ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2007 р. | № 13/143 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. ( головуючого ), |
Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві касаційну скаргу | Колективного підприємства "Райсількомунгосп" |
на постанову | Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 року |
у справі за позовом | Колективного підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" |
до | Колективного підприємства "Райсількомунгосп" |
про | стягнення заборгованості, |
У С Т А Н О В И В :
У серпні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 38 515, 04 грн. у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання за договором №906 від 01.01.2001 року з оплати за надані послуги з водовідведення.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 26.09.2006 року позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що оскаржені судові рішення прийняті судами у відповідності до вимог чинного законодавства, і тому просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.
Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, між Івано-Франківським виробничим управлінням водопровідного господарства (правонаступником якого є позивач) і відповідачем було укладено договір №906 від 01.01.2001 року на відпуск та споживання питної води з комунального водопроводу, за умовами якого позивач зобов’язався надати послуги водопостачання, а відповідач- здійснювати оплату за надані послуги.
Додатком №1 до зазначеного договору сторонами визначена дислокація об’єктів водоспоживання.
За актом звірки розрахунків від 19.03.2003 року сторони визначили заборгованість відповідача станом на 19.03.2003 року в сумі 33 580,37 грн.
Договором від 19.03.2003 року сторони обумовили розстрочення оплати заборгованості відповідача в сумі 33 580 грн. рівними частинами щомісячно протягом квітня-вересня 2003 року.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з відповідача про стягнення заборгованості у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання за спірним договором з оплати за надані послуги з водовідведення.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Прийняті у даній справі судові рішення цим вимогам не відповідають.
Так, судами попередніх інстанцій не було перевірено обґрунтування розрахунків розміру заявлених вимог і не наведено розрахунків, з яких виходив суд, задовольняючи грошові вимоги.
До того ж, судами не було перевірено доводи відповідача про здійснені ним розрахунки за спірною заборгованістю та не наведено обґрунтування про відхилення цих доводів.
Разом з цим, судами не було з’ясовано, за які місяці та роки виникла спірна заборгованість за надані послуги та не наведено, якими первинними документами, визначеними договором і законодавством, підтверджується неоплачений відповідачем обсяг наданих йому послуг.
Водночас, судами не було наведено правової оцінки договору розстрочення боргу від 19.03.2003 року.
У той же час, дійшовши висновку про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними, суди не встановили початку перебігу та закінчення строку позовної давності за заявленими вимогами.
За таких обставин, прийняті в даній справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.
З огляду викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Колективного підприємства "Райсількомунгосп" задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від суду від 30.01.2007 року та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.09.2006 року скасувати, і справу № 13/143 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий, суддя В.Перепічай
Судді: І.Вовк
П.Гончарук
тє