ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
|
07 червня 2007 р. |
№ 31/292-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого |
Кривди Д.С., |
|
суддів: |
Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
|
розглянувши клопотання про прийняття касаційної скарги |
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 |
|
на постанову |
від 18.04.07 Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
|
та на рішення |
від 04.10.06 |
|
у справі |
№31/292-06 |
|
господарського суду |
Дніпропетровської області |
|
за позовом |
Прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі виконавчого комітету Криворізької міської ради |
|
до |
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 |
|
третя особа |
Криворізька міська рада |
|
про |
стягнення заборгованості |
В С Т А Н О В И В:
Подана касаційна скарга Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на постанову від 18.04.07 Дніпропетровського апеляційного господарського суду та на рішення від 04.10.06 господарського суду Дніпропетровської області у справі №31/292-06 не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, оскільки вона не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до провадження і повертається судом без розгляду, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.
Відповідно до п. “г” ч. 2 ст. 3 Декрету КМУ “Про державне мито”, що стосується розміру ставок державного мита, із апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами, які подаються до господарських судів, сплачується 50 % ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку зі стягненням 63099,4 грн. боргу та 6377,58 грн. пені.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції стягнув з відповідача 694,77 грн. державного мита.
В касаційній скарзі оскаржується рішення суду першої інстанції і постанова суду апеляційної інстанції в повному обсязі та заявлено вимоги про припинення провадження у справі.
Додана до касаційної скарги квитанція НОМЕР_1 від 30.04.07 свідчить про сплату скаржником державного мита в сумі 298 грн., що не відповідає вимогам п. “г” ч. 2 ст. 3 Декрету КМУ “Про державне мито”. Таким чином, зазначене платіжне доручення не є доказом сплати держмита у встановленому розмірі.
Відповідно до ч. 3 ст. 1113 ГПК України скаржник не обмежується у праві повторного подання касаційної скарги після усунення зазначених порушень в загальному порядку, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, приписів ст.ст. 53, 110 ГПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на постанову від 18.04.07 Дніпропетровського апеляційного господарського суду та на рішення від 04.10.06 господарського суду Дніпропетровської області у справі №31/292-06 повернути скаржнику без розгляду, а справу направити до місцевого господарського суду.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький