ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
21 червня 2007 р. |
№ 2-28/2006 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
Головуючого судді |
Кота О.В., |
|
суддів: |
Владимиренко С.В., |
|
|
Шевчук С.Р., |
|
розглянув касаційні скарги |
ОСОБА_1 |
|
на рішення |
Деснянського районного суду м. Києва від 11.09.2006р. |
|
та ухвалу |
апеляційного суду м. Києва від 30.11.2006р. |
|
у справі |
№2-28/2006 |
|
за позовом |
ОСОБА_1 |
|
до |
1) ОСОБА_2, 2) ОСОБА_3, 3) ОСОБА_4, |
|
третя особа: |
Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація |
|
про |
визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "КВВФ "Сапсан" від 02.02.1998р. про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ "КВВФ "Сапсан", про прийняття звіту генерального директора про фінансово-господарську діяльність за 1997р. та вихід зі складу учасників ОСОБА_5 і ОСОБА_4, оформлене в протоколі загальних зборів учасників Товариства від 02.02.1998р., та про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "КВВФ "Сапсан" від 15.01.1999р. про ліквідацію ТОВ "КВВФ "Сапсан", про призначення ліквідаційної комісії, звільнення з посади директора Товариства та підготовку документів для скасування державної реєстрації, визнання рішень недійсними, |
за участю представників:
- позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_6, дов. від 24.05.2007р. №2143;
- відповідача 1: Завальнюк А.Л., дов. №1905 від 21.06.2007р.;
ОСОБА_7, дов. №2405 від 19.06.2007р.;
- відповідача 2: ОСОБА_7, дов. НОМЕР_1 від 19.06.2007р.;
- відповідача 3: не з'явились;
- третьої особи: не з'явились;
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2001р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" (далі -Товариство) від 15.01.1999р. про ліквідацію Товариства, визнання недійсним рішення Дніпровської райдержадміністрації м. Києва від 17.05.1999р. про скасування реєстрації Товариства, стягнення дивідендів та вартості майна.
Позовні вимоги мотивував тим, що він є співзасновником Товариства і йому належить 50% статутного фонду Товариства. В порушення його прав та інтересів, за його відсутності та без його згоди на загальних зборах було прийняте рішення про ліквідацію Товариства. Посилаючись на те, що зазначене рішення та прийняте на його підставі рішення Дніпровської райдержадміністрації м. Києва про скасування реєстрації Товариства є незаконними, просив стягнути на його користь належні йому дивіденди та вартість майна.
Під час розгляду справи представники позивача неодноразово уточнювали та доповнювали позовні вимоги і просили визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства від 02.02.1998р. про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства, про прийняття звіту генерального директора про фінансово-господарську діяльність за 1997р. та вихід зі складу учасників ОСОБА_5 та ОСОБА_4, оформлені в протоколі загальних зборів учасників Товариства від 02.02.1998р. та про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства від 15.01.1999р. про ліквідацію Товариства, про призначення ліквідаційної комісії, звільнення з посади директора Товариства та підготовку документів до скасування державної реєстрації.
Дана справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11.09.2006р. у справі №2-28/2006р. (суддя Овсієнко О.Г.) відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-тя особа: Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація -про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "КВВФ "Сапсан" від 02.02.1998р. про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ "КВВФ "Сапсан", про прийняття звіту генерального директора про фінансово-господарську діяльність за 1997р. та вихід зі складу учасників ОСОБА_5 та ОСОБА_4, оформлене в протоколі загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КВФФ "Сапсан" від 02.02.1998р. та про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КВФФ "Сапсан" від 15.01.1999р. про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю "КВВФ "Сапсан", про призначення ліквідаційної комісії, звільнення з посади директора Товариства та підготовку документів до скасування державної реєстрації.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 30.11.2006р. у справі №22-9184 (колегія суддів у складі головуючого судді Карпенко С.О., суддів Наумчука М.І., Котули Л.Г.) апеляційну скаргу ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_1, відхилено, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11.09.2006р. залишено без змін.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, рішенням районного суду, ОСОБА_1 звернувся до Верховного суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення районним судом та судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків судів обставинам справи, просив скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11.09.2006р. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30.11.2006р. по даній справі, та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1, не передаючи справи на новий розгляд, визнавши недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" від 02.02.1998р. про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників, про прийняття звіту генерального директора про фінансово-господарську діяльність за 1997р. та вихід зі складу учасників ОСОБА_5 та ОСОБА_4, оформлене в протоколі загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" від 15.01.1999р. про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан", про призначення ліквідаційної комісії, звільнення з посади директора Товариства та підготовку документів до скасування державної реєстрації.
29.12.2006р. набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів” від 15.12.2006р. №483-V.
Відповідно до п.5, п.6 Прикінцевих положень названого Закону після набрання чинності цим Законом касаційні скарги (подання) на судові рішення у справах, передбачених пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону, підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України. Касаційні скарги (подання) на рішення судів у справах, передбачених пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону, що подані до набрання чинності цим Законом, по яких провадження не порушено (не відкрито) Верховним Судом України чи Вищим адміністративним судом України, передаються для розгляду Вищому господарському суду України.
На виконання вказаних норм законодавства України Верховний Суд України листом від 01.03.2007р. №6-2320 ск 07 надіслав касаційні скарги ОСОБА_1 по вказаній справі до Вищого господарського суду України.
Представник ОСОБА_2, ОСОБА_3 скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України, та надав відзив на касаційні скарги позивача, в яких просить залишити оскаржувані судові акти у даній цивільній справі без змін, а касаційні скарги, подані в інтересах ОСОБА_1 ОСОБА_9 та ОСОБА_1 без задоволення, посилаючись на виконання судами попередніх інстанцій всіх вимог процесуального законодавства із всебічною перевіркою обставин, вирішенням даної справи у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, повним відображенням обставин, які мають значення для даної справи, вичерпністю висновків судів про встановлення обставин та правових наслідків, відповідаючих дійсності та підтверджених достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги позивача, відзив представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3, заслухавши суддю-доповідача, позивача, представника позивача, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976р. №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Постановлені у справі судові акти зазначеним вимогам не відповідають, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" створене ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на підставі Установчого договору, зареєстрованого в установленому законом порядку, та внесено до ЄДРПОУ 03.06.93р. згідно свідоцтва про державну реєстрацію, зі статутним фондом у розмірі 37500000крб., внесеним відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 50% кожним, який в подальшому не змінювався.
У серпні 1994р. до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" без зміни статутного фонду був включений позивач - ОСОБА_1, із визначенням його частки у статутному фонді у розмірі 20%, ОСОБА_2 - 50% та ОСОБА_3 - 30%, а у вересні 1995р. до складу учасників Товариства без зміни статутного фонду включені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із визначенням їх часток у статутному фонді по 12,5% кожному, ОСОБА_2 - 20%, ОСОБА_3 - 5%, ОСОБА_1 - 50%
16.07.97р. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звернулись з письмовими нотаріально посвідченими заявами про вихід із складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан", які не були розглянуті.
22.10.97р. вони звернулися з повторними аналогічними заявами із вказівкою про відсутність майнових та фінансових претензій до Товариства.
Одностайним рішенням загальних зборів засновників Товариства від 02.02.98р., на яких були присутні ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, оформленим протоколом від 02.02.98р., виключено ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю "КВВФ "Сапсан" внаслідок несплати ним свого внеску до статутного фонду Товариства і перешкоджання своїми діями досягненню цілей Товариства, задоволено заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про вихід з Товариства; прийнято звіт генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" ОСОБА_2 про фінансово-господарську діяльність Товариства за 1997р.
Одностайним рішенням загальних зборів учасників Товариства від 15.01.1999р., на яких був присутній ОСОБА_2 і ОСОБА_3, оформленим протоколом №9, припинено діяльність Товариства шляхом його ліквідації та призначено ліквідаційну комісію. Зазначені загальні збори Товариства 02.02.1998р. і 15.01.1999р., оформлені відповідними протоколами, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, визнав такими, що відбулися у відповідності до вимог закону.
За результатами проведеної ДПІ у Дніпровському районі м. Києва комплексної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан", на підставі заяви останнього від 13.01.1999р. про ліквідацію підприємства, складений акт перевірки №45 від 08.02.1999р. про невиявлення порушень податкового законодавства, видано довідку для зняття підприємства з податкового обліку у зв'язку з його ліквідацією, зі зняттям 16.04.1999р. з обліку в ДПІ у Деснянському районі м. Києва та скасуванням 17.05.1999р. Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан".
Апеляційний суд з посиланням на статті 11 Установчого договору Товариства, згідно якого на момент реєстрації Товариства кожен із його учасників вносить 30% свого внеску на тимчасовий розрахунковий рахунок Товариства, а решта коштів повинна бути внесена учасниками не пізніше 12 місяців після реєстрації Товариства, дійшов висновку, що на позивача був покладений обов'язок внести до статутного фонду свою частку не пізніше 07.09.1996р., який ним не виконаний, та про неотримання позивачем свідоцтва про внесення частки до статутного фонду Товариства в повному обсязі у відповідності до вимог установчого договору.
Суд апеляційної інстанції визнав безпідставними посилання представників позивача на відсутність обов'язку внесення коштів внаслідок набуття позивачем права на частку у статутному фонді в результаті її відступлення іншими учасниками, із зазначенням, що відступлення частки - це двостороння дія, цивільно-правовий договір, тоді як позивачем не надано доказів на підтвердження укладення цивільно-правових угод з учасниками Товариства, а наявність таких відповідачами заперечується, відтак апеляційний суд дійшов висновку, що позивач у зв'язку з невзяттям участі у формуванні статутного фонду Товариства шляхом внесення відповідних коштів не набув корпоративних прав як учасник Товариства.
Крім того, суд апеляційної інстанції визнав такими, що суперечать правовому змісту угод і цивільному законодавству твердження позивача про те, що протоколи загальних зборів учасників Товариства та нотаріально посвідчені підписи на них є угодами про відступлення часток, а факт вилучення позивачем у січні 1998р. документації Товариства з обмеженою відповідальністю "КВВФ "Сапсан" підтверджений дослідженими районним судом доказами, у т.ч. поясненнями позивача, наданими при розгляді дійсної цивільної справи, так і під час розслідування і судового розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.168 КК України (т.2 а.с.77-91).
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції визнав правильною оцінку районним судом дій позивача з вилучення у січні 1998р. документів щодо діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "КВВФ "Сапсан" як чинення перешкод діяльності Товариства та досягненню цілей Товариства і вважав ці дії та невнесення ОСОБА_1 своєї частки до статутного фонду Товариства систематичним порушенням учасником Товариства покладених на нього обов'язків.
Суди попередніх інстанцій з аналізу протоколу загальних зборів учасників Товариства від 02.02.98р. дійшли висновку, що на зборах були присутні всі засновники, крім ОСОБА_1, і рішення щодо виходу ОСОБА_4 і ОСОБА_5, виключення ОСОБА_1 та затвердження звіту про фінансово-господарську діяльність Товариства за 1997 рік, прийняті одностайно, що на їх думку свідчить про відсутність порушення процедури скликання та проведення загальних зборів Товариства. При цьому апеляційний суд зазначив, що можлива присутність ОСОБА_1 на зборах при вирішенні питання про його виключення правового значення не мала, оскільки особа, щодо якої вирішується питання про виключення з Товариства, не бере участі у голосуванні, внаслідок чого районний суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" від 02.02.1998р. щодо виключення ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан", оформленого протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КВВФ "Сапсан" від 02.02.1998р.
Крім того, суд апеляційної інстанції, погодився з районним судом, що позивачем з пропуском строку позовної давності у січні 2006р. заявлена вимога про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КВВФ "Сапсан" від 02.02.98р. в частині прийняття звіту генерального директора Товариства ОСОБА_2 про фінансово-господарську діяльність Товариства за 1997р. та виходу зі складу учасників ОСОБА_5 і ОСОБА_4, оформлене протоколом загальних зборів учасників Товариства від 02.02.98р., із зазначенням, що позивачу стало відомо про зміст рішення загальних зборів учасників Товариства, оформлених протоколом від 02.02.98р. у серпні 2001р. при ознайомленні з матеріалами, витребуваними прокуратурою Дніпровського району м. Києва з Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації за заявою позивача (т.1 а.с.252-266).
Суди попередніх інстанцій внаслідок відсутності підстав для визнання незаконними рішень, прийнятих на загальних зборах Товариства 02.02.98р., визнали правомірними прийняті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно ст.ст.41, 59 Закону України "Про господарські товариства" рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" про ліквідацію Товариства, призначення ліквідаційної комісії, звільнення з посади директора Товариства та підготовку документів до скасування державної реєстрації, оформлене протоколом загальних зборів учасників Товариства від 15.01.99р. із зазначенням, що прийняття 15.01.99р. рішення про ліквідацію Товариства не порушує прав позивача, виключеного 02.02.98р. зі складу учасників Товариства.
Однак висновки апеляційного суду м. Києва та Деснянського районного суду м. Києва є передчасними з огляду на наступне.
Згідно ст.53 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі. Передача частки (її частини) третім особам можлива тільки після повного внесення вкладу учасником, який її відступає. При передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю після повного внесення ним вкладу може бути придбана самим товариством. У цьому разі воно зобов'язане передати її іншим учасникам або третім особам у строк, що не перевищує одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі провадяться без урахування частки, придбаної товариством.
Суди попередніх інстанцій, зазначивши в оскаржуваних судових актах про наявність у ОСОБА_1 долі у розмірі 20% статутного фонду Товариства, в послідуючому збільшеної до 50%, не з'ясували, які документи (протоколи, договори тощо, та внесені на їх підставі зміни та доповнення до установчих документів) свідчать про перерозподіл між засновниками (учасниками) Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" часток та їх переуступку у складі статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан", не з'ясували які документи свідчать про здійснену позивачем оплату за придбання цих долей, без витребування цих документів та надання їм належної правової оцінки з посиланням на норми матеріального права.
Поряд з цим, судами попередніх інстанцій не з'ясована наявність державної реєстрації (перереєстрації) органами державної реєстрації установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" з внесеними до них змінами, та які саме установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" були зареєстровані органами державної реєстрації з моменту створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" (тобто з 1993р.) до моменту припинення його господарської діяльності (1999р.).
Судами не з'ясована наявність документів, які передували укладенню установчого договору від 07.09.1995р. та не надали оцінки цим документам та укладеному на їх підставі установчому договору, а також його відповідності вимогам діючого законодавства.
Не надано належної правової оцінки судами першої та апеляційної інстанцій суперечності між протоколом від 30.10.1995р., яким були введені до складу засновників Товариства ОСОБА_5 і ОСОБА_4, у т.ч. листом Товариства без дати та без номеру, яким Товариство звернулося до голови Ради Дніпровського району м. Києва з проханням дозволити внести зміни та доповнення до установчого договору та статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" (т.1 а.с.142-143), та установчим договором Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" від 07.09.1995р., укладеним ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т.1 а.с.16-22, т.2 а.с.100-104).
Крім того, судами не з'ясовано підстави та умови відступлення ОСОБА_2 частини належних їм часток у статутному фонді Товариства ОСОБА_1, за умови, що розмір статутного фонду не змінювався.
Відповідно до статті 61 Закону України "Про господарські товариства" про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.
Однак судами попередніх інстанцій не з'ясовано, чи був позивач належним чином повідомлений у встановлений строк про час і місце проведення загальних зборів Товариства та порядку денного, як передбачено ч.5 ст.61 Закону України "Про господарські товариства".
Поряд з цим, не надано судами попередніх інстанцій правової оцінки даним, що містяться на титульних аркушах статуту ТОВ "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" (т.1 а.с.23-38), підписаному ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_1, підписи яких посвідчені 12.08.1994р. державним нотаріусом ОСОБА_12, на яких зазначений "1994рік", та статуту (т.2 а.с.133-150), підписаному ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_4, підписи яких посвідчені 07.09.1995р. державним нотаріусом ОСОБА_13, на якому теж зазначений "1994 рік.".
Вищевикладене свідчить про невиконання судами попередніх інстанцій при повторному розгляді даної справи висновків та мотивів, викладених Верховним Судом України в ухвалі від 29.01.2004р. у даній справі.
Зазначеним вище обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного спору, судами першої та апеляційної інстанцій всупереч вимогам ст.43 Господарського процесуального кодексу України не надано ретельної правової оцінки.
У зв'язку з цим попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Допущені порушення норм процесуального права призвели до неповного з'ясування обставин справи, які не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок.
Так, згідно імперативних вимог ст.1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, касаційна інстанція на підставі ч.2 ст.1115 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, у зв'язку з чим прийняті судові акти підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду м. Києва для достовірного з'ясування усіх обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Згідно зі ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, 11110-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30.11.2006р. у справі №22-9184 та рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11.09.2006р. у справі №2-28/2006р. скасувати.
Справу №2-28/2006 (№22-9184) передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
|
Головуючий |
О. Кот |
|
Судді: |
С. Владимиренко |
|
|
С. Шевчук |