Справа № 2- 27/2010 р.

              РІШЕННЯ

    ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

30   березня  2 010  року  Крюківський  районний  суд м.   Кременчука Полтавської області,  в складі:

Головуючого судді - Демиденка І.О.,

при секретарі - Коптяєвій Т.М.,

за участю представника позивача, ОСОБА_1 - ОСОБА_2

за  участю представника відповідача, Науково- виробничого підприємства «С-НЕТ» - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці справу за позовом ОСОБА_4 до науково - виробничого підприємства «С-НЕТ»,Фонду міського майна Кременчуцької міської ради про визнання права власності на частину підвального приміщення, зобов'язання відповідача передати частину приміщення шляхом підписання розподільчого акту, визначення меж розподілу майна відповідно до часток визначених інвестиційним договором та зобов'язання комунального підприємства « Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» здійснити реєстрацію правочину відповідно до долей визначних інвестиційним договором,

            ВСТАНОВИВ :

Позивач, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою в якій просить визнати за нею право власності на частину підвального приміщення, зобов'язати відповідача передати частину приміщення шляхом підписання розподільчого акту, визначити межі розподілу майна відповідно до часток визначених інвестиційним договором та зобов'язати комунальне підприємство « Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» здійснити реєстрацію правочину відповідно до долей визначених інвестиційним договором.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що 10 травня 2007 року між нею та НВП « С-НЕТ» був укладений інвестиційний договір. Згідно зазначеного договору вона зобов'язувалась вкласти кошти в об'єкт інвестування, а саме: в реконструкцію підвального приміщення на першому поверсі по вул. Гагаріна,24 в м. Кременчуці, а відповідач зобов'язувався по закінченню реконструкції здійснити розподіл майна, відповідно до якого йому б перейшло 2,75% частини приміщення, а їй 97,25 % частини спірного приміщення. Згідно умов договору на неї покладалися обов'язки фінансування реконструкції будівництва, виконання функцій генерального підрядника будівництва та виконання функцій замовника цього будівництва, а на відповідача забезпечення розробки реконструкції спірного приміщення, внесення прав на це приміщення та виконання функцій замовника реконструкції даного приміщення. Строк виконання реконструкції спірного приміщення установлено до 10.05.2008 року. Після реконструкції сторони повинні були підписати розподільчий акт,   на підставі якого було б здійснено розподіл власності на частку приміщення визначену згідно інвестиційного договору.

Свої обов'язки за інвестиційним договором вона виконала в повному обсязі. Так, станом на 31.12.2007 року реконструкція підвального приміщення була завершена, що підтверджується актом приймання - передачі виконаних підрядних робіт , довідкою про вартість виконаних робіт, також нею були надані кошти на приватизацію спірного приміщення , що підтверджується відповідними квитанціями. Відповідач же виконав свої обов'язки з простроченням і не в повному обсязі. Так, договір купівлі - продажу приміщення з Кременчуцькою міською радою було укладено лише 03.12.2008 року, а саме приміщення після реконструкції в експлуатацію ним не вводилося, здійснити ведення приміщення в експлуатацію самостійно вона не має можливості, оскільки згідно укладеного договору купівлі - продажу воно перебуває у власності НВП « С-НЕТ».

Незважаючи на зазначене, станом на 03.12.2008 року вони з відповідачем виконали необхідний обсяг своїх зобов'язань за договором, а тому в трьохденний строк повинні були підписати розподільчий акт для розподілу власності відповідно до часток визначених договором.

На виконання умов договору 07.12.2008 року вона склала розподільчий акт у двох примірниках, один з яких направила відповідачу. 26.12.2008 року від відповідача надійшов лист, яким він відмовив їй у підписанні розподільчого акту, мотивуючи це тим, що доцільніше буде використовувати зазначене приміщення у складі НВП «С-НЕТ». Зазначена відмова є порушенням умов інвестиційного договору та порушує її права як інвестора, а тому вона просить визнати за нею право власності на частину підвального приміщення визначену договором та зобов'язати НВП «С-НЕТ» підписати розподільчий акт. Окрім зазначеного, оскільки у інвестиційному договорі чітко не визначена межа розподілу об'єкту інвестування, просить суд в судовому засіданні чітко визначити межу розподілу за планом та зобов'язати БТІ провести реєстрацію майна за нею та відповідачем відповідно до межі розподілу.

Позивачка, ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Представник позивачки - ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що на момент укладення інвестиційного договору він був на посаді директора НВП « С-НЕТ». Згідно протоколу зборів засновників від 30.08.2006 року було прийнято рішення про приватизацію підвального приміщення площею 99,3 кв.м.. Зазначену приватизацію доручено було провести йому без права передоручення будь - якій іншій особі. Однак, оскільки на рахунках підприємства коштів для приватизації не було, прийнято рішення про укладення інвестиційного договору. Згідно умов інвестиційного договору передбачалося на 2,75% частини площі приміщення передати НВП « С-НЕТ» вентиляційне приміщення, а на 97,25% частин площі визначених за ОСОБА_1 - підвальне приміщення. Після здійснення реконструкції, коли його дружина - ОСОБА_1 A. направила НВП « С-НЕТ» розподільчий акт для підписання він перебував на лікарняному, і обов'язки директора згідно наказу по підприємству виконувала інша особа, яка відмовилася його підписувати. Коли він       03.01.2009   року   вийшов   з   лікарняного, директором НВП « С-НЕТ» було вже призначено іншу особу, яка відмовилась виконувати   умови інвестиційного договору. Оскільки позивачка всі обов'язки за договором виконала в повному обсязі, а саме: здійснила за власний рахунок реконструкцію, оплатила приватизацію, просить позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, НВП « С-НЕТ»- ОСОБА_3 позов не визнав та пояснив, що 10 травня 2007 року між НВП « С-НЕТ» та ОСОБА_1, яка є дружиною колишнього директора НВП « С-НЕТ» ОСОБА_5 було укладено інвестиційний договір, за наслідками виконання якого сторони повинні були розділити нерухоме майно у визначених пропорціях. Позивач стверджує, що він виконав свої обов'язки згідно договору у повному обсязі, а саме виконав реконструкцію підвального приміщення, а також сплатив кошти за його приватизацію. На цій підставі ОСОБА_1 надіслала НВП « С-НЕТ» розподільчий акт, у підписанні якого їй було відмовлено, чим ніби то було порушено її права. Із зазначеними доводами він не погоджується оскільки у квитанціях, якими на рахунок товариства перераховано 273744,00 грн. призначення платежу зазначено, як «поповнення обігових коштів», а не «внесок на приватизацію». А тому твердження позивача про повне виконання ним своїх обов'язків щодо фінансування нерухомого майна є необгрунтовані. Крім того, інвестиційний договір передбачає введення позивачем об'єкту реконструкції в експлуатацію, однак, як вбачається з листа Виконкому Кременчуцької міської ради, зазначений об'єкт в експлуатацію до цих пір не введений. Таким чином позивач не виконала свої зобов'язання передбачені інвестиційним договором, а тому обов'язок підписати розподільчий акт у відповідача відсутній. Більше того, згідно діючого законодавства право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, а якщо договором передбачено введення його в експлуатацію, то право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію. Оскільки підвальне приміщення після реконструкції в експлуатацію не введено, значить право власності на нього згідно умов інвестиційного договору у сторін не виникло, а тому предмет спору відсутній. Також слід звернути увагу на те, що до 31 грудня 2008 року ОСОБА_6 був директором НВП « С-НЕТ» та відповідно до статуту повинен був узгоджувати вчинення будь - яких правочинів із засновниками, або наглядовою радою, однак він цього не здійснив, погодження на укладення правочину зі своєю дружиною не отримував. Коли, 03.12.2008 року було прийнято рішення про припинення з ним трудового контракту він потай від засновників відкрив приватизаційний рахунок, на який дружина перерахувала кошти для придбання підвального приміщення. Зазначені кошти відразу ж були переведені на рахунок фонду держмайна при тому, що на підприємстві існувала заборгованість по заробітній платі. Спосіб набуття права власності передбачений сторонами у договорі суперечить чинному законодавству і не є підставою набуття права власності, а тому навіть якщо б відповідач і підписав розподільчий акт, сторони не могли б

зареєструвати право власності на зазначені частини приміщення, а оскільки з Кременчуцькою міською радою та відповідачем існував договір оренди нерухомого майна придбати це приміщення напряму ОСОБА_2   не міг.   Виходячи з викладеного та проаналізувавши умови інвестиційного договору відповідач приходить до висновку, що у позивача не було обов'язку оплачувати приватизацію спірного приміщення, що наводить на думку про те, що зазначений правочин був удаваним. Зазначені у інвестиційному договорі обов'язки

відповідача не мають сенсу, оскільки на момент укладення договору дозволи з пожежного нагляду, санстанції, дозвіл на виконання будівельних робіт, архітектурно - планувальне завдання, рішення виконкому Кременчуцької міської ради про згоду на реконструкцію нерухомого майна вже існували. Дозвіл на виконання будівельних робіт видано на відповідача як на юридичну особу , а не суб'єкта інвестування. Виходячи з викладеного, відповідач приходить до висновку що реальною метою інвестиційного договору було передати право власності на частину нерухомого майна позивачу в обхід отримання згоди власників чи наглядової ради, а тому інвестиційний договір не містить всіх ознак власне інвестиційного договору і до нього слід застосувати положення договору купівлі - продажу нерухомого майна, який повинен бути укладений письмово та нотаріально посвідчений. У разі відсутності нотаріального посвідчення такий договір вважається нікчемним і не породжує для сторін жодних наслідків. Згідно цивільного законодавства звернення з позовом про визнання права власності може тільки власник, однак доказів які підтверджують право власності на майно при зверненні до суду позивач не надала. І якщо навіть припустити, що інвестиційний договір не є удаваним він не може бути тим документом, на підставі якого реєструється право власності. Що стосується визначення межі поділу в натурі, вважає зазначену вимогу необґрунтованою оскільки відносини щодо реального поділу в інвестиційному договорі не врегульовані, а регулюються окремими нормами цивільного законодавства. А оскільки на даний момент позивач не є співвласником спірного майна і навіть жодного разу не звертався до підприємства з метою його поділу, він вважає що спір між сторонами із зазначеного питання взагалі відсутній. Виходячи з викладеного в задоволенні позову просить відмовити.

Представник відповідача - директор НВП « С-НЕТ» ОСОБА_7 проти позову заперечив та просив в його задоволенні відмовити.

Представник співвідповідача, Фонду міського майна Кременчуцької міської ради Полтавської області в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив на адресу суду клопотання, в якому просив справу розглянути без його участі за наявними у справі доказами.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, TOB НВП «С-НЕТ» - ОСОБА_3, директора TOB НВП «С-НЕТ» - ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши представлені докази, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні 10 травня 2007 року між ОСОБА_1  та НВП « С-НЕТ» було укладено інвестиційний договір.

Згідно п 1.1 договору сторони своїми силами, засобами за рахунок власних і залучених коштів та матеріальних ресурсів здійснюють інвестування у реконструкцію об'єкту інвестування з метою отримання у власність завершеного будівництвом даного об'єкту в частках,  визначених цим договором.

Об'єктом інвестування згідно п.1.2 договору    виступає

реконструкція підвального приміщення під склад з будівництвом входу з адміністративного приміщення на першому поверсі по вул. Гагаріна,  24 в м.  Кременчуці Полтавської області.

Зазначене приміщення на момент укладення договору перебувало у користуванні НВП « С-НЕТ» на підставі договору оренди від 11.05.2007 року, що підтверджується копією відповідного договору.

Згідно умов інвестиційного договору, інвестор, в даному випадку ОСОБА_1 здійснює повне фінансування реконструкції об'єкту інвестування, виконання функцій генерального підрядника реконструкції об'єкту інвестування та функцій замовника будівництва об'єкту інвестування на умовах визначених даним договором, а замовник, в даному випадку НВП « С-НЕТ» здійснює забезпечення розробки проекту об'єкту інвестування, внесення прав на приміщення, вказане у п. 1.2 даного договору, виконання функцій замовника реконструкції об'єкту інвестування на умовах визначених даним договором.

На виконання умов даного договору, НВП «С-НЕТ» отримало наступні документи: рішення Кременчуцької міської ради № 58 3 від 02.06.2006 року про дозвіл на виконання реконструкції підвального приміщення, архітектурно    -    планувальне    завдання    №190  від 19.06.2006     року, розробило робочий проект та отримало довідки від державного пожежного нагляду від квітня 2006року,висновок санітарно-епідеміологічної станції від 12.12.2005 року,погодження на робочий проект від 15.01.2007 року, дозвіл на виконання будівельних робіт від 10.05.2007 року, які були видані на  ім»я НВП « С-НЕТ».

Твердження позивача з приводу того, що довідки були видані до укладення інвестиційного договору, а тому обов'язки відповідача зазначені у інвестиційному договорі не мають сенсу, суд до уваги не бере, оскільки як вбачається з матеріалів справи рішення про приватизацію спірного приміщення було прийняте загальними зборами засновників ще у серпні 2006 року, що підтверджується протоколом зборів засновників № 4 від 30.08.2006 року.

На підставі наданої технічної проектно - кошторисної документації ОСОБА_1 11.05.2007 року уклала договір підряду з ФОП ОСОБА_8, відповідно до якого замовник доручає на підставі інвестиційного  договору від 10.05.2007     року, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації виконання робіт з реконструкції підвального приміщення під склад з будівництвом входу по вул. Гагаріна,24. Кошти за здійснення реконструкції відповідно до п. 2.1.1 інвестиційного договору у сумі 38897 грн. сплатила ОСОБА_1, що підтверджується актом прийому виконаних робіт № 0-1-1 від грудня 2008 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт та квитанцією № 19 від 17.12.2007 року.

Наступним етапом реалізації інвестиційного договору згідно п 2.3.2 було внесення прав на зазначене приміщення. Відповідно до умов договору зазначений обов'язок було покладено на відповідача. Однак, на рахунках підприємства коштів не було, що підтверджується поясненнями сторін.

З метою виконання договору, позивачкою - ОСОБА_1 було здійснено переведення коштів для приватизації на рахунок НВП « С- НЕТ», в сумах : 45 700 грн. - квитанція № 1662205 від 12.12.2008 року, 114060,00 грн. - квитанція № 1710708 від 22.12.2008 року, 115 285,0 грн. - квитанція № 1733470 від 25.12.2008 року. Твердження відповідача про те, що у зазначених квитанціях призначення платежу зазначено, як поповнення обігових коштів, а тому немає підстав вважати, що ці кошти були використані на приватизацію приміщення суд до уваги не бере, оскільки відповідно до листа Східно - Європейського банку та наданих ним виписок по особовим рахунках кошти, які надійшли на рахунки НВП « С-НЕТ» від ОСОБА_1 були перераховані на приватизаційний рахунок, що підтверджується листом № 2123 від 08.12.2009 року та виписками по особовим рахункам з 03.12.2008 року по 30.12.2008 року. Крім цього, ОСОБА_1 здійснила оплату збору за нотаріальне оформлення договору купівлі - продажу в сумі 4 262,20 коп., що підтверджується квитанцією № 1588 від 17.12.2008 року та сплатила збір за купівлю нерухомості в сумі 2764,81 грн., що підтверджується копією квитанції № 1582 від 03.12.2008 року.

На підставі внесених коштів, НВП « С-НЕТ» уклало з Фондом міського майна Кременчуцької міської ради договір купівлі продажу нежитлового приміщення , загальною площею 99,3 кв. м. , яке знаходиться за адресою: вул. Гагаріна,24 м. Кременчук, що підтверджується копією договору № 38 від 03.12.2008 року, та актом прийому - передачі зазначеного приміщення від 26.12.2008 року.

Тобто ,  на 26.12.2008 року сторони виконали основні умови інвестиційного договору крім однієї - введення об'єкта реконструкції в експлуатацію.

Згідно п.4.1 та п. 4.9.1. інвестиційного договору ,  позивач та відповідач зобов'язанні були ввести об'єкт реконструкції в експлуатацію. Однак, жоден з них цього не зробив, посилаючись на те, що це обов'язок іншої сторони.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243 ,  обов'язок по веденню приміщення в експлуатацію покладається на замовника будівництва , який відповідно до п.13 вказаної постанови зобов'язаний після надходження повідомлення генерального підрядника про закінчення будівництва об'єкта звернутися до органу виконавчої влади з пропозицією щодо утворення державної приймальної комісії. Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що обов'язок по введенню реконструйованого приміщення в експлуатацію покладається на відповідача.

Як свідчать матеріали справи, відповідач після закінчення реконструкції ухилявся від покладених на нього інвестиційним договором обов'язків, а саме: об'єкт інвестування в експлуатацію не ввів, що підтверджується листом виконкому Кременчуцької міської ради від 15.05.2009 року № 01-37/2684, підписати розподільчий акт згідно п.2.6 договору відмовився, що підтверджується копією розподільчого акту від 08.12.2008 року. Зазначені дії свідчать про те, що відповідач перешкоджає настанню правових наслідків, які передбачені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України ,  договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши інвестиційний договір ,  суд приходить до висновку,   що  він  відповідає  загальним  вимогам,   додержання  яких  є необхідним для чинності правочину та які передбачені ст. 203 ЦК України, а тому невиконання відповідачем умов договору у частині відмови у підписанні розподільчого акту суперечить вимогам чинного законодавства та порушує права позивача.

Що стосується твердження позивача про те, що умови інвестиційного договору не містять ознак інвестиційного договору суд до уваги не бере, оскільки ,  відповідно до ст. 9 Закону України « Про інвестиційну діяльність» ,  основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності ,  є договір. Укладення договору, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь - яких інших умов договору, що не суперечать законодавству України є виключно компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності. Згідно ст.18 цього ж закону ,  держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб'єктів.

Відповідно до ст.627 ЦК України ,  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, вимог розумності та справедливості.

Твердження відповідача про те, що зазначений договір є удаваним та до нього слід застосовувати положення договору купівлі продажу суд вважає необгрунтованим, оскільки відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Як вбачається з матеріалів справи спірне приміщення перебувало у користуванні НВП « С-НЕТ» на підставі договору оренди, а тому передати його у власність ОСОБА_1  підприємство не могло.

Крім того, згідно ст. 235 ЦК України ,  удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. З матеріалів справи вбачається, що сторони здійснювали дії спрямовані на реалізацію інвестиційного договору та настання правових наслідків передбачених ним, а не намагалися приховати договір купівлі - продажу.

Що стосується пояснень відповідача про те, що ОСОБА_2, який є чоловіком ОСОБА_1 здійснив приватизацію спірного приміщення поза згодою засновників ,  суд вважає необгрунтованими, оскільки згідно протоколу № 4 загальних зборів засновників від 30.08.2006 року ,  ОСОБА_2 було доручено здійснити підготовку всіх необхідних документів, пов'язаних з приватизацією, з правом підпису різного роду документів по приватизації та без права передачі зазначених прав іншій особі без згоди засновників. Доказів, які підтверджували заяви відповідача про неправомірні дії ОСОБА_2 як колишнього директора НВП « С-НЕТ» та про таємне відкриття ним приватизаційного рахунку відповідач суду не надав, з позовом про визнання інвестиційного договору недійсним до суду не звертався.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом,  зокрема із правочинів.

Виходячи з викладеного, та беручи до уваги те, що правочин
укладений між сторонами не суперечить вимогам цивільного законодавства та спрямований на реальне настання правових наслідків, суд приходить до висновку, що слід визнати за ОСОБА_4 право власності на 97,25 частин підвального приміщення, що розташоване по вул. Гагаріна в м. Кременчуці Полтавської області з виходом на першому поверсі будинку № 24, а за Науково - виробничим підприємством «С-НЕТ» право власності на 2,75 частин підвального приміщення, що розташоване по вул. Гагаріна в м. Кременчуці Полтавської області з виходом на першому поверсі будинку № 24.

Що стосується позовних вимог про підписання розподільчого акту, після визнання рішенням суду права власності за сторонами потреба у його підписанні відсутня.

Позовні вимоги про визначення меж розподілу майна відповідно до часток визначених інвестиційним договором задоволенню не підлягають, оскільки визначити межу реального розподілу згідно часток 97,25% та 2,75% передбачених інвестиційним договором на підставі наявних у справі документів без експертного висновку спеціаліста здійснити неможливо.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1  слід задовольнити частково.

Керуючись ст. 10,60,79,88,212,213,215 ЦПК України, ст.ст.203, 235, 627,628,629,638,328,526,655 ЦК України, ЗУ «Про інвестиційну діяльність»,  суд -

                РІШИВ:

Позов   ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 97,25 частин підвального приміщення, що розташоване по вул. Гагаріна в м. Кременчуці Полтавської області з виходом на першому поверсі будинку № 24.

Визнати за Науково - виробничим підприємством «С-НЕТ» право власності на 2,75 частин підвального приміщення, що розташоване по вул. Гагаріна в м. Кременчуці Полтавської області з виходом на першому поверсі будинку № 24.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з Науково - виробничого підприємства «С-НЕТ» на користь ОСОБА_4 17 00 грн. судового збору та ЗО грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення в частині визнання права власності підлягає реєстрації в комунальному підприємстві « Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації».

На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ                       І.О.  Демиденко