ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1349/24 Справа № 233/3766/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року                                                                м.Кривий Ріг

26.03.2024р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області у складі:

судді доповідача                                 ОСОБА_2

суддів                                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання                 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому  засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7  на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28.02.2024р., якою обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Артемівськ Донецької області, до затримання мешкав в АДРЕСА_1 , утримується в ДУ «Дніпровська УВП № 4»

продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто по 27.04.2024р. включно, у задоволені клопотання обвинуваченого про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відмовлено

у с т а н о в и л а :

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28.02.2024р., обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто по 27.04.2024р. включно, у задоволенні клопотання обвинуваченого про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відмовлено.

Ухвалу суду першої інстанції оскаржив захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого, який в апеляційній скарзі:

- вважає, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України не доведена, підозра у вчиненні кримінального правопорушення є необґрунтованою, рішення суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України;

- вказує, що судом не була належним чином вмотивована неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, та не визначено розмір застави всупереч вимогам п. 3 ст. 183 КПК України;

- вважає, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, з боку обвинуваченого відсутні, а ризик переховування під загрозою ймовірного тяжкого покарання не може бути визначальним чинником для продовження строку тримання під вартою у розумінні правової позиції ЄСПЛ та приписів ЄКПЛ;

- прохає оскаржувану ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати щодо обвинуваченого більш м`який запобіжний захід у виді особистого зобов`язання або у виді цілодобового домашнього арешту.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони кримінального провадження повідомлені належним чином, клопотання про особисту участь у судовому засіданні не заявили, тому розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, при наступних обставинах.

Так, обвинувачений  28.05.2023р., приблизно о 16:00год. разом із співмешканкою ОСОБА_8 та знайомим ОСОБА_9 , перебували в літній кухні на території домоволодіння за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_10 , за адресою АДРЕСА_1 , де разом почали розпивати спиртні напої, після чого ОСОБА_9 ліг на кушетку відпочивати, а обвинувачений разом із ОСОБА_8 пішли в будинок.

Цього ж дня, приблизно о 20:00год.обвиунвачений разом із ОСОБА_8 повернулись до приміщення літньої кухні за вищевказаною адресою, де між обвинуваченим та потерпілим ОСОБА_9 виникла сварка, через те, що обвинувачений став ревнувати потерпілого ОСОБА_9 до своєї співмешканки ОСОБА_8 . Під час сварки потерпілий ОСОБА_9 погрожував обвинуваченому завдати колото-різані рани наявним у нього ножем. В цей час обвинувачений почав відчувати неприязнь по відношенню до потерпілого ОСОБА_9 , на ґрунті чого у нього виник злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті останньому.

Негайно реалізуючи свій злочинний умисел, обвинувачений взяв в праву руку кухонний ніж, який знаходився на столі в літній кухні домоволодіння АДРЕСА_1 , підійшов до потерпілого ОСОБА_9 , будучі в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, з метою протиправного заподіяння смерті іншій людині, наніс потерпілому ОСОБА_9 2 (два) послідовних удари лезом зазначеного ножа в область правої лопатки та передньої поверхні грудної клітини.

Своїми умисними діями обвинувачений спричинив потерпілому ОСОБА_9 колото-різані рани грудної клітини з ушкодженням підключичної артерії, гостра крововтрата, від якої останній помер на місці.

Органом досудового розслідування дії обвинуваченого кваліфіковані ч. 1 ст. 115 КК України, як умисне противоправне заподіянні смерті іншій особі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції в обґрунтування прийнятого рішення, послався на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з боку обвинуваченого продовжують існувати, обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з огляду на суворість ймовірного покарання за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, що є більш актуальним враховуючи те, що м. Костянтинівка Донецької області, де на теперішній час проживає обвинувачений, знаходиться у безпосередній близькості до тимчасово неконтрольованої окупованої території України, та вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений раніше судимий за вчинення тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, знов вчинив особливо тяжкий злочин проти життя та здоров`я особи.

При продовженні запобіжного заходу судом першої інстанції відповідно до вимог ст. 178 КПК України досліджено відомості про особу обвинуваченого, який є одруженим та має на утриманні малолітню дитину; офіційно непрацевлаштований; на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває; раніше судимий, та вважав, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого характеру та тяжкості кримінального правопорушення, та завданням кримінального провадження

Також суд першої інстанції вважав, що обрання більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не зможе запобігти вказаним вищеризикам з наведених вище причин і не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з посяганням на життя та здоров`я іншої особи, тобто у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст.ст. 177, 178, 194 КПК України, належним дослідив у судовому засіданні сукупність обставин, які стали підставою для продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України, фактичні обставини, за якими обвинуваченому пред`явлено підозру, та за якими до суду направлено обвинувальний акт, який розглядається судом по суті, та погоджується із рішенням суду першої інстанції, та вважає його законним та обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції, досліджуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які у своєму клопотанні послався прокурор, встановив їх існування, та погоджується із висновками суду першої інстанції, який вважав вказані ризики підтвердженими.

Зокрема суд апеляційної інстанції наголошує, що ризиками, крім іншого, слід рахувати передбачувану небезпеку вчинення обвинуваченим протиправних дій, зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, та які дозволять суду на основі закону та внутрішнього переконання зробити висновок про необхідність обрання запобіжного заходу.

Суд апеляційної інстанції досліджуючи можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі, не вбачає достатніх та належних підстав для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вважає, що тримання під вартою, у даному випадку, є заходом забезпечення кримінального провадження, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що на даний час ризики та обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та його подальше продовження щодо обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, не зменшилися та продовжують існувати, а тому доводи апеляційної скарги обвинуваченого, що оскаржувана ухвала є незаконною, є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги захисника, що причетність ОСОБА_7 до вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України не доведена, підозра у вчиненні кримінального правопорушення є необґрунтованою, рішення суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, є неспроможними, оскільки суд апеляційної інстанції не вирішує питання про доведеність пред`явленого обвинувачення на даній стадії, та досліджує лише існування ризиків з боку обвинуваченого, які передбачені ст. 177 КПК України, які стали підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою;

Доводи апеляційної скарги захисника, що судом не була належним чином вмотивована неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, та не визначено розмір застави в супереч вимогам п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України є також неслушними, оскільки неможливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою належним чином вмотивована судом першої інстанції. Зокрема суд першої інстанції вказав у своєму рішенні, що ймовірність вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення має високий ризик, оскільки репутація обвинуваченого, який раніше притягався до кримінальної відповідальності за злочин проти особи, пов`язаний з насильством, знов обвинувачується у вчиненні злочину пов`язаного із застосуванням насильства. Крім того діючий військовий стан, наближеність зони бойовий дій та динамічність лінії зіткнення до АДРЕСА_1 істотно впливають на ризик переховування обвинуваченого у разі визнання його винуватим.

Щодо не визначення розміру застави відповідно до вимог п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України то суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини, та суд першої інстанції у своєму рішенні послався на ці дискреційні повноваження суду. 

Доводи апеляційної скарги, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, з боку обвинуваченого відсутні, а ризик переховування під загрозою ймовірного тяжкого покарання не може бути визначальним чинником для продовження строку тримання під вартою у розумінні правової позиції ЄСПЛ та приписів ЄКПЛ, є неспроможними з підстав викладених вище.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали суду, колегією суддів не встановлено, тому апеляційні вимоги обвинуваченого задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27.02.2024р, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб по 27.04.2024р. включно - залишити без задоволення.

Ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27.02.2024р, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб по 27.04.2024р. включно - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною, та набирає законної сили після її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді