ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2007 р. | № 1/276-26/130 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кривди Д.С., |
суддів: | Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
розглянувши касаційні подання | Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі військової частини А0780 та КЕВ м. Львова |
на постанову | від 10.05.07 Львівського апеляційного господарського суду |
у справі | №1/276-26/130 |
господарського суду | Львівської області |
за позовом | Львівської міської ради |
до | 1. Військової частини А0780 2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова |
про | усунення перешкод у володінні приміщенням та виселення |
за участю представників сторін |
від позивача: | у засідання не прибули |
від відповідача 1: | Василькевич В.М., дов. |
від відповідача 2: | у засідання не прибули |
від ГПУ: | у засідання не прибули |
ВСТАНОВИВ:
Львівська міська рада звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до Військової частини А0780 та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про усунення перешкод у володінні приміщенням та виселення.
Позов мотивовано порушенням відповідачами права позивача як представницького органу територіальної громади м. Львова володіти, користуватися та розпоряджатись належним їй на праві власності майном: комплексом будівель, розташованих в м. Львові по вул. Я.Стецька №13 площею 1258 м2; по вул. П.Саксаганського №23 площею 4600 м2; по вул. І.Франка №30 площею 423 м2.
Військовий прокурор Львівського гарнізону подав заяву про вступ у справу, зазначивши невідповідність позову законодавству.
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова позов не визнав, посилаючись на відсутність погодження передачі спірного будинку з державної власності у комунальну згідно з законодавством.
Військова частина А0780 позов не визнала, пояснивши здійснення користування спірним будинком згідно з вимогами законодавства.
Рішенням від 04.04.07 господарського суду Львівської області (суддя Деркач Ю.Б.), яке залишено без змін постановою від 10.05.07 Львівського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: Давид Л.Л. –головуючий, Кордюк Г.Т., Мурської Х.В.), позов задоволено повністю; зобов'язано Військову частину А0780 та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова не чинити перешкод Львівській міській раді у володінні, користуванні та розпорядженні спірним нерухомим майном, а саме: зняти охорону, звільнити його, передати ключі від усіх входів у приміщення; виселено Військову частину А0780 та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова зі спірних нежитлових приміщень.
Судові рішення мотивовані тим, що на підставі зібраних доказів позивач є власником спірного майна, а тому правомірно вимагає усунення перешкод у його володінні, користуванні та розпорядженні у відповідності з вимогами ст.ст. 316-319, 321, 327, 386, 387, 397-400 ЦК України.
Ухвалою від 18.06.07 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційними поданнями Військового прокурора Львівського гарнізону, в яких заявлені вимоги про скасування рішення і постанови та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Подання мотивоване тим, що судами при розгляді справи неповністю досліджено обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 50 Закону України "Про власність", ст. ст. 47, 43 ГПК України.
2 липня 2007 року до Вищого господарського суду України надійшла телеграма з клопотанням про перенесення розгляду справи від адвоката Поклад О.В. у зв'язку з неможливістю його участі в судовому засіданні як представника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова. У судовому засіданні 04.07.07 судова колегія дійшла висновку про відхилення цього клопотання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційні подання не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Підставою для звернення з позовом у справі Львівська міська рада визначила порушення відповідачами її законного права як представницького органу територіальної громади м. Львова володіти, користуватися та розпоряджатись належним їй на праві власності майном: комплексом будівель, розташованих в м. Львові по вул. Я.Стецька №13 площею 1258 м2; по вул. П.Саксаганського №23 площею 4600 м2; по вул. І.Франка №30 площею 423 м2.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали доведеним факт набуття у власність територіальної громади м. Львова вказаного комплексу будівель, що підтверджується ухвалою Львівської міської ради №26 від 01.06.06. Складеними позивачем актами від 11.08.06 та 20.09.06 про недопущення в спірні приміщення та актом державного виконавця від 03.04.07 підтверджено факт чинення перешкод у користуванні приміщенням відповідачами. Отже, вимоги позивача про усунення порушення його права власності визнані судами обґрунтованими на підставі ст. 48 Закону України "Про власність".
Ухвалою Львівської міської ради від 01.06.06 №26 "Про питання захисту права власності територіальної громади м. Львова" спірний комплекс будівель вирішено вважати таким, що є у власності територіальної громади м. Львова.
Дані обставини були предметом дослідження в адміністративній справі №1/1131-18/147А про скасування рішення сесії Львівської обласної ради від 04.07.06 за №52 та ухвали Львівської міської ради від 01.06.06 за №26. Постановою від 22.12.06 господарського суду Львівської області та постановою від 20.02.07 Львівського апеляційного господарського суду у справі №1/1131-18/147А підтверджено правомірність прийняття позивачем ухвали від 01.06.06 за №26 "Про питання захисту права власності територіальної громади м. Львова".
Суди першої та апеляційної інстанцій також визнали безпідставними посилання відповідачів та прокурора на Постанову Ради Міністрів УРСР №646-325 "С" від 02.03.1951 року про передачу спірних будівель на баланс Міністерства оборони СРСР, оскільки цей факт документально не підтверджений.
Факт користування спірним приміщенням не може розцінюватись судом як доказ набуття права власності, оскільки відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Тобто визнання права власності за набувальною давністю не може мати місця раніше 01.01.2011.
Відхилені також доводи відповідачів і прокурора про знаходження спірних будинків на земельній ділянці, яка відноситься до земель Міністерства оборони України, оскільки вони не підтверджені документально (відсутній державний акт на землекористування).
Факт чинення перешкод Військовою частиною А0780 позивачу в користуванні спірним майном підтверджується наявними в матеріалах справи актами, складеними Позивачем 11.08.06 та 20.09.06 про недопущення в спірні приміщення та актом державного виконавця від 03.04.07 і не заперечується відповідачем.
У відповідності з вимогами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна.
Отже, слід погодитись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, зважаючи на встановлення обставин правомірності прийняття позивачем ухвали від 01.06.06 за №26 "Про питання захисту права власності територіальної громади м. Львова" і виникнення прав власності на спірні будинки у територіальної громади м. Львова судовими рішеннями у справі №1/1131-18/147А, які набули законної сили.
Викладені в касаційному поданні доводи не підтверджені відповідними правоустановчими документами, якими відповідно до законодавства визначається право власності на об'єкти нерухомості, тому підстави для висновку про неповне встановлення усіх суттєвих обставин у справі відсутні.
Зважаючи на викладене, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційних подань.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.07 у справі №1/276-26/130 залишити без змін, а касаційні подання без задоволення.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький