відбулося саме з ініціативи банку у зв’язку з її збитковістю, а не з будь-яких інших причин, які можна застосувати для розірвання договору у порядку ч.2 ст. 625 ЦК України.
Не підлягали задоволенню також і вимоги позивача про визнання відповідачем таким, що ухиляється від прийняття орендованого приміщення по договору оренди №01/03-07, оскільки обов’язок прийняття приміщення виникає у відповідача тільки у випадку припинення договірних зобов’язань. На день подання позову між сторонами діяв договір оренди, тому у відповідача не виникло обов’язку прийняття приміщення за актом. Ця обставина унеможливлює задоволення позовних вимог в цій частині позову.
Розглядаючи позов місцевий господарський суд взагалі не дав оцінку позовним вимогам в цій частині, що також є підставою для скасування прийнятого судового рішення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м. Нікополь Дніпропетровської області) задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2010 року у справі №17/15-10 скасувати.
Прийняти нове рішення.
В позові відмовити.
Стягнути з рахунку акціонерного банку „Експрес-Банк” (03049 м. Київ, пр. Повітрофлотський, 2) в особі Дніпропетровської філії акціонерного банку „Експрес-Банк” (49000 м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, 17, код ЗКПО 25724963) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 від 20.03.2001 року) 85 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України.
Головуючий О.С. Євстигнеєв
Судді: Л.О. Лотоцька
Р.М. Бахмат