Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #84469755


Постанова

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 505/2898/19

Провадження № 51-5283 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Кравченка С.І.,

суддів: Остапука В.І., Слинька С.С.

при секретарі Матушевській Л.О.,

за участю прокурора Чабанюк Т.В.

розглянув касаційну скаргу захисника Осокіна С.Ю. на ухвалу судді Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника Осокіна С.Ю. та обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 вересня 2019 року про обрання ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 8 листопада 2019 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

На розгляді в Котовському міськрайонному суді Одеської області знаходиться кримінальне провадженнявнесене до ЄРДР №12019160180000904 щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 вересня 2019 року, у підготовчому судовому засіданні, задоволено клопотання прокурора та обрано ОСОБА_1 , запобіжний захід - тримання під вартою до 8 листопада 2019 року.

У клопотанні захисника Осокіна С.Ю. про скасування запобіжного заходу - відмовлено.

Ухвалою судді Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника Осокіна С.Ю. та обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 вересня 2019 року

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Осокін С.Ю., посилаючись на незаконність ухвали судді апеляційного суду, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що прийняте рішення позбавляє обвинуваченого права на захист та на оскарження неправомірного судового рішення, і не відповідає ст. ст. 8, 29, 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та Рішенню Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року у справі № 4-р/2019 (№ 3-208/2018(2402/18) щодо неконституційності положень ч. 2 ст. 392 КПКУкраїни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор не заперечував проти доводів, викладених у касаційній скарзі.

Мотиви Суду

Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК України визначає, в яких випадках і які рішення судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку.

В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до частини 6 статті 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1статті 7 цього Кодексу.

Статтею 7 КПК Українипередбачено загальні засади кримінального провадження, до яких відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом та судом, презумпція невинуватості й забезпечення доведеності винуватості, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника та обвинуваченого, суддя апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку під час підготовчого судового засідання обвинуваченому ОСОБА_1 не продовжувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а за клопотанням прокурора до нього був застосований такий запобіжний захід, а тому скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Однак, з такою позицією суд касаційної інстанції погодитися не може.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що неможливість своєчасного апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою унеможливлює ефективну та оперативну (дієву) перевірку правомірності обмеження конституційного права особи на свободу на стадії судового розгляду. Рішенням від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 Конституційний Суд України визнав неконституційним положення частини 2 статті 392 КПК щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Статтею 152 Конституції України визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України скасовано обмеження на окреме оскарження ухвал про продовження строку тримання особи під вартою, які постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції.

Твердження апеляційного суду про те, що обвинуваченому було обрано запобіжний захід, а не продовжено, а тому відповідно до положень ст. 392 КПК України та вищевказаного рішення Конституційного Суду України, ухвала Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 вересня 2019 року про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу тримання під вартою, апеляційному оскарженню не підлягає, не обґрунтовані.

Ухвала, яка оскаржувалася в апеляційному порядку, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції, за своїм змістом стосувалася строку тримання обвинуваченого під вартою.

Обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, можливе лише з обов`язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновлювати порушені права і свободи особи та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції.

Підстави та порядок застосування примусових заходів, які обмежують конституційне право людини на свободу та особисту недоторканність, зокрема у кримінальному провадженні, закріплені у Кримінальному процесуальному Кодексі.

Як зазначено у статті 2цього Закону, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у Кодексі передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 Кодексу).

Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, пов`язаним з обмеженням конституційного права особи на свободу, який полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установу тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням режиму цієї установи.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Вказаним розділом передбачено, в тому числі і порядок подачі, розгляду клопотань про застосування та продовження запобіжних заходів.

Виходячи зі змісту диспозицій статей 177, 178, 194, 196, 199 КПК України терміни «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу» використовуються як синонімічні, за своїм правовим значенням. Крім того, обрання - є первинним при застосуванні запобіжного заходу, який обирається на певний строк, а продовження - вторинна стадія, яка наступає, за певних умов, коли строк тримання під вартою закінчується.

Та обставина, що в рішенні Конституційного Суду України, зазначено «продовження строку тримання особи під вартою», а не «обрання» не може слугувати підставою для відмови у відкритті провадження за апеляційною скаргою та обмежує право особи на доступ до правосуддя.

Отже, апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою, неправильно витлумачив положення норми ст. 392 КПК України, звузивши її зміст, що призвело до помилкового висновку про відсутність у захисника та обвинуваченого права на оскарження зазначеної ухвали суду.

Таким чином, указані порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними і такими, що перешкодили апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 438 КПК України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника Осокіна С.Ю. задовольнити.

Ухвалу судді Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року про відмову увідкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника Осокіна С.Ю. та обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 вересня 2019 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

С.І. Кравченко В.І. Остапук С.С. Слинько



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація