ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2005 р. Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Осокорки-Київ” (далі –Об’єднання) звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило розірвати договір оренди № 3 від 01.02.2002 р., укладений між ним та Закритим акціонерним товариством “ВІК –Інвест” (далі –Товариство).

Позовні вимоги Об’єднання обґрунтовувало тим, що Товариство провело переобладнання приміщення, яке є об’єктом договору оренди № 3 від 01.02.2002 р., без узгодження з проектними організаціями, а тому вказаний договір підлягає розірванню на підставі ст. 783 ЦК України.

27.03.2006 р. від Об’єднання до господарського суду м. Києва надійшло нормативне обґрунтування позовних вимог (а. с. 54), у якому Об’єднання зазначає, що договір оренди № 3 від 01.02.2002 р. підлягає розірванню у відповідності до ст. ст. 813, 815 та 825 ЦК України, зокрема, у зв’язку з проведенням Товариством без його згоди перевлаштування (реконструкції) об’єкта оренди за вказаним договором та у зв’язку з використанням зазначеного об’єкта не за призначенням.

Рішенням господарського суду м. Києва від 03.04.2006 р. (суддя Ярмак О.М.) в задоволенні позовних вимог Об’єднання відмовлено. Рішення мотивовано тим, що об’єкт оренди за договором оренди № 3 від 01.02.2002 р. на момент його передачі Товариству вже було переобладнано, доказів його переобладнання або використання Товариством не за призначенням не надано, а підстави розірвання вказаного договору згідно ст. ст. 813, 815 та 825 ЦК України є новими підставами, про які Об’єднання Товариство не повідомляло.

В апеляційному порядку рішення господарського суду м. Києва від 03.04.2006 р. не переглядалось.

Об’єднання звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 03.04.2006 р. та прийняте нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Об’єднання обґрунтовує тим, що господарський суд першої інстанції при прийнятті рішення, яке оскаржується, не дослідив усіх доказів по справі, чим порушив ст. 43 ГПК України, не застосував ст. ст. 813, 815 та 825 ЦК України та порушив ст. 22 ГПК України.

Товариство не скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Об’єднання до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, яке оскаржується, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Об’єднання підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Вирішуючи спір по даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що об’єкт оренди за договором оренди № 3 від 01.02.2002 р. на момент його передачі Товариству вже було переобладнано, доказів його переобладнання Товариством Об’єднанням не надано.

Проте, вказаний висновок зроблено з порушенням ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, господарським судом першої інстанції не було дано оцінки п. 1.4 договору оренди № 3 від 01.02.2002 р., який містить перелік переобладнання об’єкту оренди, та рапортам комісії у складі коменданта Духленко Є.Н., столяра Осипенко П.А., слюсаря-сантехніка Сергачева О.А про обстеження об’єкта оренди за договором оренди № 3 від 01.02.2002 р. (а. с. 7 –9).

Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини першої ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 1117 ГПК України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 03.04.2006 р. підлягає скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Осокорки-Київ” задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 03.04.2006 р. у справі № 16/125 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

 Суддя                                                                          В.І. Шаргало