ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
18.02.10Справа №2а-2903/09/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі колегії суддів:
Головуючого судді –Майсак О.І.,
Судді Плієвої Н.Г.,
Судді Лотової Ю.В.,
при секретарі: Слонімець Т.І,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного казначейства України, Територіального управління державної судової адміністрації в м. Севастополі про стягнення недоплаченої заробітної плати,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Державного казначейства України, Територіального управління державної судової адміністрації в м. Севастополі про стягнення недоплаченої заробітної плати. Вказує, що позивач працює на посаді судді Нахімовському районному судді м. Севастополя з 02.12.2002 р. по теперішній час. Відповідачі по справі починаючи з 01.01.2006 р. по теперішній час порушують його трудові права, утримують прибутковий податок з його заробітку, без відповідної компенсації. Просить стягнути недоплачену заробітну плату.
Ухвалою від 21 грудня 2009 року відкрито провадження у адміністративній справі, призначено попереднє судове засідання на 14 січня 2010 року. Ухвалою від 26 січня 2010 року підготовче провадження по справі закінчено та призначено до судового розгляду.
Позивач у судове засідання не з’явився, надав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.47).
Відповідач Територіальне управління Державної судової адміністрації України у місті Севастополі явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, до початку судового засідання надав клопотання про розгляд справ за відсутності його представника, позовні вимоги не визнає у повному обсязі (а.с.69). Обґрунтовує свої заперечення тим, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України у місті Севастополі є лише податковим агентом, а отримувачем є відповідний місцевий бюджет, також вказує. що норми які б звільняли суддів від сплати податку з доходів фізичних осіб або передбачали компенсацію втрат від сплати прибуткового податку нормами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», нормами інших законів з питань оподаткування не передбачено.
Відповідач - Державне казначейство України, явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, до початку судового засідання надіслав на адресу суду заперечення на позовну заяву (а.с.40-43), відповідно до якого позовні вимоги не визнає у повному обсязі та просить розглянути справу за його відсутністю. Обґрунтовує свої заперечення тим, що даний спір хоча і пов'язаний з проходженням публічної служби, але зведений до повернення сплаченого податку позивачу і повинен бути розглянутий з урахуванням Закону України «Про статус суддів», а також інших законах України. Також звертає увагу суду на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з відповідним позовом, відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
В порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності позивача та представників відповідачів за наявними у справі матеріалами.
Згідно пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності тощо. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган на підстав пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено наступне. ОСОБА_1 в період з 02.12.2002 року дотеперішній час працює на посаді судді Нахімовського районного суду міста Севастополя. Із позовної заяви позивача вбачається, що на думку позивача, відповідачі безпідставно починаючи з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року порушують його трудові права, утримують прибутковий податок із заробітної плати, без відповідної компенсації. За період з 1 січня 2006 по 31 грудня 2009 позивачеві була нарахована заробітна плата в сумі 252 326,20 грн., податок з доходів фізичних осіб склав 30 864,55 грн. Сума заробітної плати, яка була фактично отримана позивачем склала 206 049,36 грн. Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути з відповідачів саме сплачений ним податок з доходів фізичних осіб із заробітної плати.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про статус суддів»№ 2862-XII від 15.12.1992 року, визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції України і законів України, охорони прав і свобод громадян. Стаття 11 Закону України «Про статус суддів»№ 2862-XII від 15.12.1992 року, незалежність суддів забезпечується: встановленим законом порядком їх обрання (призначення), зупинення їх повноважень та звільнення з посади; особливим порядком присвоєння військових звань суддям військових судів; передбаченою законом процедурою здійснення правосуддя; таємницею прийняття судового рішення і забороною її розголошення; забороною під загрозою відповідальності втручання у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді; правом судді на відставку; недоторканністю суддів; створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу; особливим порядком фінансування судів; системою органів судового самоврядування. Матеріальне і побутове забезпечення суддів визначено статтею 44 зазначеного Закону, частина першої якої передбачає склад заробітної плати.
Дохід фізичної особи - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами (п. 1.2 ст. 1 Закону України від 22.05.2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон). Для цілей цього Закону під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом. З метою оподаткування до доходів платника податку також включаються: 1.3. Дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: д) доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України.
Відповідно до п.22.2 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-IV від 22.05.2003 року (далі Закон України № 889-IV від 22.05.2003 року), у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.
Пунктом 22.12.1 пункту 22.12 статті 22 Закону України № 889-IV від 22.05.2003 року, у зв’язку з набранням чинності цим Законом, рекомендовано Президенту України скасувати укази Президента України, які стосуються оподаткування доходів фізичних осіб (прибуткового податку з доходів громадян).
Указом Президента України від 25 грудня 2003 №1497/2003 визнаний таким, що втратив чинність з 1 січня 2004 року абзац четвертий статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 №584 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», який встановлював, що заробітна плата суддів не підлягає оподаткуванню прибутковим податком за місцем основної роботи».
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці суддів»№22-р від 20.01.2004 надано дозвіл Голові Конституційного Суду України та головам судів загальної юрисдикції здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям у розмірі до 100 відсотків посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб буде нижчою ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за IV квартал 2003 року. При цьому встановлено, що компенсаційна виплата не повинна перевищувати втрати частини заробітку суддів, пов'язаної із справлянням податку відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Компенсаційна виплата здійснюється в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади. Судова колегія зазначає, що вищевказаним розпорядженням Кабінету Міністрів України встановлений термін, у якій можуть бути проведені компенсаційні виплати у зв'язку з пониженням заробітної платні при сплаті податку з доходів фізичних осіб, та цей термін обмежується 2004 роком. Також, зі змісту розпорядження Кабінету Міністрів України №22-р від 20.01.2004, на яке посилається позивач, вбачається, що було надано саме дозвіл головам судів загальної юрисдикції здійснювати компенсаційні виплати суддям. Судова колегія вважає, що для здійснення таких виплат повинно існування певних умов, а саме: заява судді на ім`я голови суду, а також наявність певної суми коштів у Державному бюджеті України на 2004 рік в межах витрат на оплату праці. Тобто розпорядженням надано право, а не обов'язок головам суду за певних обставин здійснювати компенсаційні виплати.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що вимоги позивача стосуються сплати йому недоплаченої заробітної плати у зв'язку зі сплатою податку на прибуток фізичних осіб в період з 1 січня 2006 по 31 грудня 2009 року. Правова природа позовної вимоги пов'язана з поверненням сплаченого податку з доходів фізичних осіб, тобто компенсації сплаченого податку.
Згідно з положеннями бюджетного законодавства платникам можуть бути повернуті помилково та/або надмірно сплачені податки, збори. Механізм такого повернення регулюється наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року № 226 «Про затвердження Порядку повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів). Так, повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених платежів, надходження яких забезпечується іншими державними органами, здійснюється органами державного казначейства на підставі заяви платника про повернення, оригіналу довідки відповідного державного органу, на який покладено справляння платежу, що повертається з обов’язковим зазначенням необхідності повернення та оригіналу документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. Але позивачем не надано будь-яких письмових доказів щодо його звернення до Державного казначейства України в порядку, передбаченому наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року № 226, з питання про повернення податку.
Зокрема, Постановою Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 09.12.2008 року № 08/293 "Про стягнення компенсації сум податку з доходів фізичних осіб" встановлено, що законодавством не передбачено здійснення компенсаційних виплат по податку з доходів фізичних осіб за період 2005 - 2006 роки.
На підставі викладеного, аналізу наведених правових норм, колегія судів дійшла висновку щодо відсутності підстав щодо стягнення з відповідачів компенсації від втрати заробітної плати, пов’язаної зі справленням податку за Законом України «Про податок з доходів з фізичних осіб»в період з 1 січня 2006 по 31 грудня 2009 року та задоволення позовних вимог.
Постанову складено у повному обсязі 22 лютого 2010 року.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
п о с т а н о в и в:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини п’ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий суддя О.І. Майсак
Судді Н.Г. Плієва
Ю.В. Лотова