ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 15.03.2006 р. (суддя Книш Н.Ю.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 1619,74 грн. боргу, 437,89 грн. інфляційних нарахувань, 101,84 грн. відсотків річних; в решті позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 р. (судді: Коваленко В.М., Вербицька О.В., Пантелієнко В.О.) з посиланням на ст. ст. 53, 93 ГПК України Підприємцю відмовлено у відновленні пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Чернігівської області від 15.03.2006 р., а скаргу не прийнято до розгляду та повернуто заявнику.

Не погоджуючись із ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 р., Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Позивач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до положень п. 1 ст. 111⁹, ст. 111¹³ ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити ухвалу апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що ухвала апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторона у справі має право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Частина 2 ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 53 ГПК України апеляційний господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк в разі наявності поважних причин пропуску цього строку.

Разом з тим, імперативна норма ч. 2 ст. 93 ГПК України наділяє апеляційний господарський суд правом відновити пропущений строк подачі апеляційної скарги на протязі трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Вказаний трьохмісячний строк, протягом якого апеляційний господарський суд вправі відновити пропущений процесуальний строк для подачі апеляційної скарги в разі наявності поважних причин пропуску цього строку, є присічним.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване в апеляційному порядку рішення господарського суду Чернігівської області прийнято 15.03.2006 р.

Як встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу на рішення Підприємцем подано з пропуском присічного трьохмісячного процесуального строку, протягом якого апеляційний господарський суд вправі відновлювати строк для подання апеляційної скарги в разі наявності поважних причин його пропуску.

За таких обставин, апеляційний господарський суд правомірно відмовив Підприємцю в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подачі апеляційної скарги. Як наслідок, ухвала господарського суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, є законною та обґрунтованою.

Посилання оскаржувача на положення ст. ст. 256, 261 ЦК України слід визнати помилковим, оскільки встановлений ст. 93 ГПК України процесуальний строк не є позовною давністю.

З урахуванням викладеного, колегія суддів підстав для зміни чи скасування ухвали апеляційного господарського суду не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹, 111¹³ ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПП ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 р. у справі № 14/43 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      О. Подоляк

С у д д і:                                                                                          Т. Козир

                                                                                                        Н. Мележик