ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2010 року Справа № 3/158
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороз В.Ф. (доповідач)
суддів: Стрелець Т.Г., Логвиненко А.О.
при секретарі Ревковій Г.О.
за участю представників сторін
від позивача: не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
від відповідача: не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.01.2010 р. у справі №3/158
за позовом суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, Кіровоградська область, Знам”янський район, с. Казарня
до Трепівської сільської ради, Кіровоградська область, Знам”янського району
про визнання дійсним договору та визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18.01.2010 р. (суддя Болгар Н.В.) відмовлено в задоволенні позову про визнання укладеним та дійсним договору купівлі-продажу приміщення магазину загальною площею 136,4 кв.м., розташованого по вул. Першотравнева, №1 “б” у с. Новотрепівка, Знам”янського району Кіровоградської області між сторонами у справі, а також визнання права власності на приміщення цього магазину. Рішення суду мотивовано відсутністю вчиненого між сторонами у письмовій формі договору купівлі-продажу, а також тим, що такий договір нотаріально не посвідчувався та його державна реєстрація, що є моментом укладення, не здійснювалась. Позивачем право власності на спірне майно не набуто на підставах, передбачених законом.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу про його скасування та задоволення позову у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначає, що договір купівлі-продажу був вчинений сторонами у простій письмовій формі, підписаний у тому числі відповідачем. Однак суд, усупереч тому, що вказаний договір був наданий та визнаний у судовому засіданні відповідачем, вказав у судовому рішенні про його відсутність, що не відповідає обставинам справи.
Відповідач у судове засідання не з’явився, подав клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі. Згідно відзиву на апеляційну скаргу посилається на визнання ним договору купівлі-продажу спірного приміщення та не заперечує право власності позивача на нього. Також вказує, що договір купівлі-продажу був підписаний обома сторонами, однак його примірник не надсилався позивачу, про що ним повідомлялось у судовому засіданні суду першої інстанції.
По справі оголошувалась перерва до 25.03.2010 р.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
20.11.2008 р. Трепівською сільською радою прийнято рішення №335 про продаж приватному підприємцю ОСОБА_1 приміщення магазину в АДРЕСА_1 за ціною у 5 220 грн., яке у відповідності до свідоцтва про право власності від 25.09.08 р. та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.09.08 р. належить та зареєстроване за територіальною громадою сіл Трепівської сільської ради.
06.01.2009 р. сторонами підписаний акт про передачу зазначеного вище приміщення магазину загальною площею 136, 4 кв.м. позивачу.
Згідно квитанції від 08.12.2008 р. позивачем сплачено на користь відповідача 5250,00 грн.
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 13.05.2009 р. скасовано рішення Знам”янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.12.2008 р. за позовом ОСОБА_1 до Трепівської сільської ради та відмовлено в задоволенні позову про визнання договору купівлі-продажу таким, що відбувся та визнання права власності на приміщення зазначеного вище магазину по вул.. Першотравневій, 1-б в селі Новотрепівка.
У зазначеному рішенні від 13.05.2009 р. апеляційний суд Кіровоградської області, встановивши, що договір купівлі-продажу між сторонами не укладався у письмовій формі та відповідно нотаріально не посвідчувався, дійшов висновку про відсутність підстав для висновку про набуття права власності позивачем на спірне приміщення. Крім того суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення, послався на те, що місцевий суду вийшов за межі позовних вимог, визнавши договір купівлі-продажу дійсним, про що відповідні вимоги не заявлялись, а також звернув увагу на те, що рішення Трепівської сільської ради приймалось щодо продажу приміщення магазину по АДРЕСА_1 приватному підприємцю ОСОБА_1, а не щодо його продажу їй як фізичній особі.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом, та є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Оскільки момент вчинення правочину про продаж нерухомого майна відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, а тому такі правочини не є укладеними та не створюють прав та обов'язків для сторін до цього моменту, положення частини другої статті 220 ЦК про можливість визнання дійсним правочину у судовому порядку у випадку ухилення однієї із сторін від його обов’язкового нотаріального посвідчення, не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
На це звертається увага у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року N 9.
Відтак судова колегія вважає, що встановлені законом підстави для задоволення позову про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на це майно за позивачем, відсутні.
Щодо надання позивачем до суду апеляційної інстанції копії договору купівлі-продажу від 22.12.2008 р., підписаного сторонами, та посилання на незалучення його до матеріалів справи судом першої інстанції, то відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються апеляційним господарським судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Матеріали справи не свідчать про подання цих доказів та їх відхилення судом першої інстанції. При цьому наданий до суду апеляційної інстанції договір купівлі-продажу, який датований 22.12.2008 р., як вбачається з рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 13.05.2009 р. станом на час його прийняття сторонами письмово не укладався, що було підтверджено позивачем та представником відповідача.
За викладеного судова колегія не вбачає достатніх підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову. Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін як таке, що прийняте з дотримання норм матеріального права.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 101 - 105 ГПК України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.01.2010 р. у справі №3/158 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
В.Ф. Мороз
Суддя А.О. Логвиненко
Суддя
Т.Г. Стрелець
29.03.2010 г.