Постанова

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

справа № 2-6765/11

провадження № 61-42247св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

учасники справи:

заявник - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області,

боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

стягувач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

розглянув у судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 05 квітня 2018 року у складі судді Андрієнко Г. В. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 26 червня 2018 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Бутенко С. Б., Дряниці Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У вересні 2017 року Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області) звернувся до суду з заявою про звернення стягнення на нерухоме майно боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, стягувач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»).

На обґрунтування вимог зазначив, що в провадженні ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області перебуває виконавче провадження № 52162912 з виконання виконавчого листа від 18 грудня 2014 року № 2-6765/11, виданого на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 жовтня 2014 року.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 02 жовтня 2014 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на нерухоме майно задоволено повністю.

Визнано за спадкоємцями ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину, за ОСОБА_2 на 1/4 частину, за ОСОБА_3 на 1/4 частину нерухомого майна, що належало на праві приватної власності спадкодавцю ОСОБА_4 на час смерті, а саме: нежитлові будівлі, які складаються з А-1 - адмінбудинок, площею 472,4 кв.м; Б-1 - склад, площею 43,3 кв.м; В-1 - гараж, площею 132,2; № 1-2 - огорожа, Г - навіс; розташовані на земельній ділянці, площею 1 926 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У рахунок погашення заборгованості померлого ОСОБА_4 , станом на 03 квітня 2014 року, в межах суми заборгованості 256 010,59 доларів США та 8 122,37 євро, з яких за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 08 грудня 2005 року № 710/2544/25-0 - 26 316,58 доларів США, що в національній валюті еквівалентно 295 840,47 грн; договором кредиту від 16 червня 2006 року № 710/2694/25-0 - 144 628,32 доларів США, що в національній валюті еквівалентно 1 625 853,72 грн; договором кредиту від 15 червня 2007 року 85 067,69 доларів США, що в національній валюті еквівалентно 956 274,50 грн; договором про відкриття банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки ООІЛ) від 14 грудня 2006 року № 0710/022763-РК - 8122,37 євро, що в національній валюті еквівалентно 125 960,09 грн, в межах вартості спадкового майна станом на 25 червня 2014 року 993 000,00 грн. звернуто стягнення на нерухоме майно ОСОБА_4 , яке після його смерті успадковане ОСОБА_1 в частині 1/2 частки, ОСОБА_2 в частині 1/4 частки, ОСОБА_3 в частині 1/4 частки: нежитлові будівлі, які складаються з А-1 - адмінбудинок, площею 472,4 кв.м; Б-1 - склад, площею 43,3 кв.м; В-1 - гараж, площею 132,2; № 1-2 огорожа; Г - навіс; розташовані на земельній ділянці, площею 1 926 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом реалізації нерухомого майна на прилюдних торгах на користь ПАТ «Укрсоцбанк» з початковою ціною реалізації встановленої на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Постановами від 12 вересня 2016 року відкрито виконавче провадження та надано боржникам 7-денний термін для самостійного виконання.

До Відділу примусового виконання рішень надійшло клопотання від ПАТ «Укрсоцбанк» від 26 липня 2017 року щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки згідно договору купівлі-продажу від 25 лютого 2003 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , останній купив нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Даний договір зареєстрований в реєстрі за № 2-419. Будівлі на підставі даного договору, зареєстровані в реєстровій книзі № 5 від 25 лютого 2003 року за реєстровим номером 786.

З метою забезпечення виконання зобов`язань між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 укладено іпотечні договори від 08 грудня 2005 року № 710/2544/1, від 16 червня 2006 року № 710/2694/1, від 15 червня 2007 року 710/046, відповідно до яких вищевказане нерухоме майно було передано банку в заставу в якості виконання вищевказаних кредитних договорів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Спадкоємці не зверталися до нотаріуса за видачою їм свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно із одночасним здійсненням нотаріусом державної реєстрації речового права на нерухоме майно, що фактично унеможливлює виконання судового рішення від 02 жовтня 2014 року на користь ПАТ «Укрсоцбанк», як кредитора померлого боржника.

Просив суд звернути стягнення на 1/2 нежитлової будівлі, яка складається з А-1 - адмінбудинок, площею 472,4 кв.м; Б-1 - склад, площею 43,3 кв.м; В-1 - гараж, площею 132,2; № 1-2- огорожа; Г - навіс; розташовані на земельній ділянці, площею 1 926 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка визнана за спадкоємцем ОСОБА_1 ; звернути стягнення на 1/4 частину нежитлової будівлі, яка складається з А-1 - адмінбудинок, площею 472,4 кв.м; Б-1 - склад, площею 43,3 кв.м; В-1 - гараж площею 132,2; № 1-2 - огорожа; Г - навіс; розташовані на земельній ділянці, площею 1 926 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка визнана за спадкоємцем ОСОБА_2 ; звернути стягнення на 1/4 нежитлової будівлі, яка складається з А-1 - адмінбудинок, площею 472,4 кв.м; Б-1 - склад, площею 43,3 кв.м; В-1 - гараж площею 132,2; № 1-2 - огорожа; Г - навіс; розташовані на земельній ділянці, площею 1 926 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка визнана за спадкоємцем ОСОБА_3 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанцій

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 05 квітня 2018 року в задоволенні заяв ВПВР УДВС ГТУЮу Полтавській області про звернення стягнення на нерухоме майно боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заяви державного виконавця подані передчасно, а тому не підлягають задоволенню.

Не погодившись із цією ухвалою, ПАТ «Укрсоцбанк» подало до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 26 червня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» залишено без задоволення, ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 05 квітня 2018 року без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

14 серпня 2018 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ПАТ «Укрсоцбанк» надійшла касаційна скарга на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 05 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 26 червня 2018 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким заяви задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

11 лютого 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому боржник просила суд касаційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» відхилити, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 вересня 2019 року справу призначено судді-доповідачу Коротенку Є. В.

17 жовтня 2019 року справа № 2-6765/11 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що у провадженні ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області перебуває виконавче провадження № 52162912 з виконання виконавчого листа № 2-6765/11 від 18 грудня 2014 року Октябрського районного суду м. Полтави про визнання за спадкоємцями: ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину, за ОСОБА_2 - на ј частину нерухомого майна, за ОСОБА_3 - на ј частину нерухомого майна, що належало на праві приватної власності спадкодавцю ОСОБА_4 на час смерті, а саме: нежитлові будівлі, які складаються з А-1 - адмінбудинок, площею 472,4 кв.м; Б-1 - склад, площею 43,3 кв.м; В-1 - гараж, площею 132,2 кв.м; № 1-2 -огорожа; Г - навіс; розташовані на земельній ділянці площею 1926 кв.м, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 .

Вказаний виконавчий лист було видано на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 жовтня 2014 року, яким у рахунок погашення заборгованості померлого ОСОБА_4 в сумі 256 010,59 доларів США та 8 122,37 євро, в межах вартості спадкового майна станом на 25 червня 2014 року 993 000,00 грн звернуто стягнення на нерухоме майно ОСОБА_4 , яке після його смерті успадковане ОСОБА_1 в частині Ѕ частки, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в частині ј частки за кожною: нежитлові будівлі, які складаються з А-1 - адмінбудинок, площею 472,4 кв.м; Б-1 - склад, площею 43,3 кв.м; В-1 - гараж, площею 132,2 кв.м, № 1-2 - огорожа; Г - навіс; розташовані на земельній ділянці площею 1926 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом реалізації нерухомого майна на прилюдних торгах на користь ПАТ «Укрсоцбанк» з початковою ціною реалізації встановленої на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Постановами від 12 вересня 2016 року відкрито виконавче провадження та надано боржникам 7-денний термін для самостійного виконання.

До відділу примусового виконання рішень надійшло клопотання від ПАТ «Укрсоцбанк» від 26 липня 2017 року щодо звернення до суду із заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належав померлому ОСОБА_4

Спадкоємці не зареєстрували нежитлові приміщення, на які визнано право власності.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Частиною першою статті 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

Згідно статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Разом з тим, частиною третьою статті 1296 ЦК України визначено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Суди встановили, що спадкоємці померлого ОСОБА_4 , прийнявши спадщину, не звертались до нотаріуса за видачею їм свідоцтв про право на спадщину на нерухоме майно із одночасним здійсненням нотаріусом державної реєстрації речового права на нерухоме майно.

Крім того, після визнання судовим рішенням за спадкоємцями ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину, за ОСОБА_2 - на ј частину, за ОСОБА_3 - на ј частину вищезазначеного спадкового майна, спадкоємці до нотаріальних органів та/або органів державної реєстраційної служби із заявами про проведення державної реєстрації речових прав на успадковане особами нерухоме майно не звертались також.

Згідно частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Така бездіяльність спадкоємців фактично унеможливила виконання судового рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 жовтня 2014 року на користь ПАТ «Укрсоцбанк» як кредитора померлого боржника.

У заявівід 26 липня 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» до ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області кредитор просило звернутись до суду із заявами про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме іпотечне майно.

В подальшому головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Пецяк Л. В. до Октябрського районного суду м. Полтави 27 вересня 2017 року було подано відповідне подання, яким просив суд вирішити питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржників, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Повноважень самостійно здійснити державну реєстрацію права власності боржників на відповідні частини вищезазначеного спадкового майна державний виконавець не має, оскільки не є суб`єктом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Згідно змісту статті 377 ЦПК (в редакції, чинній на момент звернення з вказаним поданням до суду) питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, а також про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Аналогічні приписи містяться у частинах десятій, одинадцятій статті 440 ЦПК України в редакції, що діяла на час ухвалення судами оскаржених судових рішень.

Крім того, частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 05 квітня 2018 року, Апеляційний суд Полтавської області дійшов висновку, що заяви державного виконавця подані передчасно, а тому не підлягають задоволенню.

Однак, з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можливо.

Зокрема, посилання суду на необхідність виготовлення ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області нового техпаспорту на нерухомість до подання заяв про звернення стягнення на нерухоме майно боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, протирічить приписам частини п`ятої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», яка надає виконавцеві можливість виготовлення необхідної технічної документації на майно вже на етапі підготовки реалізації такого майна.

При цьому необхідно зауважити, що етап звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, передує етапові підготовки майна для реалізації. Тому не вирішення питання про виготовлення нового техпаспорту на нерухоме майно не може бути підставою для відмови у задоволенні подань про звернення стягнення на нерухоме майно боржників, право власності на яке зареєстровано у встановленому законом порядку.

Крім того, важливим є також те, що черговість відповідних дій державного виконавця при зверненні стягнення на об`єкт нерухомого майна фізичної особи передбачена статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження»:

1) у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом;

2) після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

3) у разі відсутності технічної документації на майно, у зв`язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення такої документації здійснюється за зверненням виконавця в установленому законодавством порядку за рахунок додаткового авансування стягувана. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня одержання відповідного повідомлення виконавця не авансує витрати, пов`язані з підготовкою технічної документації на майно, виконавчий документ повертається стягувачу, за умови що відсутнє інше майно у боржника, на яке можливо звернути стягнення.

Таким чином, до моменту вирішення судом питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржників, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, державний виконавець не вправі навіть здійснити опис майна боржників та скласти відповідний акт, як передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, при розгляді справ вказаної категорії необхідно враховувати, що однією з головних засад здійснення судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення. Немає сенсу в правосудді, якщо рішення судів не виконуються, а невиконання судових рішень є порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На наявність системної проблеми невиконання судових рішень неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції. Зокрема, в рішенні від 29 червня 2004 року у справі «Півень проти України» ЄСПЛ наголосив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, яка також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які, у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.

Переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 05 квітня 2018 року, апеляційний суд на вказане належної уваги не звернув, всі обставини, що мають значення для розгляду справи, не з`ясував, належної оцінки всім доводам апеляційної скарги не надав.

Наведене є порушенням норм цивільного процесуального права та свідчить про необґрунтованість судового рішення апеляційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, в зв`язку з чим позбавлений можливості ухвалити нове рішення або змінити судові рішення у цій справі.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, а також необхідність дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України).

Враховуючи, що апеляційним судом не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду суду належить врахувати вищенаведене, дослідити та належним чином оцінити зібрані у справі докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Отже ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом повністю не встановлено, а тому постанова апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу вимог статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Полтавської області від 26 червня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. П. Курило