КИЇВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  

Справа № 22-ц/824/1787/2020                    Головуючий у 1-й інстанції:  Фаркош Ю.А.          

             757/55188/16-ц                                                                    Доповідач-Чобіток А.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 січня  2020 року Київський апеляційний суд  у складі колегії суддів:

головуючого - Чобіток А.О. 

суддів - Немировської О.В.,  Оніщука М.І.  

секретар - Зиль Т.С. 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 січня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Транс Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Глобал Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» «Інновація» про визнання договору факторингу недійсним, - 

у с т а н о в и в :

У листопаді 2016 року  ОСОБА_1  звернулася до суду із вищевказаним позовом, у якому зазначала, що 18.05.2015 рокуміж ТОВ «Фінанс траст груп» та ТОВ «Факторингова компанія Глобал Фінанс» було укладено договір №130 про відступлення права вимоги, предметом якого була заборгованість в сумі 1059982 грн. за кредитним договором №0145810/9/23338 від 22.09.2013 до  ОСОБА_2 , який є її батьком та який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 травня 2015 року задоволено позовні вимоги ТОВ «ФК «Глобал Фінанс» та стягнуто з неї та її рідних , суму одержаного її батьком ОСОБА_2 , кредиту в розмірі 1059982 грн.у межах вартості спадкового майна. Указувала, що оспорюваний правочин суперечить вимогам закону, оскільки предметом цього договору було відступлення права вимоги за кредитним договором до боржника, на момент укладенняякого  правоздатність боржника( ОСОБА_2 )припинилася у зв`язку з його смертю у2011 році. Таким чином, цей правочин підлягає визнанню у судовому порядку недійсним і вона відповідно до статті 215 ЦК України має право на його оскарження, як заінтересована особа, з якої на підставі рішення суду було стягнуто заборгованість за кредитним договором від 22 вересня 2008 року.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 січня 2017 року в задоволенні позову  було відмовлено. 

Не погоджуючись з указаним рішенням   суду  ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.  Зазначає, що оспорюваний правочин безпосередньо зачіпає її права та законні інтереси, оскільки за рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 травня 2015 року та рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 23.09.2015 року за позовом ТОВ «Факторингова компанія Глобал Фінанс» з неї, як спадкоємиці померлого ОСОБА_2 було стягнуто 383 302,46 грн. заборгованості за кредитним договором №0145810/9/23338 від 22.09.2013 в межах вартості спадкового майна. Проте, якщо б не було цього правочину, то у ТОВ «Фінанс траст груп» не було би правової вимоги про стягнення з неї  383302,46 грн.. Виходячи саме з цього вона є заінтересованою особою, яка заперечує дійсність договору від 18.05.2015 року. При цьому вказує, що оспорюваний правочин суперечить вимогам ЦК України, оскільки відповідно до ст.1077 ЦК України передбачено право передачі права  грошової вимоги саме до боржника. У даному випадку боржник ОСОБА_2 помер більш ніж три роки до укладання оспорюваного договору. Крім того звертає увагу на те, що договір факторингу не передбачає права вимоги до спадкоємців боржника, оскільки обов`язки останніх виникають не з кредитного договору або договору факторингу, а відповідно до ст.. 1282 ЦК України.

 У відзиві на апеляційну скаргу  ТОВ «Фінансова компанія «Інновація», яке є правонаступником ТОВ «Фінанс траст груп» на підставі укладеного 29.03.2017 року з ТОВ «Фінанс траст груп» договору про відступлення права вимоги № 170 за кредитним договором №0145810/9/23338 від 22.09.2013  та яке залучено судом апеляційної інстанції 23.12.2019 року в якості правонаступника ТОВ «Фінанс траст груп», просило відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .. Зазначало, що всі кредитори, які отримували право вимоги за кредитним договором №0145810/9/23338 від 22.09.2013 є фінансовими установами, які мали право надавати фінансові послуги, унаслідок чого мали право  на укладення договорів факторингу. Крім того зазначало, що відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а згідно із ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. 23.09.2015 року Апеляційним судом Чернівецької області в справі №722/2240/14в справі за позовом ТОВ «Факторингова компанія Глобал Фінанс» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 встановлено, що ПАТ «Ерсте Банк» після відкриття спадщини після смерті позичальника, у передбачений ч. 2 ст. 1281 ЦК України строк пред`явило вимоги до спадкоємців. Отже, прийнявши спадщину, спадкоємці ОСОБА_2 прийняли всі права та всі обов`язки спадкодавця, у тому числі і обов`язки по Кредитному договору.   

При розгляді справи судом першої інстанції установлено, що  18.05.2015  року між ТОВ «Фінанс траст груп» та ТОВ «Факторингова компанія Глобал Фінанс» було укладено договір №130 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги, що виникло з Кредитного договору №014/5810/9/23338 від 22.09.2008, який був укладений між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2  та в подальшому було придбане первісним кредитором на підставі договору про відступлення права вимоги №1 від 26.05.2014. 

Відповідно до ст. 263 ЦПК України  судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про те, що  оспорюваний договір купівлі-продажу прав вимоги не стосується інтересів позивача, який не є стороною даного договору. Крім того, позивачем не доведено, яким чином порушуються, не визнаються або оспорюються її права, свободи чи інтереси укладеним договором, а відтак позивач не є особою, яка у відповідності до ст. 215 ЦК України має право оспорювати даний договір.

       Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ТОВ «ФК «ІННОВАЦІЯ», обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, перевіривши законність  і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та встановивши її обставини, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки до нього суд прийшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного з`ясування обставин даної справи. 

Установлено, що  22.09.2008 року  між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого на підставі договору про відступлення права вимоги № 1 від 26.05.2014 року є   ПАТ «Фідобанк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №014/5810/9/23338, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 70 000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15 % на рік з кінцевим терміном повернення кредиту до 21 вересня 2015 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2  помер, спадкоємцями першої черги після смерті якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 

26 травня 2014 року між ПАТ «Фідобанк» і ТОВ «ФК «Глобал Фінанс»  було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з яким  до ТОВ «ФК «Глобал Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором від 22 вересня 2008 року.

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 травня  2015 року, яке було змінено рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 23 вересня 2015 року, частково задоволено позов ТОВ «ФК «Глобал Фінанс».

Стягнуто з  ОСОБА_4  на користь ТОВ «ФК «Глобал Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 22 вересня 2008 року у розмірі 383 302,46 грн..

Стягнуто з  ОСОБА_1  на користь ТОВ «ФК «Глобал Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 22 вересня 2008 року у розмірі 383 302,46 грн..

Стягнуто з  ОСОБА_6  на користь ТОВ «ФК «Глобал Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 22 вересня 2008 року у розмірі 383 302,46 грн..

18 травня 2015 року між ТОВ «ФК Глобал Фінанс» і ТОВ «Фінанс Траст Груп» було укладено договір про відступлення права вимоги (факторингу), згідно з яким ТОВ «ФК Глобал Фінанс» відступило ТОВ «Фінанс Траст Груп» право вимоги за кредитним договором від 22 вересня 2008 року.

             Згідно зі  ст. 3 ЦПК України, у редакції 2004 року, який діяв на час звернення ОСОБА_1 до суду, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Звернувшись з даним позовом до суду, ОСОБА_1 зазначала, що оспорюваний правочин було укладено 18.05.2015 року, тобто право грошової вимоги було передано до особи боржника, який помер більше трьох років тому назад. Таким чином, на момент укладення правочину, ОСОБА_2 як фізичної особи - учасника цивільних правовідносин уже не існувало, проте право грошової вимоги було передано саме до боржника ОСОБА_2 .. З огляду на норму ст. 1261 ЦК України, вона є спадкоємцем першої черги, а договір факторингу, укладений відповідачами не передбачає право вимоги до спадкоємців боржника, оскільки обов`язки спадкоємців останнього випливають зі ст. 1282 ЦК України, а не з кредитного або факторингового договору.  

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом як боржник за виконавчим документом, виданим на виконання рішення суду, оскільки заміна кредитора з фінансової установи - банку ПАТ «Фідобанк» на іншу юридичну особу - ТОВ «Фінанс Траст Груп», а також перехід до останнього права вимоги за кредитним договором   від 22 вересня 2008 року свідчить, що позивач є зацікавленою особою та має право на оспорення цього правочину.

Проте, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, унаслідок чого прийшов до помилкового висновку про те, що оспорюваним правочином не порушуються права ОСОБА_1 ..

Так, між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого було  ПАТ «Фідобанк», та ОСОБА_2 22.09.2008 року був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 70 000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15 % на рік з кінцевим терміном повернення кредиту до 21 вересня 2015 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2  помер, спадкоємцями першої черги після смерті якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ..

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.

Указана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.09.2019 року в справі  №640/6274/16.

 Як убачається із рішень Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 травня  2015 року  та Апеляційного суду Чернівецької області від 23 вересня 2015 року в справі за позовом ТОВ «ФК Глобал Фінанс» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором в межах вартості спадкового майна, то ПАТ «Ерсте Банк», який був кредитором за кредитним договором №014/5810/9/23338 від 22.09.2008 року  з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , дізнавшись про смерть ОСОБА_2 , у лютому 2012 року звернулось до Сокирянської державної нотаріальної контори з вимогою до спадкоємців боржника ОСОБА_2 відповідно до вимог ст.1282 ЦК України.  

Отже, після смерті боржника ОСОБА_2 , його правовідносини із ВАТ «Ерсте Банк» (правонаступником якого було ПАТ «ФІДОБАНК)  трансформувались у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника - ОСОБА_4 ,   ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , тобто відбулась заміна боржника.

 У постанові №6-459цс17 від 05.07.2017 року Верховний Суд України зазначив, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Зазначивши про те, що сторони договору про відступлення права вимоги досягли згоди щодо всіх його істотних умов, суди разом з тим не з`ясували належним чином обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора та чи існували вони на момент їх переходу.

Від указаного правового висновку Верховного  Суду України, Верховний Суд не відступав.

Як убачається із договору про відступлення права вимоги (факторингу) № 130 від 18 травня 2015 року, то ТОВ «ФК «Глобал Фінанс» (Первісний кредитор)  та ТОВ «Фінанс Траст Груп» (Новий кредитор), уклали договір про те, що Первісний кредитор відступає Новому кредитору Право вимоги, що виникло з Кредитного договору №014/5810/9/23338 від 22.09.2008 року, який був укладений між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 (Боржник) та в подальшому було придбане Первісним кредитором на підставі Договору про відступлення права вимоги № 1 від 26.05.2014.

Відповідно до п.п.1.2. вказаного договору Право вимоги за Основним договором відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги.

Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов`язань за Основним договором. При цьому Новий кредитор набуває статусу кредитора за Основним договором та заставодержателя (іпотекодержателя) за всіма Договорами, що забезпечують виконання Боржником його зобов`язань за Основним договором (п.п.1.3. договору).

 З`ясовуючи обсяг і зміст прав до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором №014/5810/9/23338 від 22.09.2008 року, які перейшли до нового кредитора та чи існували вони на момент їх переходу, судом апеляційної інстанції установлено, що  після смерті боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  його правовідносини із ВАТ «Ерсте Банк» трансформувались у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника - ОСОБА_4 ,  ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , тобто відбулась заміна боржника.

З огляду на викладене, ВАТ «Ерсте Банк» вправі був передавати право вимоги не до ОСОБА_2 , а до його спадкоємців, оскільки в даному випадку з ІНФОРМАЦІЯ_1 зобов`язання ОСОБА_2 за кредитним договором №014/5810/9/23338 від 22.09.2008 року припинились та виникли у його спадкоємців, але в межах спадкового майна відповідно до ст.1282 ЦК України, про що достовірно було відомо кредитору - ВАТ «Ерсте Банк», оскільки товариство зверталось до нотаріальної контори з відповідною вимогою.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звернувшись з даним позовом, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги (факторингу) № 130 від 18 травня 2015 року, укладений між  ТОВ «ФК «Глобал Фінанс» та ТОВ «Фінанс Траст Груп».

Як убачається із договору про відступлення права вимоги (факторингу) № 130 від 18 травня 2015 року, то ТОВ «ФК «Глобал Фінанс» (Первісний кредитор) відступило право вимоги ТОВ «Фінанс Траст Груп»  за кредитним договором №014/5810/9/23338 від 22.09.2008 року, боржником у якому був ОСОБА_2 , який помер ще ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Тобто, станом на час укладення 18.05.2015 року договору про відступлення права вимоги (факторингу) № 130, в силу закону ( ст. 1282 ЦК України) боржниками за зобов`язаннями за кредитним договором №014/5810/9/23338 від 22.09.2008 року були ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 ..

Разом з тим, як убачається із змісту оспорюваного правочину, ТОВ «ФК «Глобал Фінанс» право вимоги до спадкоємців боржника ОСОБА_2 не передавалось. 

Доказів того, що таке право будь-кому із наступних кредиторів передавалось Відкритим акціонерним банком «Ерсте Банк» матеріали справи не містять, а із змісту оспорюваного правочину вбачається, що і ПАТ «ФІДОБАНК» 26.05.2014 року  передав ТОВ «ФК «Глобал Фінанс»  лише право вимоги до ОСОБА_2 , який на день їх передачі був таким, що помер.

Частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вже зазначалось вище, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав ( ст. 514 ЦК України).

З огляду на викладене,  суд апеляційної інстанції уважає, що оспорюваний правочин суперечить ст. 514  ЦК України, оскільки вимога до боржника ОСОБА_2 станом на момент її переходу від ТОВ «ФК «Глобал Фінанс» до ТОВ «Фінанс Траст Груп» не існувала. 

   Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції  приходить до висновку про скасування рішення суду з постановленням нового рішення про задоволення позову   ОСОБА_1 з розподілом судових витрат ( судовий збір за подачу позову, апеляційної та касаційної скарг), понесених останньою між сторонами оспорюваного правочину відповідно до ст. 141 ЦПК України.

       Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України,  суд апеляційної інстанції, -

                                                           п о с т а н о в и в :

   Апеляційну скаргу ОСОБА_1   задовольнити.

   Рішення  Печерського районного суду м. Києва від 13 січня 2017 року скасувати.

    Позов  ОСОБА_1   задовольнити.

 Визнати недійсним договір № 130 від 18 травня 2015 року про відступлення права вимоги (факторингу)  укладений між № 130 від 18 травня 2015 року, укладений між  Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Глобал Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю  «Фінанс Траст Груп».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Глобал Фінанс» ( місце знаходження: 04119, м. Київ, вул. Якіра, 17-А, код  38902168) на користь ОСОБА_1 (місце знаходження: АДРЕСА_1  реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1 026,00 грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  «Фінанс Траст Груп» (місце знаходження: 01133, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 4-А, прим. 11, код  39440451) на користь ОСОБА_1  (місце знаходження: АДРЕСА_1  реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )  судові витрати в розмірі 1 026,00 грн..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

                  Головуючий:                                                      А.О. Чобіток            

                  Судді:                                                                  О.В. Немировська

                                                                                                М.І. Оніщук