Справа № 2-а-24/2010

 П О С Т А Н О В А

Іменем України

    22 лютого 2010 р.      Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді – Глущенко Є.Д.,

при секретарі – Салій О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни справу за адміністративним  позовом ОСОБА_1 до інспектора Роменського взводу ДПС Невожая Сергія Борисовича про визнання недійсною постанови в справі про адміністративне правопорушення      

в с т а н о в и в:

    Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, вимоги мотивував тим, що 4 листопада 2009р. він керував автомобілем ВАЗ 2105 держномер НОМЕР_1 в м. Ромни по вул. Соборній і, відчувши раптове погіршення здоров’я, здійснив  негайну аварійну зупинку на вільному місці неподалік гастроному «Наташа», що тривала менше 5 хв. для покращення самопочуття. Він не порушив правила дорожнього руху, оскільки згідно п.п. 2.14 (е) ПДР водій має право відступати від законодавства в умовах непереборної сили, коли іншим способом неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян та відповідно до ст. 18 КУпАП зупинка вчинена в стані крайньої необхідності. Незважаючи на це, відповідач незаконно притягнув його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Просив визнати недійсною постанову серії ВМ № 051465 та закрити провадження у справі.

    В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що 4 листопада 2009р.  під час керування автомобілем   в районі поштампу по вул. Соборній в м. Ромни йому стало зле , він рухався ще з хвилину, обирав безпечне місце для зупинки. Від поштампу доїхав до гастроному «Наташа», навпроти входу у який і зупинився. Він розумів, що зупинився ближче чим 30 м від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, де зупинка заборонена, включив сигнал аварійну зупинку, вийшов з автомобіля, хвилин з 5 постояв, в такий спосіб покращив своє власне самопочуття, сів за кермо, хотів їхати. Але відповідач незаконно притягнув його до адміністративної відповідальності, чим спровокував погіршення його стану здоров’я, після чого він поїхав в с. Олексіївка, куди прибув приблизно о 12 год. 30 хв., де звернувся за медичною допомогою з приводу підвищеного тиску.

    Представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що позивач здійснив зупинку в стані крайньої необхідності. Про те, що позивачеві стало зле відповідачем не  спростовано, який відповідно до  ч. 2 ст. 71 КАС України має довести правомірність  свого рішення.

    Відповідач позовні вимоги не визнав, заперечення мотивував тим, що 4 листопада 2009р. під час несення патрульної служби він побачив, як навпроти входу в гастроном «Наташа», в зоні дії дорожнього знаку «Місце зупинки  автобуса» з порушенням ПДР зупинився автомобіль ВАЗ 2105 , з якого вийшов позивач та направився в гастроном. Він підійшов до автомобіля, хвилин через 5 з гастроному повернувся позивач з  пакунком в руках, відносно якого він і склав протокол про адміністративне правопорушення та наклав на того адміністративне стягнення. Ніяких ознак хворобливого стану у позивача  не було. Позивач говорив, що є пенсіонером МВС і раз його притягують до адміністративної відповідальності, то тоді в протоколі напише, що йому стало зле,  а вони хай спробують довести зворотне. Просив в позові відмовити.

    Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши подані докази, дійшов такого висновку.

    Судом встановлено, що відповідно до протоколу серії ВМ № 047228 від 4 листопада 2009р.  цього дня об 11 годині 40 хвилин позивач керував автомобілем ВАЗ 2105 держномер НОМЕР_1 та здійснив зупинку ближче 30 м від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, де зупинка заборонена, чим порушив п. 15.9 ПДР України. Постановою серії ВМ № 051465 позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

Суд вважає, що позивач порушив п. 15.9 ПДР України, а саме правила зупинки, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

В судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, що така дія позивача вчинена в стані крайньої необхідності та в умовах дії непереборної сили.

Ніяких характерних ознак непереборної сили, що б змусило позивача зупинитися з порушенням ПДР, судом не встановлено.

Висновок суду про відсутність крайньої необхідності  та непереборної сили ґрунтується, перш за все на поясненнях самого позивача, з яких слідує, що з моменту, як йому, як він стверджує, стало зле в районі поштампу він рухався ще з хвилину до місця зупинки, отже зупинка позивача не носила характер негайної, і він мав реальну можливість зупинитися без порушення правил дорожнього руху.

Крім того після такої, як стверджує позивач, негайної зупинки в стані крайньої необхідності , в умовах непереборної сили, він ще керував автомобілем з м. Ромни до с. Олексіївка протягом більш ніж 30 хв.

З огляду на зазначене, суд не вбачає  різкого погіршення стану здоров’я позивача, і вважає, що зупинка з порушенням п. 15.9 ПДР була викликана необхідністю відвідати гастроном «Наташа», куди і ходив позивач та повернувся звідти з пакунком без ознак хворобливого стану, на що і вказали відповідач та свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_5

Так, свідок ОСОБА_4 підтвердив, що 4 листопада 2009р. при несенні патрульної служби з відповідачем, він бачив, як в передобідній час автомобіль під керуванням позивача зупинився  біля гастроному «Наташа» по вул. Соборній в м. Ромни. Після зупинки позивач пішов в гастроном «Наташа», звідки хвилин за 5 повернувся з пакунком та поклав пакунок на заднє сидіння автомобіля. Після того, як побачив відповідача в формі працівника міліції, включив аварійну зупинку. Він чув, як позивач висловлював намір вказати в протоколі, що зупинився, бо стало зле, а вони хай спробують доказати.

Свідок ОСОБА_5 підтвердив, що по вул. Соборній в м. Ромни, дати вже не пам’ятає, в зв’язку зі здійсненням ним зупинки автомобіля з порушенням ПДР до нього підійшли працівники міліції ОСОБА_6 та ОСОБА_4 Тоді він бачив, як біля гастроному «Наташа» зупинився автомобіль марки ВАЗ білого кольору , бачив, як з гастроному «Наташа» виходив позивач з пакунком чи сумкою  в руках.

Незначні розбіжності в поясненнях свідка ОСОБА_5 щодо обставин порушення позивачем правил дорожнього руху суд пов’язує з тривалим часом, що минув з 4 листопада 2009р. В цілому пояснення свідка ОСОБА_5 узгоджуються з поясненнями відповідача і свідка ОСОБА_4

Тому не вірити свідку ОСОБА_5, які і свідку ОСОБА_4 у суда підстав немає.

Суд вважає, що пояснення позивача в судовому засіданні щодо погіршення його стану здоров’я, що викликало необхідність зупинки його автомобіля та виходу з нього  з метою постояти  та його пояснення , дані по суті правопорушення при складенні протоколу щодо необхідності зайти в аптеку, якої поблизу здійсненої зупинки немає, викликають сумнів в їх достовірності та свідчать про його намагання уникнути відповідальності за скоєне.

Посилання позивача на ту обставину, що підписи на  протоколі та постанові вчинені через копіювальний папір, не може бути підставою для скасування постанови, оскільки позивач мав можливість підписати ці документи без застосування копіювального паперу. Але позивач, як він пояснив в судовому засідання зробив це умисно, з тим щоб були підстави для оскарження постанови.

Зміст ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність водіїв за порушення правил зупинки , тому посилання позивача, що відповідач неправильно застосував ч. 1 ст. 122 КУпАП є безпідставним.

Суд вважає, що наявність у позивача медичної довідки та лікарняного листка  про його стан здоров’я після вчиненого правопорушення не спростовує правомірність спірної постанови. Більше того позивач в судовому засіданні пояснив, що погіршення стану здоров’я викликане притягненням його до адміністративної відповідальності.    

На думку суду, відповідач надав суду переконливі докази про відповідність протоколу та постанови про накладення адміністративного стягнення фактичним обставинам справи і довів правомірність  свого рішення.

І на сам кінець, діюче законодавство не передбачає визнання постанови в справі про адміністративне правопорушення саме недійсною.

Тому за переконанням суду позов позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, 159, 161-163, 186  КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до інспектора Роменського взводу ДПС Невожая Сергія Борисовича про визнання недійсною постанови в справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження, і набирає законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження.

Головуючий   - підпис -

    Копія вірна:

    Суддя Роменського

    міськрайонного суду                 Є.Д.Глущенко