ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

11 липня 2007 р.

№ 16/438

     Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Кравчука Г.А.,

суддів:

Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства “Приазов’є”

на постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2007 р.

у справі

№ 16/438

господарського суду

Донецької області

за позовом

Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” Кальчицький елеватор

до	Відкритого акціонерного товариства “Приазов’є”

про	зобов’язання укласти на підставі п. 2.1 договору № 36 від 12.11.1997 р. договір постачання сільськогосподарської продукції у вигляді 87 тон пшениці м’якої 3-го класу в рахунок оплати за отриману сільськогосподарську техніку

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:

Попова Т.П., дов. № б/н від 10.07.2007 р.; Кузяєв О.В., дов. № б/н від 10.07.2007 р.;

відповідача:

Новгородська В.В., дов. № 514 від 23.04.2007 р.;

В С ТА Н О В И В:

У грудні 2006 р. Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії “Хліб України” Кальчицький елеватор (далі –Підприємство) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою, у якій просило зобов’язати Відкрите акціонерне товариство “Приазов’є” (далі –Товариство) укласти на підставі п. 2.1 договору № 36 від 12.11.1997 р. договір постачання сільськогосподарської продукції у вигляді 87 тон пшениці м’якої 3-го класу в рахунок оплати за отриману на підставі вказаного договору сільськогосподарську техніку (трактор ЮМЗ-6 акл.) та поставити вказану пшеницю у триденний строк з моменту укладання договору або з моменту виконання відповідного рішення суду.

Позовні вимоги Підприємство обґрунтовувало тим, що Товариство, в порушення умов договору № 36 від 12.11.1997 р., не надало йому 87 тон пшениці м’якої 3-го класу, у зв’язку з чим він звернувся з відповідним позовом до господарського суду Донецької області, який рішенням від 06.11.2006 р. по справі № 16/328 відмовив у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що згідно договору № 36 від 12.11.1997 р. Підприємство і Товариство мають укласти договір на постачання 87 тон пшениці м’якої 3-го класу, однак Товариство ухиляється від укладання вказаного договору.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.02.2007 р. (суддя Москаленко О.О.) у задоволенні позовних вимог Підприємства відмовлено. Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги Підприємства щодо укладання на підставі п. 2.1 договору № 36 від 12.11.1997 р. договору постачання сільськогосподарської продукції у вигляді 87 тон пшениці м’якої 3-го класу в рахунок оплати за отриману сільськогосподарську техніку є обґрунтованими, але такими, що не підлягають задоволенню, оскільки минув строк позовної давності по виконанню зобов’язання –поставці пшениці.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2007 р. (колегія суддів: Мирошниченко С.В., Колядко Т.М., Сканун О.А.) рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2007 р. скасовано, а позовні вимоги Підприємства задоволено. Постанова мотивована тим, що Підприємство не пропустило строку позовної давності, так як строк укладання договору поставки сільськогосподарської продукції у вигляді 87 тон пшениці м’якої 3-го класу в рахунок оплати за отриману сільськогосподарську техніку п. 2.1 договору № 36 від 12.11.1997 р. не передбачений.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2007 р. та залишити в силі рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2007 р. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Товариство обґрунтовує тим, що апеляційний господарський суд порушив ст. ст. 76 та 80 ЦК УРСР, ст. 261 ЦК України та дійшов неправильного висновку про непропущення Підприємством строку позовної давності.

Підприємство не скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

– 12.11.1997 р. Акціонерне товариство закритого типу “Агротехніка”, Дослідне господарство “Приазов’є” (правонаступником якого є Товариство) та Хлібоприймальне підприємство “Кальчинський” (правонаступником якого є Підприємство) уклали договір № 36;

– відповідно до договору № 36 від 12.11.1997 р: Акціонерне товариство закритого типу “Агротехніка” зобов’язувалось поставити Дослідному господарству “Приазов’є” трактор ЮМЗ-6 алк вартістю 23 000,00 грн.; Дослідне господарство “Приазов’є” зобов’язувалось укласти з Хлібоприймальним підприємством “Кальчинський” договір на поставку зерна пшениці м’якої 3-го класу в державні ресурси в рахунок оплати за отриману техніку та поставити 87 тон пшениці; Хлібоприймальне підприємство “Кальчинський” зобов’язувалось укласти з Дослідним господарством “Приазов’є” договір на поставку зерна пшениці м’якої 3-го класу в державні ресурси в рахунок оплати за отриману техніку та прийняти 87 тон пшениці;

– згідно з договором № 36 від 12.11.1997 р. прийняття Хлібоприймальним підприємством “Кальчинський” від Дослідного господарства “Приазов’є” 87 тон пшениці м’якої 3-го класу має відбуватись по роках 1997 –1999 рівномірно, у строк не пізніше 1 жовтня.

П. 6 Розділу “ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ” ЦК України передбачає, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Ст. 71 ЦК УРСР, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про те, що зобов’язання з виконання вимог договору № 36 від 12.11.1997 р. щодо поставки 87 тон пшениці м’якої 3-го класу повинні були бути виконані до 01.10.1999 р. (останній строк виконання), тобто строк позовної давності по виконанню відповідних зобов’язань за 1997 р. минув у 2000 р., за 1998 р. –у 2001 р. та за 1999 р. –у 2002 р., і, таким чином, при розгляді даної справи має застосовуватись ЦК УРСР.

Ст. 76 ЦК УРСР визначає, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Місцевим господарським судом встановлено, а апеляційним господарським судом не спростовано того факту, що Хлібоприймальне підприємство “Кальчинський” дізналось про порушення свого права Дослідним господарством “Приазов’є” у зв’язку з невиконанням останнім зобов’язання щодо поставки 87 тон пшениці м’якої 3-го класу у 1997 –1999 роках рівномірно, у строк не пізніше 1 жовтня, у 1997 –1999 роках. Таким чином, перебіг строку позовної давності по виконанню відповідних зобов’язань за 1997 р. минув у 2000 р., за 1998 р. –у 2001 р. та за 1999 р. –у 2002 р., тобто висновок господарського суду першої інстанції про пропущення Підприємством строку позовної давності при звернення до господарського суду з позовом по даній справі є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР Закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Місцевим господарським судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що Підприємство пропустило строк позовної давності з поважних причин, у зв’язку з чим підстави для захисту порушеного права Підприємства відсутні.

Зважаючи на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що господарський суд першої інстанції обґрунтовано відмовив Підприємству у задоволенні позовних вимог у зв’язку з закінченням строку позовної давності.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає доводи, які містяться у касаційній скарзі Товариства, обґрунтованими, а тому постанова Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2007 р. підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2007 р. –залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Приазов’є” задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2007 р. у справі № 16/438 господарського суду Донецької області скасувати.

Рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2007 р. у справі № 16/438 залишити в силі.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

 Суддя                                                                          В.І. Шаргало