справа 2-62 -2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

17 лютого 2010 року        Богодухівський районний суд Харківської області в складі:

 головуючого судді – Шалімова Д.В.

     при секретарі             Братушкіній А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові справу за  позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Вінницько-Іванівської сільської ради Богодухівського району Харківської області,  про визнання права власності на спадщину за заповітом , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовною заявою  про визнання права власності на спадщину за заповітом після померлого свого батька ОСОБА_3 в рівних частинах на будинок площею 48 кв.м., два сараї площею 24 кв.м. та 16 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1.

Свої вимоги позивачі мотивують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер їх батько ОСОБА_3, який постійно мешкав у своєму будинку у АДРЕСА_1, був інвалідом Великої Вітчизняної війни 1-ї групи, без обох ніг, потребував постійного нагляду та піклування, що здійснювали його рідні діти, ОСОБА_1 постійно проживав з батьком, у тому числі і на час відкриття спадщини, позивачі постійно обробляли земельну ділянку, обслуговували земельну ділянку, обслуговували будинок як до смерті батька, так і після аж до теперішнього часу. Таким чином позивачі фактично прийняли спадщину. Крім того, ОСОБА_2 20.12.2001 року через державного нотаріуса Другої нотаріальної кантори Харківського району до Богодухівської державної нотаріальної контори у встановлений законом строк подав заяву про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_3, але з невідомих причин вказана заява не була зареєстрована. Після своєї смерті ОСОБА_3 залишив заповіт, відповідно до якого будинок і все його майно спадкодавець заповів у власність позивачам по Ѕ кожному. Державним нотаріусом нам було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину на підставі ст.ст. 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України в редакції 2004 року, проте вказана відмова є незаконною, так як на момент відкриття спадщини у 2001 році діяв Цивільний кодекс Української РСР в редакції 1963 року, відповідно до положень якого позивачі вважаються такими, що прийняли спадщину. На підставі викладеного вище позивачі просять визнати право власності на спадщину за заповітом після померлого батька ОСОБА_3.

Позивачі в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі, визнавши за ними право власності на житловий будинок та 2 сараї по Ѕ частині на кожного.

Представник відповідача  в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином, надав до суду заяву про слухання справи за його відсутності. Позовні вимоги визнав в повному обсязі, не заперечував проти їх задоволення.  

Суд, заслухавши позивачів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 03 липня 2001 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно свідоцтва про народження від 21.05.1949 року батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3.

Згідно свідоцтва про народження від 10.05.1955 року батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_3.

Згідно заповіту від 04 травня 2000 року  ОСОБА_3 після своєї смерті заповідав будинок і все належний йому майно у власність своїм синам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по Ѕ кожному.

Відповідно до довідки Вінницько-Іванівської сільської ради Богодухівського району Харківської області № 237 від 07.12.2009 року будинок померлого ОСОБА_3 дійсно знаходиться в АДРЕСА_1. Будинок займає площу 48 кв.м., два сараї площею 24 кв.м. та 16 кв.м.

Відповідно до довідки Вінницько-Іванівської сільської ради Богодухівського району Харківської області № 298 від 25.11.2009 року    ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично прийняли спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, постійно обслуговують будинок батька і обробляють земельну ділянку.  

Відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.  

Відповідно до положень ст. 549 ЦК Української РСР в редакції 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є спадкоємцями житлового будинку та 2-х сараїв по вул. Перемоги АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_3, так як фактично прийняли спадщину після смерті свого батька.

На підставі викладеного, керуючись ст. 549 ЦК Української РСР в редакції 1963 року, прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України в редакції 2003 року, ст.ст.10,11,60, 213-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом по Ѕ частині за кожним на будинок площею 48 кв.м. та два сараї площею 24 кв.м. та 16 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, через Богодухівський районний суд шляхом подачі в 10-денний термін з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження рішення і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом Харківської області

Суддя: