Справа № 585/2413/19

Номер провадження 2/585/29/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року                                                        м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

               головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,

               з участю секретаря судового засідання - Ковган О.В.

               Справа № 585/2413/19, провадження № 2/585/29/20

       позивач: ОСОБА_1

       відповідач: ОСОБА_2 ,

       розглянувши у залі судових засідань у порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні справу про визнання договору дарування квартири недійсним.

представник позивача: ОСОБА_3 , який діє на підставі угоди про надання правничої допомоги від 21 червня 2019 року та ордеру про надання правничої допомоги серії ВМ №1000433 від 26.06.2019 року,

представник відповідача: ОСОБА_4 , яка діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги № 457/2019-0511243 від 18 липня 2019 року.

в с т а н о в и в:

       Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

       До суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування квартири недійсним. В обґрунтування позову посилається на те, що у 2006 році перенесла ішемічний інсульт головного мозку, після якого так і не повернулась до повноцінного життя, періодично перебуває на лікуванні ( в Роменській ЦРЛ, в КЗ СОР «Перша ОСЛ м. Ромни»). В кінці 2011 року повторно перенесла інфаркт головного мозку. На фоні своїх захворювань конфліктувала з рідною донькою, оскільки остання не надавала їй необхідної допомоги, якої вона потребувала. Тому домовилась з онукою (відповідачкою у справі) про те, що вона замість її доньки буде доглядати за нею, надаватиме необхідну допомогу та забезпечення в обмін на належну їй квартиру. При підписанні договору дарування у приватного нотаріуса Роменського міського нотаріального округу Проскурні Л.І. вважала, що він укладається під умовою надання їй онукою довічного утримання. На даний час не пам`ятає, чи взагалі саме вона підписувала зазначений договір. Житло, яке вона подарувала онуці, було для неї єдиним. Згодом ставлення відповідачки до неї погіршилось, остання перестала готувати їй їжу, почала ображати і не забезпечувала матеріально. Крім того ОСОБА_2 погрожувала продати квартиру. Вважає, що при укладанні оспорюваного договору вона припустилась помилки, що має істотне значення, а саме щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, які виникнуть після його укладення. Тому, з посиланням на судову практику (постанови Верховного Суду України від 20.09.2018 року у справі № 369/11060/16-ц, від 18.06.2014 року у справі №6-69цс14, від 21.10.2015 року у справі № 6-202цс15, від 02.12.2015 року у справі № 6-2087цс15, від 16.03.2016 року у справі № 6-93цс16; від 10.04.2019 року у справі № 522/9562/16-ц), просить визнати недійсним договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 64, 7 кв.м., житловою площею 41 кв.м., який укладено 06 липня 2018 року між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу Проскурня Л.І. 06.07.2018 та зареєстрованого в реєстрі за № 1327 та стягнути з відповідачки на її користь судові витрати в понесених розмірах.

       Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, у відзиві на нього зазначає, що обставини, викладені позивачем у позові, не правдиві. Посилання позивачки на те, що у 2006 році вона перенесла ішемічний інсульт головного мозку та у зв`язку з цим не могла розуміти своїй дій, не відповідають дійсності та не підтверджується доказами. Медична документація, додана ОСОБА_5 до позову, не містить печаток та підписів, не додані до позову і епікризи хвороб позивачки, дати знаходження в лікарнях в довідках, що остання докладає, мають сліди підчисток. Не заперечує той факт, що ОСОБА_5 хворіє, але не такою хворобою, через яку вона б не розуміла значення своїх дій. Позивач сама наполягала на укладенні договору дарування, домовленості про те, що вона за це буде доглядати бабусю не було. Дізналась про наміри позивача подарувати їй квартиру вже перед тим, як вони йшли до нотаріуса. На даний час вона не відмовляється від готування їжі для ОСОБА_1 , прибирає у квартирі, тощо. Але позивач все не влаштовує, вимагає купувати їй ті чи інші предмети, продукти. Вона не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, працює лише чоловік, тому грошей їм не вистачає. Враховуючи її сімейний стан, відсутність житла, у випадку, якби ОСОБА_1 запропонувала укласти саме договір довічного утримання, вона б погодилась, але ОСОБА_1 вимагала укласти саме договір дарування. Під час укладення договору дарування ОСОБА_1 проявляла своє волевиявлення і це волевиявлення було вільним і відповідало її внутрішній волі. На момент підписання договору дарування ОСОБА_1 була знайома з усіма наслідками такого договору та наполягала на його підписанні. Тому просить в задоволенні позову відмовити (а.с.58-59).

       У відповіді на відзив  представник позивача ОСОБА_3 вказав про те, що заперечення відповідача не заслуговують на увагу. До позовної заяви додані належним чином засвідчені копії 2-х виписок з медичної картки позивача, копії 2-х довідок 1-ї ОСЛ та копія довідки Роменської ЦРЛ. Оригінали вказаних довідок будуть надані суду. Зазначає, що відповідач у відзиві на позов не спростовує того, що позивач є пенсіонером, потребує сторонньої допомоги та, що спірне житло було для неї єдиним, не спростовує, а підтверджує той факт, що ОСОБА_5 дійсно вважала, що за нею дочка недостатньої доглядає та вигнала її зі своєї квартири. Відповідач сама посилається на те, що йдучи до нотаріальної контори обіцяла позивачці доглядати за нею, а викладені відповідачем обставини щодо того, що вона не може витрачати кошти, які заробляє її чоловік на позивачку, купуючи їй те, що необхідно, підтверджують, що фактично сторони домовлялись про надання відповідачем стороннього догляду позивачці, проте відповідач не взмозі такий догляд здійснювати у силу наведених нею ж обставини. Посилання відповідача на те, що ОСОБА_5 підписанням договору висловила своє вільне волевиявлення на укладання такого договору і їй було роз`яснено усі його наслідки, не заслуговують на увагу та не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки цим не спростовуються доводи позивача з посиланням на правові висновки Верховного Суду (а.с.53-54).

       У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала. Суду пояснила, до укладення договору дарування з онукою Радмілою, яка є дочкою її померлого сина, вона майже не спілкувалась. Проживала з дочкою, яку потім вигнала на подаровану дочці квартиру, про що тепер шкодує. Подарувала відповідачці квартиру, бо думала, що їй ( ОСОБА_1 ) буде добре. ОСОБА_6 переїхала відразу і сказала, що буде за нею доглядати: прибирати та готувати їжу, також обіцяла, що буде її утримувати. ОСОБА_7 онука разом з чоловіком та дитиною у липні-серпні 2018 року, точно не пам`ятає. Чоловік відповідачки нічого не обіцяв, зокрема утримувати та надавати кошти, хоча потребувала лише фізичної допомоги, а не матеріальної. Але як тільки відбувся договір дарування, ОСОБА_2 стала зовсім іншою. Жодного разу не прибрала в її кімнаті, неодноразово погрожувала, що вигонить її з квартири.

       Документи на квартиру вона втратила разом зі своїм паспортом, тому сусід допомагав робити їй нові документи, що тривало близько місяця. До нотаріуса ходила декілька разів перед укладанням договору. Безпосередньо під час підписання спірного договору нотаріус не роз`яснила їй, що можна укласти договір довічного утримання, хоча говорила нотаріусу, що хоче щоб онука про неї піклувалась. Також сказала нотаріусу, що хоче, «…щоб квартира онуці була». Нотаріус пояснювала, що після підписання договору квартира буде не її.

       Крім того пояснила, що на час укладання договору вона взмозі була обробляти город. Також підтвердила, що деякий час проживала у родичів відповідача, оскільки боялась дочку ОСОБА_8 , яку вигнала з квартири. У дочки є власна квартира, яку вона ( ОСОБА_1 ) їй подарувала.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позов підтримав, пояснив, що на час укладення договору ОСОБА_1 потребувала стороннього догляду, який здійснювала за нею донька ОСОБА_9 . Але позивач з донькою постійно конфліктували, бо позивачку не влаштовувала якість догляду. Характер у бабусі складний. З дочкою домовленості щодо квартири не було. З ОСОБА_2 позивач майже не спілкувалась, але онука сама вийшла на контакт, неодноразово зверталась, щоб бабуся пустила її проживати з умовою догляду за нею. Тому ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса і хотіла укласти договір довічного утримання. ОСОБА_1 , укладаючи спірний договір дарування квартири, діяла під впливом помилки, оскільки вважала, що вчиняє правочин за умови надання онукою їй догляду і, що в подальшому вона (баба) продовжуватиме користуватись житлом.        Іншого житла позивач не має, тобто фактично майно передане не було, хоча позивач передала відповідачу ключі. Квитанції і договори на оплату комунальних платежів також оформлені на відповідача.

       Помилка у даному випадку виникла внаслідок неправильного сприйняття позивачем правової природи договору, якого ОСОБА_5 не читала. У договорі вказано, що нотаріусом роз`яснено зміст договору і його істотні умови, але це не спростовує того, що ОСОБА_1 не читала і не знала, що там не передбачено, що онука буде за нею доглядати. При цьому на недійсність договору внаслідок укладення його через збіг тяжких обставин (хвороба позивачки) вони не посилаються. Висновків про те, що ОСОБА_5 потребує стороннього догляду (інвалідності ) не має, бо позивач не зверталась за встановленням інвалідності.

       Крім того, договір дарування є безоплатним, а в даному випадку його не можна таким вважати, оскільки ОСОБА_1 з самого початку вважала, що укладає договір довічного утримання.

Відповідач ОСОБА_2 суду пояснила, що перед переїздом до бабусі жила у районі «Каховка» в м. Ромни. До неї приїхала баба ОСОБА_1 і сказала, що хоче, щоб її квартира стала моєю і просила до неї переїхати. Вона поцікавилась, як може переїхати, якщо з бабою проживала дочка ОСОБА_9 , а її рідна тітка, з якою вони не спілкувались. Коли була ще маленькою, то разом з батькам проживала в АДРЕСА_2 до АДРЕСА_3 років. А коли тато помер, то татова рідна сестра ОСОБА_9 їх з матір`ю з квартири вигнала. Баба задовго казала, що хоче подарувати їй квартиру, тому тітка забрала усі бабини документи, бо не хотіла віддавати квартиру. Натомість баба хотіла, щоб квартира вже за життя перейшла їй у власність, тому вона і ОСОБА_1 звернулись у сільську раду с. Овлаші, де остання запитувала, що треба зробить, щоб її квартира не «дісталась» дочці. Секретар сільради повідомила, що можна скласти заповіт, але його можливо оспорити. А посвідчення інших договорів – платне. Заповіт не посвідчили, бо у позивачки не було паспорта та документів на квартиру. Крім того укладати платний договір можливості не було, оскільки вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною і не мала достатньо грошей, щоб заплатити нотаріальні витрати, але пізніше погодилась. При цьому не говорила бабі, що буде утримувати її.

Позивач сама почала займатись відновленням документів на квартиру, їй допомагали сусіди, яким баба казала, їй з онукою  буде краще ніж з  ОСОБА_9 . Вони з позивачкою також збирали ще деякі необхідні документи (технічний паспорт, договір). Під час укладання договору дарування нотаріус позивачці пояснювала усе детально, як малій дитині, - роз`ясняла по всім пунктам договір і попереджала, що квартира після укладення договору вже буде не її, що вона ( ОСОБА_2 ) після укладення договору зможе  вигнати бабу і продати квартиру. Баба задавала нотаріусу питання, а та їй відповідала. При цьому у нотаріуса не обговорювали, що вона повинна за бабою доглядати. Позивач усе розуміла і просила, щоб швидше все робили. На момент укладення договору бабуся погано ходила, але висловити думку вона могла, пенсію отримувала і отримує до цього часу самостійно, самостійно підписується. Щодо прочитання договору, то баба самостійно трошки його читала, скільки саме пунктів, не пам`ятає, потім вона їй дочитувала договір до кінця в присутності нотаріуса. ОСОБА_10 передала їй ключі від подарованої квартири і поїхала до її (відповідача) матері, тому що боялась, що дочка залишилась у квартирі. Позивач проживала у її матері два тижні, потім у її другої баби, а через тиждень туди приїхала ОСОБА_9 , перелізла через паркан, вчинила скандал, щоб забрати бабусю.

Вона як онука доглядає за бабусею, оскільки морально зобов`язана це робити. 6 липня 2018 року уклали спірний договір, а переїхала проживати у квартиру 26.07.2019. До цього ходила і прибирала у хаті, бо там було брудно і жили миші. Баба сказала, що в квартирі вона може «хазяйнувати», а у її кімнату, щоб не заходила. Їжу готує для всіх, але позивач її не їсть, тому що їй не подобається, готує собі сама. Крім того, слідкує за здоров`ям позивачки, викликала їй швидку за потреби, провідувала у лікарні, купувала за свої кошти ліки. Думає, що баба хотіла, щоб вона обробляла 25 соток городу, але вона не обіцяла такого робити, бо маючи малу дитину, фізично не має можливості.

Ніколи не виганяла бабу з хати, але був випадок, коли баба взимку продала сусідці сарай, належний до квартири, вже після укладення договору дарування без її відома, про що вона ( ОСОБА_2 ) випадково дізналась. Бабуся відповіла, що сарай її і вона що хоче, те і продає. Тоді вона запитала у позивачки, щоб було, якби вона продала квартиру. Дійсного наміру продавати квартиру не мала і не має. До того ж, на момент укладення договору баба вже не була зареєстрована у спірній квартирі, вона вже потім прописала ОСОБА_1 у квартиру, хоча могла б цього не робити, якби мала намір позбавити бабу житла.

Уважає, що бабуся так чинить, бо її налаштовує тітка ОСОБА_9 . Нещодавно вона приходила до позивачки з якимось чоловіком. Їй ( ОСОБА_2 ) сказала, що її уже 4 жовтня 2018 року у квартирі не буде, сиділи спілкувались, що куди поставлять у цій квартирі, «обшарила» усю хату бабина дочка.

Вона і позивачка вигнали ОСОБА_8 з квартири після укладення договору дарування на квартиру її власну, яку їй подарувала ОСОБА_1 Баба її боялась, через що декілька разів викликала поліцію, судилася з нею.

На даний час позивачці стороння допомога не потрібна. Вона може приготувати собі їжу, сама миється, ходить. Також їй вистачає пенсії, якщо не хвататиме, то буде допомагати. За комунальні послуги позивач не платить взагалі. Визнає, що у позивачки незадовільний стан здоров`я, але не може сказати, що вона зовсім не хвора, бо нещодавно баба самостійно їздила до родичів у м.Суми.

Представник відповідача ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечувала, суду пояснила, що п. 8 Договору дарування, укладеного сторонами, передбачає символічну передачу речі.        Баба повинна була розуміти, що у відповідача маленька дитина і доходів, достатніх для її утримання немає.

       Намір на дарування квартири у позивачки виник ще в січні 2018 року, тому вона почала збирати документи. Так, відповідно до п. 2 Договору дарування, укладеного сторонами, квартира належить дарувальнику на праві приватної власності та була отримана нею згідно дубліката Договору, виданого Сумським обласним державним нотаріальним архівом 26 березня 2018 року, замість втраченого Договору, посвідченого Роменською ДНК 04 червня 1992 року. Проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно 17 травня 2018 року. Згідно з п. 15 Договору дарувальник довів до відома обдарованої, а обдарована взяла до уваги той факт, що дарувальник з 25 грудня 1993 року є вдовою і відчужувана за даним договором квартира є спільною сумісною власністю та є особистою приватною власністю, і осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на відчужувану квартиру, у тому числі відповідно до ст.ст. 65, 74, 97 СК України, не має. Коли відчужується нерухоме майно, особа дає гарантію, що відносно майна немає інших осіб, які мають право на це майно, тобто ОСОБА_1 розуміла, що укладає саме договір дарування. Згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних прав щодо визнання правочину недійсним» помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. А зі змісту позову вбачається, що позивач договір уклала саме під впливом помилки. Прочитання договору само по собі також не може бути підставою для визнання його недійсним, а повинно розглядатись у сукупності з іншими обставинами. У спірному Договорі немає відмітки, що прочитано нотаріусом, натомість у п. 17 зазначено, що прочитано особисто.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

02 липня 2019 року позивачу зменшено розмір судового збору за подання заяви до суду про визнання договору дарування квартири недійсним з 1402 грн. до 1315, 62 грн. та залишено позовну заяву без руху до спати зазначеної суми судового збору (а.с.25).

04 липня 2019року справу прийнято до розгляду судом та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30 липня 2019 року на 09 год. 30 хв. (а.с.31).

30 липня 2019 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 04 жовтня 2019 року на 09 год. 30 хв. (а.с.66).

       Інші процесуальні дії, передбачені п.3 ч.3 ст. 265 ЦПК України судом не застосовувались.

       Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

       Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер 171337435 від 22.06.2019 року нерухоме майно: квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування, серія та номер 1327, виданий 06.07.2018 року, видавник: приватний нотаріус Роменського міського нотаріального округу Сумської області Проскурня Л.І. (а.с.7).

Вартість квартири АДРЕСА_2 станом на 25.06.2019 року становить 140200 грн. (а.с.16).

       З копії довідки виконавчого комітету Довгополівської сільської ради №875 від 24.06.2019 року, виданої ОСОБА_11 вбачається, що вона дійсно зареєстрована в АДРЕСА_1 , склад її сім`ї: онука ОСОБА_2 , 1996 р.н., правнук – ОСОБА_12 – 2017 р.н., всього зареєстровано 3 особи (а.с.8).        

       04.06.1992 року ОСОБА_11 придбала у Роменського м`ясокомбінату в особі інженера-будівельника тов. ОСОБА_13 , який діяв по дорученню, виданому Роменським м`ясокомбінатом від 27.05.1992 року №133 квартиру АДРЕСА_2 . Договір посвідчено нотаріусом Роменської районної ДНК Солопун М, зареєстровано в реєстрі за № 606, що підтверджується дублікатом Договору, виданим ОСОБА_11 замість втраченого державним нотаріусом Комишан М.В., зареєстрованим в реєстрі за № 2-163 (а.с.44).

       Відомості про реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_5 були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 11.05.2018 року, що підтверджується відповідним Витягом, індексний номер якого 124177852 від 17.05.2018 року (а.с.45).

       З копії довідки КП «Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації» № 361 від 11.05.2018 року вбачається, що згідно з архівною інвентарною справою станом на 01.01.2013 року трикімнатна квартира АДРЕСА_2 загальною площею 64, 7 кв.м., жилою площею 41,0 кв.м. зареєстрована в реєстровій книзі №1, реєстровий номер 212 за ОСОБА_11 на підставі договору, посвідченого Роменською ДНК 04.06.1992 року, реєстр. № 606 (а.с.46).

Згідно договору дарування квартири від 06 липня 2018 року ОСОБА_1 , 1951

року народження ( ОСОБА_14 ) та ОСОБА_2 , 1996 року народження (Обдаровувана), діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними договір(зокрема, з вимогами щодо недійсності правочину) уклали договір, відповідно до якого Дарувальник передає безоплатно у власність, а Обдаровувана приймає, як дарунок квартиру під АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 8 указаного Договору сторони домовились, що під передачею квартири за цим договором слід вважати символічну передачу речі. Прийняття обдарованою від дарувальника ключа від вказаної квартири свідчить про те, що передача речі відбулася. В присутності нотаріуса дарувальник передав обдаровуваній ключі від квартири. Сторони усвідомлюють, що цим актом підтверджено передачу квартири обдаровуваній.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу Сумської області Проскурнею Л.І., нею ж особи сторін встановлено, їх дієздатність, а також належність ОСОБА_11 квартири перевірено. (а.с.42-43).

Наведеними доказами підтверджується перехід права власності на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 . Крім того, підтверджується факт передачі майна дарувальником обдарованій, що свідчить про фактичне виконання Договору купівлі-продажу зазначеної квартири.

05.06.2019 року за № 685/014-16 ОСОБА_11 приватним нотаріусом Роменського районного нотаріального округу надано письмові роз`яснення наступного змісту: «…у зв`язку з тим, що на день запиту Ви не можете точно вказати, що дарували, коли підписували договір дарування, та в зв`язку з тим, що внаслідок хвороби не можете письмово зробити запит на видачу копій документів з архіву нотаріуса, Вам необхідно звернутися до суду та вирішити питання згідно законодавства України». (а.с.14).

       Згідно з копією виписки 1682/195 з неврологічного відділення ОСОБА_11 перебувала у стаціонарі з 09.02.06. по 03.03.06. з діагнозом «ГПМК за типом ішемії в басейн лівої СМА, виражений правосторонній спастичний гемипарез, часткова моторна і сенсорна афазія, помірні порушення статики і ходи. Гіперт. хвороба ІІІ ст.» (а.с.9).

       З копії виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого вказано, що ОСОБА_11 перебувала на лікуванні в кардіологічному відділенні з 11.08.18 по 20.08.18 з діагнозом: церебральний атеросклероз. Вторинна артеріальна гіпертензія, стадія 2, ступінь 2, ризик 3. ДЕ ІІ ст. Наслідки перенесеного інфаркту головного мозку з неорган . афазією (а.с.10)

       В копії довідки КЗ СОР «Перша ОСЛ м. Ромни» від 24.06.2019 № 01-55/2546 вказано, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 знаходилась на стаціонарному лікуванні в КЗ СОР «Перша ОСЛ м. Ромни» з 16.01.2009 р. по 07.03.2009 р., діагноз: «Розлади особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку» (а.с.11).

       З 05.06.2019 року по 19.06.2019 року ОСОБА_11 знаходилась на стаціонарному лікуванні в КЗ СОР «Перша ОСЛ м. Ромни», що стверджується копією довідки зазначеного закладу від 19.06.2019 № 01-55/2487 (а.с.12).

       В довідці КНП «Роменська ЦРЛ» РМР від 26.06.2019 № 01-20/511 вказано, що ОСОБА_5 за період з 01.01.2006 року по даний час перебувала на лікуванні в неврологічному відділенні три рази: з 09.02.2006 по 27.02.2006 з діагнозом: ГПМК по типу ішемії в басейн лівої серединної мозкової артерії, виражений правобічний спастичний геміпарез. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст.; з 26.03.2006 по 04.04.2006 з діагнозом: Стан після перенесеного ішемічного інсульту в басейн лівої СМА з правобічним спастичним геміпарезом. Де 11 ст. ГХ 111 ст.; з 27.12.2011 по 05.01.2012 з діагнозом: Повторний інфаркт головного мозку в ділянці стовбура з бульварними явищами на фоні раніше перенесеного інфаркту головного мозку (2006 р) з правобічним геміпарезом. ГХ ст. ІІІ, ст. 3, дуже високий ризик. Ангіопатіясітківок. Більше за медичною допомогою до лікаря невролога не зверталася (а.с.13).

       Надані позивачкою докази щодо стану її здоров`я суд приймає до уваги, проте не може вважати їх безумовно достатніми для підтвердження зазначених стороною позивачки обставин щодо потреби у піклуванні, необхідності надання сторонньої допомоги або наявності у позивачки психічного стану, який обумовив би неможливість розуміння роз`яснень нотаріуса чи тексту Договору у момент його підписання, оскільки у наданих довідках відповідних висновків не міститься, а вказані лише діагнози.

Відповідно довідки, сума пенсії ОСОБА_11 за період: з 01.06.2019 року по 30.06.2019 року складає 2192,70 грн. (а.с.15), чим підтверджується обставина, що позивачка не перебувала і не перебуває на утриманні відповідачки, а мала власний дохід.

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . згідно пенсійного посвідчення № 1878316147 серії НОМЕР_1 є пенсіонером за віком, термін дії посвідчення: довічно( а.с.17).

Відповідач ОСОБА_2 має сина, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.49).

У судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснила, що працює у Роменському міському центрі соціальної допомоги. Їй відомо, що ОСОБА_10 подарувала онуці квартиру. Вона живе по сусідству зі сторонами. Цю сім`ю знає давно. Дочка позивачки ОСОБА_9 , з якою вона раніше працювала у школі і дружить зараз, повідомила, що ОСОБА_10 якось раптово подарувала онуці квартиру і викидає її речі. На той момент вона (свідок) проживала у м. Ромни у матері. Зі ОСОБА_16 ОСОБА_17 та її доньки ОСОБА_9 їй відомо про те, що позивачка подарувала квартиру для того, щоб Радміла за нею доглядала. Бачила, як ОСОБА_10 сама вішає білизну, а також говорила, що сама собі готує їжу, тобто баба позивачка сама себе обслуговує.

Суд критично оцінює показання свідка, і не може прийняти їх до уваги, оскільки свідок дала пояснення з чужих слів, зокрема зі слів позивачки та її дочки, з якою є близькими подругами, про що сама свідок пояснила, отже є заінтересована свідчити на користь позивачки.

Свідок   ОСОБА_18 суду пояснила, що ОСОБА_19 знає дуже давно, разом отримували ці квартири і з того часу проживають по сусідству більше 30 років. ОСОБА_10 проживала із донькою майже увесь час, коли захворіла, донька за нею доглядала, все робила. Вона дуже тісно спілкувались з її дочкою ОСОБА_9 . Вважає, що позивачка вирішила подарувати онуці квартиру, бо хворіла, а тут вмішались треті особи. Хто конкретно пояснити не можу і з чого зробила такий висновок також не може пояснити.

Крім того повідомила, що ОСОБА_10 їй розповідала, що зверталась до ОСОБА_20 , щоб він допоміг їй оформити документи на квартиру. Останнім часом позивачка стала пригніченою, ні з ким не спілкується. Бачила, що позивачка ходить у магазин, розвішує випрану білизну. Особисто їй позивачка говорила, що хоче відновити справедливість і подарувати квартиру онуці. Нічого поганого про Раду сказати не може.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що є сусідом ОСОБА_17 більше 20 років, має з нею добрі стосунки, але думка у неї різко змінюється. Приблизно рік тому позивачка звернулась до нього з проханням допомогти відновити її паспорт громадянина України і техпаспорт на квартиру, посилаючись на те, що ці документи забрала її дочка ОСОБА_9 . При цьому пояснила, що документи хоче відновити для того, щоб подарувати онуці Радмилі квартиру, вона постійно про це говорила, а спілкувався він з позивачкою часто. Говорила, що хоче подарувати квартиру онуці, щоб відновити справедливість, бо у неї було дві квартири, одну вона подарувала дочці ОСОБА_9 , а другу, оскільки син (батько відповідачки) помер, хотіла подарувати Раді безоплатно, не для того, щоб остання відпрацьовувала. Мала намір залишитись жити в цій квартирі, казала, що хоче жити з онукою. Про те, що хоче договір довічного утримання – ОСОБА_10 ніколи не згадувала. З її ж слів знає, що позивачка сама винаймала таксі і їздила до Радміли, щоб домовитись з приводу дарування їй квартири і їх спільного проживання.

На виконання прохання ОСОБА_11 з приводу відновлення документів він звертався до начальника паспортного відділу та в МБТІ, неодноразово давав позивачці у борг гроші на оформлення документів. Зробили документи: паспорт і техпаспорт на квартиру. ОСОБА_21 сама їздила у Сумський обласний архів, там їй допомагав ще якийсь родич по збиранню документів.

       У 2017-2018 році позивачка жила з дочкою, у них були явно неприязні відносини. Казала, що дочка і покійний зять не дають їй їсти і не допомагають, вони з нею не розмовляли. Пам`ятає, як у квартирі жила мала Радміла з батьками. Залишили вони квартиру, тому що її і матір « ОСОБА_22 ». Проживаючи з дочкою ОСОБА_11 неодноразово зверталась до сусідів, щоб допомогли їй вигнати дочку ОСОБА_9 з квартири, зверталась у поліцію. Бачив у 2017-2018 роках як ОСОБА_10 самостійно ходила на базар – зустрічав її на автобусній зупинці. Нещодавно вона прибирала на клумбі..Вона продала сарай і погріб, коли вже не була власником квартири.

Крім того пояснив, що за весь час, який ОСОБА_2  проживає по сусідству, жодного поганого  слова щодо Радміли не чув, вона дуже гарна людина.  ОСОБА_11  теж людина хороша, але характер має перемінливий. Також пояснив, що коли вирішувалось питання по відновленню документів, то ОСОБА_11 та ОСОБА_15 навіть не здоровались, вважає, що це на прохання дочки позивачки вона лжесвідчить.

       Позивачка суду підтвердила, що свідок ОСОБА_20 допомагав їй у відновленні документів і що вона пояснювала йому, що хоче подарувати онуці квартиру.

Свідок ОСОБА_23 суду пояснила, що з ОСОБА_24 знайома 30 років, вони близькі сусіди, у них добрі стосунки. Все було тихо і спокійно до тих пір, поки не помер син позивачки і не з`явилась її донька ОСОБА_9 .

Після її появи вона стала чути ридання ОСОБА_17 , як з`ясувалось, вона плакала, бо донька її ображала. Після смерті сина у ОСОБА_17 погіршилось здоров`я, але вона продовжувала обробляти огород, так як ОСОБА_9 їй не допомагала, мила сама підлогу у під`їзді. Одного разу вона побачила, як ОСОБА_10 сиділа на лавці, а її донька її перекривлювала. Було й таке, що ОСОБА_19 дочка та її чоловік зачиняли в квартирі і до 10 днів не випускали. Тоді вона та інші сусіди, викликали поліцію і випускали позивачку. Було таке, що ОСОБА_10 скаржилась її чоловіку про те, що дочка ОСОБА_9 забрала її пенсійну картку. ОСОБА_10 часто збирала сусідів і просила, допомоги, казала, що іноді їй не дають, навіть картоплі.

Крім того, ОСОБА_10 неодноразово зверталась і у сільську раду, говорила, що дочка хоче все забрати, тому позивачка вирішила подарувати все Раді. Також розповідала, що доньці ОСОБА_9 після заміжжя подарувала квартиру у с. Бобрик, тому по справедливості треба цю квартиру подарувати онуці, для цього і збирає документи, а також робить це, щоб звільнитись від ОСОБА_9 . Про це ОСОБА_10 повідомляла їй (свідкові) особисто.

Рада переїхала жити до ОСОБА_17 в кінці літа 2019 року, чи восени, точно не пам`ятає. Ніколи не чула, щоб вона ображала позивачку. ОСОБА_10 за станом здоров`я може себе обслуговувати і все робити по дому, обробляти огород їй важко, хоча нещодавно прибирала клумбу. Була взимку 2019 у них в квартирі, було чисто, прибрано, але прохолодно.

Додатково пояснила, що особисто спілкувалась з ОСОБА_9 , яка сказала, що знає як зробити так, щоб Раді нічого не залишилось.

Свідок ОСОБА_25 пояснила, що працює сільським головою Довгополівської сільської ради.

       У минулому році весною бачила, що ОСОБА_10 з Радою заходили до секретаря сільської ради. Після цього прийшла у сільраду дочка позивачки і вимагала «нічого не робити». Вона (свідок) відповіла, що баба з онукою прийшли до секретаря, тому хай секретар і розбирається. При цьому пояснила дочці позивачки, що якщо будуть якісь підозри щодо стану бабусі, то секретар ніяких документів не оформлятиме.

Потім ОСОБА_26 , яка є секретарем сільради повідомила, що ОСОБА_11 хотіла знятись з реєстрації, а навіщо - не пояснила.         До того ОСОБА_10 неодноразово приходила у сільраду у с.Овлаші і казала, що дочка забрала у неї документи на квартиру по АДРЕСА_5 , щоб ми (працівники сільради) забрали їх у дочки. Також вона неодноразово скаржилась на останню, але заяву на неї писати відмовлялась. Казала, що хоче залишити цю квартиру дитині сина і запитувала, як це зробити. Вона (свідок) пояснила позивачці, що можна скласти заповіт, але для цього потрібен паспорт і код, яких у ОСОБА_17 не було.

Додатково пояснила, що з приводу виселення дочки ОСОБА_10 зверталась у сільраду неодноразово. Після кожного звернення виходили по місцю проживання ОСОБА_11 , розбирались. З того часу як позивачка стала проживати з Радою, скарг не надходило.

Не може сказати, що ОСОБА_10 , але характер перемінливий.

Свідок ОСОБА_26 суду пояснила, що працює секретарем сільради. Наприкінці весни 2018 року до неї приходили ОСОБА_10 з Радмілою. Позивачка пояснила, що буде зніматись з реєстрації у своїй квартирі, оскільки хоче подарувати цю квартиру онуці, на що позивачці нею було роз`яснено, що коли її онука стане власницею квартири, то може її ( ОСОБА_11 ) знову в цій квартирі не зареєструвати. Вона сказала, що розуміє і через три дні ОСОБА_10 і Радміла знову прийшли і бабу зареєстрували у тій же квартирі, при цьому розмови між бабою та онукою про те, що хтось комусь повинен щось робити, не було, спілкувались між собою мирно. ОСОБА_10 говорила спочатку про намір скласти заповіт, але у неї не було паспорта. Коли сторони приходили зніматись з реєстрації та потім знову реєструватися, умови договору при ній не обговорювали.

Також свідок пояснила, що ОСОБА_11 конкретно казала, що має намір укласти договір дарування, тому що її онука залишилась без батька, тому хоче для онуки щось зробить, щоб залишився якийсь «свій куток». До цього, зокрема літом 2017 року, зимою 2018 року та ще кілька разів, ОСОБА_11 зверталась у сільраду з проханням виселити з квартири доньку. При цьому позивачці вона пояснювала, що це не компетенція сільради і пропонувала написати заяву в поліцію.

Свідок ОСОБА_27 суду пояснила, що влітку 2017 року позивачка звернулась до жителів їхнього будинку з проханням допомогти виселити дочку ОСОБА_9 , тому що та її ображає та знущається.

Вони (мешканці будинку) вирішили проконсультуватись зі спеціалістами. Але потім побачили, що ОСОБА_10 з дочкою помирились і вирішили не втручатися.

Узимку 2018 року позивачка прийшла до неї і знову просила допомогти виселити доньку ОСОБА_9 , пояснила, що остання з неї знущається, тому хоче залишити все Раді і збиралась проживати з нею і далі. Про те, що розраховує на якусь допомогу взамін цього, нічого не говорила.

Коли дочка проживала з ОСОБА_24 , особисто неодноразово чула крики з їх квартири: ОСОБА_9 кричала, а т. Надя плакала. Крім того, коли т. Наді було погано, особисто викликала їй швидку допомогу, а на наступний день дільничного лікаря, при цьому донька її була дома і наступного дня просто пішла у своїх справах, а вона за свої гроші купляла позивачці ліки, робила ін`єкції. Донька належної допомоги не надавала. Вона зателефонувала до голови сільради ОСОБА_25 , розповіла ситуацію, остання сказала, що ОСОБА_10 приїжджала і хотіла зробити на онуку заповіт, але неї немає паспорта. ОСОБА_25 зателефонувала дільничному, проконсультувалась, і вирішили зробити новий паспорт, а про старий зазначити, що він втрачений. Вона (свідок) особисто просила ОСОБА_28 допомогти позивачці у відновленні документів, на що той погодився. В кінці березня 2018 року ОСОБА_10 сказала, що документи зроблені і вона буде робити договір дарування Радочці, при цьому не говорила, що договір дарування укладатиме взамін чогось від онуки. Свою доньку вона виселила після укладення договору дарування квартири, при цьому викликали навіть міліцію.

Навіть після двох інсультів т. Надя сама обробляла город, а її донька в цей час спала. Дійсно за останні два роки стан здоров`я у ОСОБА_17 погіршився, проте на час укладення договору дарування стан здоров`я був такий, як і зараз. Вона ходила і ходить з ковінькою, але може сама себе обслуговувати.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 суду пояснила, що є приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу і посвідчувала спірний Договір дарування квартири, але всіх обставин не пам`ятає.

При цьому пояснила, що на виконання вимог Інструкції, має практику консультувати сторони договору, а саме: пояснює, що дарувальник позбавиться майна, а обдарований набуде його у власність. Завжди запитує у дарувальника, чи залишається у нього інше житло, де він буде проживати. Якщо з пояснень дарувальника видно, що між сторонами усе нормально, тільки тоді посвідчує договір. У день укладення договору сторони приходять з усіма необхідними для цього документами, вона дає сторонам проект договору, який вони уважно читають, хто в голос, хто про себе. Сторони читають договір особисто, але вона при цьому завжди присутня, ніколи не виходить з кабінету. Сторони звіряють всі зазначені у ньому дані, мають право вносити поправки. Завжди перед посвідченням запитує, чи не приховують сторони іншу угоду під цим Договором дарування.

До укладення договору люди приходять на консультацію, задають різні запитання: чи можна зробити заповіт; чи можна укласти якийсь інший договір, ніж договір дарування. Якщо сторони бажають укласти договір довічного утримання, вона направляє їх до іншого нотаріуса, оскільки договорів довічного утримання вона не посвідчує, так як усі ці договори раніше згодом були розірвані.

Те, що вказано у п. 17 укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 . Договору, вона точно роз`яснювала. Може упевнено це стверджувати, бо завжди так робить. Завжди запитує, хто несе витрати за договором, у даному випадку понесла обдарована сторона.

Якщо людина не може особисто підписати, або прочитати договір, то складається інша форма Договору, значить ОСОБА_11 особисто його підписала. ОСОБА_11 однозначно читала договір дарування при його укладанні і вона їй роз`яснювала, що таке договір Дарування, у неї така практика від якої ніколи не відступає.

Суд приймає до уваги показання зазначених свідків, оскільки вони є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, в цілому, узгоджуються з поясненнями сторін та не суперечать письмовим матеріалам справи. Заінтересованості цих свідків у наслідках розгляду справи судом не встановлено.

На підставі пояснень сторін, письмових доказів та показань свідків, суд вважає встановленими наступні обставини: на час укладення спірного Договору позивачка не мала стану здоров`я за якого не могла самостійно себе обслуговувати та потребувала стороннього догляду. Також ОСОБА_11 не мала психічних розладів, які б перешкоджали розумінню обставин, які відбуваються. Також встановлено, що позивач мала самостійний дохід, а відповідач не мала реальної можливості її утримувати внаслідок свого матеріального становища.

       З досліджених судом доказів та встановлених на їх підставі обставин вбачається, що між сторонами склалися правовідносини з приводу визнання правочину недійсним, які регулюються нормами ЦК України.

       Норми права, застосовані судом:

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до  ст. 4 ЦПК України  кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України  передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.    

Згідно з частиною першою статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який підлягав встановленню судом у цій справі є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договорів дарування та з`ясування питання про те, чи не укладені ці угоди з метою приховати іншу угоду та яку саме.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

За змістом статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України  предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в задоволенні позову – на відповідача.

Мотиви суду.

       Суд оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо, вислухав аргументи сторін, і дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

На підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним особа повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін, свідків, письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.

Отже, наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз`яснення нотаріусом суті договору, а й за вищевказаними обставинами.

При цьому, якщо особа після укладення спірного договору продовжує проживати в квартирі, це не свідчить про недійсність договору дарування, що відповідає висновку ВС, викладеному у Постанові №335/8252/14-ц от 12.09.2018.

При розгляді даної справи судом не було встановлено, що ОСОБА_11 на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним довела на підставі належних і допустимих доказів, наявність обставин, які вказують на допущену нею помилку, а саме неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення.

Так, сама ОСОБА_11 пояснила, що їй потрібна була лише фізична допомога, а не матеріальна, тобто вона не розраховувала на утримання з боку ОСОБА_2 , знаючи, що остання має сім`ю і малолітню дитину. Також позивачка підтвердила, що під час укладення договору говорила нотаріусу, що хоче, щоб квартира належала її онуці.

Ураховуючи, період, протягом якого позивач збирала документи, необхідні для укладення Договору, суд дійшов висновку, що рішення позивачки щодо вчинення правочину було виваженим та ретельно обміркованим, а не приймалось протягом місяця, як зазначала позивачка. Оскільки таке твердження спростоване у ході розгляду письмовими доказами та показаннями свідків, які підтвердили той факт, що ОСОБА_11 задовго до укладання спірного договору почала збирати всі необхідні для його укладання документи (відновлювати технічний паспорт на квартиру, отримувати новий паспорт громадянина України, отримувати дублікат Договору, виданого ОСОБА_11 замість втраченого державним нотаріусом Комишан М.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2-163 (а.с.44)., та діями позивача ОСОБА_11 , такими як внесення відповідних відомостей про реєстрацію права власності на вказану квартиру за нею до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 17.05.2018 .

Жоден з допитаних свідків не пояснював, що чув як відповідачка обіцяла позивачці доглядати за нею та утримувати у відплату за укладення Договору дарування квартири, тобто посилання ОСОБА_11 на те, що вона розраховувала, що ОСОБА_2 буде її утримувати та доглядати є безпідставними та нічим не підтвердженими, а навпаки, допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_23 пояснювали, що ОСОБА_11 мала намір саме подарувати онуці (відповідачу у справі) квартиру з метою «відновлення справедливості».

Не може бути прийняти до уваги і твердження позивачки щодо помилки у правовій природі договору, як таке, що спростовується показаннями свідків ОСОБА_25 (сільський голова Овлашівської сільської ради), ОСОБА_26 (секретар указаної сільської ради) та ОСОБА_29 , які пояснювали, що ОСОБА_11 зверталась до них з приводу можливостей укладення правочинів для того, щоб квартира залишилась онуці і кожен з цих свідків роз`яснював позивачці, що після укладення Договору дарування вона вже не буде власницею квартири, однак ОСОБА_11 наміру подарувати квартиру не змінила і в подальшому уклала спірний договір.

Та обставина, що позивач після укладення спірного договору продовжує проживати у вище вказаній квартирі, не свідчить про недійсність відповідного договору, оскільки відсутність фактичного передання спірного нерухомого майна в цьому випадку не пов`язана з відсутністю волі дарувальника, чи помилки щодо природи спірного правочину. Позивач проживає в житлі, яке подарувала, з дозволу власниці ОСОБА_2 , оскільки вони є родичами і остання проти цього не заперечує. А всі дії, які передбачені нормами законодавства при оформленні права власності відповідачем вчинені, ОСОБА_2 , яка зареєструвала своє право власності належним чином, зареєструвавши своє право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та від свого імені оплачує рахунки за житлово-комунальні послуги та утримання належної їй квартири, що не заперечується сторонами.

Ураховуючи родинні відносини та взаємовідносини між сторонами, суд приходить до висновку, що фактично вони домовилися про встановлення сервітуту, який полягає в особистому праві дарувальника ОСОБА_11 довічного безоплатного користування відповідно до цільового призначення вищезазначеною квартирою в цілому, що не свідчить про відсутність фактичної передачі майна і не тягне наслідком недійсність Договору дарування..

Укладений між сторонами договір дарування не містить застережень чи вказівок про фінансові зобов`язальні умови для його сторін, а тому немає підстав вважати, що такий договір є оплатним і суперечить вимогам статті 717 ЦК України.

Як на підставу позову про визнання договору дарування недійсним ОСОБА_11 послалася на те, що вона помилилася щодо правової природи спірного договору, що договір дарування не відповідає її внутрішній волі.

Наявні у матеріалах справи документи та пояснення вищевказаних свідків спростовують посилання позивача на помилку щодо правового характеру і наслідків для сторін спірного договору.

З пояснень нотаріуса, яка посвідчувала оспорюваний договір дарування, відомо, що за її практикою, а отже і у даному випадку, перед засвідченням будь-якого договору дарування дарувальнику надається консультація про можливі варіанти переходу права власності на об`єкт нерухомості до обдарованого, власнику майна роз`яснюється, що з укладенням договору дарування він буде позбавлений права власності на подароване майно, нотаріусом з`ясовується, чи не містять наміри дарувальника іншого приховуваного договору, а договір дарування не пов`язаний з виконанням обдарованим будь-яких дій майнового або немайнового характеру на користь дарувальника зараз або в майбутньому.

Крім того, нотаріус пояснила, що вона у своїй практиці не здійснює посвідчення договорів довічного утримання, а тому суд вважає, що в даному випадку нотаріусом перевірялись обставини, що спонукали сторін укласти саме договір дарування. При цьому сторони укладеного договору особисто, в присутності нотаріуса, читали його умови та мали право вносити поправки в нього, таким чином підтвердили, що договір вчинювався за відсутністю впливу тяжкої обставини та обставин, що спонукали вчинити цей правочин на вкрай невигідних умовах, тобто укладений договір не мав характеру фіктивного та удаваного правочину. Волевиявлення сторін при цьому було вільним та відповідало реальній домовленості та дійсним намірам сторін.

Отже, суд приходить до висновку про те, що на виконання статті 44 Закону України «Про нотаріат» до моменту підписання вказаного договору дарування нотаріус встановила дійсність намірів сторін укласти саме договір дарування квартири, а не договір довічного утримання, як зазначає позивач, роз`яснила вимоги законодавства щодо змісту і правових наслідків цього договору, встановила відсутність у сторін заперечень щодо його умов .

Суд не дає детальну оцінку стану здоров`я позивачки та його впливу на неправильне розуміння вчинюваного правочину та його наслідків, оскільки в судовому засіданні представник позивача вказав на те, що вони, як на підстави визнання недійним договору дарування, не посилаються на збіг тяжких обставин (хвороба позивачки), оскільки висновків про те, що ОСОБА_5 потребує стороннього догляду (інвалідності ) не мають, так як позивач не зверталась за встановленням їй інвалідності. При цьому, при зверненні до суду з позовом були надані копії медичних довідок із зазначенням того, що їх оригінали будуть надані для огляду суду, чого в подальшому зроблено не було.

Більше того, судом було встановлено, що позивач не була в такому фізичному, чи/або психічному стані, внаслідок якого не могла розуміти і не розуміла значення своїх дій і керування ними. Так, більшість свідків суду пояснили, що позивач на момент вчинення дарування квартири, могла сама себе обслуговувати і робила це, крім того, вона самостійно ходила в сільську раду, щоб дізнатись, вчиненням якого правочину здійснити перехід права власності на житло на свою онуку, їздила в м. Суми в Сумський обласний архів для отримання дублікату правовстановлюючого документу на квартиру, взамін втраченого договору, посвідченого Роменською ДНК04 червня 1992 року, самостійно готувала собі їжу, прала, обробляла огород і прибирала біля будинку.

Щодо потреби позивача у фінансовій допомозі від ОСОБА_2 , то ОСОБА_11 отримує пенсію за віком, а отже не позбавлена можливості себе утримувати, крім того остання в судовому засіданні пояснила, що очікувала від онуки не матеріальної допомоги, а фізичної, яку їй і надавала ОСОБА_2 , як онука бабусі і яку не відмовляється надавати і зараз. Також відповідач зазначала, і це не викликає у суду будь-яких сумнівів, про те, що, якби позивач запропонувала їй укласти договір довічного утримання, то вона б погодилась на це, але позивач мала намір саме подарувати їй квартиру, як пам`ять про батька.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що під час укладення оспорюваного договору волевиявлення позивача відповідало її внутрішній волі та було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування. А позивач не діяла під впливом помилки і не вважала, що укладає договір довічного утримання, тобто не помилялась щодо правової природи вчинюваного нею правочину.

Оскільки в задоволенні позовних вимог суд відмовляє, всі витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

       Судом також застосовані інші норми процесуального права, а саме: ст.ст. 5,12,13,76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України.

Суд вирішив:

       У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування квартири недійсним, відмовити.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

       У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

       Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складання повного рішення.

       До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Роменський міськрайонний суд.

       З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень:http://www.reyestr.court.gov.ua

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача: ОСОБА_3 , місце знаходження: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

       Представник відповідача: ОСОБА_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_7 .

Повне рішення складено 30 січня 2020 року.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова