У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.04.2024 Справа №607/1045/23 Провадження №4-с/607/27/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді                                                Кунець Н.Р.,

з участю секретаря судового засідання                        Ковбасюк М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області скаргу ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни та зобов`язання здійснити дії в межах виконавчих проваджень № 72960700, 72960622, 72960535, -

В С Т А Н О В И В:

09.03.2024 ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко І.В. в межах виконавчих проваджень № 72960700, 72960622, 72960535, в якій просить: визнати бездіяльність головного державного виконавця Онопрієнко І.В. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за виконавчими провадженнями № 72960700, 72960622, 72960535 неправомірною та зобов`язати головного державного виконавця Онопрієнко І.В. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України усунути порушення її прав та виконати певні дії за виконавчими провадженнями № 72960700, 72960622, 72960535, а саме: 1. Накласти арешти на все майно боржника згідно з вищевказаним переліком або відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 09.12.2022 № 1137, від 21.02,2023 № 164, від 21.02.2023 № 166, від 24.02.2023 № 168, від 03.03.2023 № 194, від 21.03.2023 №№ 239 та 240, від 24.03.2023 № 249, від 07.04.2023 №№ 295, 296, 299 та 300, від 18.04.2023 № 323; 2. Накласти арешти на всі відомі рахунки боржника – держави Російська Федерація або відповідно до інформації про кошти боржника, визначені в розпорядженнях Кабінету Міністрів України від 09.12.2022 № 1137, від 21.02.2023 № 164, від 21.02.2023 № 166, від 24.02.2023 №168, від 03.03.2023 № 194, від 21.03.2023 №№ 239 та 240, від 24.03.2023 № 249, від 07.04.2023 №№ 295,296, 299 та 300, від 18.04.2023 № 323; 3. Організувати та провести торги арештованим майном боржника з направленням відповідних грошових коштів для примусового виконання рішень судів за виконавчими провадженнями № 72960700, 72960622, 72960535; 4. Повідомити про можливість зміни способу виконання рішення по вищевказаних виконавчих провадженнях з метою отримання стягувачами майна та активів держави Російська Федерація.

В обґрунтування скарги зазначає, що 21.04.2023 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області було ухвалено рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди завданою збройною агресією та визнання юридичних фактів, яке постановою Тернопільського апеляційного суду від 25.07.2023 було частково змінене та на даний час набрало законної сили та за яким видано виконавчі листи, які було передано на примусове виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Скаржник вказує, що з 05.10.2023 на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у головного державного виконавця Онопрієнко І.В. перебувають виконавчі провадження № 72960700, 72960622, 72960535, з виконання виконавчих листів по справі №607/1045/23 виданих Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з держави російська федерація: на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000 гривень 00 коп., що на день пред`явлення позову еквівалентно 35000 Євро за офіційним курсом Національного банку України; на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000 гривень 00 коп., що на день пред`явлення позову еквівалентно 35000 Євро за офіційним курсом Національного банку України; на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 000 00 коп., що на день пред`явлення позову еквівалентно 35000 Євро за офіційним курсом Національного банку України.

Так, 26.01.2024 поштовим зв`язком Укрпошти на адресу державного виконавця ОСОБА_4 нею було направлено та 31.01.2024 отримано клопотання з переліком нерухомого майна, корпоративних прав (акцій, часток) господарських товариств), автомобілів та інші транспортних засобів у кількості, частки корпоративних прав, рахунків з наявними грошовими коштами в банках «Міжнародний резервний банк», «АльянсБанк», «СенсБанк», «Ощадбанк», банк «Кредитдніпро» та інших банках, речового майна (скульптури, ікони, картини та інше), в якому вона просила накласти арешти на все майно та всі відомі рахунки боржника згідно з вказаним переліком або відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України, організувати та провести торги арештованим майном боржника з направленням відповідних грошових коштів для примусового виконання рішень судів за виконавчими провадженнями № 72960700, 72960622, 72960535, а також повідомити про можливість зміни способу виконання рішення по вищевказаних виконавчих провадженнях з метою отримання стягувачами майна та активів держави Російська Федерація.

Разом з тим, станом на час подання даної скарги, жодної відповіді від державного виконавця Онопрієнко І.В. на її клопотання від 26.01.2024 вона не отримала, фактично виконавчі дії були здійснені тільки 05.10.2024 і після цього жодної виконавчої дії вищевказаним виконавцем здійснено не було.

Враховуючи все вищевикладене, скаржник вважає, що у державного виконавця наявні всі законні підстави для примусового виконання рішень судів за виконавчими провадженнями № 72960700, 72960622, 72960535, а саме, наявне майно боржника, зокрема: нерухоме майно – 62 позиції, рухоме майно, автомобілі та інші транспортні засоби у кількості 25 позицій, частки корпоративних прав у кількості 12 позицій, рахунки з наявними грошовими коштами в банках «Міжнародний резервний банк», «АльянсБанк», «СенсБанк», «Ощадбанк», банк «Кредитдніпро» та інших банках, речове майно (скульптури, ікони, картини та інше), проте бездіяльність державного виконавця фактично блокує застосування заходу примусового виконання рішень, а тому скаржник просить скаргу задовольнити.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.03.2024 скаргу ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни та зобов`язання здійснити дії прийнято до розгляду та призначено судове засідання. Зобов`язано державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інну Віталіївну надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчих проваджень № 72960700, 72960622, 72960535 з виконання виконавчих листів по справі №607/1045/23, виданих 14.08.2023 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області. У разі здійснення виконання у межах зведеного виконавчого провадження надати копію облікової картки на зведене виконавче провадження.

01.04.2024 судом зареєстровано відзив на скаргу поданий представником Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому викладено заперечення щодо вимог скарги. Крім того на виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.03.2024 до відзиву долучено облікову картку на зведене виконавче провадження № 59036926.

В судове засідання скаржник ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не з`явилась, проте подала заяву про розгляд справи без їх участі, заявлені вимоги скарги підтримують в повному обсязі та просять задовольнити.

Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що скарга ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни та зобов`язання здійснити дії в межах виконавчих проваджень № 72960700, 72960622, 72960535 не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановами державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко І.В. від 05.10.2023 за заявою стягувача відкрито виконавчі провадження № 72960700, № 72960622, № 72960535, з примусового виконання виконавчих листва №607/1045/23 виданих Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 14.08.2023, про стягнення з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 компенсацію за завдану моральну шкоду у сумі 2 000 000,00 грн., на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , компенсацію за завдану моральну шкоду у сумі 1 000 000,00 грн. та на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , компенсацію за завдану моральну шкоду у сумі 1 000 000,00 грн. Стягувач – ОСОБА_1 , боржник – російська федерація.

З облікової картки на зведене виконавче провадження № 59036926 про стягнення грошових коштів з боржника Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, копію якої долучено до матеріалів справи представником Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вбачається, що виконавчі провадження № 72960700, № 72960622, №72960535 з примусового виконання виконавчих листва №607/1045/23 виданих Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 14.08.2023 приєднані до зведеного виконавчого провадження № 59036926.

Крім того, з облікової картки також слідує, що у складі зведеного виконавчого провадження № 59036926 про стягнення грошових коштів з боржника Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації знаходиться 440 виконавчих проваджень за виконавчими документами судів різних юрисдикцій.

Обов`язковість виконання судових рішень встановлена у статтях 2, 18 ЦПК України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Питання порядку виконання судових рішень врегульоване статтею 129-1 Конституції України, у відповідності до якої суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Суду як джерело права.

Відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» «Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine», § 52, n. 53 рішення ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» від 29 червня 2004 року № 18966/02).

З огляду на наведене, принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1, 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника.

Згідно зі статтю 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини 1 статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Крім того, порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною 1 статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

З наведених правових норм, передбачених частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням вимог статей 447, 448 ЦПК України, вбачається, що в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення при виконанні рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, таку скаргу розглядає відповідний суд загальної юрисдикції, який ухвалив таке рішення за правилами цивільного судочинства відповідно.

Разом з тим, відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», якою урегульовано особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

За зведеним виконавчим провадженням виконавець вчиняє виконавчі дії щодо виконання усіх судових рішень, незалежно від того, за правилами якої юрисдикції і якими судами вони ухвалені.

При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то відповідно до частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц, від 12.09.2018 у справі № 906/530/17, від 17.10.2018 у справі № 927/395/13 та у справі № 5028/16/2/2012, від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17, від 13.02.2019 у справі № 808/2265/16 та від 10.04.2019 у справі № 908/2520/16.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №  904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що «при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів. Також існує лише одна підстава для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження - це наявність підстав для завершення виконавчого провадження. При цьому таким правом наділений лише виконавець, який ухвалює відповідну постанову, що є його дискреційним повноваженням».

ЄСПЛ у своїй практиці акцентував увагу на тому, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії»).

Таким чином, так як оцінка бездіяльності державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко І.В. має місце в межах зведеного виконавчого провадження, в якому об`єднано виконання рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, суд вважає, що відсутні правові підстави для розгляду даної скарги, поданої ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в межах цивільної юрисдикції, оскільки відповідна скарга, згідно із сталою практикою Великої Палати Верховного Суду, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 року в рамках справи № 914/1365/20 та ухвалі Верховного Суду від 14.02.2024 у справі № 216/3972/22.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко І.В. та зобов`язання здійснити дії в межах виконавчих проваджень № 72960700, 72960622, 72960535, підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 2, 18, 255, ч. 2, 258-261, 353, 354, 447 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі за скаргою ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни та зобов`язання здійснити дії в межах виконавчих проваджень № 72960700, 72960622, 72960535, - закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Роз`яснити скаржнику її право на звернення із скаргою в порядку адміністративного судочинства до адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст ували суду складено 02.04.2024

Головуючий суддя Н. Р. Кунець