Дата документу 28.01.2020 Справа № 336/9494/13-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/9494/13        Головуючий у 1 інстанції: Жупанова І.Б.

Провадження № 22-ц/807/156/20        Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«28» січня 2020 року        м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого:        Дашковської А.В.,

суддів:        Кримської О.М.,

       Кочеткової І.В.,

секретар:        Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, про виправлення описки у виконавчому листі, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2013 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 03 червня 2014 року апеляційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк» задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

В рахунок погашення заборгованості у розмірі 242 740 грн.56 коп. за укладеним ВАТ «Державний ощадний банк України» (правонаступник - ПАТ «Державний ощадний банк України») з ОСОБА_1 договором відновлювальної кредитної лінії №1061-Ф від 08.04.2008 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру, загальною площею 44,74 кв.м., житловою площею 27,45 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом його реалізації на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною його реалізації, визначеної на підставі оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Вирішено питання про судові витрати.

В липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, про виправлення описки у виконавчому листі.

В обґрунтування вимог зазначив, що виданий у даній справі 26 квітня 2014 року виконавчий лист містить недостовірні дані щодо боржника, а саме: невірно зазначено ім`я боржника – замість ОСОБА_2 зазначено Гія, у зв`язку з чим вважав, що виконавчий лист є нікчемним та таким, що не створює для боржника юридичних наслідків.

На підставі зазначеного просив на підставі ст. 432 ЦПК України визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №336/9595/13-ц провадження №2/336/3809/2013, що виданий 26 квітня 2014 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя на підставі рішення Апеляційного суду Запорізької області від 03 червня 2014 року.

Під час розгляду заяви ОСОБА_1 уточнив вимоги та додатково просив виправити описку у виконавчому листі №336/9595/13-ц в написанні імені боржника.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2019 року відмовлено в задоволенні заяви.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що ухвала суду не містить інформації щодо внесення електронного примірника судового рішення до ЄДРСР, судом першої інстанції неправильно зазначено ім`я боржника, оскільки ім`я ОСОБА_2 не змінюється за відмінками, судом не надано оцінку документам виконавчого провадження та внесенню у виконавчий лист недостовірної інформації, судом не було надано можливість ознайомитись з технічним записом судового засідання, до виконавчого листа суддею Галущенко Ю.А. та секретарем судового засідання Наумовим А.А. внесено недостовірну інформацію, та цьому факту не надано належної оцінки.

Просив скасувати ухвалу суду та повернути справу для повторного розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 03 червня 2014 року, що набуло законної сили, задоволено позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки (т. 1, а.с. 142-145).

26.06.2014 року видано виконавчий лист № 336/9484/13 пр. 2/336/3809/2013, в якому боржником у відповідній графі зазначено: ОСОБА_3 , в резолютивній частині рішення суду, викладеній у виконавчому листі, ім`я зазначено вірно – ОСОБА_1 (т. 3, а.с. 157).

На підставі заяви стягувача старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції Скрипником О.А. постановою від 14 грудня 2016 року відкрито виконавче провадження номер 53130674, боржник: ОСОБА_1 (т. 3, а.с.98).

Згідно з актом старшого державного виконавця Шевченківського Шевченківського ВДВС міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції Скрипника О.А. про реалізацію предмета іпотеки від 22 березня 2018 року 01 березня 2018 року проведено аукціон з реалізації арештованого майна, що є предметом іпотеки, а саме: двокімнатна квартира, загальною площею 44,74 кв. м., житловою площею 27,45 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого за №Н-3807 від 31.10.1997 року Запорізькою Торговою Біржею «Торг-Інвест»; зареєстровано у Ордерному підприємстві Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №265 за реєстровим №37694, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим 07.04.2008 року Ордерним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації шляхом його реалізації на прилюдних торгах. Іпотекодавець: ОСОБА_1 (т. 3, а.с. 11-12).

Акт видано на підставі протоколу ДП «СЕТАМ» від 01 березня 2018 року №319294 проведення електронних торгів про реалізацію арештованого майна.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.

За положеннями статей першої та другої Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником або іншою особою або з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявником не зазначено, яким саме чином невірне зазначення останньої літери його імені у виконавчому листі вплинуло на його права та обов`язки або вплинуло на виконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 03 червня 2014 року у даній справі.

З матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №336/9595/13-ц, виданого 26 червня 2014 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя вбачається, що боржником у виконавчому провадженні був залучений ОСОБА_1 , в ході виконання було реалізовано на електронних торгах предмет іпотеки: двокімнатна квартира, загальною площею 44,74 кв. м., житловою площею 27,45 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 (т. 3, а.с. 3-101).

Також, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для виправлення помилки у виконавчому листі у зв`язку з відсутністю проведення стягнення за виконавчим листом на час вирішення питання.

Посилання ОСОБА_3 на відсутність в ухвалі суду інформації щодо внесення електронного примірника судового рішення до ЄДРСР не заслуговує на увагу з наступних підстав.

Вимоги до ухвали суду першої інстанції визначені в ст. 260 ЦПК України, відповідно до якої ухвала, що викладається окремим документом, складається з:

1) вступної частини із зазначенням:

а) дати і місця її постановлення;

б) найменування суду, прізвища та ініціалів судді (суддів);

в) імен (найменувань) учасників справи;

2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою;

3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;

4) резолютивної частини із зазначенням:

а) висновків суду;

б) строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Отже, Цивільним процесуальним кодексом України не передбачено зазначення в ухвалі суду інформації щодо внесення електронного примірника судового рішення до ЄДРСР.

Посилання ОСОБА_3 на невірне зазначення його імені в ухвалі суду не свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про ненадання оцінки документам виконавчого провадження та нікчемності звіту про оцінку майна є неприйнятними, оскільки дії виконавчої служби щодо оформлення договору №132-17 та проведення оцінки майна не входить до предмету розгляду у даній справі.

Зазначення ОСОБА_3 про неможливість ознайомлення з технічним записом судового засідання не є тим порушенням норм процесуального права, з якими закон, а саме положення ст.376ЦПК України, пов`язує обов`язковість скасування судового рішення.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_3 до суду із відповідною заявою, не долучені відповідні докази й до апеляційної скарги.

Довід апеляційної скарги про ненадання оцінки судом першої інстанції зазначенню у виконавчому листі недостовірної інформації не заслуговує на увагу, оскільки ОСОБА_3 не вказує, яку саме інформацію у виконавчому листі він вважає недостовірною. При зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, про виправлення описки у виконавчому листі, ОСОБА_3 посилався лише на невірне зазначення у виконавчому листі його імені, чому й була дана оцінка судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі суду.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2019 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 31 січня 2020 року.

Головуючий        А.В. Дашковська

Судді:        О.М. Кримська

       І.В. Кочеткова