ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

04 липня 2007 р.

№ 2/114

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

Перепічая В.С. (головуючий),

Вовка І.В., Гончарука  П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві   касаційну скаргу  Приватного малого підприємства “ДИВОСТВІТ” на постанову Львівського апеляційного господарського суду  від 19.03.2007р. та на рішення господарського суду Рівненської області від 30.10.2006р. і додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 31.10.2006р. у справі за позовом Приватного малого підприємства “ДИВОСТВІТ” до Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” в особі Рівненської дирекції УДППЗ “Укрпошта” про стягнення сум

Заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї,  суд

У С Т А Н О В И В  :

У березні 2003 р. Приватне мале підприємство “Дивосвіт” пред’явило в господарському суді позов до Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” в особі Рівненської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” про стягнення 1361,60 грн. заборгованості по розрахунках за отриману друковану продукцію, 139,57 пені за несвоєчасне виконання умов договору, 551,70 грн. інфляційних та про спонукання відповідача повернути друковану продукцію  на суму 20453,75 грн., а у випадку неможливості виконання в натурі –стягнути вартість друкованої продукції, посилаючись на неналежне виконання договору.

У подальшому позивач неодноразово подавав уточнення позовних вимог, останнім з яких просив суд зобов’язати відповідача належно виконати договори №92 від 03.08.1994р., №109-3Б від 19.04.1995р., №32-3Б від 05.11.1996р., №027-3Б/48 від 04.01.1997р., усні договори, укладені в 1994, 1995, 1997 роках, відшкодувати збитки, пеню, інфляційні, всього в розмірі 35404, 41 грн., в т.ч. 23467,03 грн. збитків від неповернення друкованої продукції, 6345,40 грн. заборгованості за продану продукцію, 418,19 грн. пені, 5173,79 інфляційних.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Рівненської області від 30.10.2006р. (суддя Мельничук С.С.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду  від 19.03.2007р. (судді Мельник Г.І. –головуючий, Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.), у позові було відмовлено.

Додатковим рішенням господарського суду Рівненської області від 31.10.2006р. було проведено розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції або прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Предметом спору є зобов’язання відповідача належно виконати договори №92 від 03.08.1994р., №109-3Б від 19.04.1995р., №32-3Б від 05.11.1996р., №027-3Б/48 від 04.01.1997р., усні договори, укладені в 1994, 1995, 1997 роках, відшкодування 23467,03 грн. збитків від неповернення друкованої продукції, 6345,40 грн. заборгованості за продану продукцію, 418,19 грн. пені, 5173,79 інфляційних.

Суд, у порядку виконання припису ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, за пред’явленим позовом встановив повно і всебічно дійсні обставини справи, права і обов’язки сторін, доказам по  справі в їх сукупності дав належне юридичне обґрунтування і пришов до обґрунтованого висновку  про відсутність підстав для задоволення заявленого позову.

Ґрунтується на приписах ст. 88 Господарського процесуального кодексу України ухвалене судом і додаткове рішення.

Правильно з таким вирішенням спору, при повторному розгляді справи, погодився і суд другої інстанції.

Судові рішення постановлені на підставі фактичних обставин та наявних матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а тому є законними і обґрунтованими.

Доводи  касаційної скарги не дають  підстав для  висновків про  неправильне застосування судом норм  матеріального та процесуального права, яке привело  чи могло привести до неправильного вирішення  спору, а посилання в касаційній скарзі і на  недоведеність обставин справи, як і перевірку  та переоцінку доказів,  то виходячи з припису  ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, це виходить  за межі перегляду справи в касаційному  порядку.

Керуючись  ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 - 11112 Господарського  процесуального  кодексу  України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного малого підприємства “ДИВОСТВІТ” залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду  від 19.03.2007р. та  рішення господарського суду Рівненської області від 30.10.2006р. і додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 31.10.2006р. без змін.

Головуючий                                                                                    В.Перепічай

С у д д і                                                                                    

                                                                                              І.Вовк          

                                        

                                                                                              П.Гончарук