Копія

Справа № 2-7  2010 р.                                                                                                                                                                            

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 березня    2010  року  Лисянський районний  суд Черкаської області

в складі:  головуючої- судді       Добриднюк Н.О.

    за участю  секретаря               Мельніченко Н.І.

        адвоката               ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Лисянка справу за позовом  ОСОБА_3  до ОСОБА_4 , ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_6,  про визнання укладеного договору дарування квартири недійсним та встановлення факту укладення договору купівлі-продажу вказаної квартири,

ВСТАНОВИВ:

             ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом   до ОСОБА_4 , ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_6,  і просить  визнати договір дарування від 01.09.2005 року на квартиру  АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу ОСОБА_6 недійсним та встановити факт укладення  договору  купівлі- продажу вказаної квартири, а також стягнути з відповідачів солідарно  понесені ним судові витрати в сумі 3950 грн.

    В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю і , в його обгрунтування , суду пояснив, що  31.07.1999 року він уклав шлюб з відповідачем, ОСОБА_4 Вони з відповідачем , після укладення шлюбу, почали проживати в однокімнатній квартирі  АДРЕСА_2, яка належала йому до шлюбу на праві приватної власності на підставі договору купівлі- продажу від  13.07.1999 року.

    Від вказаного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1  у них з відповідачем народився син, ОСОБА_1.

    В зв’язку з відсутністю роботи за місцем проживання та тяжким  матеріальним становищем в сім’ї, він змушений був виїхати у листопаді 2002 року на заробітки за кордон. Дружина в цей час не працювала, так як доглядала малолітнього сина.  Перебуваючи за кордоном він здійснював перекази дружині, ним було переказано  близько 9000 доларів США. Кошти, які він надсилав, ішли на утримання дружини, дитини та навчання дружини. Через декілька місяців після його від’їзду за кордон дружина пішла працювати.  Коли дружина пішла працювати, то отримувала заробітну плату  набагато більшу, ніж він заробляв за кордоном. Додому він повернувся в кінці грудня 2005 року Повернувшись, побачив, що сім’ї у них з відповідачем практично не має і через  1,5 місяці після приїзду шлюб було розірвано. Коли він повернувся з заробітків, то дізнався , що його однокімнатна квартира, яка придбана ним до шлюбу, було незаконно продана відповідачем, після чого нею була куплена трикімнатна квартира. Оскільки вони  з відповідачем планували купити більшу квартиру, то він вважав, що трикімнатна квартира,  у яку він приїхав, то їх спільна квартира. Крім того, коли він приїхав, то його зустрічала мама, яка повідомила, що дружина придбала більшу квартиру. Батьки розповіли, що  квартира продавалася за 8000  доларів США, але господиня  уступила і квартира була продана за 7800 доларів США. Уже після розірвання шлюбу, в ході довгих судових процесів по визнанню договору купівлі – продажу його однокімнатної квартири недійсним, він дізнався про те, що спірна трикімнатна квартира відповідачу подарована. ОСОБА_5 не є родичем ні його, ні відповідача, тому договору дарування бути не може, це прихований договір купівлі- продажу квартири. Укладаючи договір дарування, чим приховуючи договір купівлі- продажу квартири, ОСОБА_4 позбавила його права власності на Ѕ  частину придбаної квартири, як власності  подружжя. Продаж його однокімнатної квартири він пов’язує з придбанням трикімнатної квартири і вважає, що трикімнатна квартира придбана на спільні сімейні кошти. Тому він вважає, що договір дарування необхідно визнати недійсним і просить встановити факт купівлі-продажу вказаної спірної трикімнатної квартири.

    Відповідач ОСОБА_4 позов не визнала і суду пояснила, що дійсно 01.09.2005 року між нею та ОСОБА_5 було укладено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_5  передала їй у власність безоплатно, а вона прийняла у власність належну ОСОБА_5квартиру АДРЕСА_1. Ніяких коштів вона ОСОБА_5 не давала..З ОСОБА_5 вони були знайомі  близько двох років. Вона надавала  ОСОБА_5 юридичну допомогу в її  особистих питаннях. .На той час однокімнатна квартира була продана і вона з сином залишилася без житла. В неї була домовленість про купівлю трикімнатної квартири по АДРЕСА_3, але той договір  з нею був розірваний на слідуючий день, так  як вона дала лише частину коштів, а іншу ні, оскільки  на той час необхідної суми у неї не було. З огляду на обставини, що склалися ОСОБА_5 запропонувала  подарувати квартиру. Квартира була  в дуже поганому стані і потребувала ремонту, тому гроші, які  вона отримала від продажу однокімнатної квартири, що належала позивачеві, вони з позивачем вирішили  використати на  ремонт квартири отриманої в дар. Тобто, позивач  знав, що квартира подарована і відразу, а не через 1,5 року. Він  після розлучення  шукав ОСОБА_5 і пропонував їй гроші за те, щоб вона сказала, що квартира продана, а не подарована, але ОСОБА_5 відмовилася виконати його прохання..  Позивач  у 2002 році поїхав на роботу до Італії, а перед цим 9 місяців не працював. Коштів на проживання їй з сином не залишив, залишилися тільки великі борги, тому вона вимушена була піти на роботу. З позивачем велися розмови про придбання більшої квартири, оскільки ріс син і це було просто необхідністю. Відносно продажу однокімнатної квартири, яка належала позивачу, то по даному факту було проведено перевірку правоохоронними органами, вона була визнана винною в кримінальній справі.Потім   за рішенням суду квартира позивачу була повернута, а вона добросовісному набувачу ОСОБА_7 вимушена була купити рівноцінну  однокімнатну квартиру, за яку сплатила 12000 долларів США, так як ціни на квартири значно зросли. Кредит на придбання цієї квартири вона виплачує до цього часу. Оскільки позивач не надав доказів на підтвердження свого позову, то в задоволенні позову просить відмовити.

    Відповідч ОСОБА_5 на розгляд справи в судові засідання не з’явилася. Про день, час та місце розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку, належним чином, заздалегідь, через оголошення у пресі, тому суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутність на підставі наявних у справі доказів.

    Третя особа без самостійних вимог, приватний нотаріус ОСОБА_6 позов не визнала і суду пояснила, що 01.09.2005 року  в установленому законом порядку вона посвідчила  договір дарування квартири АДРЕСА_1., укладений між  ОСОБА_5 та ОСОБА_4  В її присутності ОСОБА_4 ніяких коштів ОСОБА_5 не передавала. Перед підписанням договору дарування вона виясняла волевиявлення сторін, сторонам було роз’яснено вимоги чинного законодавства  про сплату  єдиного податку з доходу фізичних осіб, податок було сплачено, що було підтвердженням наміру сторін. Витрати по нотаріальному оформленні договору дарування сплатила ОСОБА_5При посвідченні договору дарування нею, як нотаріусом, було дотримано всіх вимог, які передбачені Законом України „Про нотаріат” та інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій. Підстав для відмови  у вчиненні даного договору дарування у неї не було. Вважає, що підстав для задоволення позову не має.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги  не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях

Позивач дійсно з 31.07.1999 року   по лютий 2006 року перебував у шлюбі  з відповідачем . Від шлюбу сторони мають сина, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

01.09.2005 року в період зареєстрованого шлюбу, під час перебування позивача за кордоном,  між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_5 передала  безоплатно у власність ОСОБА_4 , а ОСОБА_4 прийняла у власність належну ОСОБА_5 вказану квартиру. Даний договір був посвідчений  приватним нотаріусом  Ватутінського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_6  та зареєстрований у реєстрі за № 515.В судовому засіданні, при вивченні обставин укладення договору дарування квартири  будь-яких порушень діючого законодавства не встановлено. Як пояснила приватний нотаріус ОСОБА_6 вона , перед укладенням договору дарування, виясняла наміри сторін, роз’яснювала наслідки укладення такого договору і сторони підтвердили їй свій намір  саме на укладення договору дарування квартири, сплатили відповідні податки, що також свідчило про їх намір щодо предмету договору. Будь які кошти при укладенні договору дарування в присутності нотаріуса не передавалися. Витрати по оплаті  послуг нотаріальної контори при укладенні договору дарування сплатила ОСОБА_5 Позивач  просить визнати договір дарування квартири недійсним, посилаючись на удаваність правочину, яким прихований інший правичин, однак  не посилається на норму  матеріального права, відповідно до якої  правочин може бути визнаний недійсним. В своїх вимогах позивач посилається на те, що відповідачі мали на увазі договір купівлі-продажу, а не дарування, але ні в матеріалах справи, ні в судовому засіданні позивач та його представник не надали доказів на підтвердження своїх вимог. Даних, які б підтверджували, що в дійсності  між ОСОБА_5 та ОСОБА_4  був укладений договір  купівлі –продажу і що укладений договір дарування  не був спрямований на настання  правових наслідків , що обумовлені ним, судом не добуто.

Свідок  ОСОБА_8 суду пояснила, що від своєї бувшої невістки, ОСОБА_4, вона знала, що та хоче купити квартиру. На початку вересня 2005 року відповідач повідомила її, що купила квартиру. Сказала, що оформила квартиру на себе, купила за  7800 доларів США.  Жінку, у якої відповідач купила квартиру, вона знала, але до неї не підходила і з нею про купівлю не розмовляла. Перед цим відповідач укладала ще один договір купівлі- продажу квартири, але щось там не склалося, дружина була проти.

Вказані покази суд розцінює як захисні, оскільки свідок є матір’ю позивача, а її покази не   узгоджуються з даними , добутими в судовому засіданні  і спростовуються показами відповідача ОСОБА_4 та приватного нотаріуса ОСОБА_6

Посилання позивача на покази відповідача ОСОБА_4, як доказ  купівлі квартири,   при дачі нею пояснень 26.04.2007 року у кримінальній справі  за обвинуваченням ОСОБА_9 за ч. 1 ст.366 КК України  та ОСОБА_4 за ч.3 ст.358 КК України та покази 10.08.2007 року в цивільній справі за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_7, Неморозької сільської ради про визнання  недійсним договору купівлі продажу квартири, укладеному по сфальсифікованому дорученню та стягнення моральної шкоди, є безпідставними і необгрунтованими.  У вказаних протоколах ОСОБА_4 дає пояснення стосовно інших обставин справ, пояснення стосувалися наміру купівлі квартири, але конкретно якої, коли, за якою адресою, чи реалізовано було вказаний намір, в даних поясненнях не відображено, тому вони не можуть слугувати доказом в даній справі, оскільки  докази не можуть грунтуватися на припущеннях.  

Не може бути доказом по справі  і текст записаної розмови між ОСОБА_5 та позивачем, оскільки даний  запис розмови проведено без  дозволу суду та самої ОСОБА_5,  природа та підстави виникнення вказаного запису суду невідомі, посилання позивача на ту обставину, що наданий запис є записом розмови між ним та ОСОБА_3 не може бути прийнято судом, так як ідентифікацію голосу ОСОБА_3  суд зробити не має можливості,  перевірити як сам факт розмови так і вірність його фіксації не представляється можливим, так як ОСОБА_3 до суду не з’являється, вказаний запис носить приватний характер і може бути оголошений в судовому засіданні тільки з дозволу ОСОБА_5 Відповідно до ст.186,188 ЦПК України зміст особистих паперів, листів,  записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції фізичних осіб може бути розголошений і досліджений у відкритому судовому засіданні тільки за згодою осіб, зазначених у Цивільному кодексі України. Під час відтворення звукозапису, що має приватний характер, а також під час їх дослідження  застосовуються правила ЦПК щодо оголошення і дослідження змісту особистого листування. Таким чином, наданий суду запис розмови позивача з ОСОБА_5 не може бути доказом по справі, оскільки відповідно до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані в порушення порядку, встановленого законом.

 Одним з  доказів недійсності укладеного договору дарування позивач вважає ту обставину, що відповідач ОСОБА_4 та ОСОБА_5  не перебувають між собою в родинних  чи інших близьких, дружніх стосунках, тому укладення договору дарування між ними неможливе. Дане твердження суперечить чинному законодавству.    Згідно зі статте. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона( дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні ( обдаровуваному) безоплатно майно( дарунок ) у власність. Ст. 720 ЦК України визначає, що сторонами  у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи , держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада.   В жодній із статей, що регулюють  вимоги та правові наслідки до договорів дарування , немає  вказівок на те, що дарувальник і обдаровуваний повинні бути тільки родичами чи іншими близькими людьми або перебувати в дружніх стосунках. Відповідно до ст. 319 ЦК України  власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. ОСОБА_5 володіла квартирою на праві власності , розпорядилася своїм майном на свій розсуд і вчинила дії, які не заборонені законом.

На підставі викладеного суд вважає, що в задоволенні позову про визнання  укладеного договору дарування квартири недійсним та встановлення факту укладення договору купівлі-продажу вказаної квартири необхідно відмовити.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України  судові витрати відшкодовуються стороні, на користь якої ухвалено рішення. Оскільки в задоволенні позову позивачеві необхідно відмовити, то не підлягають до стягнення  і судові витрати по справі.  

Керуючись ст. 203,215, 319,717,720 ЦК України,  5, 10, 11, 57, 58,59, 60,79,88, 107, 130, 174, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України , суд

                                                 В и р і ш и в:

В задоволенні позову  ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_6, про визнання укладеного договору дарування квартири недійсним та встановлення факту укладення договору купівлі-продажу вказаної квартири відмовити в повному обсязі.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу – протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                                              Головуюча  - підпис

Копія вірна:

Суддя Лисянського

районного суду      Н.О. Добриднюк