Справа № 2-2846/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

29 березня 2010 року                                                            м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого – судді Логвіної Т.В.,

при секретарі –  Тітовій О.Б.,    

з участю представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод будівельних матеріалів» про зобов’язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні  

                                                         в с т а н о в и в:

08.10.2009 року  позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить зобов’язати відповідача видати новий наказ про звільнення позивача, змінивши дату звільнення на день фактичної видачі трудової книжки, стягнути з відповідача на її користь 3 208 грн. 36 коп. заробітної плати за час простою не з вини працівника та 504 грн. 13 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що працювала у відповідача на посаді прибиральниці виробничих приміщень з 09 березня 2004 року. Посадовий оклад позивача становив 550 грн. на місяць. З 23 липня 2009  року  була звільнена з роботи за власним бажанням. З листопада 2008 року у зв’язку з відсутністю необхідних умов для виконання роботи, позивачем було роботу зупинено, у зв’язку з чим відповідач зобов’язаний оплатити позивачу час простою з розрахунку 366 грн. 67 коп. на місяць. За час роботи  та при звільненні  повного розрахунку з позивачем відповідач не здійснив, у зв’язку з чим повинен нести відповідальність за його затримку відповідно до ст. 117 КЗпП України.

У судовому засіданні  представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

 Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про розгляд справи повідомлявся в установленому законом порядку, причини неявки суду не повідомлені.

    Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

 Заслухавши пояснення  та  дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач працювала у відповідача з 09.03.2004 року  по 23.07.2009 року  на посаді прибиральниці виробничих приміщень, що підтверджується копією трудової книжки ( а.с.5-6 ).

Відповідно до статті 34 КЗпП України простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Згідно пояснень представника позивача, які відповідачем не спростовані, з листопада 2008 року позивачем було призупинено свою роботу у зв’язку з відсутністю умов, необхідних для виконання роботи.

Стаття 113 КЗпП України передбачає, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Відповідно до розрахунку позивача, який судом перевірений та ніяким чином не спростований, вимушений простій позивача має бути оплачений з розрахунку 366 грн. 67 коп., що з листопада 2008 року по липень 2009 року складає 3 208 грн. 36 коп., у зв’язку з чим позов в частині стягнення з відповідача зазначеної суми в якості оплати простою підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України,  при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства провадиться в день звільнення.

Відповідач вимоги Закону не виконав і в день звільнення не провів повного розрахунку.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника звільненому  працівникові належних йому сум, підприємство зобов’язано виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Оскільки позивач ставить вимогу про стягнення середнього заробітку за період з  24 липня 2009 року по 08 вересня 2009 року,  тому  з відповідача слід стягнути 504 грн. 13 коп. При цьому виплату вказаних сум провести після утримання податків та інших обов’язкових платежів на користь держави.

Не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов’язання відповідача видати новий наказ про звільнення зі зміною дати звільнення на день фактичної видачі трудової книжки, оскільки не ґрунтується на законі.

           Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208 – 209, 292, 294  ЦПК України, ст.ст. 34, 113, 116, 117 КЗпП України, суд

                                                         в и р і ш и в:

        Позов задовольнити частково.

    Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод будівельних матеріалів»    на користь ОСОБА_1 3 208 грн. 36 коп. оплати за час простою, середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 504 грн. 13 коп., а всього 3 712  грн. 49 коп., виплату вказаних сум провести після утримання податків та інших обов’язкових платежів на користь держави.

   В іншій частині позову відмовити.

             Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод будівельних матеріалів»  судовий збір на користь держави в розмірі 51 грн.

            Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод будівельних матеріалів» витрати на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи  в розмірі 120 грн. на користь держави.

  Рішення  може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області.

  Заяву про апеляційне оскарження  рішення суду може бути подано протягом десяти днів  з дня проголошення  рішення.

  Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви  про апеляційне оскарження.

  Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Суддя