Справа № 2-118

                                                                                                                            2010 рік

Рішення

Имям України

12 березня  2010 року            Комсомольський районний суд м. Херсона

у складі :головуючого -судді Ігнатенко О.Й.

                при секретарі –Красношапка О.А.,

                з участю  позивача ОСОБА_1, його адвоката ОСОБА_2,відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, представника третьої особи Пуляєвої Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні  цивільну справу  за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа-публічне акціонерне товариство «ОТПБанк», про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,

встановив:

     22.02.2008 року позивач звернувся до ОСОБА_3 із зазначеним позовом, в якому вказав, що 26.10.2006 року уклав з відповідачем договір купівлі-продажу нерухомого майна та придбав Ѕ частину нежитлових приміщень, що якладаються з літери «А»-вбудовані нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 304,60 кв.м. та з літ.»А»-підвальні приміщення, загальною площею 224,8 кв.м., розташовані в АДРЕСА_1. На момент подачі позову у позивача виникла необхідність у продажу належного йому за цим договором  майна, але в БТІ його поставили до відомості про необхідність визнання цього договору в судовому порядку. В зв’язку з цим позивач звернувся до суду й просить визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна  від 26.10.2006 року Ѕ частини нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 304,60 кв.м. та з літ.»А»-підвальні приміщення, загальною площею 224,8 кв.м.,розташовані в АДРЕСА_1-дійсним та визнати за ним право власності на перелічене нерухоме майно.

    В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві(уточнення позовної заяви в частині обґрунтування позовних вимог) від 14.12.2009 року.

      Відповідач та представник відповідача в суді позов не визнали, просили в його задоволенні відмовити.

    Представник третьої особи вважав, що позов задоволенню не підлягає.

    Заслухавши пояснення осіб, що приймали участь у справі, свідка ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, матеріали інвентарної справи № 23467 по будинку АДРЕСА_1,  суд вважає, що позов є необґрунтованим та не   підлягає задоволенню ,оскільки  відповідно ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним . Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але, одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Відповідно до Закону від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»який регулює відносини,пов’язані з державною реєстрацію правочинів щодо нерухомості, державна реєстрація є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно(ст.2 цього Закону). Відповідно п. 13  Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів ,які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення  таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов»язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.  У цьому ж пункті вказаної Постанови Пленуму зазначено, що при розгляді таких справ суди повинні з’ясовувати, чи підлягає правочин обов’язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально  посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

    25.10.2006 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № СМ-ОАD /039/2006  з цільовим використанням кредиту на придбання нерухомого майна. 26.10.2006 року укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна , згідно якого ОСОБА_3 став власником нерухомого майна, а саме: вбудованих нежитлових приміщень літ.»А» 1 поверху, загальною площею 304,60 кв.м. та літ.»А»-підвальних приміщень, загальною площею 224,80 кв.м., що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1. Зазначений договір був посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 2465, зареєстрований у Державному реєстрі правочинів 26.10.2006 року за № 1670274.   27.10.2006 року між ОСОБА_3 та АКБ» Райффайзенбанк Україна» був укладений іпотечний договір № РСL-ОАD/494/2006, згідно якому для забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов’язань(по кредитному договору № СМ-ОАD/039/2006) ОСОБА_3 АКБ» Райффайзенбанк Україна» в іпотеку передано нерухоме майно- вбудовані нежитлові приміщення літ.»А» 1 поверху, загальною площею 304,60 кв.м. та літ.»А»-підвальні приміщення, загальною площею 224,80 кв.м., що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1. Відповідно п. 4.2 іпотечного договору одночасно з посвідченням цього договору  було накладено заборону на відчуження предмета іпотеки.

    04.12.2006 року між ОСОБА_3 та  ЗАТ»ОТПБанк»-правонаступником АКБ» Райффайзенбанк Україна»   був укладений додатковий договір № 1,яким були внесені зміни та доповнення до раніше укладеного договору від 27.10.2006 року, а 14.12.2006 року укладений між тими ж сторонами договір оренди(найму)із змінами та доповненнями для розміщення філії та/або офісів орендаря частини нежитлового приміщення, що складається з вбудованих нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 304,60 кв.м., яке розташоване за адресою:АДРЕСА_1.

    Згідно п.п.1.1 договору від 14.12.2006 року частина нежитлового приміщення, що складається з вбудованих нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 304,60 кв.м та розташована за адресою :АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 26.10.2006 року , зареєстрованому в Херсонському державному бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером 2462849, витягом  про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 12304978 від 27.10.2006 року. Тобто на момент укладення цього договору об’єкт оренди належав ОСОБА_3 Крім цього, 14.12.2006 року між ОСОБА_8 та ЗАТ»ОТПБанк» був укладений договір суборенди нежитлового приміщення, що складається з підвальних приміщень загальною площею 224,8  кв.м, яке розташоване в АДРЕСА_1. 28.12.2006 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «ОТПБанк» укладений додатковий договір № 1 по кредитному договору від 25.10.2006 року. 25.04.2007 року –укладений додатковий договір № 1 про внесення змін та доповнень до договору оренди(найму) від 14.12.2006 року. 25.04.2007 року ОСОБА_8 та «ЗАТ»ОТПБанк» укладений додатковий договір № 1  про внесення змін та доповнень до договору суборенди(піднайму) від 27.10.2006 року.

    Таким чином, укладення усіх перелічених вище договорів свідчить про те, що ОСОБА_3 залишався власником вказаних приміщень і позивачу приміщення не передавав. З договору оренди(найму) від 14.12.2006 року(п.1.4.1) вбачається, крім цього, що орендодавцем підтверджувалося, що на момент укладання даного договору у третіх осіб відсутні будь-які права власності на об’єкт оренди.

    Суду не надано будь-яких доказів, щоб свідчили також про ухилення ОСОБА_3 від нотаріального посвідчення договору, визнання дійсності якого вимагає позивач.

    За таких обставин заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені.        

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10,11,60, 212,213,215 ЦПК України, ст. ст.210,220,640 ЦК України,ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, п. 13  Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року, суд-

Вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа-публічне акціонерне товариство «ОТПБанк», про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський райсуд м. Херсона.

Суддя: