Справа № 461/8057/19 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 33/811/1196/19 Доповідач: Галапац І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 - адвоката Бартківа А.Я. на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 29 жовтня 2019 року, -

з участю представників

Галицької митниці Держмитслужби Дунаса М.О.,

Зирянова О.Ю.,

захисників правопорушника - адвокатів

Гедзика В.М., Бартківа А.Я.,

правопорушника ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. 00 коп. з конфіскацією в дохід держави вилучених згідно протоколу про порушення митних правил №3796/20900/19 від 01 жовтня 2019 року грошових коштів в сумі 1400 євро.

Також, постановлено стягнути з ОСОБА_1 384,20 грн. судового збору.

Згідно постанови судді, 01 жовтня 2019 року, близько 11 год. 50 хв., під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Відліт» терміналу «А» через м/п «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС, рейсом W6 1296 Львів-Катовіце, авіакомпанії WIZZ, ОСОБА_1 , в якості пасажира, обравши формою проходження митного контролю смугу руху спрощеного митного контролю - «зелений коридор», чим своїми діями заявив про відсутність будь-яких товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню, або які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження. Перетин пасажиром «зеленої лінії», згідно наказу Міністерства Фінансів України № 671 від 03.08.2018 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей на повітряному транспорті», яка позначає початок «зеленого коридору», вказує, що для проходження митного контролю ним обрано «зелений коридор», і декларування здійснюється шляхом вчинення дій. Громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю. На підставі п. 4 ст. 336 та ст. 342 Митного кодексу України громадянину було задано запитання щодо наявності в нього готівки, на що він відповів, що має 8000 євро. Після цього, пасажиру було запропоновано пред`явити всю готівку. В службовому приміщенні митниці (зоні митного контролю) пасажиром було пред`явлено готівку в розмірі 11400 євро, що знаходилась в одному з відділень дорожньої сумки громадянина (ручна поклажа). Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів ОСОБА_1 вказана валюта належить йому особисто. Підтверджуючих документів на вивезення надлишкової суми (1400 євро) ОСОБА_1 не пред`явлено. Станом на 01 жовтня 2019 року курс НБУ встановлено один євро - 26,348629 грн.

На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажир не надав, до моменту перетину ним «зеленої лінії» для отримання довідкової інформації в інформаційній зоні та роз`яснення митних правил та порядку використання двоканальної системи до інспектора митниці не звертався. Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 порушив встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю; порушив встановлений порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто обрав форму проходження митного контролю через «зелений коридор» та перемістив через митний кордон України готівку, що підлягає обов`язковому письмовому декларуванню у повному обсязі для фізичних осіб, відповідно до постанови правління НБУ №3 від 02.01.2019 «Про затвердження Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей», тобто дії, що мають ознаки порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України.

В апеляційній скарзі захисник правопорушника ОСОБА_1 - адвокат Бартків А.Я. покликається на те, що постанова суду є незаконною, оскільки така винесена з порушенням вимог закону та у зв`язку з невідповідністю висновків фактичним обставинам справи.

Зазначає, що судом не взято до уваги пояснення як самого ОСОБА_1 , так і свідка ОСОБА_2 , які в силу вимог ст. 495 МК України є доказами у справі та у своїй сукупності вказують на відсутність у ОСОБА_1 прямого умислу на порушення митних правил.

Наголошує, що кошти ОСОБА_1 переміщував без ознак приховування, що в черговий раз спростовує висновки суду про умисне вчинення правопорушення. Окрім цього, ОСОБА_1 частково визнав вину та у судовому засіданні просив повернути вилучені кошти, так як такі належали не йому, а його товаришам.

Акцентує, що приймаючи рішення про конфіскацію безпосереднього предмета правопорушення (валюти в розмірі 1400 євро), суддя не врахувала характер та фактичні обставини вчиненого правопорушення, зокрема те, що ОСОБА_1 обґрунтував обставини вчинення відповідного правопорушення, яке відбулось від незалежних від нього причин.

Покликається на те, що суддею не взято до уваги, що конфіскація вилучених грошових коштів істотно вплине на майновий стан ОСОБА_1 та його сім`ї.

Також зазначає, що судом не враховано і характеризуюючі дані ОСОБА_1 , який раніше не притягався до відповідальності, навчається в аспірантурі у Національному лісотехнічному університеті України.

Вважає, що з огляду на зазначені вище обставини справи та практику Європейського Суду з прав людини, вбачаються підстави для висновку, що застосування до ОСОБА_1 конфіскації предметів порушення митних правил, що передбачено санкцією ст. 471 МК України як безальтернативне стягнення, порушить положення ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки буде непропорційним, не відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника і буде неспіврозмірним практичній ролі правопорушення та відповідальності.

Просить змінити постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 29 жовтня 2019 року відносно ОСОБА_1 та повернути останньому конфісковані грошові кошти в сумі 1400 євро, вилучені згідно протоколу про правопорушення митних правил №3796/20900/19 від 01 жовтня 2019 року.

Заслухавши, пояснення правопорушника ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Бартківа А.Я., які підтримали апеляційну скаргу, думку представника митниці про її заперечення та залишення постанови судді без зміни, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення №461/8057/19 та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що така задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у постанові адміністративного правопорушення, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим.

Наведеним у оскаржуваному рішенні доказам місцевий суд дав належну правову оцінку, вірно кваліфікував дії правопорушника ОСОБА_1 за ст. 471 МК України.

Оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд не проводить детальний їх аналіз і перевіряє постанову місцевого суду, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП лише в межах апеляційної скарги.

Так, загальна вимога про декларування, яка розповсюджується на будь-яку особу, що перетинає кордон держави, попереджує прихований ввіз і вивіз грошових коштів з країни і конфіскаційна міра, яку тягне недекларування грошових коштів митному органу, є частиною загальної регулятивної системи, передбаченої для боротьби з подібними правопорушеннями.

Відповідно до положень ст. 471 МК України, порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через "зелений коридор", товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів.

Санкція зазначеної норми за своєю конструкцією є абсолютно визначеною. В даному випадку, конфіскація є обов`язковим додатковим видом стягнення при переміщенні через митний кордон України товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України.

Згідно визначення, наведеного в п.57 ч.1 ст. 4 МК України, товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.

Пунктом 6 постанови Правління НБУ № 3 від 02.01.2019 «Про затвердження Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей» визначено, що фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.

Аналогічну суму готівки (в еквіваленті), що дозволяється перемішувати без письмового декларування при перетині митного кордону України, встановлено і ч.1 ст. 8 Закону України "Про валюту і валютні операції".

Таким чином, законодавством України встановлено обмеження на переміщення через митний кордон України готівки в сумі понад 10 000 євро (в еквіваленті).

Відтак, оскільки законодавством України встановлено обмеження на переміщення через митний кордон України валютних цінностей в сумі, яка перевищує 10 000 євро, до ОСОБА_1 у відповідності до санкції ст. 471 МК України, судом першої інстанції, вірно застосовано штраф, як основний вид стягнення, та конфіскація безпосереднього предмету правопорушення, як обов`язковий додатковий вид стягнення.

Відтак, апеляційний суд вважає, що призначене судом І інстанції ОСОБА_1 стягнення, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника, відповідає вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою і підстав для її зміни не вбачає.

Керуючись ст. 294 КУпАП України апеляційний суд, -

постановив:

апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 - адвоката Бартківа А.Я. залишити без задоволення, а постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 29 жовтня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. 00 коп. з конфіскацією в дохід держави вилучених згідно протоколу про порушення митних правил №3796/20900/19 від 01 жовтня 2019 року грошових коштів в сумі 1400 євро - без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя судової палати

з розгляду кримінальних справ

Львівського апеляційного суду Галапац І.І.