Справа № 420/7668/19

УХВАЛА

27 січня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Левчук О.А., розглянувши матеріали адміністративного позову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_1 привести самочинно збудований об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 у відповідність до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 31.03.2011 року.

Ухвалою суду від 23 грудня 2019 року зазначена позовна заява була залишена без руху та позивачу наданий десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом приведення позовної заяви у відповідність до вимог ст. ст 160, 161 КАС України, а саме шляхом сплати судового збору та надання до суду доказів на підтвердження сплати, а також надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку звернення до суду.

На виконання ухвали суду від 23.12.2019 року від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

В заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду представник позивача вказує, що звернення управління до суду обумовлено тим, що ОСОБА_1 не виконано вимоги припису № 439/18 від 31.07.2018 року, а саме не отримано право на виконання будівельних робіт до 30.09.2018 року або не приведено об`єкт до первинного стану. При цьому, невиконання вимог припису встановлено під час позапланової перевірки за результатами якої складено акт № 000136 від 31.01.2019 року та протокол про адміністративне правопорушення від 31.01.2019 року. Отже, підстави для пред`явлення позову виникли 31.01.2019 року, а враховуючи тримісячний строк звернення до суду останнім днем подання позову є 31.04.2019 року. Разом з тим, в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа № 522/17793/18 про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення №523/18, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 96 КУпАП та справа № 522/3491/19 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № 084/19, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП за невиконання вимог припису. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2019 року по справі № 522/3491/19 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за невиконання вимог припису. Копію постанови управлінням отримано 15.10.2019 року, проте згідно витягу про відстеження відправлень вбачається, що постанову отримано - 12.10.2019 року. Таким чином, на думку представника позивача, відлік встановленого тримісячного строку звернення до суду слід обчислювати саме з 12.10.2019 року, оскільки рішення по справі № 522/3491/19 встановлює факти, які мають преюдиційне значення для вирішення питання стосовно зобов`язання ОСОБА_1 привести самочинно збудований об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 у відповідність до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 31.03.2011 року.

Згідно ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Таким чином, для звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом щодо знесення самочинно збудованого об`єкта встановлюється тримісячний строк, який відраховується з дня коли особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

В позовній заяві позивач вказує, що 31.07.2018 року щодо ОСОБА_1 складено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 439/18, яким встановлено усунути порушення містобудівного законодавства у термін до 30.09.2018 року.

При цьому позивач вказує, що на підставі наказу № 01-13/1 ДАБК від 02.01.2019 року та необхідності перевірити виконання відповідачем вимог припису № 439/18 від 31.07.2018 року, управлінням видано направлення для проведення позапланового заходу від 21.01.2019 року. В ході здійснення перевірки 31.01.2019 року встановлено, що ОСОБА_1 не виконано вимоги припису № 439/18 від 30.07.2018 року.

Тобто, позивачу 31.01.2019 року достовірно було відомо про невиконання ОСОБА_1 вимог припису № 439/18 від 30.07.2018 року.

Таким чином, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та ч. 2 ст. 123 КАС України саме з 31.01.2019 року розпочався перебіг тримісячного строку звернення Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до суду з позовом до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого об`єкта.

Отже, строк звернення до суду з даним позовом сплинув 01.05.2019 року.

Разом з тим, адміністративний позов з вимогами про зобов`язання ОСОБА_1 привести самочинно збудований об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 у відповідність до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 31.03.2011 року, подано до суду 17.12.2019 року, тобто більш ніж через сім місяців після спливу строку звернення до суду.

При цьому, будь-яких доказів на підтвердження того, що з моменту встановлення Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради невиконання ОСОБА_1 вимог припису № 439/18 від 30.07.2018 року існували непереборні обставини, які перешкоджали позивачу звернутися до суду, позивачем не надано.

Доводи позивача щодо того, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа № 522/17793/18 про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення № 523/18, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 96 КУпАП та справа № 522/3491/19 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № 084/19, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП за невиконання вимог припису, суд не приймає до уваги, оскільки чинне законодавство України чітко пов`язує початок перебігу тримісячного строку звернення до суду з дня коли особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

При цьому, доказів на підтвердження оскарження відповідачем, ОСОБА_1 , припису № 439/18 від 30.07.2018 року, позивачем суду не надано.

Разом з тим, оскарження ОСОБА_1 постанови про притягнення його до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП, а саме за невиконання вимог припису, не свідчить про неможливість позивача, суб`єкта владних повноважень, звернутися до суду у строк встановлений КАС України з позовом щодо знесення самочинно збудованого об`єкта та не зупиняє перебіг строку звернення до суду.

Крім того, посилання позивача на те, що відлік встановленого тримісячного строку звернення до суду слід обчислювати саме з 12.10.2019 року (дати отримання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2019 року), суд вважає неспроможними, оскільки строк звернення з даним позовом до суду - визначений ч. 1 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ч. 1, 2 ст. 122 КАС України та відраховується з дня коли особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

З урахуванням вищевикладеного, підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення позивача із даним адміністративним позовом в позовній заяві та доданих до неї документах не зазначено та з матеріалів адміністративного позову не вбачається.

Загальним правилом обчислення строків є їх обчислення з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів.

Дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають статус стабільних.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Так, у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпритації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обовязком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, строк звернення до суду сплинув 01.05.2019 року, а позовну заяву подано 17.12.2019 року, тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого чинним законодавством України. При цьому, підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення позивача із даним адміністративним позовом в заяві про поновлення строку звернення до суду, позовній заяві та доданих до неї документах не зазначено та з матеріалів адміністративного позову не вбачається.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, та у суду відсутні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а тому позовну заяву слід повернути позивачу.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 169, 171, 243, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_1 привести самочинно збудований об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 у відповідність до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 31.03.2011 року, - повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Суддя О.А. Левчук