Справа № 310/9642/18

2/310/112/20

РІШЕННЯ

Іменем України

13 січня 2020 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі головуючого судді Богомолової Л.В.

при секретарі Рибалка Н.М.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Першин Ігор Миколайович, до ОСОБА_3 про визнання правочину удаваним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину , суд -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Першин І.М., звернувся до Бердянського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання правочину удаваним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01 жовтня 2014 року між ним та відповідачем було укладено нотаріально посвідчений договір дарування квартири АДРЕСА_1 , який не відповідав фактичним відносинам, що склались між сторонами договору, оскільки житловий будинок набувався на відплатній основі. Під договором дарування відповідач приховав правові відносини за договором купівлі-продажу житлового будинку.

Так, 19 вересня 2014 року між ОСОБА_4 ( виконавець) та ОСОБА_3 ( продавець) з одного боку укладений з ним, позивачем (покупець), з другого боку договір про наміри купівлі -продажу, пунктом 2.1. якого передбачено, що продавець має намір продати, а покупець купити наступний об`єкт нерухомості: частину будинку за адресою АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_3 за двісті десять тисяч, що становить еквівалент 15 тисяч доларів США. На підставі п.5.1 вищевказаного договору Покупець в момент підписання цього договору передав Продавцю завдаток, включений у вартість об`єкта нерухомості в розмірі трьох тисяч гривень, що становить еквівалент двісті доларів США. Вказаний договір підписаний позивачем та ріелтором ОСОБА_4 , який підписав договір і замість ОСОБА_5 , якому, відповідно до договору, він передав завдаток в сумі 200 доларів США за частину будинку за адресою АДРЕСА_2 , який належить відповідачу в якості авансу, яка призначалась як частина оплати договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 та його посвідчення не пізніше 29 вересня 2014 року. Позивач зазначив, що в день підписання договору дарування 01 жовтня 2014 року їм, позивачем, було передано, а ОСОБА_3 отримано 15000 доларів США за квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується розпискою. При цьому укладення договору дарування було саме за вимогою відповідача, який наполягав на його укладенні з метою понесення менших фінансових витрат за проведення відчуження нерухомого майна.

Також позивач зазначив, що рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 травня 2016 року позовна заява Запорізької місцевої прокуратури №1 в інтересах малолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гедікова Ганна Ігорівна, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Корнієнко Яна Станіславівна про визнання довіреності, договору дарування недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності в порядку спадкування за законом - задоволена частково.

Визнано недійсним договір дарування 2/5 (двох п`ятих) частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_7 , який діяв від імені ОСОБА_8 на підставі довіреності від 07.08.2014 року, посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Корнієнко Я.С., реєстровий №1375, та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гедіковою Г.І. 09 серпня 2014 року, зареєстрований в реєстрі за №700.

Витребувано на користь малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2/5 (дві п`ятих) частини житлового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на 2/5 (дві п`ятих) частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (на 1/15 частину) , та після смерті баби - ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (на 5/15 частини).

Просить суд: визнати удаваним договір дарування 2/5 частки житлового будинку, що розташований за адресою : АДРЕСА_2 , загальною площею 37,5 кв.м., житловою площею 23 кв.м. від 01.10.2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гедікової Г.І., зареєстрований в реєстрі за № 895 визнавши цей договір договором купівлі-продажу 2/5 частки житлового будинку, що розташований за адресою : АДРЕСА_2 , загальною площею 37,5 кв.м., житловою площею 23 кв.м. від 01.10.2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гедікової Г.І., зареєстрований в реєстрі за № 895. Встановити нікчемність договору купівлі-продажу 2/5 частки житлового будинку, що розташований за адресою : АДРЕСА_2 , загальною площею 37,5 кв.м., житловою площею 23 кв.м. від 01.10.2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гедікової Г.І., зареєстрований в реєстрі за № 895. Поновити ОСОБА_10 пропущений строк на звернення із вимогами про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Застосувати до договору купівлі-продажу 2/5 частки житлового будинку, що розташований за адресою : АДРЕСА_2 , загальною площею 37,5 кв.м., житловою площею 23 кв.м. від 01.10.2014 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гедікової Г.І., зареєстрований в реєстрі за № 895 наслідки недійсності нікчемного правочину, зобов`язавши ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 418901 ( чотириста вісімнадцять тисяч дев`ятсот одна) гривня 01 копійка, що еквівалентно 15 000,00 доларів США відповідно до офіційного курсу Національного банку України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 пояснив, що він разом зі своєю сім`єю постійно проживав у м. Стаханові Луганської області. З початком бойових дій, він разом з дружиною вирішили виїхати на інше місце мешкання, купити житло у м.Бердянську, на яке давала гроші його мати ОСОБА_11 . Він переглядав багато газет з оголошеннями про продаж і в газеті "Рінг- Експрес" від 17.09.2014 року він побачив оголошення про продаж будинку за 18 тис. доларів США в районі моря, тобто з ціною, яка йому підходила за наявністю грошових коштів, яких могла дати йому його мати. Він зателефонував за вказаним в оголошенні номером, поговорив з ріелтором, який призначив йому зустріч біля будинку, який продавався. При зустрічі ріелтор назвав йому прізвище ОСОБА_4 , пояснивши, що представляє інтереси власника будинку, показав йому будинок, який був в поганому стані і на його прохання зменшити суму, подзвонив власнику ОСОБА_12 і з ним погоджуючи суму продажу будинку, остаточно назвав 15 тисяч доларів США, пояснив про наявність всіх документів на будинок і призначив зустріч у себе в офісі. 19.09.2014 року він приїхав в призначений час до офісу ОСОБА_4 , де останній показав йому всі документи на будинок, в яких він вперше побачив прізвище власника будинку ОСОБА_5 , після чого вони склали договір про намір купівлі-продажу і він передав аванс в сумі 200 доларів США. При цьому він повідомив ОСОБА_4 , що йому необхідно разом з матір`ю виїхати в м. Белгород Росія для зняття матір`ю грошей, оскільки його мати живе і працює на ОСОБА_13 , де має рахунок у банку. Він разом з матір`ю поїхав до м.Белгорода, де мати спочатку замовила, а потім зняла необхідну суму грошей, яку вона відразу ж перевела в долари, після чого він повідомив ОСОБА_4 , що необхідна сума у ??нього є.

01.10.2020 року йому зателефонував ОСОБА_4 , який повідомив, що власник будинку, який є відповідачем по справі, знаходиться в м.Запоріжжя, де йому простіше оформити договір, тому він повинен терміново приїхати до нотаріуса в м.Запоріжжя. При цьому пояснив, що в м.Бердянську нотаріуси не працюють через відсутність світла, якого немає через негоду. Не сумніваючись в словах останнього, враховуючи, що дійсно в м.Бердянську пройшов ураган, він разом з матір`ю поїхав у Запоріжжя до нотаріусу, адресу якого вказав ОСОБА_4 . По приїзду до нотаріуса, там вже знаходилися ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Нотаріус йому сказала, що для оформлення купівлі-продажу необхідна згода дружини, яка в той момент перебувала в м.Стаханові Луганської області та були складності з в`їздом і виїздом в зону бойових дій, після чого ОСОБА_3 і ОСОБА_4 запропонували йому оформити дарчу, пояснюючи що це значно менші фінансові витрати, ніж за договором купівлі-продажу, а також те, що чекати вони не будуть, на що він з матір`ю погодилися, оформили договір дарування, він передав гроші в руки ОСОБА_5 , який відразу гроші перерахував та з ними вийшов від нотаріуса, пообіцявши написати йому розписку, а він затримався у нотаріуса, підписуючи документи, а коли він через короткий проміжок часу вийшов за ним слідом, щоб взяти розписку, ОСОБА_5 з ОСОБА_4 вже не було. По приїзду в м.Бердянськ він став вимагати у ОСОБА_4 телефон ОСОБА_5 , щоб отримати розписку, однак останній на телефонні дзвінки не відповідав. Він випадково в центрі міста зустрів ОСОБА_5 , зажадав розписку про передачу грошей і через пару днів ОСОБА_5 віддав йому повністю написану розписку з підписом. Після чого він поїхав вирішувати свої питання, а повернувшись до м.Бердянська в червні 2015 року він почав займатися установкою паркану навколо будинку, до нього прийшла ОСОБА_14 , влаштувала скандал і повідомила про наявність справи в суді. Просить суд його позовні вимоги задовольнити, оскільки відповідач відмовляється повертати гроші в сумі 15 тис. доларів, які отримав за спірний будинок.

Представник позивача адвокат Першин І.М. позов з підстав, викладених у позові, підтримав повністю та просить суд його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав та пояснив суду, що він подарував ОСОБА_2 , з яким познайомився в 2014 році, частину будинку за власним бажанням. При яких обставинах та коли він познайомився з позивачем, не пам`ятає. Через який час після знайомства подарував будинок, не пам`ятає. Вказаний будинок він також отримав в дар, він йому був не потрібен, тому він просто подарував його позивачу. Договір дарування був оформлений в нотаріальній конторі м.Запоріжжя, так як в м.Бердянську не працювали нотаріуси в зв`язку з погодними умовами. Прізвище ОСОБА_15 він погано пам`ятає, оскільки доручення про продаж будинку і зборі документів він нікому не давав. При оформленні угоди в нотаріуса був присутнім ОСОБА_15 , але хто його покликав і в якості кого він був присутній, він пояснити не може. Він не заперечує, що мати позивача теж була у нотаріуса, але чому йому невідомо. Ніяких розписок про отримання грошей він не писав і гроші він не брав. В задоволенні позову просить відмовити.

Представник відповідача адвокат Мєжуєв М.М. позов не визнав та пояснив суду, що попередній договір про наміри купівлі -продажу позивач підписував з ОСОБА_16 , про що відповідачу відомо не було. Відповідач ОСОБА_5 оформив в дійсності договір дарування. Ніяких грошей він від позивача не отримував. Розписку відповідач позивачу не надавав і ніякого підпису не ставив про отримання грошей від позивача. Позов вважає необґрунтованим та в задоволенні позову просить відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 11 постанови Пленуму ВСУ №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29-30).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Хірвісаарі проти Фінляндії»)).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» («Суомінен проти Фінляндії») від 1 липня 2003 року, № 37801/97, пункт 36).

Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Гірвісаарі проти Фінляндії») від 27 вересня 2001 року). Залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням загальної вимоги про справедливість розгляду.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 3 ЦПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини:

01.10.2014 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гедіковою Г.І. оформлено та нотаріально посвідчено в реєстрі нотаріальних дій за №895 договір дарування нерухомості - квартири АДРЕСА_1 , який було укладено між ОСОБА_3 та обдарованою особою ОСОБА_2 , відповідно до якого ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 у власність 2/5 частки житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 37,5 кв.м., житловою площею 23 кв.м. ( а.с.12-15).

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 травня 2016 року позовна заява Запорізької місцевої прокуратури №1 в інтересах малолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гедікова Ганна Ігорівна, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Корнієнко Яна Станіславівна про визнання довіреності, договору дарування недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності в порядку спадкування за законом - задоволена частково. Визнано недійсним договір дарування 2/5 (двох п`ятих) частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_7 , який діяв від імені ОСОБА_8 на підставі довіреності від 07.08.2014 року, посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Корнієнко Я.С., реєстровий №1375, та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гедіковою Г.І. 09 серпня 2014 року, зареєстрований в реєстрі за №700. Витребувано на користь малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2/5 (дві п`ятих) частини житлового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 ( а.с.18-30).

Відповідно до ч.2 ст. 12 ЦПК України, - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи. Збирання доказів у цивільній справі не є обов`язком суду, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч.2 ст. 89 ЦПК України, - суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК).

Відповідно до ч.1, 2 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір ,що встановлює обов`язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру не є договором дарування.

За змістом статей 203,717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов`язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Відповідно до положень ст.235 ЦК України удаваним є правочин,який вчинено сторонами для приховання іншого правочину,який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як роз`яснено в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Так, допитаний судом в якості свідка ОСОБА_17 пояснив суду, що до нього звернувся його товариш ОСОБА_2 з проханням подивитися будинок, який він хотів купити по АДРЕСА_4 . Вони зустрілися з ріелтором на ім`я ОСОБА_18 , який показав їм будинок і в їх присутності розмовляв про ціну з власником будинку на ім`я ОСОБА_12 . В його присутності обмовлялася угода саме купівлі-продажу. Пізніше він дізнався від ОСОБА_19 , що був оформлений договір дарування на прохання власника.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 ( виконавець) та ОСОБА_3 ( продавець) з одного боку уклали з ОСОБА_2 (покупець) з другого боку договір про наміри купівлі -продажу від 19.09.2014 року, пунктом 2.1. якого передбачено, що продавець має намір продати, а покупець купити наступний об`єкт нерухомості: частина будинку за адресою АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_3 за двісті десять тисяч, що становить еквівалент 15 тисяч доларів США. На підставі п.5.1 вищевказаного договору Покупець в момент підписання цього договору передає Продавцю завдаток, включений у вартість об`єкта нерухомості в розмірі трьох тисяч гривень, що становить еквівалент двісті доларів США. Вказаний договір підписаний ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , який підписав договір і замість ОСОБА_5 ( а.с.9-10,113-114). Як вбачається з вказаного договору ОСОБА_2 передав ОСОБА_4 завдаток за частину будинку за адресою АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_3 .

Суд приймає до уваги пояснення позивача, що він разом з матір`ю поїхали до м. Белгород, щоб зняти кошти для купівлі будинку, оскільки його пояснення підтверджуються поясненнями його матері, допитаної в якості свідка, ОСОБА_11 .

Допитана в якості свідка ОСОБА_11 пояснила, що в зв`язку з військовими діями на території Луганської області в 2014 році, її син вирішив купити будинок в м.Бердянську, на покупку якого вона давала гроші. Після того, як будинок був знайдений, оглянутий ними, вартість їх влаштовувала, вона разом з сином виїхала в м.Білгород для переказу грошей з рахунку, який знаходився на Камчатці, де вона працювала, на рахунок в м.Білгород, де вона проживала. У м.Білгород в Ощадбанку отримана сума на її рахунок була проконвентірована в долари в сумі 15 тис. доларів США, які вони на наступні день заплатили відповідачу за будинок відразу ж в нотаріальній конторі в м.Запоріжжя, оформивши не договір купівлі-продажу, а договір дарування, оскільки власник будинку, відповідач по справі, пояснив їм, що так буде значно дешевше, менше сплачувати грошей по квитанціям та крім того, дружина її сина в той момент перебувала в Луганській області і виїхати не могла.

Пояснення позивача ОСОБА_2 , його матері свідка ОСОБА_11 повністю підтверджуються платіжним дорученням від 29.09.2014 року, відповідно до якого з рахунку ОСОБА_11 , розташованому у відділенні № 8645 Ощадбанку Росії м.Магадан були перераховані грошові кошти на рахунок ОСОБА_11 , розташований у відділенні №8592 Ощадбанку Росії м. Белгород ( а.с.130), випискою з особового рахунку ОСОБА_11 про зарахування 29.08.2014 року на її особовий рахунок в Ощадбанку 1 186 794, 86 рублів, які були виплачені з конверсією 30 вересня 2014 року ОСОБА_11 в сумі 15 000 доларів США ( а.с.132).

Таким чином,згідно рішення Бердянського міськрайонного суду від 24 травня 2016 року ОСОБА_3 09 серпня 2014 року отримав в дар від Каргієва В .В. , який діяв від імені ОСОБА_8 на підставі довіреності від 07.08.2015 року, посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Корнієнко Я.С., частину будинку за адресою АДРЕСА_2 за нотаріально посвідченим договором дарування ( а.с.200-207).

19.09.2014 року між позивачем та ОСОБА_4 ( виконавець) та ОСОБА_3 ( продавець) укладається договір про наміри купівлі -продажу частини будинку за адресою: АДРЕСА_2 , по якому ОСОБА_2 передає ОСОБА_4 завдаток в сумі 200 доларів США в рахунок обумовленій вартості в розмірі 15 тисяч доларів США та вимогою укладання договору купівлі-продажу до 29.09.2014 року (а.с.9-10).

В період 29-30 вересня 2014 року матір позивача ОСОБА_11 в Ощадбанку м.Белгорода РФ проводить офіційну банківську операцію про отримання грошових коштів в російських рублях, які шляхом конвертації знімає з свого рахунку в розмірі 15 тис. доларів США ( а.с.129-132).

01.10.2014 року між сторонами укладено нотаріально посвідчений договір дарування нерухомості - квартири АДРЕСА_1 ( а.с.12-15), який рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 травня 2016 року визнано недійсним.

Як вбачається з рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 травня 2016 року ОСОБА_3 в судові засідання не явився, ніяких пояснень не надав, відзив на позов не надав.

10.10.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за номером №12014080020002987 від 10.10.2014 року за фактом підроблення документів, які слугували підставою для укладання первісного договору дарування між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , що підтверджується ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 12.02.2018 року, ( а.с.16-17).

Пояснення ОСОБА_3 , що він познайомився з позивачем незадовго до оформлення договору дарування, тому вирішив йому подарувати будинок є голослівними твердженнями відповідача, оскільки даючи пояснення в судовому засіданні відповідач не зміг пояснити коли саме, де та за яких обставинах він познайомився з позивачем та у зв`язку з чим подарував йому частину будинку, яку сам отримав в дар лише 09 серпня 2014 року.

Пояснення ОСОБА_3 , що він не пам`ятає хто такий ОСОБА_4 , чого останній з`явився до нотаріуса у м.Запоріжжя 01.10.2014 року, якому він нічого не доручав, суперечать дослідженим судом доказам, а саме: договору про наміри купівлі- продажу від 19.09.2014 року спірного будинку, який, як наполягає позивач, був підписаний тільки після огляду їм всіх оригіналів документів на спірний будинок, тому факту, що саме ОСОБА_4 показував декілька разів спірний будинок позивачу, що підтверджується показами позивача та допитаних судом свідків, що саме ОСОБА_4 повідомив позивачу про оформлення договору у м.Запоріжжі, де на час приїзду позивача з матір`ю вже знаходився ріелтор ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_3 , який особисто і підписував договір дарування.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 травня 2016 року попередній договір дарування на ім`я відповідача від 09.08.2014 року був оформлений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гедіковою Ганною Ігорівною, яка оформила оформила договір дарування між позивачем та відповідачем 01.10.2014 року.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 раніше не були знайомі, не є близькими родичами, вперше побачили один одного при оформленні договору дарування 01.10.2014 року, тому відсутні обставини, які б вказували на стосунки, що б створювали умови для безоплатного передання майна один одному, тому пояснення ОСОБА_3 , що він вирішив просто подарувати будинок є непереконливими та такими, що повністю суперечать дослідженим судом доказам.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що позивач довів факт укладання саме удаваного правочину, спрямованість волі позивача та відповідача в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин ( договір купівлі-продажу), настання між сторонами інших прав та обов`язків , ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Тобто, судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 01.10.2014 року уклали договір дарування для приховування договору купівлі-продажи, який суперечить закону та є нікчемним, оскільки рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 травня 2016 року договір-дарування визнаний недійсним та встановлена безпідставність набуття позивачем права власності на нерухоме майно внаслідок недотримання закону під час укладання попереднього договору дарування між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 .

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені ст.216 ЦК застосовуються тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

У відповідності з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Встановлені судовими рішеннями факти свідчать про відсутність у ОСОБА_3 на час укладання договору дарування ( фактичного договору купівлі - продажу) права розпоряджатися вказаним нерухомим майном, що з огляду на норми ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України дає підстави стверджувати про нікчемність договору дарування, який фактично є договором купівлі -продажу, 2\5 частки житлового будинку, що розташований за адресою : АДРЕСА_2 , укладеного між позивачем та відповідачем 01.10.2014 року.

За змістом ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до вимог частин четвертої та п`ятої 4-5 статті 216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину,які встановлені законом,не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки матеріалами справи встановлено, що договір, який укладений між сторонами є нікчемним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошова сума в розмірі 418 901,01 гривні, що у відповідності до офіційного курсу Національного банку України еквівалентно 15 000 доларів США, оскільки позивач довів щодо сплати відповідачу саме цієї суми за придбання у власність 2\5 частки житлового будинку, що розташований за адресою : АДРЕСА_2 .

Посилання позивача на розписку ( а.с.115) та вимога представника відповідача щодо проведення експертизи підпису відповідача на вказаній розписці суд не приймає до уваги, оскільки позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що він зустрів відповідача в центрі міста Бердянська, де ОСОБА_3 особисто передав йому розписку в такому вигляді, як він її надав суду, тобто яка набрана комп`ютерним шрифтом і підписом навпроти вказаного прізвища « ОСОБА_21 » і в його присутності ОСОБА_3 у вказаній розписці не розписувався, тому необхідності призначати почеркознавчу експертизу не має необхідності, оскільки даних про те, що вказана розписка підписана саме ОСОБА_3 у присутності позивача суду не надано, тому вказана розписка не є належним доказом.

При цьому суд вважає, що невизнання вказаної розписки належним доказом по справі не змінює всіх обставин досліджених судом доказів та не оспорює вимоги позивача з підстав, викладених у позові.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Слід зазначити, що твердження представника відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки договір дарування дійсно був оформлений 01.10.2014 року, однак спірний будинок був предметом спору починаючи з 2014 року, у відповідності до рішення рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 травня 2016 року (а.с.66,67) та постанови Запорізького апеляційного суду від 17 липня 2018 року ( а.с.209-212).

Враховуючи, що позивач звернувся до Бердянського міськрайонного суду з даним позовом 15.11.2018 року, а позовна давність для звернення до суду встановлена строком в 3 роки, тому суд приходить до висновку, що позивачем зазначений строк не пропущено.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

У зв`язку з задоволенням позову позивача, стягнення підлягає судовий збір з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4,12,13,15, 81,89, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 11,15-16, 203, 215,216 235, 257, 717 ЦК України, суд-

ВИРІШИВ :

Цивільний позов ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Першин Ігор Миколайович, до ОСОБА_3 про визнання правочину удаваним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - задовольнити повністю.

Визнати удаваним договір дарування 2/5 частки житлового будинку, що розташований за адресою : АДРЕСА_2 , загальною площею 37,5 кв.м., житловою площею 23 кв.м. від 01.10.2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гедікової Г.І., зареєстрований в реєстрі за № 895 визнавши цей договір договором купівлі-продажу 2/5 частки житлового будинку, що розташований за адресою : АДРЕСА_2 , загальною площею 37,5 кв.м., житловою площею 23 кв.м. від 01.10.2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гедікової Г.І., зареєстрований в реєстрі за № 895.

Встановити нікчемність договору купівлі-продажу 2/5 частки житлового будинку, що розташований за адресою : АДРЕСА_2 , загальною площею 37,5 кв.м., житловою площею 23 кв.м. від 01.10.2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гедікової Г.І., зареєстрований в реєстрі за № 895.

Поновити ОСОБА_10 пропущений строк на звернення із вимогами про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Застосувати до договору купівлі-продажу 2/5 частки житлового будинку, що розташований за адресою : АДРЕСА_2 , загальною площею 37,5 кв.м., житловою площею 23 кв.м. від 01.10.2014 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гедікової Г.І., зареєстрований в реєстрі за № 895 наслідки недійсності нікчемного правочину, зобов`язавши ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 418901 ( чотириста вісімнадцять тисяч дев`ятсот одна) гривня 01 копійка, що еквівалентно 15 000,00 доларів США відповідно до офіційного курсу Національного банку України.

Стягнути з ОСОБА_3 , номер облікової картки платників податку № НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , судовий збір в сумі 4893 ( чотири тисячі вісімсот дев`яносто три) гривні 82 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - за наступною веб-адресою сторінки https://court.gov.ua/sud0801/.

Повний текст рішення складений 22.01.2020 року.

Суддя Бердянського міськрайонного суду

Запорізької області Л. В. Богомолова