ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

     Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2001 року  позивач звернувся до Євпаторійського  міського суду з позовною заявою до відповідача про визнання недійсним  права учасника СП ТзОВ "Південний  Хрест" у зв'язку з порушенням  умов установчого договору  і статуту товариства,  перешкоджанням  його діяльності та  заподіянням товариству значної шкоди.

Під час розгляду справи в суді  першої інстанції позивач уточнив  заявлені вимоги  та просив виключити відповідача  із складу засновників                   ( учасників) СП ТзОВ "Південний Хрест".

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Сакського міського суду від 11.05.2002 року позов задоволено та виключено ОСОБА_1 із складу засновників ( учасників )  СП ТзОВ "Південний Хрест".

Ухвалою апеляційного  суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2002 року  зазначене рішення суду першої  інстанції  скасовано і провадження  в справі закрито.

Ухвалою Верховного Суду України від 29.06.2006 року зазначену ухвалу апеляційного суду скасовано  та справу передано  на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою  апеляційного суду Автономної  Республіки Крим від 14.11.2006 року рішення Сакського міського суду від 11.05.2002 року залишено без  змін.

У касаційній  скарзі  відповідач  вважає, що судом  порушено норми матеріального  та процесуального права, і тому  просить прийняті  ним рішення скасувати та в позові  відмовити.

Відзив на  касаційну скаргу від позивача до суду не  надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи  касаційної  скарги,  перевіривши матеріали  справи   та  прийняті  в ній  судові  рішення, суд  вважає, що касаційна  скарга  підлягає задоволенню частково з наступних  підстав.

Відповідно до ч.4 ст. 338 Цивільного процесуального кодексу України висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких  скасовані  рішення, є обов'язковими для суду першої чи  апеляційної інстанції при повторному  розгляді  справи.

За вимогами п.3 ст. 227 Цивільного процесуального кодексу України  1963 року, який діяв під час  розгляду справи, суд закриває провадження у  справі, якщо є таке, що набрало законної сили, постановлене по спору між тими ж сторонами,  про той же предмет і з тих же підстав, рішення суду чи  ухвала суду про прийняття відмови  позивача від позову або про затвердження мирової угоди  сторін .

В обґрунтування позовних  вимог ОСОБА_2 посилався на те, що дії, які свідчать  про порушення відповідачем умов установчого договору та статуту товариства,  створення перешкод його діяльності, вчиняються  ОСОБА_1  систематично протягом  квітня 1999 року -січня 2001 року, у тому числі й після постановлення судом ухвали  від 20.09.2000 року про припинення провадження в справі з підстав прийняття  відмови від позову.

Проте,  апеляційний суд при  повторному розгляді справи не врахував висновків і  мотивів, які містяться  в ухвалі касаційної інстанції від 29.06.2006 року та не  перевірив, чи дійсно ОСОБА_2 повторно пред'являв  позов з тих самих підстав, якими він  обґрунтовував свої  вимоги в 2000 році.

Згідно п. в) частини першої ст. 59  Закону України "Про  господарські товариства " виключення учасника з  товариства  належить до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю.

Статтею 64  зазначеного Закону в редакції чинній на  час  виникнення спірних  правовідносин встановлено, що  учасника товариства  з обмеженою відповідальністю, який  систематично не виконує або  неналежним чином  виконує обов'язки, або  перешкоджає своїми  діями  досягненню  цілей товариства, може бути виключено з товариства на  основі  одностайно  прийнятого рішення зборів  учасників товариства.

У той же час  дійшовши висновку про виключення відповідача  зі складу  засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю, суди попередніх інстанцій не врахували  вимог зазначених норм матеріального права та,  виключивши  учасника товариства судовим рішенням,  не обґрунтували підставності  такого висновку.

До того ж за статутними документами до складу учасників СП ТзОВ "Південний  Хрест" крім сторін, входить і ОСОБА_3, участі якого у вирішенні  питання про  виключення відповідача  зі складу учасників товариства судами не було з'ясовано.

Разом  з цим, зробивши висновок  про наявність  лише двох учасників СП ТзОВ "Південний  Хрест",  якими є   сторони в справі,  суди обох інстанцій  не встановили, за  яких обставин і підстав вибув із  складу  учасників товариства  ОСОБА_3

Водночас, суди  не звернули уваги на те, що позивач, звернувшись до суду з вимогами про  виключення відповідача  із складу учасників, за протоколом № 1  зборів учасників СП ТзОВ "Південний Хрест" від 08.02.2001 року, виключив  відповідача  із учасників  товариства, та не навели цим обставинам   правової оцінки.

За таких обставин, оскаржені судові  рішення не  можна визнати  законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею  справи  на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду  справи, суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням  вимог  закону.

З огляду  наведеного та керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹ -111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                    ПОСТАНОВИВ:

Касаційну  скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу  апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14.11.2006 року та рішення  Сакського міського суду від 11.05.2002 року скасувати,  і справу  № 2-694/02(22ц-5903/2006)  передати на новий  розгляд до господарського суду Автономної  Республіки  Крим.

Головуючий суддя                                                             В.Перепічай

Судді                                                                                     І.Вовк

                                                                                              П.Гончарук

тє