ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

        Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Золота Ера" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до П'ятихатської районної державної адміністрації за участю в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Жовтоводської об'єднаної державної податкової інспекції, П'ятихатського районного відділу земельних ресурсів, Івашинівської сільської ради про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 13.01.03 за №44 у державному реєстрі шляхом викладення пункту 1.1 в наступній редакції: "Орендодавець надає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку згідно розпорядження голови П'ятихатської райдержадміністрації від 29.07.2002 року №329/12-Р, загальною площею 616,6 га, у тому числі 463,0 га ріллі, 27,6 га багаторічних насаджень, 106 га земель, які знаходяться в стадії меліоративного будівництва, 20 га господарських шляхів, що знаходяться на території Івашинівської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, згідно з планом землекористування, що додається."; а також про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок орендної плати за земельну ділянку, передану в оренду згідно з цим договором у зв'язку зі зменшенням її розміру.

Позов мотивовано тим, що 13.01.03 між сторонами у справі укладено спірний договір оренди земельної ділянки, за яким позивачу виділено земельну ділянку загальною площею 1156 га, у тому числі 463 га ріллі, 567 га багаторічних насаджень, 106 га земель, що знаходяться в стадії меліоративного будівництва, 20 га господарських шляхів, розташовану на території Івашинівської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області. У зв'язку з відчуженням та списанням багаторічних насаджень, які знаходяться на орендованій земельній ділянці, позивач звернувся до відповідача із заявою про відмову від відповідної частини земельної ділянки площею 539,4 га, але позивач у її задоволенні відмовив. У зв'язку з цим позивач вважає, що договір оренди підлягає зміні в судовому порядку. Оскільки базою для нарахування орендної плати є розмір орендованої земельної ділянки, на думку позивача, перерахунку підлягає також орендна плата.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючи на недотримання позивачем вимог ст. 188 Господарського кодексу України через відсутність звернення до відповідача з пропозицією внести відповідні зміни до договору оренди, а безпосереднє звернення до господарського суду. Крім того, на думку відповідача, договір оренди від 13.01.03 є недійсним на підставі ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, статей 203, 215 Цивільного кодексу України як такий, що не відповідає вимогам закону. Відповідно до Закону України "Про місцеві державні адміністрації" підписувати договори від імені відповідача має право голова П'ятихатської райдержадміністрації, а в разі його відсутності –перший заступник голови райдержадміністрації. Проте спірний договір оренди від імені відповідача підписала, як зазначено в договорі, виконуюча обов'язки голови райдержадміністрації Ґалаґан Р.Г., яка станом на 13.01.03 не мала жодних законних підстав для його підписання від імені відповідача, оскільки була звільнена з посади першого заступника голови П'ятихатської райдержадміністрації відповідно до розпорядження голови від 04.11.02 №95/2-к. До того ж відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент укладення договору) укладений договір оренди підлягає державній реєстрації, що стосовно спірного договору здійснено не було.

У подальшому відповідач звернувся до господарського суду із зустрічним позовом та заявою про зміну позовних вимог до позивача, заявивши вимоги про припинення права на користування земельною ділянкою в розмірі 1116 га, наданою в користування позивачу відповідно до договору оренди від 13.01.03; розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.01.03, укладеного між сторонами у справі; зобов'язання позивача повернути відповідачу відповідні земельні ділянки по акту прийому-передачі.

Зустрічний позов мотивовано тим, що відповідно до спірного договору відповідач передав позивачу в оренду на підставі розпорядження голови П'ятихатської райдержадміністрації від 29.07.02 за №329/1-р земельну ділянку загальною площею 1156 та, у тому числі 463 га ріллі, 567 га багаторічних насаджень, 106 та земель, які знаходяться в стадії меліоративного будівництва, 20 га господарських шляхів, що знаходяться на території Івашинівської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області. Договір укладено терміном на 5 років, починаючи з дати його реєстрації в П'ятихатському відділі земельних ресурсів. Факт державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 13.01.03 засвідчено гербовою печаткою та підписом голови Івашинівської сільської ради 15.08.02, а відповідно до наданих Жовтоводським міським відділом ДП "Центром державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" даних цей договір зареєстровано П'ятихатським відділом земельних ресурсів у книзі державної реєстрації договорів оренди 16.08.02 за №1.

Відповідно до п. 2.3 договору позивач повинен сплачувати щомісяця на розрахунковий рахунок Івашинівської сільської ради орендну плату в розмірі 6316,6 грн., загальною сумою 75799,2 на рік. Але позивач систематично порушує умови договору в частині сплати орендної плати за користування земельними ділянками. Згідно з розділом 4 договору підставою для розірвання договору є, зокрема, вимога однієї зі сторін у випадку невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором; сторони погоджуються з тим, що дострокове розірвання договору має здійснюватись за умови письмового попередження зацікавленої сторони в цьому іншу сторону не пізніше ніж за 2 місяці; у разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов договору, його дострокового розірвання на вимогу зацікавленої сторони, ці питання вирішуються в судовому порядку.

Відповідач 03.10.05 направив позивачу претензію (вих. № 990) з вимогою сплатити заборгованість з орендної плати за землю, яка залишилася без відповіді, а 30.12.05 направив лист (вих. № 1352) з попередженням про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.01.03. Відповіді на зазначений лист позивач не надав, але звернувся до господарського суду з позовною заявою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Позивач проти зустрічного позову заперечив, оскільки згідно з умовами спірного договору його дострокове розірвання можливе за умови попередження іншої сторони не пізніше ніж за два місяці, а відповідач цю вимогу не виконав, вищевказану претензію позивач не одержував, доказів її вручення уповноваженому представнику позивача не надано. Також позивач послався на відсутність заборгованості з орендної плати, оскільки відповідач був платником фіксованого сільськогосподарського податку, а відтак звільнений від плати за землю, у тому числі орендної плати відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок".

Рішенням від 01.12.06 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Коваленко О.О.), яке залишено без змін постановою від 18.04.07 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: Стрелець Т.Г. – головуючого, Головка В.Г., Чохи Л.В.), у задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що спірний договір є неукладеним, оскільки з наданих суду примірників цього документу та з обставин справи неможливо встановити дійсне волевиявлення сторін, визначити умови, на яких вони уклали договір, а також з'ясувати, яку саме ділянку передано в оренду за цим договором. Тобто, за висновком судів, спірний договір не породжує правових наслідків, не регулює права та обов'язки сторін, а відтак не може бути ні змінений, ні розірваний.

Ухвалою від 18.06.07 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови та задоволення зустрічного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволені первісного і зустрічного позовів, суди першої та апеляційної інстанцій у мотивувальній частині судових рішень визначили спірний договір неукладеним внаслідок неузгодження істотних умов, площі земельної ділянки та порушення порядку державної реєстрації договору згідно з вимогами законодавства. В резолютивних частинах судових актів висновок про визнання цього договору оренди неукладеним відсутній.

З висновками судових інстанцій не можна погодитися, оскільки згідно з п.п. 3, 4 ч. 2, 3 ст. 84, п.п. 7, 9 ст. 105 ГПК України у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення; резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).  У спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір –умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору. В резолютивній частині рішення вказується про визнання договору недійсним у випадках, передбачених у пункті 1 статті 83 цього Кодексу.

Зважаючи на резолютивні частини рішення і постанови у даній справі, судова колегія дійшла висновку, що суди не дотримались вищенаведених вимог процесуального законодавства, по суті залишивши спір не вирішеним, а умови спірного договору не зміненими, одночасно з залишенням у орендаря права на користування земельною ділянкою.

Встановлені судами обставини свідчать, що на виконання розпорядження голови П'ятихатської районної державної адміністрації від 29.07.02 №329/1-р між позивачем і відповідачем укладений спірний договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом П'ятихатського районного нотаріального округу Морозюк Г.М. за реєстровим номером №44.

При цьому в матеріалах справи містяться різні примірники вказаного договору оренди, які відрізняються датою укладення і нотаріального посвідчення (13.08.02 і 13.01.03), розміром та строками сплати орендної плати, відміткою про перевірку повноважень представників сторін, що укладали договір (а.с. 8-9, 117-120 т. 1).

У 2005 році позивач звернувся до відповідача з вимогою змінити договір оренди у зв'язку з відчуженням та списанням багаторічних насаджень, які знаходяться на орендованій земельній ділянці, шляхом відмови від частини орендованої земельної ділянки. Клопотання позивача було відхилене земельною комісією відповідача у зв'язку з ненаданням до клопотання плану земельної ділянки, яку пропонується вилучити.

Правові висновки щодо встановлених у справі обставин, доводів сторін судами не надано, що є порушенням вимог ст.ст. 43, 47, 43 ГПК України. Зокрема, не досліджене розпорядження голови П'ятихатської районної державної адміністрації від 29.07.02 №329/1-р, в якому згідно зі ст.ст. 123, 124 ЗК України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі" повинна бути визначена площа земельної ділянки, її цільове призначення, категорія землі, проект відведення земельної ділянки.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, ст.ст. 30-32 Закону України "Про оренду землі" орендар і орендодавець вправі вимагати зміни або розірвання договору оренди землі в разі настання обставин, визначених законодавством, що і є предметом первісного та зустрічного позовів, оскільки кожна із сторін у справі вважає свої права, які виникли внаслідок укладеного договору, порушеними.

Судами без встановлення дійсних обставин у справі з посиланням на суперечні за змістом документи помилково визначено договір неукладеним без дотримання повноважень встановлених ст. 83 ГПК України, що порушило право сторін на законний висновок суду у справі.

Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення і постанова прийняті у справі при неповному встановленні усіх суттєвих обставин у справі, тому підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення усіх обставин у справі та прийняття законного рішення.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.06 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.07 у справі №6/71 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий                                                                                Д.Кривда

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

                                                                                          А.Уліцький