ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2007 р. | № 7/751 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. головуючого,
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного акціонерного товариства “Чорноморнафтогаз” на рішення господарського суду м. Києва від 29 січня 2007 року у справі № 7/751 за позовом Державного акціонерного товариства “Чорноморнафтогаз” до Дочірнього підприємства “Газ - тепло” про стягнення заборгованості, -
Встановив:
У листопаді 2006 року Державне акціонерне товариство “Чорноморнафтогаз” (далі –АТ) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Дочірнього підприємства “Газ - тепло” (далі - ДП) про стягнення 177240,99 грн. заборгованості за договором на транспортування природного газу за № 16/05-701 від 1 жовтня 2005 року та 3845,11 грн. –пені, 6605,15 грн. –інфляційних втрат, 679,89 грн. –3 % річних за неналежне виконання умов договору, щодо оплати наданих послуг.
Рішенням господарського суду м. Києва від 29 січня 2007 року у позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати прийняте у справі судове рішення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 1 жовтня 2005 року між сторонами укладено договір № 16/05-701 на транспортування природного газу, за умовами якого позивач зобов’язався надати послуги з транспортування природного газу по магістральних газопроводах позивача, а відповідач оплатити зазначені послуги.
За період з 1 серпня 2006 р. по 30 вересня 2006 року відповідачу надано послуги з транспортування у розмірі 7385,042 тис. куб. м. природного газу на суму 177241,01 грн.
Доповідач : Гончарук П.А.
За надані послуги відповідач розрахувався частково на суму 0,02 грн.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 177240,99 грн. заборгованості по оплаті за послуги транспортування природного газу .
Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що підписання сторонами актів виконаних робіт не є підставою для настання у позивача права вимоги, а у відповідача обов’язку розрахуватися за надані послуги за кожним актом виконаних робіт, оскільки сторонами не узгоджений алгоритм оплати, який впливає на момент настання строку виконання зобов’язання.
Проте, з даним висновком суду першої інстанції погодитись не можна виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 6.1 був встановлений порядок розрахунків за послуги транспортування природного газу. Згідно якого, оплата послуг з транспортування газу здійснюється відповідачем на підставі актів та тарифу, шляхом перерахування коштів, по мірі їх надходження від споживачів теплової енергії на розподільчий рахунок відповідно до затвердженого алгоритму. Остаточний термін розрахунку за договором встановлений до 30 вересня 2006 року.
Алгоритм розподілу коштів розробляється НАК “Нафтогаз України”, та затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики за погодженням з Державною податковою адміністрацією. Постановою НКРЕ від 12.07.2000 № 759 "Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за поставлений природний газ" на виконання постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 27 травня 2000 року N 840 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 13 листопада 1998 року N 1785 було розроблено алгоритм, який визначає послідовність дій підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на розподільні рахунки підприємств за поставлений природний газ. Даною постановою визначено, що кошти, які надійшли на такі розподільні рахунки розподіляються не безпосередньо газозбутовими підприємствами, а установами банків згідно з алгоритмом розподілу коштів та перераховуються на консолідований розподільний рахунок. На виконання даної постанови був затверджений, наказом від 9 листопада 1998 року НАК “Нафтогаз України”, порядок розподілу коштів, що надходять за використаний природний газ на розподільні та консолідований розподільний рахунки, відкриті газозбутовим та газотранспортним підприємствам”.
Таким чином, посилання суду першої інстанції на не затвердження алгоритму оплати, як на підставу відмови у позові, є безпідставним .
Не відповідають матеріалам справи висновки суду про невизначеність сторонами строку виконання відповідачем зобов’язання по оплаті наданих послуг, оскільки п.6.1 договору визначено остаточний термін розрахунку за договором.
З огляду на викладене, прийняте у справі судове рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, та таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а тому воно підлягає скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, і в залежності від вставленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного акціонерного товариства “Чорноморнафтогаз” задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 29 січня 2007 року у справі № 7/751 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.