ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

04 липня 2007 р.

№ 5/53

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

Перепічая В.С. (головуючий),

Вовка І.В., Гончарука  П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві   касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу “ГОЛОВНИЦЯ” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2005р. у справі за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу “ГОЛОВНИЦЯ” до Корецької міської ради, виконавчого комітету Корецької міської ради, Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації про визнання акту недійсним та визнання права власності

Заслухавши пояснення представника позивача та Корецької міської ради, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги,  суд

У С Т А Н О В И В  :

У лютому 2005р. Сільськогосподарський виробничий кооператив “ГОЛОВНИЦЯ” звернувся до господарського суду з заявою про прийняття додаткового рішення до рішення господарського суду Рівненської області від 24.06.2003р. у справі 5/86.

За цією заявою суддею було порушено позовне провадження у справі №5/53.

У процесі розгляду справи СВК “ГОЛОВНИЦЯ” подав додаткову заяву про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Корецької міської ради №270 від 24.12.2002р. та визнання права власності СВК “ГОЛОВНИЦЯ” на торговий павільйон площею 56 кв.м., розташований на колгоспному ринку в м. Корець по вул. Коновальця, 24.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 10.05.2005р. (суддя Мельничук С.С.) додаткову заяву було задоволено.

Виконавчий комітет Корецької міської ради оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2005р. (судді Кузь В.Л. –головуючий, Юркевич М.В., Городечна М.І.) рішення господарського суду Рівненської області від 10.05.2005р. було скасовано, провадження по справі № 5/53 припинено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2005р., посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

У справі оголошувалась перерва з 20.06.2007р. на 04.07.2007р.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 88 ГПК України господарський  суд  має  право  за заявою сторони, прокурора, який  брав  участь  в  судовому  процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо:

1)          з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення;

2)          не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення державного мита з бюджету.

За приписами ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, а справи про банкрутство –за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника.

Таким чином, додаткове рішення, в разі наявності підстав для цього, постановлюється щодо основного рішення, прийнятого у порушеній і розглянутій по суті справі, а тому така заява приєднується і розглядається саме по цій справі і не потребує прийняття ухвали про порушення провадження у новій справі.

Щодо подачі позову, то він повинен відповідати вимогам ст.ст. 54-57 ГПК України і в разі їх дотримання, суддею виноситься ухвала про порушення провадження у справі, в якій вказується, зокрема, про прийняття позовної заяви.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув.

Як видно ж з матеріалів справи суддею порушувалось провадження щодо заяви про постановлення додаткового рішення, стосовно ж додаткової заяви ніяких процесуальних документів не приймалось.

Отже, суду слід було уточнити, що є предметом розгляду у справі №5/53, що впливає на правильність застосування положень Господарського процесуального кодексу України в розрізі регулювання процедури прийняття і розгляду вказаних заяв.

Суд другої інстанції на зазначене теж уваги не звернув, припиняючи провадження у справі не врахував, що заява про додаткове рішення, як і позовна заява в разі дотримання її форми і змісту, можуть бути предметом розгляду господарського суду, як і не вказав з якою підставою ст. 80 ГПК України пов’язував припинення провадження у справі, це з одного боку,  а з іншого, розглянувши по суті заяву СВК “ГОЛОВНИЦЯ” щодо заяви про прийняття додаткового рішення вийшов за межі власної компетенції, так як виходячи зі змісту ст.ст. 88, 99, 101 ГПК України апеляційна інстанція вправі прийняти додаткове рішення або відмовити у цьому стосовно прийнятих безпосередньо нею процесуальних документів, але не рішень (ухвал) прийнятих у першій інстанції.

За таких обставин ухвалені судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, в іншому складі суду.

Керуючись  ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського  процесуального  кодексу  України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу “ГОЛОВНИЦЯ” задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2005р. та рішення господарського суду Рівненської області від 10.05.2005р. скасувати і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.

Головуючий                                                                                    В.Перепічай

С у д д і                                                                                    

                                                                                              І.Вовк          

                                        

                                                                                              П.Гончарук